Григорій Девидович Сиятвинда нар 26 квітня 1970 Тюмень Російська РФСР СРСР російський актор театру і кіно заслужений арт

Григорій Девидович Сиятвинда (нар. 26 квітня 1970, Тюмень, Російська РФСР, СРСР) — російський актор театру і кіно, заслужений артист Росії (2006), лауреат Державної премії Росії (2003).

Сиятвинда Григорій Девидович

Ім'я при народженніГригорий Дэвидович СиятвиндаДата народження26 квітня 1970 (54 роки)Місце народженняТюмень, Російська РФСР, СРСРГромадянство

РосіяAlma materТеатральний інститут імені Бориса ЩукінаПрофесіяактор, телеведучийКар'єра1994 — дотеперЗаклад^dНагороди

IMDbID 1253263 Сиятвинда Григорій Девидович у Вікісховищі

Біографія

Григорій Сіятвінда народився 26 квітня 1970 року в Тюмені . За його словами, більш вірним написанням прізвища є Сятуїнда, але через помилку в запису транскрипції стало Сиятвинда. З 2-х до 5-річного віку жив у Замбії, а потім, після розлучення батьків, повернувся з матір'ю в Тюмень. Після закінчення школи вступив до Тюменського індустріального університету на факультет технічної кібернетики за спеціальністю — автоматика і телемеханіка. Однак, не закінчивши 2-й курс, покинув навчання. Після 1-го курсу проходив службу в лавах Радянської Армії (танкові війська). У 1995 році закінчив Вище театральне училище ім. Б. В. Щукіна (курс Алли Казанської). Уже навчаючись в училищі, почав працювати в театрі ім. Вахтангова — перша постановка з його участю «Я тебе більше не знаю, милий» вийшла в 1994 році. Після закінчення училища став актором московського театру «Сатирикон».

У кіно дебютував в 1997 році у фільмі режисера Валерія Чикова «Не клей дурня…».

Був удостоєний премії «Чайка» в номінації «Прорив» (в 1999 році) і премії «Кумир» в номінації «Надія року» (2000 року) за виконання 14 ролей у виставі «Квартет».

У 2003 році був удостоєний Державної премії в галузі літератури і мистецтва за виконання ролей класичного і сучасного репертуару. У тому ж році деякий час працював ведучим програми «Ранок на НТВ» .

Після виходу в 2005 році фільму «Жмурки», в якому зіграв роль бандита на прізвисько «Баклажан», став відомий широкому загалу

У 2007 році брав участь у телешоу Льодовиковий період на Першому каналі, знявся в кліпі співачки Слави на пісню «Бабье лето» (укр. «Бабине літо»).

З 2015 року грає роль керуючого готелем Михайла Джековича в телесеріалі «Кухня», а потім — в серіалах «Готель Елеон», «Гранд» та «Кухня. Війна за готель».

Особисте життя

Одружений на танцівниці Тетяні Сиятвинда.

Творчість

Ролі в театрі

Театр імені Вахтангова

1994 — «Я тебе більше не знаю, милий»

Театр «Сатирикон»

1996 — «Ромео і Джульєтта»
1996 — «Тригрошова опера»
1997 — «Такі вільні метелики»
1997 — «Кьоджинські перепалки»
1998 — «Гамлет»
1998 — «Жак і його пан»
1999 — «Квартет»
2001 — «Шантеклер»
2002 — «Макбет»
2003 (друга прем'єра — 2009) — «Прибуткове місце»
2004 — «Маскарад»
2005 — «Смішні гроші»
2009 — «Тополя і вітер»
2014 року — «Лондон Шоу»
2014 року — «Однорукий з Спокана»

«Відкритий театр»

2001 — «Чоловічий сезон»

Центр драматургії і режисури

2001 — «Войцек»

Інший театр (Москва)

2009 — «Розенкранц і Гільденстерн мертві»

Театр імені Пушкіна

2012 — «Віддзеркалення, або Істинне»
2016 — «Будинок, який побудував Свіфт»

Театр «Ательє»

2017 — «» по пьесе К. Гольдони — Кавалер

Нікатеатр

2019 — «Загадкові варіації» — Ерік Ларсен

Фільмографія

Актор

1997 — — Вася Селіванов, син Филимона
2001 —
2001 —
2002 — (серіал) — Гійом Бубутіка, студент-африканець
2002 —
2002 — Спартак і Калашников — Том
2003 — — Льоша, друг Люби
2005 — Піжмурки — «Баклажан»
2005 — — містер Мак-Кінлі
2005 — Убивча сила 6 — Нгубієв (серія «Міс Доброї Надії»)
2006 — — принц
2006 — — Абу Шахід
2006 — — Док
2007 — Параграф 78 — «Фестиваль»
2007 — — Максимка
2007 — — Ієремія
2008 — — Джеймс Кемал Коббі (Джиммі), футболіст з Сьєрра-Леоне
2008 — — містер Уайт
2009 — Пістолет Страдіварі — Вовик
2010 — — Денис
2010 — — фокусник-конферансьє
2010 — — Валя, кілер з 1990-х
2011 — All inclusive, або Все включено! — Карадуман
2011 — — Муромов, спонсор
2012 — — Куценко
2012 — — наречений
2012 — — Стасик Жан-Батістович
2012 — — Коля
2012 — Свято під замком — Слава Бєлкін
2013 — — Карадуман
2013 — — П'єр
2013 — — Гарсія
2015—2016 — Кухня — Михайло Джекович Гебреселассіє, керуючий бутик-готелем Eleon
2016—2017 — Готель Елеон — Михайло Джекович Гебреселассіє, заступник керуючого бутик-готелем Eleon
2017 — — Григорій
2018—2019 — Гранд — Михайло Джекович Гебреселассіє, заступник керуючого готелем Grand Lion
2018 — — Гриша Стар, телевізійник
2019 — — Пічугін, адвокат
2019 — Кухня. Війна за готель — Михайло Джекович Гебреселассіє, керуючий готелем New Eleon
2020 — — Джордж Віллаказі, майор поліції Ботсвани
2020 — — лікар
2021 —

