Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Координати: 2°19′05″ пн. ш. 63°21′42″ зх. д. / 2.31806° пн. ш. 63.36167° зх. д.
Орино́ко, Оріно́ко (ісп. Orinoco, з мови племені — велика річка) — річка в Південній Америці, у Колумбії та Венесуелі.
| Оріноко | |
|---|---|
 | |
 | |
| 8°33′36″ пн. ш. 60°30′00″ зх. д. / 8.56000000002777917° пн. ш. 60.500000000028° зх. д. | |
| Витік | Гвіанське плоскогір'я |
| • координати | 2°19′04″ пн. ш. 63°21′42″ зх. д. / 2.318000000027777840° пн. ш. 63.36170000002777414° зх. д. |
| • висота, м | 1 047 м |
| Гирло | Атлантичний океан |
| • координати | 8°33′36″ пн. ш. 60°30′00″ зх. д. / 8.56000000002777917° пн. ш. 60.500000000028° зх. д. |
| Басейн | Атлантичний океан |
| Країни: |  Венесуела Колумбія |
| Довжина | 2410 км |
| Площа басейну: | 1 млн км² |
| Середньорічний стік | біля 36 000 м³/с (4-те місце у світі) |
| Притоки: | Вентуарі (520 км), Ґуав'яре (1497 км), (580 км), (560 км), Мета (1050 км), Капанапаро (650 км), Араука (1050 км), Апуре (1 095 км), Каура (723 км), Кароні (952км) |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Основні характеристики
Довжина річки становить 2410 км. Площа басейну становить близько 1 млн км².
Ширина річки в середній течії становить 1—1,5 км, місцями до 3 км. Ширина річкової долини в середній течії — 3—10 км. Глибина річки в середній течії — 10—20 метрів.
Живлення переважно дощове. Розливи річки в нижній течії сягають 10—15 км та більше (до 22 км). У річному ході рівнів води добре виражений підйом у період із квітня по жовтень. У районі гирла річки Мета підйом води становить 8—10 м, біля міста Сьюдад-Болівар — 10—15 м, за іншими джерелами до 100 м.
Морські припливи поширюються вверх по річці до міста Сьюдад-Болівар — 400 км від гирла. Під час припливів підвищення рівня води сягає 2 м.
Пересічні витрати води на початку дельти становлять приблизно 29 тис. м³/с. Під час сильних паводків витрати становлять 50—55 тис. м³/с та більше, а в межень (з листопада по березень) — знижуються до 5—7 тис. м³/с.
Річний стік води становить 915 км³. Твердий стік річки за рік у середньому становить 45 млн т.
Течія
Ориноко бере початок біля гори на західному схилі хребта Серра-Паріма, на висоті 1047 м, у південній частині Гвіанського нагір'я. У верхів'ях має характер гірської річки з водоспадами висотою до 17 м. Через 80 км вона спускається до лісистої рівнини Гвіанської низовини та протікає до повороту на схід серед гірсько-погорбованої місцевості, обтікаючи до самої дельти північну частину Гвіанського плоскогір'я. Від впадіння річки Ґуав'яре по лівобережжю простягаються савани льянос. До гирла річки Мета Ориноко утворює низку порогів та бистрин.
Приймаючи численні притоки, Ориноко вже в середній течії перетворюється на могутню повноводну артерію. Річка тече широкою долиною, яка місцями, на виходах метаморфічних порід, звужується до кількох сотень метрів, утворюючи так звані ангостури. Останні з таких звужень розташовані біля міста Сьюдад-Болівар. Нижче міста , за 200 км від гирла, починається простора річкова дельта площею 41 тис. км², що простягається по морському узбережжю приблизно на 300 км. Тут Ориноко поділяється на 36 рукавів та численні протоки. Головні рукави: крайній лівий , судноплавний та найбільший (шириною 15—20 км) крайній правий .
Географія
Шлях Ориноко утворює широку еліпсоїдальну дугу навколо Гвіанського нагір'я; він розділений на чотири ділянки різної довжини, що приблизно відповідає поздовжній зональності в типової великої річки:
- Верхнє Ориноко — довжиною у 242 кілометри, від витоків до порогів Раудалес де Гуаґарібос, протікає через гірський ландшафт у північно-західному напрямку;
- Середнє Ориноко — довжиною в 750 кілометри, поділене на два сектори, перший із яких близько 480 кілометрів довжиною, в загальному тягнеться у західному напрямку аж до злиття з рр. Атабапо і Ґуав'яре на ; другий тече на північ близько 270 кілометрів уздовж Венесуельсько-Колумбійського кордону з флангів з обох боків найзахіднішого гранітного апвелінгу Гвіанського нагір'я, що перешкоджають розвитку заплаві в поблизу злиття з р. Мета в Пуерто-Карреньйо
- Нижнє Ориноко — 959 кілометрів довжиною з добре розвиненою алювіальною рівниною, тече в північно-східному напрямку від порогів Атурес до П'якоа перед ;
- Дельта Амакуро — 200 кілометрів довжиною, що впадає в затоку Парія і Атлантичний океан, дуже велика дельта, близько 22 500 км² і 370 кілометрів у найширшому місці.
