Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Педро Фернандес де Кірос (ісп. Pedro Fernández de Quirós) або Педру Фернандіш де Куейруш (порт. Pedro Fernandes de Queirós; Евора 1565 - Панама 1615) — португальський мореплавець, що перебуваючи на службі у Іспанського королівства відкрив атоли з архіпелагу Туамоту та острів Еспіриту-Санто (Нові Гебриди).
| Педро Фернандес де Кірос | |
|---|---|
 | |
| Народився | 1565 Евора, Португалія |
| Помер | 1614 Панама |
| Країна |  Португальське королівство |
| Діяльність | мореплавець |
| Відомий завдяки | відкриття іспанцями Тихого океану |
| Знання мов | іспанська[1] |
| |
Молоді роки
Педро народився в Португалії, у місті Евора. Коли йому виповнилося 15 років Португалію було приєднано до Іспанії королем Філіпом II. Де Кірос влаштувався на флот, де незабаром проявив себе як сміливий та талановитий мореплавець. Тому, коли першовідкривач Соломонових островів Альваро Менданья де Нейро запропонував де Кіросу долучитися до його експедиції по колонізації цих островів, той погодився. Педро було призначено головним керманичем флотилії.
Морські подорожі
9 квітня 1595 року експедиція відбула із столиці Перу Ліми. Всього у її складі було 378 осіб. Відразу почалися непорозуміння — між де Кіросом та начальником загону солдат Педро Меріно Манріке, а також між дружиною де Нейро та офіцерами експедиції, якими Ізабелла де Нейра намагалася командувати. Також внаслідок незгоди Альваро де Нейра не вдалося поповнити запаси води та їжі. Де Нейра розраховував швидко знайти Соломонові острови. Чотири місяці блукали кораблі у морі. Зрештою 21 липня кораблі підійшли до островів, яких назвали островами Маркіза де Мендоси, на честь віце-короля Перу (сучасні Маркізькі острови). Незабаром виникли непорозуміння між туземцями та іспанцями, що викликало спротив де Кіроса. Місця для колонізації островів були гарні, але де Нейра хотів продовжити шлях до Соломонових островів. На пропозицію де Кіроса поповнити ресурси харчів та води, де Нейра відповів відмовою.
Пошуки островів затягувалися, команда була незадоволена діями де Нейра, гадала, що той не знає куди пливти. Однак, незабаром було відкрито . Іспанці почали будувати на ньому будинки, церкву. Але золота на острові не було. Тому більшість бажали знайти Соломонові острови. де Нейра й де Кірос наполягали, що зараз кораблі не можуть вийти в океан. Солдати нічого не слухали — спалахнув бунт. Де Кіроса намагалися вбити, але його врятував начальник загону солдатів Манріке. Але незабаром ситуація погіршала — дружина де Нейра наполягла на страті Манріке — знову спалахнули сутички. Де Кірос ледве вгамував пристрасті. Але один з солдат в порушення наказу вбив вождя місцевих тубільців Малопе, друга де Кіроса. Тепер спалахнули ситучки між туземцями та іспанцями. Тоді помер де Нейра, який назначив свою дружину Ізабелу губернатором острова. Врешті-решт експедиція вирушила до одного з Соломонових островів — Сан-Кристобалю. В цих обставинах фактичним керівником експедиції став Педро де Кірос. Після тяжкого морського походу експедиція досягла Маніли на Філіппінах, а потім де Кірос відвіз дону Ізабелу до Акапулько.
Пошуки південного материка
Морська подорож самого де Кіроса, результати експедиції інших мореплавців підштовхнули Педро до ідеї існування південного материка. Як патріот своєї країни він намагався організувати експедицію, щоб віднайти цю землю та приєднати до іспанської корони. Але де Кірос не знайшов розуміння своєї ідеї. Віце-король Перу начебто підтримував Педро де Кіроса, але не отримав повноважень для організацією подібної експедиції.
