Сініша Міхайловіч

Си́ниша Миха́йлович (серб. Siniša_Mihajlović / Синиша Михајловић; 20 лютого 1969, Вуковар — 16 грудня 2022, Рим) — сербський футболіст, грав на позиціях півзахисника і захисника. У 2006 році завершив кар'єру гравця і відтоді перебував на тренерській роботі.

Синиша Михайлович
Синиша Михайлович
Особисті дані
Народження	20 лютого 1969(1969-02-20)
	Вуковар, СР Хорватія, СФРЮ
Смерть	15 грудня 2022(2022-12-15) (53 роки)
	Рим, Італія^[1]
Поховання	Кампо Верано^[2]
Зріст	185 см
Вага	78 кг
Прізвисько	Міха, Бомбардувальник з Борова
Громадянство	Югославія  Сербія і Чорногорія
Позиція	захисник, півзахисник
Юнацькі клуби
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1986–1988 41 (5) 1988–1990 «Воєводина» 73 (19) 1990–1992 «Црвена Звезда» 38 (9) 1992–1994 «Рома» 54 (1) 1994–1998 «Сампдорія» 110 (12) 1998–2004 «Лаціо» 126 (20) 2004–2006 «Інтернаціонале» 25 (5)
Національна збірна
Роки Збірна І (г) 1991 Югославія 4 (0) 1994–2002 Югославія 58 (9) 2003 Сербія і Чорногорія 1 (0)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада 2006–2008 «Інтернаціонале» (помічник) 2008–2009 «Болонья» 2009–2010 «Катанія» 2010–2011 «Фіорентина» 2012–2013 Сербія 2013–2015 «Сампдорія» 2015–2016 «Мілан» 2016–2018 «Торіно» 2018 «Спортінг» 2019–2022 «Болонья»
Звання, нагороди
Нагороди	почесний громадянин^[d] ^d (1999) ^d (2019)
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.

Йому належить рекорд Серії «A» за кількістю голів, забитих ударами зі штрафних — 28. Цікаво, що в одному з матчів Серії «A» (за «Лаціо» у ворота «Сампдорії») він забив три голи зі штрафних, що також є співрекордом разом із Джузеппе Сіньйорі.

Біографія

Ігрова кар'єра

Михайлович народився у Вуковарі і виріс в його районі Борово, де почав грати в футбол у команді НК «Борово». Професіональну кар'єру розпочав у ФК «Воєводина», звідки в січні 1991 року перейшов до «Црвени Звєзди», у складі якої виграв Кубок європейських чемпіонів, причому забив один з післяматчових пенальті у ворота «Марселя» в фінальному матчі. А в півфіналі він зі штрафного забив ключовий гол у ворота «Баварії». Разом з «Црвеною Звєздою» Михайлович завоював ще й Міжконтинентальний кубок.

В 1992 році Михайлович переїхав до Італії, де виступав за «Рому», «Сампдорію», «Лаціо» та «Інтер». Найуспішнішими для нього стали виступи за римський «Лаціо», з яким Синиша виграв Серію «A», Кубок Італії, Кубок володарів кубків, Суперкубок Італії і Суперкубок УЄФА. У 2004 році Михайлович прийняв запрошення свого друга Роберто Манчіні і перейшов до міланського «Інтера», з яким завоював ще декілька трофеїв. 9 квітня 2006 року в ворота «Асколі» він забив свій останній гол зі штрафного в чемпіонаті Італії, 27-й за ліком, що є абсолютним рекордом Серії «A».

Батько Михайловича, Богдан — серб, а мати, Вікторія — хорватка, тому після розпаду Югославії Синиша міг виступати або за збірну Хорватії, або за збірну Союзної Республіки Югославія (зараз Сербія). Він вибрав останню, бо завжди вважав себе більше сербом, ніж хорватом. Михайлович був у складі «золотої» югославської команди, яка виграла в 1987 році молодіжний Чемпіонат світу в Чилі. В тій команді сяяли такі зірки, як Просінечки, Бобан, Міятович, Брнович, Штимаць і Ярні, однак через війну і розкол країни ця команда не змогла до кінця зреалізувати себе.