Біфуркація
Для системи річки Ориноко характерне таке явище, як біфуркація річки, яке досить рідкісне у світі. Воно передбачає поєднання річкових басейнів. У верхній течії Ориноко, зліва від річки відділяється протока, яка несе свої води до річки Ріу-Негру, лівої притоки Амазонки. Ця протока називається Касік'яре. Через цю річку до системи Амазонки щорічно скидається 1/3 усіх вод Ориноко у її верхній течії.
Фауна
Річка відома своїми та Оринокським крокодилом, найрідкіснішим видом крокодилів. У водах річки водяться електричний вугор, , піраньї, деякі види скатів, іноді зустрічається ламантин (сирени).
Використання
Океанські судна піднімаються річкою до міста Сьюдад-Болівар — 435 км від гирла. Для забезпечення їхнього проходження річище Ориноко було поглиблене до 8-метрової гарантійної глибини. Річкові судна доходять до міста Пуерто-Аякучо, а в період дощів до гирла річки Ґуавьяре з переривами в районах порогів.
Праві притоки, які стікають з Гвіанського нагір'я, мають порожисті річища та для судноплавства придатні лише в нижніх течіях. Ліві притоки судноплавні більшу частину року. Загальна довжина судноплавних шляхів системи Ориноко — близько 12 тис. км.
На річці розташовані величезні (найбільші у світі) запаси (важкої нафти).
Річки басейну мають значні гідроенергетичні ресурси. На річці Кароні створено каскад ГЕС.
Найбільші міста на річці: , Пуерто-Аякучо, Сьюдад-Болівар, Сьюдад-Гуаяна (Венесуела) та Пуерто-Карреньйо (Колумбія).
Історія
У 1498 році Христофор Колумб під час своєї 3 мандрівки досяг одного із рукавів дельти Ориноко.
У 1531 році іспанський конкістадор Д. де Ордас вперше піднявся по Ориноко до гирла річки Мета.
У 1800 році німецький вчений Александер фон Гумбольдт разом із французьким Е. Бонпланом встановили зв'язок між системами Ориноко та Амазонки.
У 1951 році були відкриті витоки Ориноко французько-венесуельською експедицією.
Див. також
- 11926 Ориноко — астероїд, названий на честь річки.
Посилання
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Orinoco River Basin |
- Оріноко // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Відповідно до правопису 1993 року («и, і в іншомовних особових іменах та географічних назвах»)
- ВРЕ
- . Архів оригіналу за 2 грудня 2010. Процитовано 25 вересня 2010.
- . Архів оригіналу за 2 серпня 2010. Процитовано 25 вересня 2010.
