General Atomics GNAT серія американських безпілотних літальних апаратів БпЛА повітряної розвідки Первинний варіант апара

General Atomics GNAT — серія американських безпілотних літальних апаратів (БпЛА) повітряної розвідки. Первинний варіант апарата був розроблений і виготовлений компанією Leading Systems Incorporated (LSI) (Ірвайн, штат Каліфорнія, США), як версія БпЛА «Amber I». Перший політ «Amber I» відбувся влітку 1989 року. 1990 року за браком фінансування програма «Amber» була закрита, компанія LSI збанкрутувала й усі її активи були викуплені компанією General Atomics (штаб-квартира в Сан-Дієго, штат Каліфорнія, США), яка продовжила модернізацію БпЛА під назвою «GNAT-750». «GNAT-750» став першим безпілотним літальним апаратом, який міг бути оснащеним системою супутникової навігації, яка забезпечувала можливість виконання автономних оперативних місій. Безпілотники «GNAT-750» і наступні модифікації GNAT («GNAT-750-45», «I-GNAT», «I-GNAT ER») використовувалися повітряними силами Туреччини та Центральним розвідувальним управлінням США. Вони стали підґрунтям для створення компанією сучасніших розвідувально-ударних безпілотників MQ-1 Predator і MQ-9 Reaper.

General Atomics GNAT
I-GNAT ER в небі над Іраком, 2004
Тип	безпілотний літальний апарат повітряної розвідки
Розробник	Leading Systems Incorporated
Виробник	General Atomics
Головний конструктор	Абрахам Карем
Перший політ	жовтень 1989
Початок експлуатації	початок 1990-х років
Основні експлуатанти	Центральне розвідувальне управління США Повітряні сили Туреччини
Базова модель	Amber = GNAT-750
Варіанти	GNAT-750-45, GNAT-BT, I-GNAT, I-GNAT ER, Altus

General Atomics GNAT у Вікісховищі

Історія створення

1984 року Агентство передових оборонних дослідницьких проєктів США (DARPA) (англ. Defense Advanced Research Projects Agency) Міністерства оборони США уклало контракт на суму 40 мільйонів доларів США з компанією Leading Systems Incorporated (LSI) на створення БпЛА військового призначення. Таємна програма, позначена криптонімом TEAL RAIN, передбачала створення безпілотника під назвою «Amber» («бурштин») середнього радіуса дії, тривалого польоту, який мав використовуватися для фоторозвідки, радіоелектронної розвідки або як крилата ракета. У БпЛА такого типу були зацікавлені сухопутні війська, ВМС і Корпус морської піхоти США. DARPA зрештою передало контроль за його створенням ВМС, які бачили в ньому потенційно корисну систему для загоризонтної підтримки ударних сил флоту.

«Amber», розроблений командою під керівництвом власника компанії Абрахама Карема, колишнього головного конструктора Повітряних сил Ізраїлю, мав видовжений фюзеляж завдовжки 4,6 метра, розмах крил 8,54 метра, важив 335 кілограмів. Носова секція могла мати різну форму залежно від версії безпілотника. Політ забезпечував розташований позаду двоциліндровий двотактний поршневий двигун з рідинним охолодженням Rotax 582 потужністю 49 кВт (65 к.с.) зі штовхальним дволопатевим пропелером позаду перевернутого V-подібного хвоста, який захищав пропелер під час зльоту та приземлення. Крило було встановлено на короткому пілоні над фюзеляжем. Корпус був виготовлений з пластику й композитних матеріалів, переважно кевлару, мав висувне триопорне шасі.

Початковий контракт передбачав створення трьох прототипів крилатих ракет «Basic Amber А-45» і трьох прототипів розвідувальних безпілотників «В-45». Крилата ракета була оснащена бойовою частиною, відрізнялася загостреною передньою частиною фюзеляжу, можливістю відкидання крил перед пікіруванням на ціль і призначалася для ураження наземних цілей як відносно дешевий маневрувальний снаряд. Другий варіант літака багаторазового використання мав характеристичну «горбату» передню частину, в якій розміщувалася розвідувальна апаратура. Перші польоти «Amber» відбулися в листопаді 1986 року, з тривалішими польотами наступного року. Програма «Amber» ще певний час залишалася засекреченою до 1988 року, коли були оприлюднені її подробиці. Вже в червні цього року безпілотник протримався в повітрі понад 38 годин, що на той час було рекордним досягненням.