Навесні 1598 року де Кірос відплив до Іспанії. Звідси, з м.Севілья він попрямував до Риму просити у Папи Римського протекції. Зустрітися з папою Климентом VIII допоміг іспанський посол у Римі герцог Сеса, який підтримував ідею де Кіроса. Від Папи Римського Педро де Кірос також отримав рекомендаційні листи до короля Іспанії Філіпа III. після цього король Іспанії надав свою згоду на експедицію та зобов'язав віце-короля Перу виділити де Кіросу два кораблі, провіант, зброю, команду. Коли де Кірос прибув до Перу, то виявилося, що змінився віце-король — новим став граф Монтерей, який почав перешкоджати початку подорожі де Кіроса.
Нарешті 21 грудня експедиція у складі трьох кораблів — фрегата «Сан-Педро-і-Сан-Пабло», віце-адміральського «Сан-Педро» та шлюпа «Три волхви» із командою у 300 осіб вийшла з порту Кальяо. Граф Монтерей доручив очолити дослідження віце-адміралу Луїсу Ваесу де Торресу, призначивши головним керманичем Хуана де Більбоа. Через деякий час де Більбоа організував бунт на кораблі, намагаючись заарештувати де Кіроса, але той зумів домогтися підтримки команди та Луїса де Торреса. Хуан де Більбоа був у свою чергу арештований, новим керманичем став Гаспар Гонсалес де Леса.
Наприкінці січня 1606 року експедиція знайшла групу дрібних острівців, які були оточені океанською мілиною. Потім де Кірос відкрив острова архіпелагу Туамоту. 1 травня, здавалася, експедиція досягла своєї мети. Іспанці знайшли острів, який де Кірос назвав Південною землею Духа Святого, на південному березі якого заклав місто Новий Єрусалим. Але вже 12 червня 1606 року експедиція розпалася: де Кірос залишився на острові, а де Торрес попрямував далі (при цьому він переконався, що вони відкрили лише острів). Торрес пішов на південно-захід, знайшов о. Нову Гвінею, побачив Австралію, але не висадився на її узбережжя. На його ім'я названо протоку, що відділяє Австралію від Нової Гвінеї.
Подальша доля
Між тим Педро де Кірос добрався до Мексики. На той час він був тяжко хворий. Між тим виникла парадоксальна ситуація — усі були впевнені, що де Кірос відкрив Південний материк, але це відкриття виявилося Іспанії непотрібним. Країна не мала ресурсів почати колонізацію. Але де Кірос не здавався, доводив Державній Раді та Раді Індій необхідність початку приєднання нових земель на півдні. Врешті-решт у 1609 році Педро де Кірос отримав королівський наказ готувати нову експедицію. Де Кіроса відправили до нового віце-короля Перу Франсиско де Борджіа, щоб той допоміг мореплавцю, але із зауваженням «як тільки стан справ у Перу дозволить це здійснити». При цьому король окремо відправив наказ віце-королю Перу затримати де Кіроса у Лімі, не відпускати в експедицію. Але де Кірос не досяг Ліми, померши у 1615 році у Панамі.
Іспанська влада втім розуміла значення експедиції де Кіроса й де Торреса. Результати їхньої подорожі трималися у секреті. Тільки у 1762 році, коли англійці захопили Манілу, в таємних архівах вони знайшли карту із зазначеною на ній Торресовою протокою.
Примітки
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
Джерела
- Pancorbo, Luis (2006). Las islas del rey Salomón. En busca de la Tierra Austral. Barcelona, Editorial Laertes. .
