Андрій Федорович Бачинський (14 листопада 1732 (за старим стилем), с. Бенятіна, нині Словаччина — 19 грудня 1809, Ужгород) — церковний греко-католицький діяч, публіцист, просвітитель. Єпископ Мукачівський (5 серпня 1772—19 листопада 1809 рр.).
Андрій Бачинський | ||
| ||
---|---|---|
5 серпня 1772 — 19 листопада 1809 | ||
Конфесія: | Мукачівська греко-католицька єпархія | |
Деномінація: | Греко-католицька церква | |
Попередник: | Іван Брадач | |
Наступник: | Олексій Повчій | |
Науковий ступінь: | доктор богослов'я | |
Діяльність: | католицький священник, католицький єпископ | |
Громадянство: | Австрійська імперія | |
Ім'я при народженні: | Андрій | |
Народження: | 14 листопада 1732 Бенятіна, Угорське королівство, Австрійська імперія | |
Смерть: | 19 грудня 1809 (77 років) Ужгород, Угорське королівство, Австрійська імперія | |
Священство: | липень 1756 | |
Єп. хіротонія: | 6 червня 1773 | |
Престол: | Мукачівська єпархія | |
Андрій у Вікісховищі |
Становлення
Андрій Бачинський народився 14 (за іншими даними — 24) листопада (за ст. стилем) 1732 року в с. Бенятин Ужанської жупи (тепер у Словаччині). Його батько був священником, походив зі шляхетського роду галицьких переселенців [ 24 жовтня 2013 у Wayback Machine.]. Спершу навчався в Ужгородській гімназії. 1756 року був висвячений на священника, після чого єпископ Мануїл Ольшавський скерував Бачинського для продовження освіти у Трнавській семінарії, де 1758 року молодий священник став доктором богослов'я, причому отримав право відправляти літургію як за східним, так і за західним обрядом. За роки навчання він вивчив багато мов.
Своє служіння розпочав помічним душпастирем у Гайдудорозі. 1761 року Бачинський став там парохом. Молодий священник веде метрики церковнослов'янською, листування зі світською владою — угорською, з церковними — латиною та руською (староукраїнською). Єпископ Ольшавський наближує до себе освіченого пароха, запрошує для обговорення конфіденційних питань, пов'язаних із визнанням єпархії.
1768 року новий владика Іван Брадач почав реорганізацію Мукачівського єпископства. Андрій Бачинський стає одним з чотирьох членів капітули (єпархіального управління). 1769 року він супроводжує І. Брадача на перемовинах з Ягерським архієпископом К. Естергазі, які закінчилися безрезультатно. І. Брадач хотів навіть відмовитися від посади, але А. Бачинський відрадив від цього: «Всякий єпископ у Божій Церкві наче той шкіпер, що під час негоди повинен бути готовий і загинути враз з кораблем!» При повсякчасній підтримці співробітника І. Брадач продовжив боротьбу з «могутнім Естергазієм», що й наблизило його передчасну кончину 1772 року, коли він, за висловом М. Лучкая, «помер на 39-му році життя, як жертва за Русько-католицьку церкву».
На чолі національно-церковного відродження
1770 року саме А. Бачинський як генеральний вікарій іде до імператриці Марії-Терезії домагатися усамостійнення Мукачівської єпархії. У Відні з ним спершу ніхто не хотів говорити. Лише через два місяці він зміг привернути до себе двох цісарських радників К. Плюмегена і Ф. Голлера, через яких передано меморандум для імператриці. Стараннями Плюмегена 1 квітня 1770 року відбулася аудієнція А. Бачинського при дворі. Саме на цій зустрічі єпископ переконав Марію-Терезію створити окрему єпархію для наших предків. Після наради 12 травня з міністрами імператриця звернулася до Папи Римського Климента XIV з відповідним поданням. 17 листопада Папа дав свою принципову згоду. Остаточне оформлення єпархії відбулося 19 вересня 1771 року.
1772 року А. Бачинського з посади дорогського пароха і генерального вікарія призначено главою Мукачівської єпархії, якою він керував 36 років. Урочиста церемонія висвячення відбулася в травні 1773 року в імператорській каплиці Відня у присутності Марії-Терезії. Вона особисто подарувала новому владиці відповідні регалії — митру, сакос, перстень і хрест. Після церемонії імператриця наділила єпископа особливими правами, надала йому великий маєток на утримання єпископату. Згодом історик М. Лучкай писав про свого покровителя: «Андрій Бачинський був настільки освіченим і таким знавцем, людиною такої моральної чесноти і таким активним, що зміг подолати і найважчі справи, здобув до себе таку велику любов не тільки в єпархії, а й за її межами, як перед усією громадою, так і перед королівськими величностями, що після смерті Йоана Брадача був не лише затверджений на єпископську кафедру, а й згодом дістав титул високопреподобного, власне таємного радника її величності. Під його керівництвом ця єпархія набула нової форми правління».
Мистецтво політики
З перших же днів правління А. Бачинському довелося опановувати складне мистецтво політики. Угорський клір спершу підтримував його, йому навіть запропонували з греко-католицького єпископа стати латинським примасом Угорщини, але Бачинський категорично відмовився. Натомість він почав реорганізацію адміністративних структур єпархії, зміцнював її матеріальну базу. Указом імператриці єпархія одержала в дарунок Ужгородський єзуїтський монастир з костелом для владичої резиденції.