Синиша Михайлович зіграв 63 матчі і забив 10 голів за збірну Югославії. Він взяв участь у Чемпіонаті світу 1998 року у Франції і Євро-2000 в Бельгії та Нідерландах. У 2001 році Михайлович завершив виступи за збірну.

Тренерська кар'єра

Михайлович завершив кар'єру гравця в кінці сезону 2005/06, але залишився в футболі, прийнявши запрошення Роберто Манчіні стати його помічником в «Інтері». 29 травня 2008 року разом з Манчіні пішов з «Інтера». На початку листопада 2008 року був призначений головним тренером «Болоньї». 14 квітня 2009 року він був звільнений з посади після домашньої поразки від «Сієни» (1:4). 8 грудня 2009 року Михайлович очолив «Катанію». 25 травня 2010 року Михайлович пішов у відставку, пояснивши це тим, що бажає професійно зростати в амбіційніших клубах.

2 червня 2010 року Михайлович очолив «Фіорентину». У першому сезоні з новим тренером флорентійська команда посіла пристойне 9-е місце в чемпіонаті, проте наступного сезону її старт був досить невдалим і вже в листопаді 2011 року сербського тренера було відправлено у відставку.

З травня 2012 року був головним тренером збірної Сербії, з якою не зміг вирішити задачу виходу на чемпіонат світу 2014, посівши лише третє місце у групі після збірної Бельгії і непримиримих суперників хорватів.

В листопаді 2013 року був представлений головним тренером добре відомої йому по виступам на футбольному полі «Сампдорії». Контракт з тренером було укладено до кінця сезону з можливим подовженням, обов'язковою умовою якого було збереження прописки клубу в елітному дивізіоні італійського футболу. З цим завданням Михайлович добре впорався (12 місце в сезоні 2013—2014), тож його контракт з клубом було подовжено ще на один сезон. Наступного сезону очолювана Михайловичем генуезька команда продовжила прогресувати і завершила його на сьомому місці турнірної таблиці, отримавши право виступів у Лізі Європи.

Втім, попри досягнутий успіх, 1 червня 2015 року серб оголосив, що по завершенні контракту залишає «Сампдорію». А вже за два тижні його було представлено як головного тренера «Мілана», команди, яка традиційно вважалася одним з лідерів італійського футболу, проте протягом двох попередніх сезонів не могла потрапити навіть до зони єврокубків, фінішувавши відповідно на 8 і 10 місцях в Серії А. Проте і у Михайловича робота в міланському клубі не склалася, через що вже 12 квітня 2016 року він був звільнений з посади. На той момент «россо-нері» на 6 місці в Серії А після 32-го туру, а також команда вийшла у фінал Кубка Італії.

25 травня 2016 року був призначений головним тренером «Торіно» терміном на два роки. 4 січня 2018, після поразки від «Ювентуса» в кубковому матчі, звільнений з посади.

У червні 2018 року новою командою сербського фахівця став лісабонський «Спортінг», проте у цьому клубі Михайловичу судилося пропрацювати лише дев'ять днів, після чого у клубі змінилося керівництво і тренерський штаб було звільнено.

28 січня 2019 року змінив Філіппо Індзагі на посаді головного тренера «Болоньї», повернувшись до клубу, в якому десятиріччям раніше починав самостійну тренерську роботу. Сербу вдалося покращити результати команди і вона, здобувши 30 очок у 17 матчах Серії A, що лишалися, із запасом вирішила завдання збереження прописки у найвищому італійському дивізіоні.

13 липня 2019 року Михайлович на прес-конференції оголосив, що в нього діагностована лейкемія, при цьому спортивний директор «Болоньї» зазначив, що тренер залишається працювати з командою клубу попри стан здоров'я. Михайлович був звільнений 6 вересня 2022 року після того, як «Болонья» здобула три очки в перших п’яти матчах Серії А, покинувши команду після трьох з половиною років перебування в клубі.

