Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Окума Сіґенобу яп 大隈重信 おおくましげのぶ 11 березня 1838 10 січня 1922 японський політичний і державний діяч дипломат фінансист п

Окума Сіґенобу

Окума Сіґенобу

Окума Сіґенобу (яп. 大隈重信, おおくましげのぶ; 11 березня 1838 — 10 січня 1922) — японський політичний і державний діяч, дипломат, фінансист, педагог періодів Мейдзі й Тайсьо. 8-й і 17-й прем'єр-міністр Японії (30 червня 1898 — 8 листопада 1898, 16 квітня 1914 — 9 жовтня 1916). Міністр фінансів (1873—1880), міністр закордонних справ (1888, 1888—1889, 1896—1897, 1898, 1915), (1897), міністр внутрішніх справ (1914—1915, 1915). Засновник і ректор Університету Васеда (1907—1923). Член і голова Партії конституційних реформ (1882–1896), Прогресивної партії, і .

Окума Сіґенобу
image
літній Окума Сіґенобу
Період Едо • Мейдзі
Народився 11 березня 1838, Саґа, Саґа
Помер 10 січня 1922, Токіо (83)
Дитяче ім'я Ятаро́
Сьоґунат сьоґунат Едо
Хан Саґа-хан
Ранги 1-й молодший
Титули маркіз
Посади прем'єр-міністр (1898—1898, 1914—1916)
міністр фінансів (1873—1880)
міністр закордонних справ
(1888, 1888—1889, 1896—1897, 1898, 1915)
міністр сільського господарства і торгівлі
(1897)
міністр внутрішніх справ
(1914—1915, 1915)
ректор університету Васеда
(1907—1922)

Біографія

Молоді роки

Окума Сіґенобу народився 11 березня 1838 року в містечку Саґа автономного уділу Саґа-хан. Його батько походив із самурайського роду, служив командиром артилерійської сотні і мав високий річний дохід у 300 коку.

1864 року Сіґенобу запропонував уряду Саґа-хану свій план реформування економіки хану і отримав посаду інспектора товарів. Для виконання своїх обов'язків він часто подорожував між Наґасакі та . Під час подорожей Сіґонобу познайомився із , американським місіонером голландського походження. Іноземець став його першим викладачем англійської мови і справив вплив на формування світогляду майбутнього дипломата. 1865 року Сіґенобу відкрив в Наґасакі приватну школу з вивчення англійської мови і зайнявся її управлінням. В квітні 1867 року, без дозволу адміністрації Сага-хану, він вирушив разом із Соедзімою Танеомі до Едо, для того, щоби запропонувати сьоґуну Токуґаві Йосінобу, повернути державну владу Імператору. Однак їх обох затримала поліція і силою повернула на батьківщину.

Після реставрації Мейдзі в квітні 1868 року новий Імператорський уряд прийняв Сіґенобу на службу. Він отримав посаду молодшого радника і помічника Іноземної ради, що займалася закордонними справами. Того ж року Сіґенобу провів успішні переговори із британським послом щодо зняття заборони з християнства в Японії і був підвищений до віце-голови Іноземної ради. В березні 1869 року він одружився із Саеґосою Аяко.

Наступного місяця того ж року Сіґенобу отримав призначення на посаду віце-голови Ради обрахунків, в серпні став віце-головою Міністерства фінансів, а згодом — заступником голови Міністерства народних справ. На цих посадах він займався валютною реформою, відкриттям й телеграфу, а також заснуванням . В жовтні 1870 року уряд надав Сіґенобу за заслуги посаду Імператорського радника.

Міністр

image
Бронзова статуя Окуми Сіґенобу в університеті Васеда.

