Клоун бла зень англ clown від лат colonus чолов яга грубіян смішні виконавці що їх характеризує гротескний вигляд у коль

Клоун, бла́зень (англ. clown, від лат. colonus — чолов'яга, грубіян) — смішні виконавці, що їх характеризує гротескний вигляд: у кольорових перуках, обличчя вкрито гримом, вдягнені у чужоземний одяг, у незвичайно великому взутті, і т. д., розважають глядачів, кумедні та жартівливі. Клоуни існують в культурах будь-якого часу і місця, тому що вони відповідають деяким потребам, що глибоко вкорінилися, в людській натурі: вони мають право порушувати певні табу, висміювати владу та суспільство, звичаї та повсякденність, і зазвичай все це на межі, а частіше за межею непристойності. У сучасному значенні терміну — цирковий, естрадний чи театральний артист, що використовує прийоми гротеску та буфонади. Споріднені визначення: блазень, , , дурень тощо.

Історичне коріння клоунів

Дурощі, або клоунада, розвинулися від спільної традиції і це дуже важливо, аби зрозуміти, що це скристалізувалося, як єдина традиція з багатьох джерел. Міми в Древній Греції, а в часи середньовіччя блазень — спільна придворна риса в усіх країнах Європи. На довершення цього є багато не європейських клоунських традицій (у тому числі подібні до клоуна фігури в японському театрі кабукі). Таким чином коріння клоунади присутні в усі часи та в кожній культурі.

Саме слово «клоун» виникло на початку 16 століття; спочатку так називався комічний персонаж англійського середньовічного театру, споріднений з Арлекіном, Полішинелем, тощо. Це був грубуватий та невмілий сільський парубок, що служив об'єктом кепкувань міських жителів. Роль Клоуна була насичена грубуватими жартами; у її виконанні традиційно був сильний момент імпровізації. Дуже скоро Клоун проник за кордони комедії; наприклад, Вільям Шекспір часто вводить цей персонаж у свої трагедії (у українських перекладах Блазень; один з найвідоміших шекспірівських героїв Блазень в трагедії Король Лір). До 17 століття Клоун практично зник з драматургії, зберігаючись переважно в епілогах. Його ім'я стало прозивним, і закріпилося за виконавцями ролей буфонів в пантомімах і балаганах.

У сучасному цирковому та естрадному мистецтві клоуни працюють, як правило, парами або групою (стійка традиційна клоунська пара «рудий» та «білий» клоуни). При сольному виступі партнером «рудого» клоуна може виступати шпрехшталмейстер або ; у естрадній виставі публіка в залі або окремий глядач.

Циркові клоуни мають безліч спеціалізацій (музичні ексцентрики, килимові, акробати, дресирувальники, пантомімісти і т. д.), проте чіткого підрозділу не існує: більшість циркових клоунів, як правило, працюють в самих різних жанрах.

Клоун — одна з найдемократичніших і водночас найскладніших і універсальних спеціалізацій актора. Історія не знає прикладів освоєння жанру клоунади трагічними артистами; проте зворотні приклади не настільки вже й рідкі. Багато видатних клоунів (у тому числі циркових) добивалися значних успіхів в кінематографічних і театральних ролях трагічного репертуару (Юрій Никулін, Леонід Єнгібаров, ^[ru]).

Галерея

Керамічна фігурка.
Клоун, парад Mayfest, O'Fallon, Іллінойс, 2006.
Марка - Фарерські Острови
Олег Попов

Мистецтво і клоуни

Блазень Станьчик на балу у королеви Бони.

Література

Жан Старобінський. Портрет художника в образі блазня [ 30 квітня 2008 у Wayback Machine.] // Старобінський Ж. Поезія і знання: Історія літератури і культури. Т. 2. М., 2002, с. 501—579

Посилання

Клоун // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 1 : А — Л. — С. 488.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Category:Clowns