Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Анджей Опоровський (також Єнджей) гербу Сулима (бл. 1440–1483) — польський римо-католицький і державний діяч, дипломат; секретар королівський (1464–1479) і підканцлер коронний (1479–1483), адміністратор перемишльської дієцезії та перемишльський єпископ (1479–1480), куявсько-поморський єпископ (1480–1483).
| Анджей Опоровський пол. Andrzej Oporowski | ||
 | ||
| ||
|---|---|---|
| 1479 — 1480 | ||
| Церква: | римо-католицька | |
| Попередник: | ||
| Наступник: | ||
| ||
| 1480 — 1483 | ||
| Попередник: | Збіґнєв Олешніцький | |
| Наступник: | ||
| Діяльність: | католицький священник, католицький єпископ | |
| Народження: | 15 століття | |
| Смерть: | не раніше 25 квітня 1483 і не пізніше 12 травня 1483 Мяркінє, Троцький повіт, Троцьке воєводство, Велике князівство Литовське | |
| Династія: | Опоровські | |
| Батько: | [pl] | |
| Посада: | секретар королівський, підканцлер коронний; канонік ґнєзненський, влоцлавський, краківський, плоцький; схоластик краківський, декан ленчицький, архідиякон ґнєзненський, єпископ перемишльський і куявсько-поморський | |
Життєпис
Народився близько 1440 року у сім'ї [pl], воєводи ленчицького і, напевно, Пйотруши (Петруши), доньки генерального старости руського Пйотра (Петра) з Княгиничів і Харбіновиці. Мав братів Яна, воєводу бжесць-куявського та мазовецького, і Миколая, каштеляна бжесць-куявського, а також сестру Зофію — дружину [pl], каштеляна ґнєзненського і каліського.
1455 року розпочав навчання у Краківському університеті, у лютому 1458 року отримав ступінь бакалавра, у січні 1460 року отримав ступінь магістра мистецтв. Продовжив навчання у Болонському університеті, де отримав ступінь доктора обох прав 1462 року. Був там деякий час ректором нації ультрамонтанів (з країн, які знаходяться за горами Альпами, тобто не з Італії).
Церковна кар'єра
Уже на початку своєї кар'єри Анджей Опоровський посідав різні церковні уряди. Був кустошем влоцлавським, каноніком краківським (1460), кантором (1463–1466) і каноніком (1466) влоцлавським, деканом ленчицьким (1464), каноніком ґнєзненським (1464) і плоцьким (1465), з 1465 року схоластиком краківським; архідияконом ґнєзненським (1466–1472) і каліським.
Після смерті Сцібора з Ґосьценьчиці 1470 року за підтримки Казимира Ягеллончика Анджей Опоровський був обраний капітулою плоцьким єпископом. В результаті втручання імператора Фрідріха III і папи Сікста IV не був допущений до посідання цього уряду, плоцьку дієцезію зрештою очолив мазовецький князь Казимир III Плоцький.
Папська булла 1471 року надала Опоровському провізію на єпископство вармінське, переводячи чинного тамтешнього єпископа Ніколауса фон Тюнгена на єпископство до Каменю-Поморському. Тюнген не виконав папського рішення та не схилився перед погрозами короля Казимира Ягелончика, що призвело до так званої «війни ксьондзів» (чи священників). Стани пруські на сеймі у Пйотркуві у березні 1472 року виступили проти призначення Опоровського Вармінським єпископом і підтримали Тюнгена, який опанував значну частину Вармії. Протягом усього цього часу король послідовно визнавав Опоровського єпископом. Наприкінці 1472 року Опоровський сам поїхав до Риму, де був висвячений на єпископа Вармінського. У березні 1473 року з'явився в Польщі, але не зміг зайняти єпископство, яке залишилося в руках конкурента. Зрештою, 1479 року Тюнген таки отримав Вармінське єпископство, а Анджей Опоровський залишився при королеві.