1 серпня 1775 року урядовець Ужанського комітату Міхай Еорі передав по акту А. Бачинському в присутності членів комісії і каноніків єзуїтську колегію, церкву при ній, єзуїтську бібліотеку й Ужгородський замок. 3 грудня 1778 року до замку перенесено з Мукачева богословську школу, засновану ще єпископом М. Ольшавським 1744 року. А. Бачинський реорганізував її в духовну семінарію з чотирирічним строком навчання, відкрив для семінаристів доступ до власної бібліотеки. Пізніше при семінарії відкрито підготовчу школу-інтернат «Алумнеум», теж розраховану на чотири роки навчання.
За саном А. Бачинський посідає високе місце в державі. 1777 року він стає дійсним внутрішнім таємним радником, 1778 року входить до верхньої палати сейму. Там він зумів відстояти права греко-католицького духовенства нарівні з католицьким та реформатським. Він домігся звільнення своїх священників від військової повинності та податків. Але найбільшим політичним успіхом став закон про захист греко-католицького духовенства від свавілля поміщиків.
24 лютого 1778 року у селі Костіл А. Бачинський підписав із заступником голови Угорської намісницької ради (іншими словами — віце-прем'єром Угорщини) графом П. Фештетичем угоду про державну підтримку священників Марамороської жупи. У травні таку ж угоду підписано з графом Шонборном по Березькій жупі. 19 червня це зроблено і по Ужанській жупі. Священники отримали право на стандартний земельний наділ у 12 кадастральних угрів, а дяки — на половину його. З духовних осіб не бралася плата за випасання їхньої худоби. Ремонт і облаштування храмів здійснювались за рахунок казни. Для школи і хати вчителя безкоштовно виділялися дрова. Найтяжче було поширити такий порядок і на Угочанську жупу (Виноградівщину), але поступово домоглися і цього. За А.Бачинського єпархія значно зміцнюється, налічуючи в своєму складі 60 пресвітерств і 729 парафій. На особисте прохання владики Марія-Терезія 1776 року подарувала єпископству маєток в с. Тополиця під угорським містом Мішкольц, що давав щороку прибуток у 12 тисяч форинтів (до цього на єпископство виділялося 5 тисяч). З огляду на великі розміри єпархії і для покращення управління 26 липня 1776 року було створено два вікаріати — Марамороський і Сукмарський. 27 липня 1787 року до них додався третій — Кошицький, згодом перетворений на Пряшівський. А. Бачинський також розширив капітулу, до складу якої увійшло сім каноніків.
Мукачівсько-Ужгородська єпархія підпорядковувалась естергомському архієпископові. А. Бачинський намагався вийти з-під цієї юрисдикції (у зв'язку з постійними утисками угорською владою будь-якого прояву української ідентичності закарпатцями) і створити окрему митрополію для всіх руських, тобто українських, греко-католиків імперії Габсбургів: і Закарпаття, і Королівства Галичини та Володимирії. Мукачівський ієрарх був головним кандидатом на митрополита в разі створення цієї церковної провінції. Проте план не втілили через рішучий протест угорських еліт, які твердили, що створення єдиної української митрополії буде образою угорських національних інтересів. Ці події додатково свідчили небажання угорської влади втрачати землі, де проживали українці, і які експлуатувалися як світською, так і церковною угорською владою. Тож було створено Галицьку митрополію, але без Мукачівської.
1780 року владика остаточно переніс єпископську резиденцію з Мукачева до Ужгорода. 15 жовтня тут за участю королівського комісара було освячено кафедральний храм. Тут же владика заснував духовну семінарію у замку Другетів. П'ять професорів викладали руською (давньоукраїнською) та румунською мовами. На прохання А. Бачинського імператор Йосиф II виділив для семінаристів 60 стипендій.
Організатор освіти
Бачинський розширює єпархіальну бібліотеку, яка за його життя налічувала дев'ять тисяч манускриптів та стародруків. Бібліотека ж забезпечувала усі парохії церковними книгами. Андрій Бачинський заклав основу єпархіального архіву «ради беспечнайшаго и достовернейшаго сохранения» документів з історії «церквей или парохій, или маєтностей их дотычутся». Єпископ домігся виділення додаткових місць для молодих закарпатців в навчальних закладах Буди, Відня, Трнави. Він разом зі львівським та перемишльським єпископами звернувся до імператора Йосифа II, в результаті чого той 9 березня 1787 року видав декрет про викладання окремих предметів у Львівському університеті руською (давньоукраїнською) мовою.