- Про Оріноко на сайт Carnaval
Джерела
- Самойлов І. В. Гирла річок. Москва, 1952
- Муранов О. П. Найбільші річки світу. Ленінград, 1968
- Grelier J. Aux sources de l'Orenoque. Paris, 1954
- Gomez P.R. La hoya hidrografica del Orinoco y la Orinoquia Colombiana. «Boletin de la Sociedad geografica de Colombia». 1960, v.18, № 65
- Geografica de Venezuela. Caracas, 1966
- Perrin P. Caracteristiques generales des rivieres venezueliennes. «Revue de geographie Alpine». 1969, v.57/2
- Латинська Америка. Енциклопедичний довідник. Москва, 1982, т.2
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Koordinati 2 19 05 pn sh 63 21 42 zh d 2 31806 pn sh 63 36167 zh d 2 31806 63 36167 Orino ko Orino ko isp Orinoco z movi plemeni velika richka richka v Pivdennij Americi u Kolumbiyi ta Venesueli OrinokoMist cherez Orinoko v misti Syudad BolivarBasejn richki8 33 36 pn sh 60 30 00 zh d 8 56000000002777917 pn sh 60 500000000028 zh d 8 56000000002777917 60 500000000028Vitik Gvianske ploskogir ya koordinati 2 19 04 pn sh 63 21 42 zh d 2 318000000027777840 pn sh 63 36170000002777414 zh d 2 318000000027777840 63 36170000002777414 visota m 1 047 mGirlo Atlantichnij okean koordinati 8 33 36 pn sh 60 30 00 zh d 8 56000000002777917 pn sh 60 500000000028 zh d 8 56000000002777917 60 500000000028Basejn Atlantichnij okeanKrayini Venesuela KolumbiyaDovzhina 2410 kmPlosha basejnu 1 mln km Serednorichnij stik bilya 36 000 m s 4 te misce u sviti Pritoki Ventuari 520 km Guav yare 1497 km 580 km 560 km Meta 1050 km Kapanaparo 650 km Arauka 1050 km Apure 1 095 km Kaura 723 km Karoni 952km Mediafajli u Vikishovishi Mapa richki Kasik yare za GumboldtomOsnovni harakteristikiDovzhina richki stanovit 2410 km Plosha basejnu stanovit blizko 1 mln km Shirina richki v serednij techiyi stanovit 1 1 5 km miscyami do 3 km Shirina richkovoyi dolini v serednij techiyi 3 10 km Glibina richki v serednij techiyi 10 20 metriv Zhivlennya perevazhno doshove Rozlivi richki v nizhnij techiyi syagayut 10 15 km ta bilshe do 22 km U richnomu hodi rivniv vodi dobre virazhenij pidjom u period iz kvitnya po zhovten U rajoni girla richki Meta pidjom vodi stanovit 8 10 m bilya mista Syudad Bolivar 10 15 m za inshimi dzherelami do 100 m Morski priplivi poshiryuyutsya vverh po richci do mista Syudad Bolivar 400 km vid girla Pid chas pripliviv pidvishennya rivnya vodi syagaye 2 m Peresichni vitrati vodi na pochatku delti stanovlyat priblizno 29 tis m s Pid chas silnih pavodkiv vitrati stanovlyat 50 55 tis m s ta bilshe a v mezhen z listopada po berezen znizhuyutsya do 5 7 tis m s Richnij stik vodi stanovit 915 km Tverdij stik richki za rik u serednomu stanovit 45 mln t TechiyaOrinoko bere pochatok bilya gori na zahidnomu shili hrebta Serra Parima na visoti 1047 m u pivdennij chastini Gvianskogo nagir ya U verhiv yah maye harakter girskoyi richki z vodospadami visotoyu do 17 m Cherez 80 km vona spuskayetsya do lisistoyi rivnini Gvianskoyi nizovini ta protikaye do povorotu na shid sered girsko pogorbovanoyi miscevosti obtikayuchi do samoyi delti pivnichnu chastinu Gvianskogo ploskogir ya Vid vpadinnya richki Guav yare po livoberezhzhyu prostyagayutsya savani lyanos Do girla richki Meta Orinoko utvoryuye nizku porogiv ta bistrin Prijmayuchi chislenni pritoki Orinoko vzhe v serednij techiyi peretvoryuyetsya na mogutnyu povnovodnu arteriyu Richka teche shirokoyu dolinoyu yaka miscyami na vihodah metamorfichnih porid zvuzhuyetsya do kilkoh soten metriv utvoryuyuchi tak zvani angosturi Ostanni z takih zvuzhen roztashovani bilya mista Syudad Bolivar Nizhche mista za 200 km vid girla pochinayetsya prostora richkova delta plosheyu 41 tis km sho prostyagayetsya po morskomu uzberezhzhyu priblizno na 300 km Tut Orinoko podilyayetsya na 36 rukaviv ta chislenni protoki Golovni rukavi krajnij livij sudnoplavnij ta najbilshij shirinoyu 15 20 km krajnij pravij GeografiyaShlyah Orinoko utvoryuye shiroku elipsoyidalnu dugu navkolo Gvianskogo nagir ya vin rozdilenij na chotiri