Дубляж

2016 — Моана — Мауї
2018 — Шахерезада. Нерозказаних історії — джин Халіл

Примітки

УКАЗ Президента РФ от 12.06.2004 N 766"О ПРИСУЖДЕНИИ ГОСУДАРСТВЕННЫХ ПРЕМИЙ РОССИЙСКОЙ ФЕДЕРАЦИИ В ОБЛАСТИ ЛИТЕРАТУРЫ И ИСКУССТВА 2003 ГОДА"^{[недоступне посилання]}
Звёзды вышли в цвет. В российском кино нехватка экзотических актёров
. Огонёк. 29 вересня 2003. Архів оригіналу за 15 травня 2007. Процитовано 21 червня 2014.
Ради роли Баклажана в «Жмурках» Григорию Сиятвинде пришлось ходить в солярий
Завершились съемки спин-оффа «Кухни»: новые кадры сериала «Отель Элеон»
Григорий Сиятвинда: личная жизнь, жена, фото, биография, сколько лет актеру (рос.). rustars.tv. Процитовано 18 травня 2017.
Смешные деньги. Сатирикон. Пресса о спектакле. smotr.ru. 3 октября 2005 года. Процитовано 12 грудня 2016.
"Войцек". Центр драматургии и режиссуры. Пресса о спектакле. smotr.ru. 22 марта 2001 года. Процитовано 13 грудня 2016.
Розенкранц и Гильденстерн мертвы. Другой театр. Пресса о спектакле. smotr.ru. 19 февраля 2009. Процитовано 12 грудня 2016.
«Отражения, или Истинное» на сайте Театра имени Пушкина
«Трактирщица» Архив спектаклей «НТП».
Звезды на премьере анимационного фильма «Моана» в Москве. The Hollywood Reporter. 28 листопада 2016.
В январе Канал Disney покажет премьеру сериала «Шахерезада. Нерассказанные истории». Телеспутник. 9 січня 2019.

Посилання

Сторінка на сайті театру «Сатирикон»
Сторінка на сайті Театру імені Пушкіна
Фільмографія на www.ruskino.ru

Інтерв'ю:

Интервью Григория Сиятвинды для Папа Африка TV. youtube.com. 04.02.2016. Процитовано 18 березня 2019.
Григорий Сиятвинда. Мой герой. ТВ Центр. 1 березня 2018. Процитовано 9 травня 2019.
Григорий Сиятвинда. Судьба человека. Россия-1. 14 грудня 2018.
Актёр Григорий Сиятвинда. Вечерний Ургант. Перший канал. 29 квітня 2020.

[766-2004-1] УКАЗ Президента РФ от 12.06.2004 N 766"О ПРИСУЖДЕНИИ ГОСУДАРСТВЕННЫХ ПРЕМИЙ РОССИЙСКОЙ ФЕДЕРАЦИИ В ОБЛАСТИ ЛИТЕРАТУРЫ И ИСКУССТВА 2003 ГОДА"^{[недоступне посилання]}

[2] Звёзды вышли в цвет. В российском кино нехватка экзотических актёров

[3] . Огонёк. 29 вересня 2003. Архів оригіналу за 15 травня 2007. Процитовано 21 червня 2014.

[4] Ради роли Баклажана в «Жмурках» Григорию Сиятвинде пришлось ходить в солярий

[5] Завершились съемки спин-оффа «Кухни»: новые кадры сериала «Отель Элеон»

[6] Григорий Сиятвинда: личная жизнь, жена, фото, биография, сколько лет актеру (рос.). rustars.tv. Процитовано 18 травня 2017.

[7] Смешные деньги. Сатирикон. Пресса о спектакле. smotr.ru. 3 октября 2005 года. Процитовано 12 грудня 2016.

[8] "Войцек". Центр драматургии и режиссуры. Пресса о спектакле. smotr.ru. 22 марта 2001 года. Процитовано 13 грудня 2016.

[9] Розенкранц и Гильденстерн мертвы. Другой театр. Пресса о спектакле. smotr.ru. 19 февраля 2009. Процитовано 12 грудня 2016.

[10] «Отражения, или Истинное» на сайте Театра имени Пушкина

[11] «Трактирщица» Архив спектаклей «НТП».

[12] Звезды на премьере анимационного фильма «Моана» в Москве. The Hollywood Reporter. 28 листопада 2016.

[13] В январе Канал Disney покажет премьеру сериала «Шахерезада. Нерассказанные истории». Телеспутник. 9 січня 2019.