Програма «Amber» була лише однією з низки різних американських програм зі створення БпЛА. Щоб не розпорошувати кошти Конгрес США 1987 року розпорядився консолідувати програми БпЛА, заморозивши фінансування до червня 1988 року, коли було створено централізований Об'єднаний програмний офіс для розробки БпЛА (Joint Program Office for Unmanned Aerial Vehicles). За рішенням цього органу LSI розпочала на базі одного з тестових «Amber B45» виробництво розвідувального БпЛА «Amber I», який здійснив перший політ у жовтні 1989 року. Його оперативний радіус дії сягав 2000 км, тривалість перебування в повітрі в межах 38 годин на висоті 1500 м, максимальна швидкість сягала 200 км/год, стеля — 7620 м. Він був оснащений камерами денного й інфрачервоного світла, автопілотом, двостороннім зв'язком із наземною базою контролю. Серійні «Amber I» мали крила з розмахом 9 м і фюзеляж завдовжки 4,5 м. До 1990 року компанія збудувала сім БпЛА цього типу. У жовтні 1989 року сухопутні війська США провели тестування трьох прототипних «Amber B45» і семи серійних «Amber I». Результати тестів підтвердили перспективність використання безпілотників «Amber I».

Проте, у зв'язку зі скороченням фінансування 1990 року програму «Amber» припинили, оскільки вона не мала сильної підтримки ще й тому, що Карем, хоч і був компетентним конструктором, мав різкий і шорсткий характер, який тільки шкодив його справі. LSI збанкрутувала і всі її активи 1990 року були викуплені компанією General Atomics, яка спочатку спеціалізувалася на ядерних технологіях, а пізніше диверсифікувалася в кількох інших напрямках. General Atomics продовжила розпочату компанією LSI модернізацію «Amber» у потужнішу версію під назвою «GNAT-750», що 1993 року переросло в контракт з урядом Туреччини на низку цих безпілотників.

Етимологія назви

Назва БпЛА «GNAT» — це абревіатура від назви компанії (GeNeral ATomics). Рівночасно, англійське слово «gnat» означає — «комар», що асоціюється з малими розмірами БпЛА. Друга частина назви «750» відповідає відстані в міліметрах від переднього до заднього ребра крила біля кореня крила.

Конструкція «GNAT-750»

«GNAT-750» має традиційну аеродинамічну схему з однобалковим фюзеляжем і заднім розташуванням ^[en]. Хвостове оперення — перевернуте V-подібне. За конструкцією подібний до свого попередника «Amber», з тією різницею, що його крило розташовується не на пілоні над фюзеляжем, а в нижній частині фюзеляжу за схемою низькоплана. «GNAT-750» був легшим, хоч і дещо більшим за «Amber», і міг переносити більший корисний вантаж. Літак був оснащений двоциліндровим двотактним роторно-клапанним двигуном ^[en] потужністю 48 кВт, розташованим у хвостовій частині фюзеляжу. Пізніше двигун «Rotax 582» було замінено на потужніший чотиритактний двигун з водяним охолодженням «Rotax 912», потужністю 64 кВт. Літак міг летіти в оперативну зону на відстань до 2000 кілометрів і залишатися там протягом 12 годин, перш ніж повернутися на базу.

General Atomics GNAT-750 став першим безпілотним літальним апаратом, яким можна було керувати через супутниковий зв'язок.

Однією з проблем «GNAT-750», як і інших безпілотних літальних апаратів, була його вразливість до негоди. Для будь-якого БПЛА, розгорнутого в польових умовах, необхідно було забезпечувати захист делікатної внутрішньої електроніки від пилу та вологи, особливо в морському кліматі. Захист особового складу, авіоніки та зони технічного обслуговування — це важливі фактори, які слід враховувати при плануванні розгорнутих операцій. Переносні ангари для технічного обслуговування особливо важливі для підтримки чистоти та сухості робочих місць для техніків БПЛА.

Версії

З досвіду використання «GNAT-750» ЦРУ компанія продовжувала удосконалювати апарат. На базі «GNAT-750» була створена модель «GNAT-750-45», оснащена додатковим радіолокатором бічного огляду Northrop Grumman Lynx, лазерним далекоміром, покращеними датчиками радіоелектронної розвідки, тепловізійними датчиками, радаром із синтезованою апертурою високої роздільної здатності. Досвід, отриманий при створенні «GNAT-750-45», був використаний General Atomics Aeronautical Systems (GA-ASI) — дочірньою компанією «General Atomics» у створенні БпЛА наступного покоління «RQ-1 Predator».

GA-ASI також побудувала «GNAT-BT», набагато менший і дешевший літальний апарат з тією ж системою керування, що й «GNAT-750», для навчання операторів, не ризикуючи більшим робочим БпЛА та його корисним навантаженням.