Під час дебатів в уряді про завоювання Кореї, що були ініційовані 1873 року Сайґо Такаморі, Сіґенобу виступив проти політики застосування сили. Цю позицію оцінив Окубо Тосіміті, який доручив йому керівництво фінансами країни і призначив на пост міністра фінансів в жовні 1873. З метою скорочення витрат і забезпечення стабільних надходжень до державного бюджету Сіґенобу скасував пенсії для нетитулованої шляхти та провів . В лютому 1880 року, після загибелі Окубо Тосімі, він очолив Палату радників і продовжив курс на розвиток японської промисловості та капіталістичних відносин. З одного боку економічна політика Сіґенобу була спрямована на підтримку малого і середнього бізнесу, а з іншого сприяла формуванню тісних зв'язків уряду із великими монополістичними корпораціями, такими як Міцубісі та .

В березні 1881 року Сіґенобу подав до уряду пропозицію про відкриття Всеяпонського Парламенту. Він наполягав на необхідності створення тимчасових Народних зборів та системи Кабінету міністрів на партійній основі. Сіґенобу також висловив свій протест проти незаконної діяльності голови Відділу освоєння Півночі Куроди Кійотаки, який займався продажем державного майна на Хоккайдо приватним особам. Цей протест викликав роздратування консервативних урядових фракцій Сацуми, до якої належав Курода, і Тьосю, яка опиралася демократичним перетворенням в країні. В жовтні 1881 року, за сприяння представників Імператорського двору, вони змусили опального Сігенобу вийти зі складу уряду і скласти з себе головування у Палаті радників. Разом із ним у відставку пішла велика кількість урядовців і адміністраторів. Ця подія отримала назву .

Після інциденту в Японії набурав обертів партійний рух. В квітні 1882 року, разом із й , Сіґенобу сформував Партію конституційних реформ (ПКР) і став її головою. В жовті того ж року, за допомоги Оно та , він заснував Спеціальне училище Васеда, яке 1902 року було перейменоване на Університет Васеда.

В грудні 1884 року Сіґенобу вийшов з ПКР, а в лютому 1888 року став міністром закордонних справ у першому кабінеті Іто Хіробумі. Він залишився на цій посаді в Куроди Кійотаки, проте був втягнутий у дипломатичний скандал: 1888 року під час перегляду нерівноправних переговорів з Британією, Сіґенобу пообіцяв призначити британських суддів до японського Верховного суду, що викликало бурю протестів в Японії. 1889 року один з активістів здійснив замах на міністра. Сіґенобу вижив, але втратив праву руку. В грудні того ж року він пішов у відставку і став членом Таємної Ради Імператора.

В грудні 1891 року, у зв'язку з відкриттям японського Парламенту, Сіґенобу відновив своє членство у ПКР, був обраний до Парламенту і став головою партійної фракції. В березні 1896 року на основі цієї партії він заснував нову Прогресивну партію і взяв не себе керівництво нею. В вересні того ж року, Сіґенобу уклав домовленості із сацумською фракцією в уряді і увійшов до складу Мацукати Масайосі, де зайняв посаду міністра іноземних справ. Наступного 1897 року він паралельно очолив Міністерство сільського господарства і торгівлі, але в листопаді того ж року пішов у відставку через розходження із сацумцями.

Прем'єр

image
Могила Окуми Сіґенобу.

1898 року Сіґенобу об'єднав Прогресивну партію із Ліберальною партією Ітаґакі Тайсуке, утворивши . 30 червня 1898 він посів прем'єрське крісло і сформував . Проте через внутрішньопартійні чвари, які змусили колишніх прогресистів виокремитися у окрему , уряд Сіґенобу протримався лише 4 місяці. В грудні 1900 року він очолив цю партію і залишався її головою до січня 1907 року. Після цього екс-прем'єр покинув політичну діяльність, зайнявшись з квітня 1907 року освітянськими справами Університету Васеда.