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Kiros Pedro Fernandes de Kiros isp Pedro Fernandez de Quiros abo Pedru Fernandish de Kuejrush port Pedro Fernandes de Queiros Evora 1565 Panama 1615 portugalskij moreplavec sho perebuvayuchi na sluzhbi u Ispanskogo korolivstva vidkriv atoli z arhipelagu Tuamotu ta ostriv Espiritu Santo Novi Gebridi Pedro Fernandes de Kirosisp Pedro Fernandez de Quiros port Pedro Fernandes de QueirosNarodivsya 1565 1565 Evora PortugaliyaPomer 1614 1614 PanamaKrayina Portugalske korolivstvoDiyalnist moreplavecVidomij zavdyaki vidkrittya ispancyami Tihogo okeanuZnannya mov ispanska 1 Mediafajli u VikishovishiMolodi rokiPedro narodivsya v Portugaliyi u misti Evora Koli jomu vipovnilosya 15 rokiv Portugaliyu bulo priyednano do Ispaniyi korolem Filipom II De Kiros vlashtuvavsya na flot de nezabarom proyaviv sebe yak smilivij ta talanovitij moreplavec Tomu koli pershovidkrivach Solomonovih ostroviv Alvaro Mendanya de Nejro zaproponuvav de Kirosu doluchitisya do jogo ekspediciyi po kolonizaciyi cih ostroviv toj pogodivsya Pedro bulo priznacheno golovnim kermanichem flotiliyi Morski podorozhi9 kvitnya 1595 roku ekspediciya vidbula iz stolici Peru Limi Vsogo u yiyi skladi bulo 378 osib Vidrazu pochalisya neporozuminnya mizh de Kirosom ta nachalnikom zagonu soldat Pedro Merino Manrike a takozh mizh druzhinoyu de Nejro ta oficerami ekspediciyi yakimi Izabella de Nejra namagalasya komanduvati Takozh vnaslidok nezgodi Alvaro de Nejra ne vdalosya popovniti zapasi vodi ta yizhi De Nejra rozrahovuvav shvidko znajti Solomonovi ostrovi Chotiri misyaci blukali korabli u mori Zreshtoyu 21 lipnya korabli pidijshli do ostroviv yakih nazvali ostrovami Markiza de Mendosi na chest vice korolya Peru suchasni Markizki ostrovi Nezabarom vinikli neporozuminnya mizh tuzemcyami ta ispancyami sho viklikalo sprotiv de Kirosa Miscya dlya kolonizaciyi ostroviv buli garni ale de Nejra hotiv prodovzhiti shlyah do Solomonovih ostroviv Na propoziciyu de Kirosa popovniti resursi harchiv ta vodi de Nejra vidpoviv vidmovoyu Poshuki ostroviv zatyaguvalisya komanda bula nezadovolena diyami de Nejra gadala sho toj ne znaye kudi plivti Odnak nezabarom bulo vidkrito Ispanci pochali buduvati na nomu budinki cerkvu Ale zolota na ostrovi ne bulo Tomu bilshist bazhali znajti Solomonovi ostrovi de Nejra j de Kiros napolyagali sho zaraz korabli ne mozhut vijti v okean Soldati nichogo ne sluhali spalahnuv bunt De Kirosa namagalisya vbiti ale jogo vryatuvav nachalnik zagonu soldativ Manrike Ale nezabarom situaciya pogirshala druzhina de Nejra napolyagla na strati Manrike znovu spalahnuli sutichki De Kiros ledve vgamuvav pristrasti Ale odin z soldat v porushennya nakazu vbiv vozhdya miscevih tubilciv Malope druga de Kirosa Teper spalahnuli situchki mizh tuzemcyami ta ispancyami Todi pomer de Nejra yakij naznachiv svoyu druzhinu Izabelu gubernatorom ostrova Vreshti resht ekspediciya virushila do odnogo z Solomonovih ostroviv San Kristobalyu V cih obstavinah faktichnim kerivnikom ekspediciyi stav Pedro de Kiros Pislya tyazhkogo morskogo pohodu ekspediciya dosyagla Manili na Filippinah a potim de Kiros vidviz donu Izabelu do Akapulko Poshuki pivdennogo materikaMorska podorozh samogo de Kirosa rezultati ekspediciyi inshih moreplavciv pidshtovhnuli Pedro do ideyi isnuvannya pivdennogo materika Yak patriot svoyeyi krayini vin namagavsya organizuvati ekspediciyu shob vidnajti cyu zemlyu ta priyednati do ispanskoyi koroni Ale de Kiros ne znajshov