Оскільки паства А. Бачинського була майже суцільно неписьменною, він багато дбав про підготовку не лише священників, а й вчителів початкової школи. Першу учительську семінарію в Угорщині відкрито 1775 року. Уже 1777 року Андрій Бачинський домагається відкриття такого закладу й у себе. Справа дуже затяглася. Тим часом парох села Коритняни під Ужгородом організував у себе разові тримісячні курси для підготовки кількох вчителів. Зробивши перший випуск, він побачив, що вчителів не вистачає навіть для найближчих сіл, тому перетворив свої курси на постійні. Туди приїжджали охочі з усього краю. Єпископ радо підтримав цю ініціативу і 1793 року переніс курси до Ужгорода. Наступного року на основі їх в Ужгороді відкрито вчительську препарандію (семінарію) з руською (давньоукраїнською) мовою викладання. Це був перший такий заклад на всіх українських землях і другий в північній Угорщині (мається на увазі вже не угорські етнічні землі, бо північчю Угорщини тоді [і частково зараз] вважали сучасну територію Словацької Республіки, де в той час і тепер також проживали етнічні українці).
А.Бачинський вимагав освіти для всіх дітей від шести до чотирнадцяти років. Священники мали чотири рази на рік доповідати про кількість учнів. В селах, де було понад 50 підлітків, мали відкриватися окремі школи з викладанням материнською мовою. Для них в 1797 і 1799 роках було видано руський (давньоукраїнський) буквар. Своїми коштами єпископ утримував щороку 20 бідних гімназистів в Ужгороді, а найздібніших потім відправляв до тогочасних вишів. Крім того, у своїй єпископській кухні постійно годував до 24 сиріт. Стараннями владики до кінця його життя було повністю впорядковано початкові школи по всій єпархії. Тоді на Закарпатті налічувалося триста шкіл. 1806 року інспектор «угроруських шкіл» Д. Попович писав: «Переважна більшість відвіданих шкіл була в порядку і процвітала. Учителі були освічені, розмовляли різними мовами — руською (давньоукраїнською), угорською, латинською і німецькою, закінчили по 6-8 класів гімназії». Наш край різко виділився з-поміж інших українських земель за рівнем педагогічних кадрів. Про це свідчить хоча б такий факт. Найперший університет на Подніпровській Україні, Харківський, 1806 року запросив з Закарпаття дев'ять викладачів на вакантні посади. Якщо основу харківської професури склали ті, кого образно називають «учнями Сковороди», то свій вагомий внесок зробили й «учні Бачинського». Це А. Дудрович (у 1829—1830 роках був ректором Харківського університету), К. Павлович, брати Білевичі тощо.
Книжні справи
Вкрай незадовільним лишалося забезпечення церков необхідною літературою, яка надходила зі Сходу. Вища церковна та й світська влади ставилися до таких книжок з підозрою. Тому усюди користувалися найрізноманітнішими виданнями зі Львова, Почаєва, Києва, Москви, а ще частіше — списками з них, що рясніли описками. Це почало впливати на відмінності у відправленні літургії. Аби уникнути цього, А. Бачинський 1792 року відправив двох ченців-василіян до Києво-Печерської Лаври, щоб вони з'ясували тамтешній обряд і вивчили усі відправи. На основі їхньої інформації владика прагнув усунути наявні в краї відхилення й уніфікувати церковні служби.
У 1804—1805 роках Бачинський видав у Буді п'ятитомну Біблію («Библія сиріч книги священнаго писанія ветхаго и новаго завіта»). Великий внесок у цю справу зробив і давній сподвижник єпископа Григорій Таркович, колишній парох Гайдудорога, а тоді — цензор університетської друкарні. Це видання було задумане ще 1794 року через те, що книги, які поступали на Закарпаття з Почаївської Лаври, були дуже дорогими. Після виходу ж власного видання А.Бачинський з радістю писав у циркулярі до священників: «Вже готова Біблія, тобто Книги св. Письм, видані нашою, руською мовою», що не тільки утвердить вірних у пізнанні правд віри і благочесті, а й допоможе «зберегти нашу материнську мову, письмо і національність».
А. Бачинський сприяв публікації історично-церковних творів Івана Пастелія і Йоаникія Базиловича. Ознайомившись з першим томом «Короткого нарису фундації Ф. Корятовича» Й. Базиловича, владика відкрив для останнього єпархіальний архів, завдяки чому було написано другий том. Таким чином, А.Бачинський постає як організатор історичної науки в краї.
1806 року він отримав запит зі столичної університетської друкарні, які книжки слід видати для народних шкіл, якою абеткою їх друкувати. Єпископ склав великий список, куди входили підручники добрих манер, християнської науки, пояснення літургії, арифметики, громадянських обов'язків тощо. Що ж до абетки, то позиція єпископа була твердою: його єпархія пише кирилицею, тому всі підручники мають друкуватися цим письмом, причому пристосованим до «рутенської», тобто української, мови, а не московської. У збереженні кирилиці він вбачав важливу запоруку проти денаціоналізації земляків: «Доки буде Аз, Буки, Веді — сего не буде». Перші три кириличні букви були і його ініціалами (Андрій Бачинський, Владика). Про чітку національну орієнтацію єпископа мовить і такий факт: ще 23 лютого 1787 року на його прохання Угорська намісницька рада затвердила для русинів (тогочасна самоназва українців на Закарпатті, яка свідчить про асоціацію себе як частини великого руського народу, тобто українців; не плутати з «русским», яким називають себе москвини) Покрови Богородиці як їхнє національно-церковне свято. Цей день був особливо шанований по всіх українських землях, зокрема в запорозьких козаків, більшість храмів яких були саме Покровськими.