На рубежі 1997—1998 років GA-ASI створила БпЛА «I-GNAT» (І — Improved — «поліпшений»), модернізовану й потужнішу версію вихідної моделі «GNAT-750», яка забезпечувала триваліший політ, більшу вантажність, менші витрати на технічне обслуговування й питому вартість польоту. «I-Gnat» використовував фюзеляж «RQ-1 Predator» без купола в передній частині. Розроблений спочатку для тактичного спостереження на висоті до 7620 метрів, «I-GNAT» був оснащений чотиритактним двигуном ^[en] з турбонаддуванням потужністю 78,3 кВт, щоб збільшило робочу висоту до 9140 метрів і ресурс роботи до 48 годин. Порівняно з «GNAT-750» він мав більші розміри (довжина 6,32 м, розмах крила 12,86 м), більшу швидкість — 296 км/год, краще програмне забезпечення для планування місій, кріплення для зброї на п'яти зовнішніх точках підвіски (одна під фюзеляжем, чотири під крилом). Варіанти «I-GNAT» з турбонаддуванням були поставлені клієнтам як у США, так і за кордоном. Інша версія «I-GNAT ER» (ER — Extended Performance) отримала удосконалену систему розпізнавання.

НАСА замовило й отримало похідну від «GNAT-750» модель під назвою ^[en] для дослідження на великій висоті. «Altus» був подібний за силуетом на «GNAT-750», але мав інший фюзеляж завдовжки 7,2 метра, розмах крила 16,9 метрів і злітну масу 725 кілограмів, двигун Rotax 912 з одноступеневим турбонаддуванням. Він міг доставляти корисне навантаження 150 кілограмів на висоту до 14 кілометрів з тривалістю польоту до 24 годин. 1996 року «Altus» провів 26 годин на висоті 6100 метрів, а 1999 року — чотири години на висоті 16 800 метрів після того, як його оснастили двигуном з двоступеневою системою турбонаддування, оновивши до конфігурації «Altus II».

**Технічні характеристики модифікацій GNAT**
Параметри	GNAT-750	I-GNAT
Довжина, м	5,33	6,32
Розмах крил, м	10,76	12,86
Маса, кг	Макс: 510	Макс: 700
Швидкість, км/год	259	296
Стеля, м	7620	9140
Дальність, км	2780
Тривалість польоту, год	48
Поршневий двигун	Rotax 582	Rotax 914
Потужність, кВт	48,5	78,3

Застосування

Американська розвідка (ЦРУ) розпочала використовувати безпілотні літаки-розвідники «GNAT-750» на початку 1990-х років в Іраку та Афганістані, зокрема для пошуку та розпізнавання терористів. 1993 року Туреччина вирішила придбати «GNAT», завдяки досвіду використання ЦРУ з турецької території для контролю північних районів Іраку, а також для підтримки діяльності турецьких сил у боротьбі проти курдських сепаратистів. Повітряні сили Туреччини використовували 6 «GNAT-750» і 16 «I-Gnat ER» для розвідки й коригування артилерії.

У період розпаду комуністичних держав Східної Європи на Балканах спалахнула кривава громадянська війна в Югославії. Уряд США хотів отримувати розвідувальні дані, щоб погасити ці проблемні конфлікти в регіоні. Небо над Балканами було сильно захищене інтегрованою системою протиповітряної оборони, включаючи зенітні ракетні комплекси С-75 і 2К12. Серйозна загроза з боку ЗРК для пілотованих літальних апаратів унеможливлювала їх проліт над територіями конфлікту. Це створювало істотні прогалини в розвідувальній інформації й ускладнювало оцінку реальної ситуації. Тодішній директор ЦРУ Джеймс Вулсі доручив, щоб протягом 90 днів була модифікована та розгорнута наявна безпілотна платформа. Після швидкого дослідження ринку було обрано «GNAT-750», насамперед, через його ефективність та меншу вартість порівняно з іншими доступними на той час безпілотними літаками. Крім того, він міг летіти на низьких висотах з малою швидкістю, що практично унеможливлювало його відстеження радарами ППО. З компанією General Atomics був укладений контракт на виготовлення «GNAT-750», модифікованих, зокрема, системою передачі даних повітря-повітря, яка б розширювала радіус взаємодії з наземною станцією управління (англ. Ground Control Station). Через жорсткі терміни проведення модифікації та тестування БпЛА програма зіткнулася з низкою технічних труднощів. Так, один літак розбився під час випробувань, коли програмне забезпечення, розроблене лише для наземних випробувань, було випадково залишено встановленим у бортовому комп'ютері перед запланованим польотним випробуванням. Коли ланка управління на мить була втрачена в польоті, програмне забезпечення повідомило літаку, що він знаходиться на землі, і вимкнуло двигун у польоті, що призвело до втрати літака. Літак було швидко замінено іншим доступним серійним літаком, і програму випробувань вдалося продовжити з мінімальною затримкою. Виникли також і бюрократичні проблеми внаслідок суперечки між цивільними й військовими щодо того, хто має виконувати програму.