Особисте життя і смерть

Михайлович був одружений з Аріанною Рапаччоні, колишньою італійською телеведучою, з якою мав п'ятеро дітей — три сини і дві дочки. 13 липня 2019 року Михайлович публічно оголосив, що у нього діагностовано гостру форму лейкемії. Після трьох курсів хіміотерапії йому зробили трансплантацію кісткового мозку.

У жовтні 2021 року він став дідусем, після того як його донька Вірджинія народила дочку. Батько — , тодішній гравець «Беневенто».

Михайлович помер 16 грудня 2022 року в римській клініці внаслідок ускладнень лейкемії. Йому було 53 роки.

Статистика

Статистика клубних виступів

Сезон	Команда	Чемпіонат			Національний кубок			Континентальні кубки			Інші змагання			Усього
		Ліга	Ігор	Голів	Ліга	Ігор	Голів	Ліга	Ігор	Голів	Ліга	Ігор	Голів	Ігор	Голів
1988–89	«Воєводина»	ЧЮ	31	4	КЮ	?	?	-	-	-	-	-	-	31+	4+
1989–90		ЧЮ	28	11	КЮ	?	?	КЧ	2	1	-	-	-	30+	12+
1990-січ. 1991		ЧЮ	14	4	КЮ	?	?	-	-	-	-	-	-	14+	4+
Усього за «Воєводину»			73	19		?	?		2	1		-	-	75+	20+
січ.-черв. 1991	«Црвена Звезда»	ЧЮ	14	1	КЮ	?	?	КЧ	5	1	-	-	-	19+	2+
1991–92		ЧЮ	24	8	КЮ	?	?	КЧ	10	5	СУ+МКК	1+1	0+0	36+	13+
Усього за «Црвену Звезду»			38	9		?	?		15	6		2	0	55+	15+
1992–93	«Рома»	A	29	1	КІ	7	5	КУЄФА	5	1	-	-	-	41	7
1993–94		A	25	0	КІ	3	0	-	-	-	-	-	-	28	0
Усього за «Рому»			54	1		10	5		5	1		-	-	69	7
1994–95	«Сампдорія»	A	25	3	КІ	2	0	КВК	6	1	СІ	1	1	34	5
1995–96		A	30	4	КІ	2	0	-	-	-	-	-	-	32	4
1996–97		A	28	2	КІ	1	0	-	-	-	-	-	-	29	2
1997–98		A	27	3	КІ	4	1	КУЄФА	2	0	-	-	-	33	4
Усього за «Сампдорію»			110	12		9	1		8	1		1	1	128	15
1998–99	«Лаціо»	A	30	8	КІ	4	1	КВК	9	0	СІ	1	0	44	9
1999–00		A	26	6	КІ	7	4	ЛЧ	12	3	СУ	1	0	46	13
2000–01		A	18	4	КІ	2	1	ЛЧ	8	2	СІ	1	1	29	8
2001–02		A	6	0	КІ	2	0	ЛЧ	2	0	-	-	-	10	0
2002–03		A	21	1	КІ	1	0	КУЄФА	6	0	-	-	-	28	1
2003–04		A	25	1	КІ	6	0	ЛЧ	5	1	-	-	-	36	2
Усього за «Лаціо»			126	20		22	6		42	6		3	1	193	33
2004–05	«Інтернаціонале»	A	20	4	КІ	6	1	ЛЧ	4	0	-	-	-	30	5
2005–06		A	5	1	КІ	5	0	ЛЧ	3	0	СІ	0	0	13	1
Усього за «Інтернаціонале»			25	5		11	1		7	0		0	0	43	6
Усього за кар'єру			426	66		52+	13+		79	15		6	2	563+	96+

Статистика виступів за збірну

 Статистика матчів і голів за збірну —  Югославія

Дата	Місто	Господарі	Результат	Гості	Турнір	Голи	Примітки
16-5-1991	Белград	Югославія	7 – 1	Фарерські острови	Відбір до ЧЄ 1992	-
16-10-1991	Ландскруна	Фарерські острови	0 – 2	Югославія	Відбір до ЧЄ 1992	-	64'
30-10-1991		Бразилія	3 – 1	Югославія	товариський матч	-	46'
13-11-1991	Відень	Австрія	0 – 2	Югославія	Відбір до ЧЄ 1992	-
Усього		Матчів	4		Голів	0