Останні роки життя
1808 року А. Бачинський тяжко захворів. Єпископом-помічником при ньому був призначений молодший брат покійного І. Брадача Михайло Брадач, що з 1777 року був настоятелем Ужгородського собору, потім каноніком.
Помер Андрій Бачинський 7 листопада 1809 року (за іншими даними — 19 грудня). Він першим з єпископів був похований в усипальниці під кафедральним храмом Ужгорода. Згідно з шематизмом (церковним переписом), опублікованим через два роки по смерті А.Бачинського, єпархія мала 560 472 вірних, понад 800 священників, 120 семінаристів, 7 монастирів, 75 монахів.
Вшанування пам'яті
В пам'ять про Андрія Бачинського у містах Мукачево, Ужгород, Хуст названо вулиці, а також в Ужгороді є площа Андрія Бачинського.
2009 рік на Закарпатті оголошено роком Андрія Бачинського.
Примітки
- 2009 рік на Закарпатті оголошено роком Андрія Бачинського. mukachevo.net. Закарпатський інформаційно-діловий портал «Mukachevo.net». 8 грудня 2008. Процитовано 18 травня 2024.
Джерела та література
- Баран О. Єпископ Андрей Бачинський і церковне відродження на Закарпатті. — Йорктон, Саск. (Канада), 1963. — 63 с. (Бібліотека Логосу; том ХХХІІІ).
- Задорожний І. Єпископ Андрій Бачинський в епістолярній спадщині: до 270-річчя від дня народження. — Мукачево: Карпатська вежа, 2002. — 64 с.
- Мельник Лариса Бібліотека єпископа Андрія Бачинського. Наукова бібліотека Ужгородського національного університету: від джерел до сучасності: колект. монографія / редкол.: М. М. Медведь (голова редкол.), О. В. Бряник, В. В. Воробець, Л. О. Мельник; М-во освіти і науки України, ДВНЗ «Ужгор. нац. ун-т», Наук. б-ка. Ужгород: Видавництво Олександри Гаркуші, 2021. — С. 38–50.
- Стеблій Ф. І. Бачинський Андрій Федорович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — Київ : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл.. — С. 207—208.
- Федака С. Д. Андрій Бачинський // Федака С. Історія Закарпаття у персоналіях: нариси. — Ужгород: Карпати, 2019. — С. 66–72.
- Федака С. Д. Ужгород крізь віки: нариси з історії Ужгорода / Сергій Федака. — Ужгород: Петент, 2010. — С. 92—98.
- Шлепецький А. Мукачівський єпіскоп Андрій Федорович Бачинський та його послання. Науковий збірник Музею української культури у Свиднику. — Пряшів, 1967. — № 3. — С. 223–241.
Посилання
- Мукачівська греко-католицька єпархія
Попередник Іван Брадач | Єпископ Мукачівський 5 серпня 1772—19 листопада 1809 | Наступник Олексій Повчій |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Andrij Fedorovich Bachinskij 14 listopada 1732 za starim stilem s Benyatina nini Slovachchina 19 grudnya 1809 Uzhgorod cerkovnij greko katolickij diyach publicist prosvititel Yepiskop Mukachivskij 5 serpnya 1772 19 listopada 1809 rr Andrij Bachinskij Yepiskop Mukachivskij 5 serpnya 1772 19 listopada 1809 Konfesiya Mukachivska greko katolicka yeparhiya Denominaciya Greko katolicka cerkva Poperednik Ivan Bradach Nastupnik Oleksij Povchij Naukovij stupin doktor bogoslov ya Diyalnist katolickij svyashennik katolickij yepiskop Gromadyanstvo Avstrijska imperiya Im ya pri narodzhenni Andrij Narodzhennya 14 listopada 1732 1732 11 14 Benyatina Ugorske korolivstvo Avstrijska imperiya Smert 19 grudnya 1809 1809 12 19 77 rokiv Uzhgorod Ugorske korolivstvo Avstrijska imperiya Svyashenstvo lipen 1756 Yep hirotoniya 6 chervnya 1773 Prestol Mukachivska yeparhiya Andrij u Vikishovishi U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Bachinskij StanovlennyaAndrij Bachinskij narodivsya 14 za inshimi danimi 24 listopada za st stilem 1732 roku v s Benyatin Uzhanskoyi zhupi teper u Slovachchini Jogo batko buv svyashennikom pohodiv zi shlyahetskogo rodu galickih pereselenciv 24 zhovtnya 2013 u Wayback Machine Spershu navchavsya v Uzhgorodskij gimnaziyi 1756 roku buv visvyachenij na svyashennika pislya chogo yepiskop Manuyil Olshavskij skeruvav Bachinskogo dlya prodovzhennya osviti u Trnavskij seminariyi de 1758 roku molodij svyashennik stav doktorom bogoslov ya prichomu otrimav pravo vidpravlyati liturgiyu yak za shidnim