В ході першого руху на захист Конституції Сіґенобу повернувся до японського політичного життя. 1914 року він вдруге став прем'єр-міністром і сформував свій . У цьому уряді Сіґенобу паралельно виконував обов'язки міністра внутрішніх справ. За його прем'єрства Японія вступила у Першу світову війну на боці Антанти, збільшила чисельність своєї армії на дві дивізії й 1915 року висунула китайському уряду. В серпні 1915 року Сіґенобу провів реорганізацію свого уряду і поряд із посадою прем'єра, зайняв пост міністра закордонних справ. В липні 1916 року Імператор дарував йому титул маркіза за заслуги перед державою. В жовтні того ж року кабінет Сіґенобу вийшов у відставку у повному складі.

Окрім політики Сіґенобу займався просвітницько-викладацькою діяльністю. Він був засновником Товариства видання японських творів і Асоціації великої японської цивілізації, які займалися публікацію японської класики, історичних та релігійних праць. Сіґенобу виконував обов'язки головного редактора журналів «Нова Японія» і «Огляд», а також був автором публіцистично-історичних есе «П'ятдесят років відкриття Японії», «Велика історія відкриття Японії». Своїм головним завданням як педагога-просвітника він бачив виховання модерної японської нації, оплоту японської конституційної монархії.

1 січня 1922 року Окума Сіґенобу помер від в Токіо. В похоронах, які відбулися в парку Хібія, взяли участь десятки тисяч людей. Поховали екс-прем'єра на території монастиря в районі Бункьо, в Токіо.

Див. також

Примітки

  1. 八太郎, やたろう.
  2. Окума Сіґенобу // Енциклопедія Ніппоніка: в 26 т. 2-е видання. — Токіо: Сьоґаккан, 1994—1997.
  3. яп. 国書刊行会, こくしょかんこうかい, кокусьо канкокай.
  4. яп. 大日本文明協会, だいにっぽんぶんめいきょうかい, дайніппон бунмей кьокай.
  5. яп. 新日本, しんにっぽん, сінніппон.
  6. яп. 大観, たいかん, тайкан.
  7. яп. 開国五十年史, かいこくごじゅうねんし, кайкоку ґодзюненсі.
  8. яп. 開国大勢史, かいこくだいせし, кайкоку дайсейсі.

Джерела та література

Окума Сіґенобу // 『日本大百科全書』 [Енциклопедія Ніппоніка]. — 第2版. — 東京: 小学館, 1994—1997. — 全26冊. (яп.)

  • Рубель В. А. Японська цивілізація: традиційне суспільство і державність. — К. : «Аквілон-Прес», 1997. — 256 с. — .
  • Рубель В. А. Історія середньовічного Сходу: Курс лекцій: Навч. посібник. — К. : Либідь, 1997. — 462 с. — .
  • Рубель В. А. Нова історія Азії та Африки: Постсередньовічний Схід (XVIII — друга половина XIX ст.). — К. : Либідь, 2007. — 560 с. —

Література

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Окума Сіґенобу
  • (яп.)
  • (яп.) Окума Сіґенобу. Японські новітні портрети // Національна парламентська бібліотека Японії [ 15 лютого 2021 у Wayback Machine.]
  • (яп.) Засновник Окума Сіґенобу // Університет Васеда [ 21 травня 2013 у Wayback Machine.]

