Введенська трапезна церква УПЦ МП споруда що входить до складу Троїцького монастиря Побудована в 1677 1679 роках ще до з

Введенська трапезна церква УПЦ (МП) — споруда що входить до складу Троїцького монастиря. Побудована в 1677—1679 роках, ще до зведення головної споруди цього ансамблю — Троїцького собору.

Введенська трапезна церква УПЦ (МП)

51°28′38″ пн. ш. 31°16′49″ сх. д. / 51.4774083° пн. ш. 31.2803944° сх. д. / 51.4774083; 31.2803944
Тип споруди	церква
Розташування	Україна, Чернігів
Початок будівництва	1677
Кінець будівництва	1679
Стиль	українське бароко
Належність	УПЦ (МП)
Єпархія	Чернігівська єпархія УПЦ МП
Оригінальна назва	Введенська церква
Введенська церква (Чернігів) (Україна)

Введенська церква у Вікісховищі

Єдина двобанева церква, що збереглась в лівобережній Україні.

Опис

Безстовпна трапезна є справжнім шедевром національного архітектурного стилю. Споруда трапезної — одна з найдавніших в групі пам'яток XVII ст. Вплив цієї споруди на ряд інших пам'яток безсумнівний. Її планувальна структура повторена в трапезній Михайлівського монастиря в Києві. В інших випадках існують незначні відмінності, наприклад, в трапезній Видубицького монастиря. Але загальна схема і тут зберігається: до приміщення церкви із заходу примикає обідній зал, до нього своєю чергою примикають допоміжні приміщення для приготування їжі і зберігання продуктів.

Така ж схема в безстовпних трапезних Гамаліївського, Густинського та інших монастирських ансамблів. Церква, обідній зал, сіни розташовані в одну лінію, завдяки чому одноповерховий корпус є витягнутим, а в плані являє собою прямокутник з виступами — розкріповками, довжиною 37,5 м шириною у вузькій частині 10 м, а в широкій — 17,5 м.

Особливістю композиції є те, що у церкві 2 бані, а не одна, як в більшості випадків. Тут підкупольний четверик за допомогою плоского паруса переходить в восьмерик, який конусоподібно звужуючись переходить своєю чергою в ліхтар, увінчаний главкою. В побудові внутрішнього простору використано прийоми, які йдуть від дерев'яної архітектури. Одна баня призначена для розміщення вівтаря, друга для тих, хто молиться. Подібна архітектура тим цікавіша, що в літературі виникла суперечка — чи існував взагалі в українській архітектурі тип двобанного храму.

Унікальним прикладом побудови інтер'єру в спорудах XVII ст. є перекритий циліндричним склепінням зал трапезної. Виразність склепінчастого перекриття підкреслена розпалубками стрільчастої форми з профільованими нервюрами. Сучасні бані церкви мають придавлену форму, яка не відповідає формі внутрішнього простору. Можливо, вони були перебудовані після пожежі монастиря в 1731 р. Бані такої форми в І п. XVIII ст. відомі в ряді інших пам'яток, наприклад, в Церкві Всіх Святих Києво-Печерської лаври.

В характері пластичної обробки фасадів трапезної, безсумнівно, деякі риси схожості з пластикою будинку Лизогуба. Але принципова різниця в тому, що трапезна має чітко виражений головний фасад, чого немає в будинку Лизогуба. Енергійний вертикальний ритм головного фасаду, глибокі віконні отвори в товщі стін, характерні трикутні фронтончики над вікнами — все це дає враження великої гармонії. Головний фасад виділено виразним ритмом напівколонок, а церква вже має інший крок напівколонок. Архітектура сіней і підсобних приміщень має скромний характер, плоскі пілястри не сильно виступають за поле стіни.

Таким чином, кожну частину цієї споруди — церкву, трапезний зал і підсобні приміщення вирішено по-різному, але при цьому збережено цільність і єдність споруди.

Іконостас

Через деякий час після спорудження церкви гетьман Іван Мазепа подарував іконостас, прикрашений його гербом. Це був чотириярусний бароковий іконостас, центральна частина якого була підвищена і починаючи з другого ярусу ікони розташовувалися по вигнутій лінії, що трохи підіймалася до центру. Але, на жаль, іконостас було знищено комуністами в 1930-ті роки.

