Cerdocyonina підтриба хижих ссавців з родини псових ендеміки Америки Хоча Cerdocyonina зовнішністю й поведінкою схожі на

Cerdocyonina — підтриба хижих ссавців з родини псових, ендеміки Америки. Хоча Cerdocyonina зовнішністю й поведінкою схожі на лисиць (Vulpini), вони ближче пов'язані з псами (Canina).

Cerdocyoninans Період існування: 6–0 млн р. т. PreꞒ Ꞓ O S D C P T J K Ꝑ N пізній міоцен — наш час

Чотири представники підтриби за годинниковою стрілкою, починаючи зверху ліворуч: Chrysocyon brachyurus, Speothos venaticus, Cerdocyon thous, Lycalopex culpaeus
Біологічна класифікація
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клада:	Синапсиди (Synapsida)
Клас:	Ссавці (Mammalia)
Ряд:	Хижі (Carnivora)
Родина:	Псові (Canidae)
Підродина:	Caninae
Триба:	Canini
Підтриба:	Cerdocyonina Tedford et al., 2009
Роди
Atelocynus Cerdocyon Chrysocyon Lycalopex Speothos †Dusicyon †Protocyon †Theriodictis
Вікісховище: Cerdocyonina

Кладограма

Кладограма, наведена нижче, базується на філогенезі Ліндблад-То та ін. (2005):

Canini

Canina

	Canis (7 видів, у т. ч. вовк)

	Cuon alpinus (куон гірський)

Lycaon pictus

Lupulella (шакал смугастий і шакал чепрачний)

Cerdocyonina

Speothos venaticus

	Chrysocyon brachyurus

	† Dusicyon australis (фолклендський вовк)

	Lycalopex (6 видів, у т. ч. магеллановий собака)

	Cerdocyon thous

Atelocynus microtis

Примітки

Tedford, Richard H.; Wang, Xiaoming; Taylor, Beryl E. (2009). (PDF). Bulletin of the American Museum of Natural History. 325: 1—218. doi:10.1206/574.1. Архів оригіналу (PDF) за 8 травня 2020. Процитовано 17 квітня 2022.
Lindblad-Toh, K.; Wade, C. M.; Mikkelsen, T. S.; Karlsson, E. K.; Jaffe, D. B.; Kamal, M.; ... & Lander, E. S. Genome sequence, comparative analysis and haplotype structure of the domestic dog // Nature. — 2005. — Вип. 438. — № 7069. — С. 803–819. — DOI:10.1038/nature04338.

[Tedford2009-1] Tedford, Richard H.; Wang, Xiaoming; Taylor, Beryl E. (2009). (PDF). Bulletin of the American Museum of Natural History. 325: 1—218. doi:10.1206/574.1. Архів оригіналу (PDF) за 8 травня 2020. Процитовано 17 квітня 2022.

[2] Lindblad-Toh, K.; Wade, C. M.; Mikkelsen, T. S.; Karlsson, E. K.; Jaffe, D. B.; Kamal, M.; ... & Lander, E. S. Genome sequence, comparative analysis and haplotype structure of the domestic dog // Nature. — 2005. — Вип. 438. — № 7069. — С. 803–819. — DOI:10.1038/nature04338.