5 жовтня 1476 року на прохання короля був призначений папою Сікстом IV адміністратором апостольським перемишльської дієцезії, а 1 жовтня 1479 року папа надав Опоровському титул єпископа перемишльського. Після обрання Збіґнєва Олешніцького архієпископом ґнєзненським, наприкінці 1480 року король призначив Опоровського куявсько-поморським єпископом, 12 жовтня 1481 року це підтвердив папа. Проте, Анджей Опоровський був поглинутий державними справами, не займався ввіреною йому дієцезією та ніколи до неї не приїздив, тому поставив керувати нею свого прокуратора.
Політична кар'єра
Анджей Опоровський розпочав свою політичну кар'єру у королівській канцелярії, напевно, одразу після повернення з навчання в Італії. 1464 року був уже секретарем королівським, був королівським послом до ґнєзненської капітули щодо обрання архієпископом Яна Ґрущинського. 1470 року їздив у посольство до великого магістра Тевтонського ордену Генріха Реффле фон Ріхтенберга.
1476 року супроводжував короля під час приєднання Сохачевської землі до корони, перебував на з'їзді станів пруських у Мальборку. У травні 1477 року був послом до саксонських князів, у 1476 і 1477 роках був послом до імператора Фрідріха, 1479 року брав участь у процесі укладання шлюбу королівської доньки Софії Ягеллонки з Фрідріхом Гогенцоллерном, сином Альбрехта III, маркграфом Бранденбург-Ансбаху у Франкфурті.
У середині 1479 року став підканцлером коронним, вперше на новому уряді згадується 30 серпня 1479 року, займав його до смерті. 9 жовтня 1479 року на з'їзді у Новому Корчині підканцлер був присутнім під час того, як великий магістр Тевтонського ордену Мартін Трухзес фон Ветцгаузен склав присягу вірності королю Казимиру Ягеллончику.
До половини 1480 року перебував у Польщі, пізніше до 1483 року постійно перебував разом із королем у Литві, де керував роботою королівської канцелярії, до Польщі приїздив лише декілька разів на короткий час.
Помер у литовському Меречу між 25 квітня та 7 травня 1483 року. Згідно з його бажанням, похований був у Катедральній базиліці Успіння Пресвятої Діви Марії у Влоцлавеку, у пресбітерію перед великим алтарем.
Перед смертю склав заповіт, за яким надав 1000 дукатів на будівництво каплиці у катедральному соборі у Влоцлавеку та обдарування вівтаря святих Фабіана і Себастьяна, 1000 дукатів він віддав королю, а решту грошей і речей роздав родині, друзям, слугам та бідним. Він записав 200 гривень на церкву в Опоруві, щоб закінчити каплицю, і віддав їй свою бібліотеку. Майно, успадковане від батька як заставу королівських земель, тобто замок Крушвиця та міста: Крушвиця, Ґембиці, Скульськ з селами були поділені між братом Яном і племінником [pl], пізніше воєводою ленчицьким.
Примітки
- Urzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. X, Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV—XVIII wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego ; oprac. Krzysztof Chłapowski [et al] ; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992, s. 108.
- Sobiesław Szybkowski, Kujawska szlachta urzędnicza w późnym średniowieczu (1370—1501), Gdańsk 2006, s. 639.
- Grażyna Rutkowska, Księgi Metryki Koronnej podkanclerzego Andrzeja z Oporowa [w:] Studia Źródłoznawcze, t. XLIV, s. 78.
- Stanisław A. Sroka, Wykaz Polaków wypromowanych na uniwesytecie w Bolonii [w:] Kwartalnik Historyczny. Rocznik CXXI, 2014, 1, s. 144.
- Jan Korytkowski, Prałaci i kanonicy katedry metropolitalnej gnieźnieńskiej od roku 1000 aż do dni naszych, t. 3, Gniezno 1883, s. 168.
- Jan Korytkowski, Prałaci i kanonicy katedry metropolitalnej gnieźnieńskiej od roku 1000 aż do dni naszych, t. 3, Gniezno 1883, ss. 168—169
- Grażyna Rutkowska, Księgi Metryki Koronnej podkanclerzego Andrzeja z Oporowa [w:] Studia Źródłoznawcze, t. XLIV, s. 81.
- Jan Korytkowski, Prałaci i kanonicy katedry metropolitalnej gnieźnieńskiej od roku 1000 aż do dni naszych, t. 3, Gniezno 1883, s. 164.