 Статистика матчів і голів за збірну —  Югославія

Дата	Місто	Господарі	Результат	Гості	Турнір	Голи	Примітки
23-12-1994	Порту-Алегрі	Бразилія	2 – 0	Югославія	товариський матч	-	57'
27-12-1994	Буенос-Айрес	Аргентина	1 – 0	Югославія	товариський матч	-	8', 88'
31-5-1995	Белград	Югославія	1 – 2	Росія	товариський матч	-
12-11-1995	Сан-Сальвадор	Сальвадор	1 – 4	Югославія	товариський матч	1	83'
15-11-1995	Монтеррей	Мексика	1 – 4	Югославія	товариський матч	1	77'
27-3-1996	Белград	Югославія	1 – 0	Румунія	товариський матч	-
24-4-1996	Белград	Югославія	3 – 1	Фарерські острови	Відбір до ЧС 1998	-	33' 40'
23-5-1996	Сідзуока	Мексика	0 – 0	Югославія	товариський матч	-
26-5-1996	Токіо	Японія	1 – 0	Югославія	товариський матч	-
2-6-1996	Белград	Югославія	6 – 0	Мальта	Відбір до ЧС 1998	-
6-10-1996		Фарерські острови	1 – 8	Югославія	Відбір до ЧС 1998	-
10-11-1996	Белград	Югославія	1 – 0	Чехія	Відбір до ЧС 1998	-	44'
7-2-1997	Гонконг	Росія	1 – 1 д.ч. (5 – 4 п.п.)	Югославія	товариський матч	-
10-2-1997	Гонконг	Гонконг	1 – 3	Югославія	товариський матч	-
12-3-1997	Белград	Югославія	0 – 0	Росія	товариський матч	-
2-4-1997	Прага	Чехія	1 – 2	Югославія	Відбір до ЧС 1998	-	13'
30-4-1997	Белград	Югославія	1 – 1	Іспанія	Відбір до ЧС 1998	-	58' 70'
8-6-1997	Белград	Югославія	2 – 0	Словаччина	Відбір до ЧС 1998	-
10-9-1997	Братислава	Словаччина	1 – 1	Югославія	Відбір до ЧС 1998	1
11-10-1997	Та-Калі	Мальта	0 – 5	Югославія	Відбір до ЧС 1998	1
29-10-1997	Будапешт	Угорщина	1 – 7	Югославія	Відбір до ЧС 1998	-
15-11-1997	Белград	Югославія	5 – 0	Угорщина	Відбір до ЧС 1998	-
25-3-1998	Богота	Колумбія	0 – 0	Югославія	товариський матч	-
22-4-1998	Белград	Югославія	3 – 1	Південна Корея	товариський матч	-
29-5-1998	Белград	Югославія	3 – 0	Нігерія	товариський матч	-
3-6-1998	Лозанна	Югославія	1 – 0	Японія	товариський матч	1
6-6-1998	Базель	Швейцарія	1 – 1	Югославія	товариський матч	-
14-6-1998	Сент-Етьєн	Югославія	1 – 0	Іран	ЧС 1998 - 1-й етап	1
21-6-1998	Ланс (Па-де-Кале)	Німеччина	2 – 2	Югославія	ЧС 1998 - 1-й етап	-
25-6-1998	Нант	США	0 – 1	Югославія	ЧС 1998 - 1-й етап	-
29-6-1998	Тулуза	Югославія	1 – 2	Нідерланди	ЧС 1998 - 1/8 фіналу	-	78'
2-9-1998	Ниш	Югославія	1 – 1	Швейцарія	товариський матч	-	38'
18-11-1998	Белград	Югославія	1 – 0	Ірландія	Відбір до ЧЄ 2000	-
10-2-1999	Та-Калі	Мальта	0 – 3	Югославія	Відбір до ЧЄ 2000	-
18-8-1999	Белград	Югославія	0 – 0	Хорватія	Відбір до ЧЄ 2000	-
1-9-1999	Дублін	Ірландія	2 – 1	Югославія	Відбір до ЧЄ 2000	-	69'
8-9-1999	Скоп'є	Північна Македонія	2 – 4	Югославія	Відбір до ЧЄ 2000	-
9-10-1999	Загреб	Хорватія	2 – 2	Югославія	Відбір до ЧЄ 2000	-	32'
23-2-2000	Скоп'є	Північна Македонія	1 – 2	Югославія	товариський матч	-	46'
28-3-2000	Белград	Югославія	1 – 0	КНР	товариський матч	-	46'
13-6-2000	Шарлеруа	Югославія	3 – 3	Словенія	ЧЄ 2000 - 1-й етап	-	54', 59'
21-6-2000	Брюгге	Іспанія	4 – 3	Югославія	ЧЄ 2000 - 1-й етап	-
25-6-2000	Роттердам	Нідерланди	6 – 1	Югославія	ЧЄ 2000 - чвертьфінал	-
15-11-2000	Бухарест	Румунія	2 – 1	Югославія	товариський матч	1	89'
24-3-2001	Белград	Югославія	1 – 1	Швейцарія	Відбір до ЧС 2002	1	кап.
28-3-2001	Любляна	Словенія	1 – 1	Югославія	Відбір до ЧС 2002	-	кап.
25-4-2001	Белград	Югославія	0 – 1	Росія	Відбір до ЧС 2002	-	кап.
2-6-2001	Москва	Росія	1 – 1	Югославія	Відбір до ЧС 2002	-
6-6-2001		Фарерські острови	0 – 6	Югославія	Відбір до ЧС 2002	-
15-8-2001	Белград	Югославія	2 – 0	Фарерські острови	Відбір до ЧС 2002	1
13-2-2002	Фінікс	Мексика	1 – 2	Югославія	товариський матч	-	42' 70'
27-3-2002	Форталеза	Бразилія	1 – 0	Югославія	товариський матч	-	68' 74'
8-5-2002	Іст-Ратерфорд	Еквадор	1 – 0	Югославія	товариський матч	-
17-5-2002	Москва	Україна	2 – 0	Югославія	товариський матч	-	кап.  90+1', 90+2'
21-8-2002	Сараєво	Боснія і Герцеговина	0 – 2	Югославія	товариський матч	-	кап. 68'
12-10-2002	Неаполь	Італія	1 – 1	Югославія	Відбір до ЧЄ 2004	-
16-10-2002	Белград	Югославія	2 – 0	Фінляндія	Відбір до ЧЄ 2004	1	48'
20-11-2002	Сен-Дені	Франція	3 – 0	Югославія	товариський матч	-	42' 61'
Усього		Матчів	58		Голів	10

