Олександр Миколайович Балагура нар 1961 1961 місто Любомль Волинська область український та італійський кінодокументаліс

Олександр Миколайович Балагура (нар. 1961(1961), місто Любомль, Волинська область) — український та італійський кінодокументаліст, член Спілки кінематографістів України. Почесний громадянин Києва (2008).

Олександр Миколайович Балагура
Зображення
Дата народження	1961(1961)
Місце народження	Любомль
Громадянство	СРСР Україна
Alma mater	Історичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Професія	режисер-кінодокументаліст
Членство	НСКУ
Нагороди
IMDb	ID 7377527

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Балагура.

Життєпис

Народився у 1961 році у Любомлі Волинської області. У 1981 поступив на історичний факультет Київського державного університету імені Тараса Шевченка, який закінчив 1987 року. Рік по закінченні університету працював вчителем історії. Потім знайшов роботу асистента режисера на Українській студії хронікально-документальних фільмів. Ще через рік зняв власний фільм. Його першою самостійною роботою в кіно став документальний короткометражний фільм , який здобув визнання приз за найкращий документальний фільм на міжнародному кінофестивалі у Флоренції, Італія. Після цього зняв ще низку фільмів. Знаковим у своїй кінокар'єрі Олександр Балагура вважає фільм , присвячений століттю кіно. Працював над цією стрічкою у 1995–1996 рр. без фінансування і зарплати в умовах майже повного занепаду кіносфери в Україні.

У 1998 році виїхав до Італії, де став незалежним кінорежисером. Першим фільмом за кордоном стала стрічка , в якій він описав свій стан очікування і події, що відбуваються навколо. Стрічку високо оцінили в Італії, Франції. Фільм «Крила метелика» отримав приз журі за найкращий український фільм 2007–2008 рр. на Міжнародному київському кінофестивалі «Молодість».

Сімейний стан

Одружений, дружина — історик. Батько трьох дітей. Разом з родиною мешкає в Генуї.

Творчість

Автор близько 30 документальних фільмів, що брали участь в міжнародних кінофестивалях у Києві, Парижі, Турині, Торонто, Тампере, Флоренції, Тальякоццо тощо. Серед них:

2013 —
2011 — Час життя об'єкта в кадрі
2010 — , 10 хв.
2009 — , 23 хв.
2007 — Крила метелика (фільм про незавершений фільм), 64 хв.
2005 — , 59 хв.
2004 — (фільм про очікування фільму), 3 год. 30хв.
1998–1999 — документальний цикл Фотограф
1996 — (український фільм)
1997 — Рафаїл Нахманович, Анатолій Сирих, Володимир Костенко — серія 15-хвилинних документальних кінопортретів.
1994 — , 18 хв.
1994 — , 20 хв.
1993 — , 30 хв.
1992 — , 30 хв.
1991 — , 18 хв.
1990 —

Примітки

. Архів оригіналу за 25 квітня 2015. Процитовано 10 грудня 2012.
Стрічка Олександра Балагури «Крила Метелика» у кінотеатрі «Ліра»^{[недоступне посилання з червня 2019]}

Джерела

Олександр Балагура: «Можна розлюбити жінку, а світ кіно — ніколи» // Газета «Високий Замок», 19.07.2012^{[недоступне посилання з лютого 2019]}
Сценарна майстерня. Олександр Балагура [ 7 квітня 2016 у Wayback Machine.]

[1] . Архів оригіналу за 25 квітня 2015. Процитовано 10 грудня 2012.

[2] Стрічка Олександра Балагури «Крила Метелика» у кінотеатрі «Ліра»^{[недоступне посилання з червня 2019]}