tak i za zahidnim obryadom Za roki navchannya vin vivchiv bagato mov Svoye sluzhinnya rozpochav pomichnim dushpastirem u Gajdudorozi 1761 roku Bachinskij stav tam parohom Molodij svyashennik vede metriki cerkovnoslov yanskoyu listuvannya zi svitskoyu vladoyu ugorskoyu z cerkovnimi latinoyu ta ruskoyu staroukrayinskoyu Yepiskop Olshavskij nablizhuye do sebe osvichenogo paroha zaproshuye dlya obgovorennya konfidencijnih pitan pov yazanih iz viznannyam yeparhiyi 1768 roku novij vladika Ivan Bradach pochav reorganizaciyu Mukachivskogo yepiskopstva Andrij Bachinskij staye odnim z chotiroh chleniv kapituli yeparhialnogo upravlinnya 1769 roku vin suprovodzhuye I Bradacha na peremovinah z Yagerskim arhiyepiskopom K Estergazi yaki zakinchilisya bezrezultatno I Bradach hotiv navit vidmovitisya vid posadi ale A Bachinskij vidradiv vid cogo Vsyakij yepiskop u Bozhij Cerkvi nache toj shkiper sho pid chas negodi povinen buti gotovij i zaginuti vraz z korablem Pri povsyakchasnij pidtrimci spivrobitnika I Bradach prodovzhiv borotbu z mogutnim Estergaziyem sho j nablizilo jogo peredchasnu konchinu 1772 roku koli vin za vislovom M Luchkaya pomer na 39 mu roci zhittya yak zhertva za Rusko katolicku cerkvu Na choli nacionalno cerkovnogo vidrodzhennya1770 roku same A Bachinskij yak generalnij vikarij ide do imperatrici Mariyi Tereziyi domagatisya usamostijnennya Mukachivskoyi yeparhiyi U Vidni z nim spershu nihto ne hotiv govoriti Lishe cherez dva misyaci vin zmig privernuti do sebe dvoh cisarskih radnikiv K Plyumegena i F Gollera cherez yakih peredano memorandum dlya imperatrici Starannyami Plyumegena 1 kvitnya 1770 roku vidbulasya audiyenciya A Bachinskogo pri dvori Same na cij zustrichi yepiskop perekonav Mariyu Tereziyu stvoriti okremu yeparhiyu dlya nashih predkiv Pislya naradi 12 travnya z ministrami imperatricya zvernulasya do Papi Rimskogo Klimenta XIV z vidpovidnim podannyam 17 listopada Papa dav svoyu principovu zgodu Ostatochne oformlennya yeparhiyi vidbulosya 19 veresnya 1771 roku 1772 roku A Bachinskogo z posadi dorogskogo paroha i generalnogo vikariya priznacheno glavoyu Mukachivskoyi yeparhiyi yakoyu vin keruvav 36 rokiv Urochista ceremoniya visvyachennya vidbulasya v travni 1773 roku v imperatorskij kaplici Vidnya u prisutnosti Mariyi Tereziyi Vona osobisto podaruvala novomu vladici vidpovidni regaliyi mitru sakos persten i hrest Pislya ceremoniyi imperatricya nadilila yepiskopa osoblivimi pravami nadala jomu velikij mayetok na utrimannya yepiskopatu Zgodom istorik M Luchkaj pisav pro svogo pokrovitelya Andrij Bachinskij buv nastilki osvichenim i takim znavcem lyudinoyu takoyi moralnoyi chesnoti i takim aktivnim sho zmig podolati i najvazhchi spravi zdobuv do sebe taku veliku lyubov ne tilki v yeparhiyi a j za yiyi mezhami yak pered usiyeyu gromadoyu tak i pered korolivskimi velichnostyami sho pislya smerti Joana Bradacha buv ne lishe zatverdzhenij na yepiskopsku kafedru a j zgodom distav titul visokoprepodobnogo vlasne tayemnogo radnika yiyi velichnosti Pid jogo kerivnictvom cya yeparhiya nabula novoyi formi pravlinnya Mistectvo politikiMemorialna tablicya Andriyu Bachinskomu na fasadi Uzhgorodskogo kafedralnogo soboru Z pershih zhe dniv pravlinnya A Bachinskomu dovelosya opanovuvati skladne mistectvo politiki Ugorskij klir spershu pidtrimuvav jogo jomu navit zaproponuvali z greko katolickogo yepiskopa stati latinskim primasom Ugorshini ale Bachinskij kategorichno vidmovivsya Natomist vin pochav reorganizaciyu administrativnih struktur yeparhiyi zmicnyuvav yiyi materialnu bazu Ukazom imperatrici yeparhiya oderzhala v darunok Uzhgorodskij yezuyitskij monastir z kostelom dlya vladichoyi rezidenciyi 1 serpnya 1775 roku uryadovec Uzhanskogo komitatu Mihaj Eori peredav po aktu A Bachinskomu v prisutnosti chleniv komisiyi i kanonikiv yezuyitsku kolegiyu cerkvu pri nij yezuyitsku biblioteku j Uzhgorodskij zamok 3 grudnya 1778 roku do zamku pereneseno z Mukacheva bogoslovsku shkolu zasnovanu she yepiskopom M Olshavskim 1744 roku A