Зрештою, на початку 1994 року після подолання технічних і бюрократичних проблем ЦРУ відправило підрозділ, оснащений модифікованим «GNAT-750-45», до Албанії для спостереження за подіями в колишній Югославії. Оскільки радіус передачі даних «GNAT-750-45» був обмежений, дані з нього передавалися на пілотований літак-ретранслятор RG-8 (^[es]). Ретрансляційна антена на «GNAT-750-45» була розміщена в краплеподібному куполі на фюзеляжі. Успіх був обмежений необхідністю передавати дані з БпЛА через пілотований літак-ретранслятор RG-8, який міг залишатися на позиції лише близько двох годин поспіль: три чверті тривалості польоту літака-ретранслятора витрачалося на підліт і повернення. У той час як «GNAT-750-45» міг перебувати у повітрі до 30 годин. Незважаючи на технічні проблеми, несприятливі погодні умови та гористий рельєф оперативних зон, операція все ж була визнана успішною, оскільки апарат повертався на базу, передавши критично важливі розвідувальні дані.

Пізніше 1994 року програму розгорнуто в Хорватії із використанням придбаних ЦРУ додатковими «GNAT-750-45», оснащеними покращеним устаткуванням (датчиками радіоелектронної розвідки, радаром високої роздільної здатності та іншими приладами), що забезпечило успішне виконання програми. Тепер стало можливим здійснювати набагато довші місії. До парку «GNAT-750-45» було додано більше літаків, які згодом перейшли на патрулювання на різних ділянках бойових дій на Балканах для моніторингу авіабаз, окопів, складів постачання та пересування військ. У Боснії вони виконували розвідувальну місію також для командування SFOR. За балканський період використання лише один «GNAT-750-45» був втрачений з технічної причини — через блокування паливопроводу в одному з літаків.

Користувачі

Туреччина

Повітряні сили Туреччини: використовували 6 «GNAT-750» і 16 «I-GNAT ER».

США

Центральне розвідувальне управління США: використовувало «GNAT-750-45» на Балканах.

Див. також

Примітки

Andreas Parsch (1 липня 2007). General Atomics Gnat. Directory of U.S. Military Rockets and Missiles, Appendix 4.
Michał Gajzler (2014). Przodkowie Predatora - BSP Amber, GNAT-750 i pochodne. Dziennik Zbrojny.
Greg Goebel. General Atomics Predator & Reaper. — February 10, 2022. — Vol. 1.3.0. — 91 p.
General Atomics 750 GNAT. Unmanned Aerial Systems. Estrella Warbirds Museum. 2024.
Stephen P. Howard. Special operations forces fnd unmanned aerial vehicles: sooner or later?. — School of advanced airpower studies. Air university. — Maxwell air force base, Alabama, June 1995. — 60 p.
General Atomic GNAT-750 Lofty View. Federation of American Scientists (FAS).
Drones by country: Who has all the UAVs?. TheGuardian.com. 3 August 2012.

Посилання

General Atomics Gnat
GENERAL ATOMICS GNAT-750
General Atomics Aeronautical Systems, Inc. (GA-ASI)[1]

Джерела

Gruszczyński, Jerzy. Bezpilotowce państw zachodnich. Stany Zjednoczone // Nowa Technika Wojskowa. — 2002. — Т. 10 (23 липня). — С. 24-26/43-48. — ISSN 1230-1655.
Stephen P. Howard. Special operations forces fnd unmanned aerial vehicles: sooner or later?. — School of advanced airpower studies. Air university. — Maxwell air force base, Alabama, June 1995. — 60 p.
Greg Goebel. General Atomics Predator & Reaper. — February 10, 2022. — Vol. 1.3.0. — 91 p.

Ця стаття є кандидатом у . Обговорення номінації відбувається .

[GA-1] Andreas Parsch (1 липня 2007). General Atomics Gnat. Directory of U.S. Military Rockets and Missiles, Appendix 4.

[Gajzler-2] Michał Gajzler (2014). Przodkowie Predatora - BSP Amber, GNAT-750 i pochodne. Dziennik Zbrojny.

[Greg-3] Greg Goebel. General Atomics Predator & Reaper. — February 10, 2022. — Vol. 1.3.0. — 91 p.

[Estrella-4] General Atomics 750 GNAT. Unmanned Aerial Systems. Estrella Warbirds Museum. 2024.

[Howard-5] Stephen P. Howard. Special operations forces fnd unmanned aerial vehicles: sooner or later?. — School of advanced airpower studies. Air university. — Maxwell air force base, Alabama, June 1995. — 60 p.

[FAS-6] General Atomic GNAT-750 Lofty View. Federation of American Scientists (FAS).

[8] Drones by country: Who has all the UAVs?. TheGuardian.com. 3 August 2012.