Свекор

Све́кор — батько чоловіка, це родич, який з'являється в результаті укладення шлюбу. Слово свекор (прасл. *svekrъ) має індоєвропейське походження: його зіставляють з лит. šešuras, давн.в-нім. swëhur, лат. socer, грец. εκυρός, санскр. श्वशुर, свасура, гінді ससुर, сасур, виводячи з пра-і.є. *svekuro («свекрів»), пов'язаного з коренем *su̯e- («свій»).

У традиційній культурі

У традиційному патріархальному суспільстві після одруження молода переселялася в дім чоловіка (за винятком рідкісних випадків, коли чоловіка брали в родину дружини приймаком) і підпадала під владу його батьків. Як і свекруху, у народі свекра наділяли переважно негативними характеристиками («Син б'є жінку, а свекор дубця дає», «Свекор — не рідний батько»).

Свекрів, які мають статеві зносини з невістками, у просторіччі називають «снохачами».

Приказки

• Збирається, як свекор пелюшок прати (із записів М. Номиса)
• Свекор і свекруха — одного духа

Див. також

• Свекруха

Примітки

1. Свекор // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
2. Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2006. — Т. 5 : Р — Т / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 704 с. — .
3. Жайворонок В. В. Свекор // Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К. : Довіра, 2006. — С. 525.
4. Снохач // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.

Посилання

• Терміни генеалогії [ 27 липня 2011 у Wayback Machine.].
• Ступені спорідненості і ступеня властивості^{[недоступне посилання з травня 2019]}