Bachinskij reorganizuvav yiyi v duhovnu seminariyu z chotiririchnim strokom navchannya vidkriv dlya seminaristiv dostup do vlasnoyi biblioteki Piznishe pri seminariyi vidkrito pidgotovchu shkolu internat Alumneum tezh rozrahovanu na chotiri roki navchannya Za sanom A Bachinskij posidaye visoke misce v derzhavi 1777 roku vin staye dijsnim vnutrishnim tayemnim radnikom 1778 roku vhodit do verhnoyi palati sejmu Tam vin zumiv vidstoyati prava greko katolickogo duhovenstva narivni z katolickim ta reformatskim Vin domigsya zvilnennya svoyih svyashennikiv vid vijskovoyi povinnosti ta podatkiv Ale najbilshim politichnim uspihom stav zakon pro zahist greko katolickogo duhovenstva vid svavillya pomishikiv 24 lyutogo 1778 roku u seli Kostil A Bachinskij pidpisav iz zastupnikom golovi Ugorskoyi namisnickoyi radi inshimi slovami vice prem yerom Ugorshini grafom P Feshtetichem ugodu pro derzhavnu pidtrimku svyashennikiv Maramoroskoyi zhupi U travni taku zh ugodu pidpisano z grafom Shonbornom po Berezkij zhupi 19 chervnya ce zrobleno i po Uzhanskij zhupi Svyashenniki otrimali pravo na standartnij zemelnij nadil u 12 kadastralnih ugriv a dyaki na polovinu jogo Z duhovnih osib ne bralasya plata za vipasannya yihnoyi hudobi Remont i oblashtuvannya hramiv zdijsnyuvalis za rahunok kazni Dlya shkoli i hati vchitelya bezkoshtovno vidilyalisya drova Najtyazhche bulo poshiriti takij poryadok i na Ugochansku zhupu Vinogradivshinu ale postupovo domoglisya i cogo Za A Bachinskogo yeparhiya znachno zmicnyuyetsya nalichuyuchi v svoyemu skladi 60 presviterstv i 729 parafij Na osobiste prohannya vladiki Mariya Tereziya 1776 roku podaruvala yepiskopstvu mayetok v s Topolicya pid ugorskim mistom Mishkolc sho davav shoroku pributok u 12 tisyach forintiv do cogo na yepiskopstvo vidilyalosya 5 tisyach Z oglyadu na veliki rozmiri yeparhiyi i dlya pokrashennya upravlinnya 26 lipnya 1776 roku bulo stvoreno dva vikariati Maramoroskij i Sukmarskij 27 lipnya 1787 roku do nih dodavsya tretij Koshickij zgodom peretvorenij na Pryashivskij A Bachinskij takozh rozshiriv kapitulu do skladu yakoyi uvijshlo sim kanonikiv A F Bachinskij Mukachivsko Uzhgorodska yeparhiya pidporyadkovuvalas estergomskomu arhiyepiskopovi A Bachinskij namagavsya vijti z pid ciyeyi yurisdikciyi u zv yazku z postijnimi utiskami ugorskoyu vladoyu bud yakogo proyavu ukrayinskoyi identichnosti zakarpatcyami i stvoriti okremu mitropoliyu dlya vsih ruskih tobto ukrayinskih greko katolikiv imperiyi Gabsburgiv i Zakarpattya i Korolivstva Galichini ta Volodimiriyi Mukachivskij iyerarh buv golovnim kandidatom na mitropolita v razi stvorennya ciyeyi cerkovnoyi provinciyi Prote plan ne vtilili cherez rishuchij protest ugorskih elit yaki tverdili sho stvorennya yedinoyi ukrayinskoyi mitropoliyi bude obrazoyu ugorskih nacionalnih interesiv Ci podiyi dodatkovo svidchili nebazhannya ugorskoyi vladi vtrachati zemli de prozhivali ukrayinci i yaki ekspluatuvalisya yak svitskoyu tak i cerkovnoyu ugorskoyu vladoyu Tozh bulo stvoreno Galicku mitropoliyu ale bez Mukachivskoyi 1780 roku vladika ostatochno perenis yepiskopsku rezidenciyu z Mukacheva do Uzhgoroda 15 zhovtnya tut za uchastyu korolivskogo komisara bulo osvyacheno kafedralnij hram Tut zhe vladika zasnuvav duhovnu seminariyu u zamku Drugetiv P yat profesoriv vikladali ruskoyu davnoukrayinskoyu ta rumunskoyu movami Na prohannya A Bachinskogo imperator Josif II vidiliv dlya seminaristiv 60 stipendij Organizator osvitiBachinskij rozshiryuye yeparhialnu biblioteku yaka za jogo zhittya nalichuvala dev yat tisyach manuskriptiv ta starodrukiv Biblioteka zh zabezpechuvala usi parohiyi cerkovnimi knigami Andrij Bachinskij zaklav osnovu yeparhialnogo arhivu radi bespechnajshago i dostovernejshago sohraneniya dokumentiv z istoriyi cerkvej ili parohij ili mayetnostej ih dotychutsya Yepiskop domigsya vidilennya dodatkovih misc dlya molodih zakarpatciv v navchalnih zakladah Budi Vidnya Trnavi Vin razom zi lvivskim ta peremishlskim yepiskopami zvernuvsya do imperatora