- Jan Korytkowski, Prałaci i kanonicy katedry metropolitalnej gnieźnieńskiej od roku 1000 aż do dni naszych, t. 3, Gniezno 1883, s. 170.
- Jan Korytkowski, Prałaci i kanonicy katedry metropolitalnej gnieźnieńskiej od roku 1000 aż do dni naszych, t. 3, Gniezno 1883, s. 171.
- Jan Korytkowski, Prałaci i kanonicy katedry metropolitalnej gnieźnieńskiej od roku 1000 aż do dni naszych, t. 3, Gniezno 1883, s. 172.
Література
- Anna Kowalska-Pietrzak, Prałaci i kanonicy kapituły łęczyckiej do schyłku XV wieku, Łódź 2004, s. 89-91
- Grażyna Rutkowska, Księgi Metryki Koronnej podkanclerzego Andrzeja Oporowskiego, «Studia Źródłoznawcze», t. 44, 2006, s. 77-98 (s. 95-98, itinerarium Andrzeja Oporowskiego 1479—1483).
- Jan Korytkowski, Prałaci i kanonicy katedry metropolitalnej gnieźnieńskiej od roku 1000 aż do dni naszych, t. 3, Gniezno 1883, s. 164—172 Wielkopolska Biblioteka Cyfrowa
- Opracowanie Redakcji, Oporowski Andrzej, h. Sulima (zm. 1483), [w:] Polski słownik biograficzny, t. 24, Wrocław 1979, s. 132—134
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Oporovskij Shodo inshih lyudej z takim samim imenem ta prizvishem div Andzhej Oporovskij Andzhej Oporovskij takozh Yendzhej gerbu Sulima bl 1440 1483 polskij rimo katolickij i derzhavnij diyach diplomat sekretar korolivskij 1464 1479 i pidkancler koronnij 1479 1483 administrator peremishlskoyi diyeceziyi ta peremishlskij yepiskop 1479 1480 kuyavsko pomorskij yepiskop 1480 1483 Andzhej Oporovskij pol Andrzej Oporowski Gerb Peremishlskij yepiskop 1479 1480 Cerkva rimo katolicka Poperednik Nastupnik Kuyavsko pomorskij yepiskop 1480 1483 Poperednik Zbignyev Oleshnickij Nastupnik Diyalnist katolickij svyashennik katolickij yepiskop Narodzhennya 15 stolittya Smert ne ranishe 25 kvitnya 1483 i ne piznishe 12 travnya 1483 Myarkinye Trockij povit Trocke voyevodstvo Velike knyazivstvo Litovske Dinastiya Oporovski Batko pl Posada sekretar korolivskij pidkancler koronnij kanonik gnyeznenskij vloclavskij krakivskij plockij sholastik krakivskij dekan lenchickij arhidiyakon gnyeznenskij yepiskop peremishlskij i kuyavsko pomorskijZhittyepisNarodivsya blizko 1440 roku u sim yi pl voyevodi lenchickogo i napevno Pjotrushi Petrushi donki generalnogo starosti ruskogo Pjotra Petra z Knyaginichiv i Harbinovici Mav brativ Yana voyevodu bzhesc kuyavskogo ta mazoveckogo i Mikolaya kashtelyana bzhesc kuyavskogo a takozh sestru Zofiyu druzhinu pl kashtelyana gnyeznenskogo i kaliskogo 1455 roku rozpochav navchannya u Krakivskomu universiteti u lyutomu 1458 roku otrimav stupin bakalavra u sichni 1460 roku otrimav stupin magistra mistectv Prodovzhiv navchannya u Bolonskomu universiteti de otrimav stupin doktora oboh prav 1462 roku Buv tam deyakij chas rektorom naciyi ultramontaniv z krayin yaki znahodyatsya za gorami Alpami tobto ne z Italiyi Cerkovna kar yera Uzhe na pochatku svoyeyi kar yeri Andzhej Oporovskij posidav rizni cerkovni uryadi Buv kustoshem vloclavskim kanonikom krakivskim 1460 kantorom 1463 1466 i kanonikom 1466 vloclavskim dekanom lenchickim 1464 kanonikom gnyeznenskim 1464 