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Okuma Sigenobu yap 大隈重信 おおくましげのぶ 11 bereznya 1838 10 sichnya 1922 yaponskij politichnij i derzhavnij diyach diplomat finansist pedagog periodiv Mejdzi j Tajso 8 j i 17 j prem yer ministr Yaponiyi 30 chervnya 1898 8 listopada 1898 16 kvitnya 1914 9 zhovtnya 1916 Ministr finansiv 1873 1880 ministr zakordonnih sprav 1888 1888 1889 1896 1897 1898 1915 1897 ministr vnutrishnih sprav 1914 1915 1915 Zasnovnik i rektor Universitetu Vaseda 1907 1923 Chlen i golova Partiyi konstitucijnih reform 1882 1896 Progresivnoyi partiyi i Okuma Sigenobu litnij Okuma Sigenobu Period Edo Mejdzi Narodivsya 11 bereznya 1838 Saga Saga Pomer 10 sichnya 1922 Tokio 83 Dityache im ya Yataro Sogunat sogunat Edo Han Saga han Rangi 1 j molodshij Tituli markiz Posadi prem yer ministr 1898 1898 1914 1916 ministr finansiv 1873 1880 ministr zakordonnih sprav 1888 1888 1889 1896 1897 1898 1915 ministr silskogo gospodarstva i torgivli 1897 ministr vnutrishnih sprav 1914 1915 1915 rektor universitetu Vaseda 1907 1922 BiografiyaMolodi roki Okuma Sigenobu narodivsya 11 bereznya 1838 roku v mistechku Saga avtonomnogo udilu Saga han Jogo batko pohodiv iz samurajskogo rodu sluzhiv komandirom artilerijskoyi sotni i mav visokij richnij dohid u 300 koku 1864 roku Sigenobu zaproponuvav uryadu Saga hanu svij plan reformuvannya ekonomiki hanu i otrimav posadu inspektora tovariv Dlya vikonannya svoyih obov yazkiv vin chasto podorozhuvav mizh Nagasaki ta Pid chas podorozhej Sigonobu poznajomivsya iz amerikanskim misionerom gollandskogo pohodzhennya Inozemec stav jogo pershim vikladachem anglijskoyi movi i spraviv vpliv na formuvannya svitoglyadu majbutnogo diplomata 1865 roku Sigenobu vidkriv v Nagasaki privatnu shkolu z vivchennya anglijskoyi movi i zajnyavsya yiyi upravlinnyam V kvitni 1867 roku bez dozvolu administraciyi Saga hanu vin virushiv razom iz Soedzimoyu Taneomi do Edo dlya togo shobi zaproponuvati sogunu Tokugavi Josinobu povernuti derzhavnu vladu Imperatoru Odnak yih oboh zatrimala policiya i siloyu povernula na batkivshinu Pislya restavraciyi Mejdzi v kvitni 1868 roku novij Imperatorskij uryad prijnyav Sigenobu na sluzhbu Vin otrimav posadu molodshogo radnika i pomichnika Inozemnoyi radi sho zajmalasya zakordonnimi spravami Togo zh roku Sigenobu proviv uspishni peregovori iz britanskim poslom shodo znyattya zaboroni z hristiyanstva v Yaponiyi i buv pidvishenij do vice golovi Inozemnoyi radi V berezni 1869 roku vin odruzhivsya iz Saegosoyu Ayako Nastupnogo misyacya togo zh roku Sigenobu otrimav priznachennya na posadu vice golovi Radi obrahunkiv v serpni stav vice golovoyu Ministerstva finansiv a zgodom zastupnikom golovi Ministerstva narodnih sprav Na cih posadah vin zajmavsya valyutnoyu reformoyu vidkrittyam j telegrafu a takozh zasnuvannyam V zhovtni 1870 roku uryad nadav Sigenobu za zaslugi posadu Imperatorskogo radnika Ministr Bronzova statuya Okumi Sigenobu v universiteti Vaseda Pid chas debativ v uryadi pro zavoyuvannya Koreyi sho buli inicijovani 1873 roku Sajgo Takamori Sigenobu vistupiv proti politiki zastosuvannya sili Cyu poziciyu ociniv Okubo Tosimiti yakij doruchiv jomu