Josifa II v rezultati chogo toj 9 bereznya 1787 roku vidav dekret pro vikladannya okremih predmetiv u Lvivskomu universiteti ruskoyu davnoukrayinskoyu movoyu Oskilki pastva A Bachinskogo bula majzhe sucilno nepismennoyu vin bagato dbav pro pidgotovku ne lishe svyashennikiv a j vchiteliv pochatkovoyi shkoli Pershu uchitelsku seminariyu v Ugorshini vidkrito 1775 roku Uzhe 1777 roku Andrij Bachinskij domagayetsya vidkrittya takogo zakladu j u sebe Sprava duzhe zatyaglasya Tim chasom paroh sela Koritnyani pid Uzhgorodom organizuvav u sebe razovi trimisyachni kursi dlya pidgotovki kilkoh vchiteliv Zrobivshi pershij vipusk vin pobachiv sho vchiteliv ne vistachaye navit dlya najblizhchih sil tomu peretvoriv svoyi kursi na postijni Tudi priyizhdzhali ohochi z usogo krayu Yepiskop rado pidtrimav cyu iniciativu i 1793 roku perenis kursi do Uzhgoroda Nastupnogo roku na osnovi yih v Uzhgorodi vidkrito vchitelsku preparandiyu seminariyu z ruskoyu davnoukrayinskoyu movoyu vikladannya Ce buv pershij takij zaklad na vsih ukrayinskih zemlyah i drugij v pivnichnij Ugorshini mayetsya na uvazi vzhe ne ugorski etnichni zemli bo pivnichchyu Ugorshini todi i chastkovo zaraz vvazhali suchasnu teritoriyu Slovackoyi Respubliki de v toj chas i teper takozh prozhivali etnichni ukrayinci A Bachinskij vimagav osviti dlya vsih ditej vid shesti do chotirnadcyati rokiv Svyashenniki mali chotiri razi na rik dopovidati pro kilkist uchniv V selah de bulo ponad 50 pidlitkiv mali vidkrivatisya okremi shkoli z vikladannyam materinskoyu movoyu Dlya nih v 1797 i 1799 rokah bulo vidano ruskij davnoukrayinskij bukvar Svoyimi koshtami yepiskop utrimuvav shoroku 20 bidnih gimnazistiv v Uzhgorodi a najzdibnishih potim vidpravlyav do togochasnih vishiv Krim togo u svoyij yepiskopskij kuhni postijno goduvav do 24 sirit Starannyami vladiki do kincya jogo zhittya bulo povnistyu vporyadkovano pochatkovi shkoli po vsij yeparhiyi Todi na Zakarpatti nalichuvalosya trista shkil 1806 roku inspektor ugroruskih shkil D Popovich pisav Perevazhna bilshist vidvidanih shkil bula v poryadku i procvitala Uchiteli buli osvicheni rozmovlyali riznimi movami ruskoyu davnoukrayinskoyu ugorskoyu latinskoyu i nimeckoyu zakinchili po 6 8 klasiv gimnaziyi Nash kraj rizko vidilivsya z pomizh inshih ukrayinskih zemel za rivnem pedagogichnih kadriv Pro ce svidchit hocha b takij fakt Najpershij universitet na Podniprovskij Ukrayini Harkivskij 1806 roku zaprosiv z Zakarpattya dev yat vikladachiv na vakantni posadi Yaksho osnovu harkivskoyi profesuri sklali ti kogo obrazno nazivayut uchnyami Skovorodi to svij vagomij vnesok zrobili j uchni Bachinskogo Ce A Dudrovich u 1829 1830 rokah buv rektorom Harkivskogo universitetu K Pavlovich brati Bilevichi tosho Knizhni spraviVkraj nezadovilnim lishalosya zabezpechennya cerkov neobhidnoyu literaturoyu yaka nadhodila zi Shodu Visha cerkovna ta j svitska vladi stavilisya do takih knizhok z pidozroyu Tomu usyudi koristuvalisya najriznomanitnishimi vidannyami zi Lvova Pochayeva Kiyeva Moskvi a she chastishe spiskami z nih sho ryasnili opiskami Ce pochalo vplivati na vidminnosti u vidpravlenni liturgiyi Abi uniknuti cogo A Bachinskij 1792 roku vidpraviv dvoh chenciv vasiliyan do Kiyevo Pecherskoyi Lavri shob voni z yasuvali tamteshnij obryad i vivchili usi vidpravi Na osnovi yihnoyi informaciyi vladika pragnuv usunuti nayavni v krayi vidhilennya j unifikuvati cerkovni sluzhbi U 1804 1805 rokah Bachinskij vidav u Budi p yatitomnu Bibliyu Bibliya sirich knigi svyashennago pisaniya vethago i novago zavita Velikij vnesok u cyu spravu zrobiv i davnij spodvizhnik yepiskopa Grigorij Tarkovich kolishnij paroh Gajdudoroga a todi cenzor universitetskoyi drukarni Ce vidannya bulo zadumane she 1794 roku cherez te sho knigi yaki postupali na Zakarpattya z Pochayivskoyi Lavri buli duzhe dorogimi Pislya vihodu zh vlasnogo vidannya A Bachinskij z radistyu pisav u cirkulyari do svyashennikiv Vzhe gotova Bibliya tobto Knigi sv Pism vidani nashoyu ruskoyu movoyu sho ne tilki utverdit