 Статистика матчів і голів за збірну —  Сербія та Чорногорія

Дата	Місто	Господарі	Результат	Гості	Турнір	Голи	Примітки
7-6-2003	Тампере	Фінляндія	3 – 0	Сербія та Чорногорія	Відбір до ЧЄ 2004	-	26'
Усього		Матчів	1		Голів	0

 Тренерська статистика

Команда	Країна	Початок роботи	Закінчення роботи	Результати
				І	В	Н	П	ГЗ	ГП	РГ	В %
«Болонья»		3 листопада 2008	14 квітня 2009	22	4	8	10	25	36	−11	18,18
«Катанія»		8 грудня 2009	24 травня 2010	25	10	9	6	32	23	+9	40,00
«Фіорентіна»		4 червня 2010	7 листопада 2011	52	18	18	16	66	56	+10	34,62
Збірна Сербії		21 травня 2012	19 листопада 2013	19	7	4	8	28	21	+7	36,84
«Сампдорія»		20 листопада 2013	1 червня 2015	69	26	23	20	93	87	+6	37,68
«Мілан»		16 червня 2015	12 квітня 2016	38	19	10	9	57	37	+20	50,00
«Торіно»		25 травня 2016	4 січня 2018	64	23	24	17	116	100	+16	35,94
«Спортінг»		18 червня 2018	27 червня 2018	0	0	0	0	0	0	+0	!—
«Болонья»		28 січня 2019	6 вересня 2022	142	46	38	58	196	228	−32	32,39
Разом				431	153	134	144	613	588	—	35,50