i plockim 1465 z 1465 roku sholastikom krakivskim arhidiyakonom gnyeznenskim 1466 1472 i kaliskim Pislya smerti Scibora z Goscenchici 1470 roku za pidtrimki Kazimira Yagellonchika Andzhej Oporovskij buv obranij kapituloyu plockim yepiskopom V rezultati vtruchannya imperatora Fridriha III i papi Siksta IV ne buv dopushenij do posidannya cogo uryadu plocku diyeceziyu zreshtoyu ocholiv mazoveckij knyaz Kazimir III Plockij Papska bulla 1471 roku nadala Oporovskomu proviziyu na yepiskopstvo varminske perevodyachi chinnogo tamteshnogo yepiskopa Nikolausa fon Tyungena na yepiskopstvo do Kamenyu Pomorskomu Tyungen ne vikonav papskogo rishennya ta ne shilivsya pered pogrozami korolya Kazimira Yagelonchika sho prizvelo do tak zvanoyi vijni ksondziv chi svyashennikiv Stani pruski na sejmi u Pjotrkuvi u berezni 1472 roku vistupili proti priznachennya Oporovskogo Varminskim yepiskopom i pidtrimali Tyungena yakij opanuvav znachnu chastinu Varmiyi Protyagom usogo cogo chasu korol poslidovno viznavav Oporovskogo yepiskopom Naprikinci 1472 roku Oporovskij sam poyihav do Rimu de buv visvyachenij na yepiskopa Varminskogo U berezni 1473 roku z yavivsya v Polshi ale ne zmig zajnyati yepiskopstvo yake zalishilosya v rukah konkurenta Zreshtoyu 1479 roku Tyungen taki otrimav Varminske yepiskopstvo a Andzhej Oporovskij zalishivsya pri korolevi 5 zhovtnya 1476 roku na prohannya korolya buv priznachenij papoyu Sikstom IV administratorom apostolskim peremishlskoyi diyeceziyi a 1 zhovtnya 1479 roku papa nadav Oporovskomu titul yepiskopa peremishlskogo Pislya obrannya Zbignyeva Oleshnickogo arhiyepiskopom gnyeznenskim naprikinci 1480 roku korol priznachiv Oporovskogo kuyavsko pomorskim yepiskopom 12 zhovtnya 1481 roku ce pidtverdiv papa Prote Andzhej Oporovskij buv poglinutij derzhavnimi spravami ne zajmavsya vvirenoyu jomu diyeceziyeyu ta nikoli do neyi ne priyizdiv tomu postaviv keruvati neyu svogo prokuratora Politichna kar yera Andzhej Oporovskij rozpochav svoyu politichnu kar yeru u korolivskij kancelyariyi napevno odrazu pislya povernennya z navchannya v Italiyi 1464 roku buv uzhe sekretarem korolivskim buv korolivskim poslom do gnyeznenskoyi kapituli shodo obrannya arhiyepiskopom Yana Grushinskogo 1470 roku yizdiv u posolstvo do velikogo magistra Tevtonskogo ordenu Genriha Reffle fon Rihtenberga 1476 roku suprovodzhuvav korolya pid chas priyednannya Sohachevskoyi zemli do koroni perebuvav na z yizdi staniv pruskih u Malborku U travni 1477 roku buv poslom do saksonskih knyaziv u 1476 i 1477 rokah buv poslom do imperatora Fridriha 1479 roku brav uchast u procesi ukladannya shlyubu korolivskoyi donki Sofiyi Yagellonki z Fridrihom Gogencollernom sinom Albrehta III markgrafom Brandenburg Ansbahu u Frankfurti U seredini 1479 roku stav pidkanclerom koronnim vpershe na novomu uryadi zgaduyetsya 30 serpnya 1479 roku zajmav jogo do smerti 9 zhovtnya 1479 roku na z yizdi u Novomu Korchini pidkancler buv prisutnim pid chas togo yak velikij magistr Tevtonskogo ordenu Martin Truhzes fon Vetcgauzen sklav prisyagu virnosti korolyu Kazimiru