Літературна нагорода Центральної Європи Ангелус пол Nagroda Literacka Europy Środkowej Angelus літературна відзнака яку

Літературна нагорода Центральної Європи Ангелус (пол. Nagroda Literacka Europy Środkowej Angelus) — літературна відзнака, яку вручають щороку з 2006 за найкращу прозову книгу, опубліковану польською мовою попереднього року. Організатором і фундатором є місто Вроцлав; лауреатом може стати письменник, що походить із Центральної Європи (Австрія, Албанія, Білорусь, Болгарія, Боснія і Герцеговина, Естонія, Латвія, Литва, Північна Македонія, Молдова, Німеччина, Польща, Росія, Румунія, Сербія, Словаччина, Словенія, Угорщина, Україна, Хорватія, Чехія, Чорногорія).

Літературна нагорода Центральної Європи Ангелус
Дата створення / заснування	2006
Країна	Республіка Польща

Вручається у Вроцлаві за найкращі прозаїчні твори авторам, які у своїх текстах звертаються до найважливіших, найбільш актуальних тем сучасного світу, дають поштовх до міркувань і глибокого пізнання інших культур.

Нагородою є чек на 150 тисяч злотих, що приблизно дорівнює 49 тисяч доларів США, і статуетка авторства вроцлавської різьбярки Еви Россано. З 2009 року нагороджують також і перекладача книги-лауреата. У випадку, якщо нагороду отримає польський письменник, журі обирає найкращого перекладача однієї з іноземних книг.

Лауреати

2006 — український письменник Юрій Андрухович, Dwanaście kręgów (пер. Катажина Котинська)
2007 — австрійський письменник Мартін Поллак, Śmierć w bunkrze — opowieść o moim ojcu (пер. Анджей Копцький)
2008 — угорський письменник Петер Естергазі, Harmonia cælestis (пер. Тереса Воровська)
2009 — чеський письменник Йозеф Шкворецький, Przypadki inżyniera ludzkich dusz (пер. Анджей Яґодзінський)
2010 — угорський письменник , Mesjasze (пер. Ельжбета Циґельська)
2011 — білоруська письменниця Світлана Алексієвич, Wojna nie ma w sobie nic z kobiety (пер. Єжи Чех)
2012 — хорватський і боснійський письменник Міленко Єргович, Srda śpiewa o zmierzchu w Zielone Świątki (пер. Маґдалена Петринська)
2013 — українська письменниця Оксана Забужко, Muzeum porzuconych sekretów (пер. Катажина Котинська)
2014 — словацький письменник , «Zdarzyło się pierwszego września (albo kiedy indziej)» (пер. Томаш Грабінські)
2015 — український письменник Сергій Жадан, Месопотамія (пер. Міхаель Петрик і Адам Поморський).
2016 — румунський письменник Варужан Восганян, «Księga szeptów» (пер. Йоанна Корнас-Варнас)
2017 — російський письменник Олег Павлов«Opowieści z ostatnich dni» (пер. Wiktor Dłuski)
2018 — польський письменник «Robinson w Bolechowie»
2019 — болгарський письменник Ґеорґі Ґосподінов, «Фізика смутку» (пер. Маґдалена Питлак)
2020 — словенський письменник Ґоран Войнович, «Moja Jugosławia» (пер. Йоанна Поморська)
2021 — українська письменниця Катерина Бабкіна, «Nikt tak nie tańczył, jak mój dziadek» (пер. Богдан Задура)

Примітки

. ІнА «Українські новини». 20 жовтня 2013. Архів оригіналу за 21 жовтня 2013. Процитовано 21 жовтня 2013.
. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 20 березня 2015.
Лауреатом премії «Ангелус» став Сергій Жадан
. Архів оригіналу за 24 вересня 2019. Процитовано 26 грудня 2017.
. Архів оригіналу за 24 вересня 2019. Процитовано 14 жовтня 2018.
. Архів оригіналу за 16 жовтня 2021. Процитовано 16 жовтня 2021. {{}}: Пропущений або порожній |title= ()

Посилання

Офіційний сайт нагороди [ 16 червня 2013 у Wayback Machine.](пол.)

[1] . ІнА «Українські новини». 20 жовтня 2013. Архів оригіналу за 21 жовтня 2013. Процитовано 21 жовтня 2013.

[2] . Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 20 березня 2015.

[3] Лауреатом премії «Ангелус» став Сергій Жадан

[4] . Архів оригіналу за 24 вересня 2019. Процитовано 26 грудня 2017.

[5] . Архів оригіналу за 24 вересня 2019. Процитовано 14 жовтня 2018.

[6] . Архів оригіналу за 16 жовтня 2021. Процитовано 16 жовтня 2021. {{}}: Пропущений або порожній |title= ()