Acratocnus Час існування плейстоцен голоцен 0 126 0 011 млн р т PreꞒ Ꞓ O S D C P T J K Ꝑ N Acratocnus antillensis Біолог

Acratocnus †
Час існування: плейстоцен—голоцен
~0.126–0.011 млн р. т.

▼

Acratocnus antillensis

Біологічна класифікація

Домен:	Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Animalia)
Відділ:	Двобічно-симетричні (Bilateria)
Тип:	Хордові (Chordata)
Підтип:	Хребетні (Vertebrata)
Інфратип:	Щелепні (Gnathostomata)
Надклас:	Чотириногі (Tetrapoda)
Клас:	Ссавці (Mammalia)
Ряд:	Неповнозубі (Xenarthra)
Родина:	Мегалоніксові (Megalonychidae)
Рід:	Acratocnus

Види

†A. odontrigonus Anthoy, 1916
†A. antillensis Matthew, 1931
†A. ye MacPhee, 2000

Посилання

EOL:	4471302
NCBI:	2546647
Fossilworks:	83045

Acratocnus — вимерлий рід гігантських лінивців, який проживав на Кубі, Гаїті та Пуерто-Рико.

Класифікація

Як і інші лінивці, що населяли колись Антильські острови, Acratocnus належить до родини Мегалоніксових, єдиними, зараз існуючими представниками якої є лінивець бурогорлий, та лінивець трипалий.

Поширення

Представники роду колись населяли високогірні лісисті області островів Куба, Гаїті та Пуерто-Рико. Про перебування особин роду Acratocnus на острові Пуерто-Рико свідчать погано задокументовані результати розкопок у печерах на північному заході півострова. Вважається, що вони вели напівдеревний спосіб життя, зважаючи на їх невеликі розміри та великі гачкуваті кігті.

Розміри

Вага представників різних видів роду коливалась від 20 кг до 70 кг, тобто вони були більшими за сучасних представників родини, вага яких сягає лише 10—15 кг.

Вимирання

Як і багато інших скам'янілих залишків, рештки представників не були датовані радіовуглецевим методом. Вважається, що пуерториканський і гаїтянський види роду Acratocnus дожили до пізнього плейстоцену, але вимерли вже до середини голоцену. Споріднений з ними, кубинський лінивець роду Megalocnus вимер близько 6600 років тому, а останнім зник гаїтянський лінивець Neocnus comes, останки якого датували 3 тисячоліттям до н. е., за допомогою радіовуглецевого методу. Причиною зникнення цих тварин найчастіше вказують зміну клімату, або, що значно ймовірніше, винищенням людьми через полювання.

Примітки

(PDF). Архів оригіналу (PDF) за 20 липень 2011. Процитовано 19 травень 2011.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
Steadman, D. W.; Martin, P. S.; MacPhee, R. D. E.; Jull, A. J. T.; McDonald, H. G.; Woods, C. A.; Iturralde-Vinent, M.; Hodgins, G. W. L. (16 серпня 2005). . Proc. Natl. Acad. Sci. USA. National Academy of Sciences. 102 (33): 11763—11768. doi:10.1073/pnas.0502777102. PMC 1187974. PMID 16085711. Архів оригіналу за 24 лютого 2021. Процитовано 24 січня 2009.

Це незавершена стаття про викопних ссавців.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 20 липень 2011. Процитовано 19 травень 2011.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()

[Steadman-2] Steadman, D. W.; Martin, P. S.; MacPhee, R. D. E.; Jull, A. J. T.; McDonald, H. G.; Woods, C. A.; Iturralde-Vinent, M.; Hodgins, G. W. L. (16 серпня 2005). . Proc. Natl. Acad. Sci. USA. National Academy of Sciences. 102 (33): 11763—11768. doi:10.1073/pnas.0502777102. PMC 1187974. PMID 16085711. Архів оригіналу за 24 лютого 2021. Процитовано 24 січня 2009.