Досягнення

• Володар Кубка європейських чемпіонів (1): 1991
• Володар Міжконтинентального кубка (1): 1991
• Володар Кубка володарів кубків (1): 1999
• Володар Суперкубка УЄФА (1): 1999

• Чемпіон Югославії (3): , ,
• Чемпіон Італії (2): 2000, 2006
• Володар Кубка Італії (4): 2000, 2004, 2005, 2006
• Володар Суперкубка Італії (3): 1998, 2000, 2005

• (1): 1999

Примітки

1. È morto Mihajlovic, il duro dal cuore grande: stroncato dalla leucemia a 53 anni
2. https://www.findagrave.com/memorial/247455237
3. Non è più il tempo delle punizioni. archiviostorico.corriere.it. 17 листопада 2013. Архів оригіналу за 17 листопада 2013. Процитовано 17 грудня 2022.
4. Lanfredo, Birelli. Record Mihajlovic: mai 3 gol su punizione diretta. archiviostorico.gazzetta.it (італ.). Процитовано 17 грудня 2022.
5. Пападопуло змінить Михайловича в «Болоньї»(рос.) [Архівовано 17 квітня 2009 у Wayback Machine.].
6. Михайлович затверджений на посаді очільника «Катанії» (рос.). Архів оригіналу за 13 грудня 2009. Процитовано 28 листопада 2010.
7. Михайлович залишив посаду тренера «Катанії» (рос.). Архів оригіналу за 28 травня 2010. Процитовано 28 листопада 2010.
8. Михайлович став головним тренером «Фіорентини» (рос.). Архів оригіналу за 6 червня 2010. Процитовано 28 листопада 2010.
9. Официально: Милан уволил Михайловича. Архів оригіналу за 13 квітня 2016. Процитовано 12 квітня 2016.
10. «Торино» объявил о назначении Михайловича - Sports.ru. Архів оригіналу за 1 липня 2016. Процитовано 2 липня 2016.
11. Mihajlovic: 'I have leukemia'. Football Italia. 13 липня 2019. Архів оригіналу за 13 липня 2019. Процитовано 13 липня 2019. (англ.)
12. Sport, Redazione (9 червня 2022). Mihajlovic esonerato dal Bologna dopo tre anni e mezzo: in arrivo Thiago Motta, Sousa o Ranieri. Corriere della Sera (it-IT) . Процитовано 17 грудня 2022.
13. Sinisa? È la moglieil punto di forza. Il Secolo XIX (італ.). 14 листопада 2013. Процитовано 17 грудня 2022.
14. Sport, Sky. Sinisa Mihajlovic è diventato nonno. sport.sky.it (італ.). Процитовано 17 грудня 2022.
15. Siniša Mihajlović, soccer player and coach, dies at 53. AP NEWS (англ.). 16 грудня 2022. Процитовано 17 грудня 2022.
16. Addio a Mihajlovic, il duro dal cuore grande: è morto di leucemia a 53 anni. La Gazzetta dello Sport (it-IT) . Процитовано 17 грудня 2022.

Посилання

• Синиша Михайлович на сайті ФІФА (англ.)

• Тренерська статистика на сайті transfermarkt.com (англ.)
• Синиша Михайлович на сайті transfermarkt.com (англ.)
• Синиша Михайлович на сайті worldfootball.net (англ.) (нім.) (фр.) (ісп.) (порт.) (італ.) (нід.) (пол.)
• Синиша Михайлович на сайті Eu-football.info (англ.)
• Синиша Михайлович на сайті National-Football-Teams.com (англ.)