Іконостас, що знаходиться зараз у Введенській церкві, зроблений в 1988 — 89 рр. до відкриття духовного училища регентів-псаломщиків 1 вересня 1989 року, адже Введенський храм належить до духовного училища і є «студентською» церквою: тут студенти проводять заняття, складають іспити. І водночас це трапезна церква.

Замовником іконостаса виступив митрополит Чернігівський і Ніжинський Антоній. Проєкт іконостаса розробив благочинний церков Чернігівського округу митрофорний протоієрей отець Анатолій Товстогон. Він же є й автором всіх іконостасних ікон, а також настінних розписів, що були виконані пізніше.

Те, що саме одна людина є автором проєкту іконостаса та автором його ікон — це те саме вдале поєднання архітектури, різьблення і малярства, якого домагалися ще в давні часи і яке зменшує або навіть виключає можливість еклектичних рішень. Так, наприклад, зараз за кордоном заведено такий порядок, що іконостас планує архітектор храму чи маляр ікон.

Основа іконостасу виготовлена з дерева сосни, а різьблення — з дерева липи. Столярні роботи виконав різьбяр Олексій Корець. Різьблення, колонки і рами ікон зразу ж були позолочені. Цю роботу виконав позолотник Савченко Микола Іванович. Тло іконостаса пофарбоване білою і частково червоною фарбою. Іконостас 4-х ярусний. Але ці яруси неповні, хоча загальний канон збережено І-й ярус знизу — намісний. В центрі знаходяться Царські врата, на яких розміщено композицію «Благовіщення» і зображення 4-х євангелістів. Справа від Царських врат — ікона «Спасителя», зліва — «Богоматір з немовлям», далі справа — південні дияконські врата з іконою «Архангел Гавриїл». Крайні ікони: справа «Введення до храму» — храмова ікона, присвячена одному з двунадесятих свят, якому відповідно присвячений головний і єдиний престол храму і відповідно сам храм, а зліва — ікона «Апостол Іоан». Таким чином, в І-му місцевому ряді знаходиться всього 12 ікон: 6 великих і 6 маленьких на царських вратах. Над царськими вратами знаходиться ікона «Тайна Вечеря», що входить до другого ярусу, в якому лише 3 ікони: окрім «Тайної вечері» ще «Різдво Христово» і «Різдво Богородиці». Таким чином, в іконостасі Введенського храму святковий ярус став другим, замість третього згідно з каноном.

Над святковим ярусом знаходиться третій ярус — апостольсько-святительський або просто апостольський. Згідно з каноном, в центрі повинна бути ікона Ісуса Христа. Дійсно, в центрі знаходиться ікона «Воскресіння Ісуса Христа» — точна копія такої ж ікони з іконостаса Троїцького собору, а по обидві сторони 4 ікони з зображенням апостолів: по три на кожній іконі (12 апостолів). Окремо, зліва і справа, ніби об'єднуючи ці два яруси: деісусний і святковий, знаходяться 2 великі ікони: «Іоан і Анна» та «Марія Магдалина і апостол Павло».

4-й ярус в іконостасах — пророчеський, повинен містити зображення старозавітних пророків. Цей ярус о. Анатолій скомпонував довільно. В центрі знаходиться ікона «Цар слави», зліва — «Богоматір з немовлям» і «Пророк Ілля»; справа — «Іоанн Хреститель», «Пророк Мойсей зі скрижалями». Ця схема нагадує схему IV-го ярусу іконостаса Троїцького собору. І окремо, ніби складаючи V-й ярус, знаходяться маленькі ікони: в центрі — зображення св. Духа у вигляді голуба, справа — зображення скрижалей.

Галерея

Введенська трапезна церква (2011)
Введенська церква — пам'ятка архітектури
Трапезна Введенської церкви

Посилання

Див. також

Джерела

Введенська церква Троїцько-Іллінського монастиря [ 13 листопада 2011 у Wayback Machine.]
Чернігів. Троїцький монастир [ 17 жовтня 2011 у Wayback Machine.]