kerivnictvo finansami krayini i priznachiv na post ministra finansiv v zhovni 1873 Z metoyu skorochennya vitrat i zabezpechennya stabilnih nadhodzhen do derzhavnogo byudzhetu Sigenobu skasuvav pensiyi dlya netitulovanoyi shlyahti ta proviv V lyutomu 1880 roku pislya zagibeli Okubo Tosimi vin ocholiv Palatu radnikiv i prodovzhiv kurs na rozvitok yaponskoyi promislovosti ta kapitalistichnih vidnosin Z odnogo boku ekonomichna politika Sigenobu bula spryamovana na pidtrimku malogo i serednogo biznesu a z inshogo spriyala formuvannyu tisnih zv yazkiv uryadu iz velikimi monopolistichnimi korporaciyami takimi yak Micubisi ta V berezni 1881 roku Sigenobu podav do uryadu propoziciyu pro vidkrittya Vseyaponskogo Parlamentu Vin napolyagav na neobhidnosti stvorennya timchasovih Narodnih zboriv ta sistemi Kabinetu ministriv na partijnij osnovi Sigenobu takozh visloviv svij protest proti nezakonnoyi diyalnosti golovi Viddilu osvoyennya Pivnochi Kurodi Kijotaki yakij zajmavsya prodazhem derzhavnogo majna na Hokkajdo privatnim osobam Cej protest viklikav rozdratuvannya konservativnih uryadovih frakcij Sacumi do yakoyi nalezhav Kuroda i Tosyu yaka opiralasya demokratichnim peretvorennyam v krayini V zhovtni 1881 roku za spriyannya predstavnikiv Imperatorskogo dvoru voni zmusili opalnogo Sigenobu vijti zi skladu uryadu i sklasti z sebe golovuvannya u Palati radnikiv Razom iz nim u vidstavku pishla velika kilkist uryadovciv i administratoriv Cya podiya otrimala nazvu Pislya incidentu v Yaponiyi naburav obertiv partijnij ruh V kvitni 1882 roku razom iz j Sigenobu sformuvav Partiyu konstitucijnih reform PKR i stav yiyi golovoyu V zhovti togo zh roku za dopomogi Ono ta vin zasnuvav Specialne uchilishe Vaseda yake 1902 roku bulo perejmenovane na Universitet Vaseda V grudni 1884 roku Sigenobu vijshov z PKR a v lyutomu 1888 roku stav ministrom zakordonnih sprav u pershomu kabineti Ito Hirobumi Vin zalishivsya na cij posadi v Kurodi Kijotaki prote buv vtyagnutij u diplomatichnij skandal 1888 roku pid chas pereglyadu nerivnopravnih peregovoriv z Britaniyeyu Sigenobu poobicyav priznachiti britanskih suddiv do yaponskogo Verhovnogo sudu sho viklikalo buryu protestiv v Yaponiyi 1889 roku odin z aktivistiv zdijsniv zamah na ministra Sigenobu vizhiv ale vtrativ pravu ruku V grudni togo zh roku vin pishov u vidstavku i stav chlenom Tayemnoyi Radi Imperatora V grudni 1891 roku u zv yazku z vidkrittyam yaponskogo Parlamentu Sigenobu vidnoviv svoye chlenstvo u PKR buv obranij do Parlamentu i stav golovoyu partijnoyi frakciyi V berezni 1896 roku na osnovi ciyeyi partiyi vin zasnuvav novu Progresivnu partiyu i vzyav ne sebe kerivnictvo neyu V veresni togo zh roku Sigenobu uklav domovlenosti iz sacumskoyu frakciyeyu v uryadi i uvijshov do skladu Macukati Masajosi de zajnyav posadu ministra inozemnih sprav Nastupnogo 1897 roku vin paralelno ocholiv Ministerstvo silskogo gospodarstva i torgivli ale v listopadi togo zh roku pishov u vidstavku cherez rozhodzhennya iz sacumcyami Prem yer Mogila Okumi Sigenobu 1898 roku Sigenobu ob yednav Progresivnu partiyu iz Liberalnoyu partiyeyu Itagaki Tajsuke utvorivshi 30 chervnya 1898 vin posiv prem