Yagellonchiku Do polovini 1480 roku perebuvav u Polshi piznishe do 1483 roku postijno perebuvav razom iz korolem u Litvi de keruvav robotoyu korolivskoyi kancelyariyi do Polshi priyizdiv lishe dekilka raziv na korotkij chas Pomer u litovskomu Merechu mizh 25 kvitnya ta 7 travnya 1483 roku Zgidno z jogo bazhannyam pohovanij buv u Katedralnij bazilici Uspinnya Presvyatoyi Divi Mariyi u Vloclaveku u presbiteriyu pered velikim altarem Pered smertyu sklav zapovit za yakim nadav 1000 dukativ na budivnictvo kaplici u katedralnomu sobori u Vloclaveku ta obdaruvannya vivtarya svyatih Fabiana i Sebastyana 1000 dukativ vin viddav korolyu a reshtu groshej i rechej rozdav rodini druzyam slugam ta bidnim Vin zapisav 200 griven na cerkvu v Oporuvi shob zakinchiti kaplicyu i viddav yij svoyu biblioteku Majno uspadkovane vid batka yak zastavu korolivskih zemel tobto zamok Krushvicya ta mista Krushvicya Gembici Skulsk z selami buli podileni mizh bratom Yanom i pleminnikom pl piznishe voyevodoyu lenchickim PrimitkiUrzednicy dawnej Rzeczypospolitej XII XVIII wieku spisy T X Urzednicy centralni i nadworni Polski XIV XVIII wieku spisy pod red Antoniego Gasiorowskiego oprac Krzysztof Chlapowski et al Polska Akademia Nauk Biblioteka Kornicka Instytut Historii Kornik Biblioteka Kornicka 1992 s 108 Sobieslaw Szybkowski Kujawska szlachta urzednicza w poznym sredniowieczu 1370 1501 Gdansk 2006 s 639 Grazyna Rutkowska Ksiegi Metryki Koronnej podkanclerzego Andrzeja z Oporowa w Studia Zrodloznawcze t XLIV s 78 Stanislaw A Sroka Wykaz Polakow wypromowanych na uniwesytecie w Bolonii w Kwartalnik Historyczny Rocznik CXXI 2014 1 s 144 Jan Korytkowski Pralaci i kanonicy katedry metropolitalnej gnieznienskiej od roku 1000 az do dni naszych t 3 Gniezno 1883 s 168 Jan Korytkowski Pralaci i kanonicy katedry metropolitalnej gnieznienskiej od roku 1000 az do dni naszych t 3 Gniezno 1883 ss 168 169 Grazyna Rutkowska Ksiegi Metryki Koronnej podkanclerzego Andrzeja z Oporowa w Studia Zrodloznawcze t XLIV s 81 Jan Korytkowski Pralaci i kanonicy katedry metropolitalnej gnieznienskiej od roku 1000 az do dni naszych t 3 Gniezno 1883 s 164 Jan Korytkowski Pralaci i kanonicy katedry metropolitalnej gnieznienskiej od roku 1000 az do dni naszych t 3 Gniezno 1883 s 170 Jan Korytkowski Pralaci i kanonicy katedry metropolitalnej gnieznienskiej od roku 1000 az do dni naszych t 3 Gniezno 1883 s 171 Jan Korytkowski Pralaci i kanonicy katedry metropolitalnej gnieznienskiej od roku 1000 az do dni naszych t 3 Gniezno 1883 s 172 LiteraturaAnna Kowalska Pietrzak Pralaci i kanonicy kapituly leczyckiej do schylku XV wieku Lodz 2004 s 89 91 Grazyna Rutkowska Ksiegi Metryki Koronnej podkanclerzego Andrzeja Oporowskiego Studia Zrodloznawcze t 44 2006 s 77 98 s 95 98 itinerarium Andrzeja Oporowskiego 1479 1483 Jan Korytkowski Pralaci i kanonicy katedry metropolitalnej gnieznienskiej od roku 1000 az do dni naszych t 3 Gniezno 1883 s 164 172 Wielkopolska Biblioteka Cyfrowa Opracowanie Redakcji Oporowski Andrzej h Sulima zm 1483 w Polski slownik biograficzny t 24 Wroclaw 1979 s 132 134