dilyanki riznoyi dovzhini sho priblizno vidpovidaye pozdovzhnij zonalnosti v tipovoyi velikoyi richki Verhnye Orinoko dovzhinoyu u 242 kilometri vid vitokiv do porogiv Raudales de Guagaribos protikaye cherez girskij landshaft u pivnichno zahidnomu napryamku Serednye Orinoko dovzhinoyu v 750 kilometri podilene na dva sektori pershij iz yakih blizko 480 kilometriv dovzhinoyu v zagalnomu tyagnetsya u zahidnomu napryamku azh do zlittya z rr Atabapo i Guav yare na drugij teche na pivnich blizko 270 kilometriv uzdovzh Venesuelsko Kolumbijskogo kordonu z flangiv z oboh bokiv najzahidnishogo granitnogo apvelingu Gvianskogo nagir ya sho pereshkodzhayut rozvitku zaplavi v poblizu zlittya z r Meta v Puerto Karrenjo Nizhnye Orinoko 959 kilometriv dovzhinoyu z dobre rozvinenoyu alyuvialnoyu rivninoyu teche v pivnichno shidnomu napryamku vid porogiv Atures do P yakoa pered Delta Amakuro 200 kilometriv dovzhinoyu sho vpadaye v zatoku Pariya i Atlantichnij okean duzhe velika delta blizko 22 500 km i 370 kilometriv u najshirshomu misci BifurkaciyaDlya sistemi richki Orinoko harakterne take yavishe yak bifurkaciya richki yake dosit ridkisne u sviti Vono peredbachaye poyednannya richkovih basejniv U verhnij techiyi Orinoko zliva vid richki viddilyayetsya protoka yaka nese svoyi vodi do richki Riu Negru livoyi pritoki Amazonki Cya protoka nazivayetsya Kasik yare Cherez cyu richku do sistemi Amazonki shorichno skidayetsya 1 3 usih vod Orinoko u yiyi verhnij techiyi FaunaLamantin Richka vidoma svoyimi ta Orinokskim krokodilom najridkisnishim vidom krokodiliv U vodah richki vodyatsya elektrichnij vugor piranyi deyaki vidi skativ inodi zustrichayetsya lamantin sireni VikoristannyaOkeanski sudna pidnimayutsya richkoyu do mista Syudad Bolivar 435 km vid girla Dlya zabezpechennya yihnogo prohodzhennya richishe Orinoko bulo pogliblene do 8 metrovoyi garantijnoyi glibini Richkovi sudna dohodyat do mista Puerto Ayakucho a v period doshiv do girla richki Guavyare z pererivami v rajonah porogiv Pravi pritoki yaki stikayut z Gvianskogo nagir ya mayut porozhisti richisha ta dlya sudnoplavstva pridatni lishe v nizhnih techiyah Livi pritoki sudnoplavni bilshu chastinu roku Zagalna dovzhina sudnoplavnih shlyahiv sistemi Orinoko blizko 12 tis km Na richci roztashovani velichezni najbilshi u sviti zapasi vazhkoyi nafti Richki basejnu mayut znachni gidroenergetichni resursi Na richci Karoni stvoreno kaskad GES Najbilshi mista na richci Puerto Ayakucho Syudad Bolivar Syudad Guayana Venesuela ta Puerto Karrenjo Kolumbiya IstoriyaU 1498 roci Hristofor Kolumb pid chas svoyeyi 3 mandrivki dosyag odnogo iz rukaviv delti Orinoko U 1531 roci ispanskij konkistador D de Ordas vpershe pidnyavsya po Orinoko do girla richki Meta U 1800 roci nimeckij vchenij Aleksander fon Gumboldt razom iz francuzkim E Bonplanom vstanovili zv yazok mizh sistemami Orinoko ta Amazonki U 1951 roci buli vidkriti vitoki Orinoko francuzko venesuelskoyu ekspediciyeyu Div takozh11926 Orinoko asteroyid nazvanij na chest richki PosilannyaPortal Geografiya Vikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Orinoco River Basin Orinoko Ukrayinska radyanska enciklopediya u 12 t gol red M P Bazhan redkol O K Antonov ta in 2 ge vid K Golovna redakciya URE 1974 1985 Vidpovidno do pravopisu 1993 roku i i v inshomovnih osobovih imenah ta geografichnih nazvah VRE Arhiv originalu za 2 grudnya 2010 Procitovano 25 veresnya 2010 Arhiv originalu za 2 serpnya 2010 Procitovano 25 veresnya 2010 Pro Orinoko na sajt CarnavalDzherelaSamojlov I V Girla richok Moskva 1952 Muranov O P Najbilshi richki svitu Leningrad 1968 Grelier J Aux sources de l Orenoque Paris 1954 Gomez P R La hoya hidrografica del Orinoco y la Orinoquia Colombiana Boletin de la Sociedad geografica de Colombia 1960 v 18 65 Geografica de Venezuela Caracas 1966 Perrin P Caracteristiques generales des rivieres venezueliennes Revue de geographie Alpine 1969 v 57 2 Latinska Amerika Enciklopedichnij dovidnik Moskva 1982 t 2