rozuminnya svoyeyi ideyi Vice korol Peru nachebto pidtrimuvav Pedro de Kirosa ale ne otrimav povnovazhen dlya organizaciyeyu podibnoyi ekspediciyi Navesni 1598 roku de Kiros vidpliv do Ispaniyi Zvidsi z m Sevilya vin popryamuvav do Rimu prositi u Papi Rimskogo protekciyi Zustritisya z papoyu Klimentom VIII dopomig ispanskij posol u Rimi gercog Sesa yakij pidtrimuvav ideyu de Kirosa Vid Papi Rimskogo Pedro de Kiros takozh otrimav rekomendacijni listi do korolya Ispaniyi Filipa III pislya cogo korol Ispaniyi nadav svoyu zgodu na ekspediciyu ta zobov yazav vice korolya Peru vidiliti de Kirosu dva korabli proviant zbroyu komandu Koli de Kiros pribuv do Peru to viyavilosya sho zminivsya vice korol novim stav graf Monterej yakij pochav pereshkodzhati pochatku podorozhi de Kirosa Nareshti 21 grudnya ekspediciya u skladi troh korabliv fregata San Pedro i San Pablo vice admiralskogo San Pedro ta shlyupa Tri volhvi iz komandoyu u 300 osib vijshla z portu Kalyao Graf Monterej doruchiv ocholiti doslidzhennya vice admiralu Luyisu Vaesu de Torresu priznachivshi golovnim kermanichem Huana de Bilboa Cherez deyakij chas de Bilboa organizuvav bunt na korabli namagayuchis zaareshtuvati de Kirosa ale toj zumiv domogtisya pidtrimki komandi ta Luyisa de Torresa Huan de Bilboa buv u svoyu chergu areshtovanij novim kermanichem stav Gaspar Gonsales de Lesa Naprikinci sichnya 1606 roku ekspediciya znajshla grupu dribnih ostrivciv yaki buli otocheni okeanskoyu milinoyu Potim de Kiros vidkriv ostrova arhipelagu Tuamotu 1 travnya zdavalasya ekspediciya dosyagla svoyeyi meti Ispanci znajshli ostriv yakij de Kiros nazvav Pivdennoyu zemleyu Duha Svyatogo na pivdennomu berezi yakogo zaklav misto Novij Yerusalim Ale vzhe 12 chervnya 1606 roku ekspediciya rozpalasya de Kiros zalishivsya na ostrovi a de Torres popryamuvav dali pri comu vin perekonavsya sho voni vidkrili lishe ostriv Torres pishov na pivdenno zahid znajshov o Novu Gvineyu pobachiv Avstraliyu ale ne visadivsya na yiyi uzberezhzhya Na jogo im ya nazvano protoku sho viddilyaye Avstraliyu vid Novoyi Gvineyi Podalsha dolyaKarta svitu iz zaznachenoyu Pivdennoyu zemleyu 1612 rik Mizh tim Pedro de Kiros dobravsya do Meksiki Na toj chas vin buv tyazhko hvorij Mizh tim vinikla paradoksalna situaciya usi buli vpevneni sho de Kiros vidkriv Pivdennij materik ale ce vidkrittya viyavilosya Ispaniyi nepotribnim Krayina ne mala resursiv pochati kolonizaciyu Ale de Kiros ne zdavavsya dovodiv Derzhavnij Radi ta Radi Indij neobhidnist pochatku priyednannya novih zemel na pivdni Vreshti resht u 1609 roci Pedro de Kiros otrimav korolivskij nakaz gotuvati novu ekspediciyu De Kirosa vidpravili do novogo vice korolya Peru Fransisko de Bordzhia shob toj dopomig moreplavcyu ale iz zauvazhennyam yak tilki stan sprav u Peru dozvolit ce zdijsniti Pri comu korol okremo vidpraviv nakaz vice korolyu Peru zatrimati de Kirosa u Limi ne vidpuskati v ekspediciyu Ale de Kiros ne dosyag Limi pomershi u 1615 roci u Panami Ispanska vlada vtim rozumila znachennya ekspediciyi de Kirosa j de Torresa Rezultati yihnoyi podorozhi trimalisya u sekreti Tilki u 1762 roci koli anglijci zahopili Manilu v tayemnih arhivah voni znajshli kartu iz zaznachenoyu na nij Torresovoyu protokoyu PrimitkiBibliotheque nationale de France BNF platforma vidkritih danih 2011 d Track Q19938912d Track Q54837d Track Q193563DzherelaPancorbo Luis 2006 Las islas del rey Salomon En busca de la Tierra Austral Barcelona Editorial Laertes ISBN 84 7584 585 1