yerske krislo i sformuvav Prote cherez vnutrishnopartijni chvari yaki zmusili kolishnih progresistiv viokremitisya u okremu uryad Sigenobu protrimavsya lishe 4 misyaci V grudni 1900 roku vin ocholiv cyu partiyu i zalishavsya yiyi golovoyu do sichnya 1907 roku Pislya cogo eks prem yer pokinuv politichnu diyalnist zajnyavshis z kvitnya 1907 roku osvityanskimi spravami Universitetu Vaseda V hodi pershogo ruhu na zahist Konstituciyi Sigenobu povernuvsya do yaponskogo politichnogo zhittya 1914 roku vin vdruge stav prem yer ministrom i sformuvav svij U comu uryadi Sigenobu paralelno vikonuvav obov yazki ministra vnutrishnih sprav Za jogo prem yerstva Yaponiya vstupila u Pershu svitovu vijnu na boci Antanti zbilshila chiselnist svoyeyi armiyi na dvi diviziyi j 1915 roku visunula kitajskomu uryadu V serpni 1915 roku Sigenobu proviv reorganizaciyu svogo uryadu i poryad iz posadoyu prem yera zajnyav post ministra zakordonnih sprav V lipni 1916 roku Imperator daruvav jomu titul markiza za zaslugi pered derzhavoyu V zhovtni togo zh roku kabinet Sigenobu vijshov u vidstavku u povnomu skladi Okrim politiki Sigenobu zajmavsya prosvitnicko vikladackoyu diyalnistyu Vin buv zasnovnikom Tovaristva vidannya yaponskih tvoriv i Asociaciyi velikoyi yaponskoyi civilizaciyi yaki zajmalisya publikaciyu yaponskoyi klasiki istorichnih ta religijnih prac Sigenobu vikonuvav obov yazki golovnogo redaktora zhurnaliv Nova Yaponiya i Oglyad a takozh buv avtorom publicistichno istorichnih ese P yatdesyat rokiv vidkrittya Yaponiyi Velika istoriya vidkrittya Yaponiyi Svoyim golovnim zavdannyam yak pedagoga prosvitnika vin bachiv vihovannya modernoyi yaponskoyi naciyi oplotu yaponskoyi konstitucijnoyi monarhiyi 1 sichnya 1922 roku Okuma Sigenobu pomer vid v Tokio V pohoronah yaki vidbulisya v parku Hibiya vzyali uchast desyatki tisyach lyudej Pohovali eks prem yera na teritoriyi monastirya v rajoni Bunko v Tokio Div takozhPrimitki八太郎 やたろう Okuma Sigenobu Enciklopediya Nipponika v 26 t 2 e vidannya Tokio Sogakkan 1994 1997 yap 国書刊行会 こくしょかんこうかい kokuso kankokaj yap 大日本文明協会 だいにっぽんぶんめいきょうかい dajnippon bunmej kokaj yap 新日本 しんにっぽん sinnippon yap 大観 たいかん tajkan yap 開国五十年史 かいこくごじゅうねんし kajkoku godzyunensi yap 開国大勢史 かいこくだいせし kajkoku dajsejsi Dzherela ta literaturaOkuma Sigenobu 日本大百科全書 Enciklopediya Nipponika 第2版 東京 小学館 1994 1997 全26冊 yap Rubel V A Yaponska civilizaciya tradicijne suspilstvo i derzhavnist K Akvilon Pres 1997 256 s ISBN 966 7209 05 9 Rubel V A Istoriya serednovichnogo Shodu Kurs lekcij Navch posibnik K Libid 1997 462 s ISBN 5 325 00775 0 Rubel V A Nova istoriya Aziyi ta Afriki Postserednovichnij Shid XVIII druga polovina XIX st K Libid 2007 560 s ISBN 966 06 0459 9 Literatura V Golovchenko Okuma Sigenobu Ukrayinska diplomatichna enciklopediya U 2 h t Redkol L V Guberskij golova ta in K Znannya Ukrayini 2004 T 2 812s ISBN 966 316 045 4PosilannyaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Okuma Sigenobu yap yap Okuma Sigenobu Yaponski novitni portreti Nacionalna parlamentska biblioteka Yaponiyi 15 lyutogo 2021 u Wayback Machine yap Zasnovnik Okuma Sigenobu Universitet Vaseda 21 travnya 2013 u Wayback Machine

Дата публікації:
Топ