virnih u piznanni pravd viri i blagochesti a j dopomozhe zberegti nashu materinsku movu pismo i nacionalnist A Bachinskij spriyav publikaciyi istorichno cerkovnih tvoriv Ivana Pasteliya i Joanikiya Bazilovicha Oznajomivshis z pershim tomom Korotkogo narisu fundaciyi F Koryatovicha J Bazilovicha vladika vidkriv dlya ostannogo yeparhialnij arhiv zavdyaki chomu bulo napisano drugij tom Takim chinom A Bachinskij postaye yak organizator istorichnoyi nauki v krayi 1806 roku vin otrimav zapit zi stolichnoyi universitetskoyi drukarni yaki knizhki slid vidati dlya narodnih shkil yakoyu abetkoyu yih drukuvati Yepiskop sklav velikij spisok kudi vhodili pidruchniki dobrih maner hristiyanskoyi nauki poyasnennya liturgiyi arifmetiki gromadyanskih obov yazkiv tosho Sho zh do abetki to poziciya yepiskopa bula tverdoyu jogo yeparhiya pishe kiriliceyu tomu vsi pidruchniki mayut drukuvatisya cim pismom prichomu pristosovanim do rutenskoyi tobto ukrayinskoyi movi a ne moskovskoyi U zberezhenni kirilici vin vbachav vazhlivu zaporuku proti denacionalizaciyi zemlyakiv Doki bude Az Buki Vedi sego ne bude Pershi tri kirilichni bukvi buli i jogo inicialami Andrij Bachinskij Vladika Pro chitku nacionalnu oriyentaciyu yepiskopa movit i takij fakt she 23 lyutogo 1787 roku na jogo prohannya Ugorska namisnicka rada zatverdila dlya rusiniv togochasna samonazva ukrayinciv na Zakarpatti yaka svidchit pro asociaciyu sebe yak chastini velikogo ruskogo narodu tobto ukrayinciv ne plutati z russkim yakim nazivayut sebe moskvini Pokrovi Bogorodici yak yihnye nacionalno cerkovne svyato Cej den buv osoblivo shanovanij po vsih ukrayinskih zemlyah zokrema v zaporozkih kozakiv bilshist hramiv yakih buli same Pokrovskimi Ostanni roki zhittya1808 roku A Bachinskij tyazhko zahvoriv Yepiskopom pomichnikom pri nomu buv priznachenij molodshij brat pokijnogo I Bradacha Mihajlo Bradach sho z 1777 roku buv nastoyatelem Uzhgorodskogo soboru potim kanonikom Pomer Andrij Bachinskij 7 listopada 1809 roku za inshimi danimi 19 grudnya Vin pershim z yepiskopiv buv pohovanij v usipalnici pid kafedralnim hramom Uzhgoroda Zgidno z shematizmom cerkovnim perepisom opublikovanim cherez dva roki po smerti A Bachinskogo yeparhiya mala 560 472 virnih ponad 800 svyashennikiv 120 seminaristiv 7 monastiriv 75 monahiv Vshanuvannya pam yatiV pam yat pro Andriya Bachinskogo u mistah Mukachevo Uzhgorod Hust nazvano vulici a takozh v Uzhgorodi ye plosha Andriya Bachinskogo 2009 rik na Zakarpatti ogolosheno rokom Andriya Bachinskogo Primitki2009 rik na Zakarpatti ogolosheno rokom Andriya Bachinskogo mukachevo net Zakarpatskij informacijno dilovij portal Mukachevo net 8 grudnya 2008 Procitovano 18 travnya 2024 Dzherela ta literaturaBaran O Yepiskop Andrej Bachinskij i cerkovne vidrodzhennya na Zakarpatti Jorkton Sask Kanada 1963 63 s Biblioteka Logosu tom HHHIII Zadorozhnij I Yepiskop Andrij Bachinskij v epistolyarnij spadshini do 270 richchya vid dnya narodzhennya Mukachevo Karpatska vezha 2002 64 s Melnik Larisa Biblioteka yepiskopa Andriya Bachinskogo Naukova biblioteka Uzhgorodskogo nacionalnogo universitetu vid dzherel do suchasnosti kolekt monografiya redkol M M Medved golova redkol O V Bryanik V V Vorobec L O Melnik M vo osviti i nauki Ukrayini DVNZ Uzhgor nac un t Nauk b ka Uzhgorod Vidavnictvo Oleksandri Garkushi 2021 S 38 50 Steblij F I Bachinskij Andrij Fedorovich Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini Kiyiv Naukova dumka 2003 T 1 A V 688 s il S 207 208 Fedaka S D Andrij Bachinskij Fedaka S Istoriya Zakarpattya u personaliyah narisi Uzhgorod Karpati 2019 S 66 72 Fedaka S D Uzhgorod kriz viki narisi z istoriyi Uzhgoroda Sergij Fedaka Uzhgorod Petent 2010 S 92 98 Shlepeckij A Mukachivskij yepiskop Andrij Fedorovich Bachinskij ta jogo poslannya Naukovij zbirnik Muzeyu ukrayinskoyi kulturi u Svidniku Pryashiv 1967 3 S 223 241 PosilannyaMukachivska greko katolicka yeparhiya Poperednik Ivan Bradach Yepiskop Mukachivskij 5 serpnya 1772 19 listopada 1809 Nastupnik Oleksij Povchij