Приймак (родина)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Приймак.

Запит «Приймачка» перенаправляє сюди. Не слід плутати з Приймочка.

Прийма́к, жіночий рід прийма́чка, зменшено-пестлива форма приймаче́нько — стороння людина, прийнята на певних умовах у ту чи іншу родину. В українському контексті існує два типи визначення терміна:

• чоловік, прийнятий у дім дружини. У цьому значенні в західних областях вживалося також слово при́ста́ш.
• хлопець/дівчина, яких усиновили/удочерили й які, відповідно, живуть та виховуються у чужій родині.

Види

Приймаки, принаймні у XVIII — другій половині XIX ст., були таких видів:

1. з волі батьків (з примусу);
2. за бажанням;
3. на запрошення.

У першому випадку положення зятя було подібним до найманого працівника. Зять не був головою в сім'ї, а тому ставлення до нього з боку громадськості було здебільшого зневажливим. У третьому випадку зятя запрошували найчастіше, коли не було голови сім'ї. Тоді ним ставав зять. За бажанням та за запрошенням найчастіше схвалювалося громадою. В цілому ж ставлення до приймака зумовлювалося як тією роллю, яку він відігравав у господарстві, так і певними нормами звичаєвого права, що захищали його інтереси.

У Галичині приймаками також називали молоду пару, — як правило, без землі, а нерідко й без батьків, яких бездітна пара в літах брала до себе. При цьому приймаки зобов'язувалися доглядати людей, що дали їм притулок, а в разі їхньої смерті успадковували майно.

Серед лемків приймаками вважали лише сиріт, яких брали на утримання. Там же, а також у Поліссі практикувалося так зване багатоприймацтво: кілька дочок приводили на подвір'я батьків своїх чоловіків. Це траплялося переважно тоді, коли батьки не мали синів.

В українському фольклорі

Є чимало сюжетів, в українському фольклорі, де приймаки висвітлюється в основному негативно. В народній уяві приймак — це здебільшого бідолашний, якому варто поспівчувати.

Тому й склалося прислів'я: «Приймацький хліб — собацький», а коли бачили собаку без хвоста, то казали на нього: «У приймах був».

Щоправда, якщо приймакові вдавалося настояти на своєму, то примовляли: «Оце приймак — усім хвоста повідкушує!»

Див. також

• Прийомна сім'я
• Пасинок

Примітки

1. Приймак // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
2. Присташ // Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — 5-те вид. — К. ; Ірпінь : Перун, 2005. — .
3. Кравець О. М. Сімейний побут і звичаї українського народу. — К., 1966. — 1 97 с
4. Сироткін В. Сім'я й сімейна община // Українська минувшина: Ілюстрований етногрічний довідник / За редакцією А. Пономарьова. — Київ 1993.
5. . Архів оригіналу за 18 квітня 2015. Процитовано 18 квітня 2015.
6. . Архів оригіналу за 18 квітня 2015. Процитовано 18 квітня 2015.
7. . Архів оригіналу за 18 квітня 2015. Процитовано 18 квітня 2015.

Джерела

• Глиняний В. П. Правове становище заміжньої жінки від стародавнього до новітнього часу.
• Пономарьов А. Сімейні звичаї та обряди // Українська минувшина: Ілюстрований етногрічний довідник / За редакцією А. Пономарьова. — Київ 1993.
• Лозко Г. Весільна обрядовість // Лозко Г. Українське народознавство. — К., 1995. — С. −303.

Посилання

• Прийми // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1963. — Т. 6, кн. XII : Літери По — Риз. — С. 1490. — 1000 екз.
• Приймак // Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — 5-те вид. — К. ; Ірпінь : Перун, 2005. — .

• Приймак. УКРЛІТ.ORG [ 20 квітня 2015 у Wayback Machine.]
• Трансформація родинного побуту на бойківщині в першій половині ХХ ст. Михайло Мельникович [ 18 квітня 2015 у Wayback Machine.]
• Дитина, як архетип етнічної культури українців [ 18 квітня 2015 у Wayback Machine.]