Зуммер Всеволод Михайлович

Всеволод Михайлович Зу́ммер (нар. 26 вересня 1885, Тальне — пом. 6 грудня 1970, Остер) — український радянський мистецтвознавець; доктор історії і теорії мистецтв з 1924 року. Член Історичного товариства імені Нестора-літописця з 1917 року, Наукового товариства імені Тараса Шевчека з 1918 року, Софійського комітету Всеукраїнської академії наук з 1923 року, Азербаджанського археологічного комітету з 1924 року, Всеукраїнської наукової асоціації сходознавства з 1927 року, Спілки радянських художників України з 1958 року.

Зуммер Всеволод Михайлович
Народився	14 (26) вересня 1885 або 1885^[1] Тальне, Уманський повіт, Київська губернія, Російська імперія
Помер	6 грудня 1970(1970-12-06) або 1970^[1] Остер, Козелецький район, Чернігівська область, Українська РСР, СРСР
Країна	Російська імперія  СРСР
Діяльність	мистецтвознавець
Alma mater	Київський національний університет імені Тараса Шевченка (1916) ^d (1917)
Галузь	ісламознавство
Заклад	Бакинський державний університет Національний університет Узбекистану Київський інженерно-будівельний інститут Остерський краєзнавчий музей
Вчене звання	професор
Науковий ступінь	доктор мистецтвознавства^[d]
Відомі учні	Мусієнко Пантелеймон Никифорович
Членство	ІТНЛ Наукове товариство імені Шевченка Всеукраїнська наукова асоціація сходознавства Спілка радянських художників України

Біографія

Народився 14 [26] вересня 1885(18850926) у місті Тальному (нині Черкаська область, Україна). 1916 року закінчив Київський університет святого Володимира (до 1921 року залишився у ньому для підготовки до професорського звання); 1917 року — .

Упродовж 1918—1923 років викладав у Києві, зокрема у (археологічному інституті). У 1923—1927 роках завідував кафедрою історії мистецтв у Бакинському державному університеті: доцент з 1923 року, професор з 1924 року. Одночасно з 1924 року викладав у Азербайджанській вищій художній школі. З 1924 року член-кореспондент Кавказького історико-археологічного інституту в Тифлісі.

З 1928 року працював в Українській РСР. Заснував і очолював Харківський художньо-історичний музей. У 1933 році був репресований. Засуджений до п'яти років виправно-трудових таборів. Термін відбував у Байкало-Амурському таборі, на будівництві других шляхів Байкало-Амурської магістралі у Свободлазі. Звільнений за заліками у лютому 1937 року.

Упродовж 1940—1949 років працював у Середньоазіатському університеті у Ташкенті: з 1943 року завідував кафедрою історії мистецтв та одночасно відділом мініатюри і каліграфії Інстиуту східних рукописів АН Узбецької РСР; у 1945—1946 роках — Інституту мистецтвознавства.

Після повернення до України дозволу жити в Києві не отримав і у 1952 році оселився у місті Острі. У 1950—1951 роках — професор Київського інженерно-будівельного інституту; у 1952—1956 роках — науковий співробітник Остерського краєзнавчого музею. У 1958 році реабілітований. Помер в Острі 6 грудня 1970 року.

Наукова діяльність

Працював в галузі історії мистецтва, музеєзнавства і художньої критики. Досліджував пам'ятки українського, російського мистецтвава, східних народів. У 1924 році здійснив кілька експедицій на території Азербайджанської РСР, у 1926 році і 1930—1931 роках — в Середню Азію, у 1926—1927 роках — до Криму, у 1928—1929 роках — до Туреччини.

Автор низки статей, присвячених творчості Тараса Шевченка, Миколи Гоголя, Олександра Іванова, Василя Верещагіна, Іллі Рєпіна, Миколи Ґе. Серед робіт:

• Система библейных композиций А. А. Иванова // Искусство. 1914. № 7–12; Київ, 1915;
• Стилі східної мініатюри. Харків, 1927;
• Врубель у Кириличній церкві // Ювілена збірка на пошану академіка Дмитра Багалія з нагоди 70-ї річниці життя та 50-х роковин наукової діяльності. Київ, 1927. Частина 1;
• Соціологічне вивчення мистецтва // Культура і побут. 1928. № 14;
• Турецкие музеи. Баку, 1929;
• Кирилівський заповідник // Всесвіт. 1929. № 8;
• Живописная традиция Востока по данным миниатюры. Баку, 1930;
• Вехи развития искусства Азербайджана // Художественная культура Советского Востока. Москва; Ленінград, 1931;
• Вольнодумство художника А. Іванова, Москва, 1956;
• Азербайджанське образотворче мистецтво // Українська радянська енциклопедія, том 1, Київ, 1959.

Протягом 1953—1964 років готував статті до Української радянської енциклопедії.

Література

• Зуммер Всеволод Михайлович // Українські радянські художники : довідник / відпов. ред. І. І. Верба. — Київ : Мистецтво, 1972. — С. 174.;
• Зуммер Всеволод Михайлович // Словник художників України / за ред. М. П. Бажана (відп. ред.) та ін. — К. : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — С. 91.;
• Зуммер Всеволод Михайлович // Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 272. — . [Архівовано з першоджерела 12 вересня 2022.];
• В. М. Ханко, О. Г. Добробоженко.. Зуммер Всеволод Михайлович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2011. — Т. 11 : Зор — Как. — 710 с. — .

1. Люди и судьбы. Биобиблиографический словарь востоковедов - жертв политического террора в советский период (1917-1991) — СПб: Петербургское Востоковедение, 2013. — 496 с. — (Социальная история отечественной науки о Востоке) —
   d:Track:Q17982241d:Track:Q17982434d:Track:Q17982386d:Track:Q656