Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Битва під Петроварадином битва що відбулася 5 серпня 1716 року в ході австро турецької війни між військами Австрійської

Петроварадинська битва

Петроварадинська битва

Битва під Петроварадином — битва, що відбулася 5 серпня 1716 року в ході австро-турецької війни між військами Австрійської монархії Габсбургів та Османської імперії поблизу фортеці Петроварадин. Османи намагалися захопити [en], проте зазнали нищівної поразки від австрійців на чолі з Євгеном Савойським.

Битва під Петроварадином
Австро-турецька війна (1716—1718)
image
Битва під Петроварадином. Картина [en]

Битва під Петроварадином. Картина [en]
Координати: 44°49′04″ пн. ш. 20°27′24″ сх. д. / 44.817813888916667509° пн. ш. 20.45689722224999940° сх. д. / 44.817813888916667509; 20.45689722224999940
Дата: 5 серпня 1716
Місце: поблизу Петроварадина, Військова границя, Габсбурзька монархія (нині Нові Сад, Сербія)
Результат: перемога австрійців
Сторони
image Австрійська монархія Габсбургів
image Вюртемберг 		image Османська імперія
image Кримське ханство
image Куруци
Командувачі
Євген Савойський
Карл Александр Вюртемберзький


Гвідо Бальдус фон Штаремберг
 Дамат Сілахдар Алі-паша †
Військові сили
60 тисяч 150 тисяч
Втрати
4500 вбитими та пораненими 20 тисяч вбитими

Передумови

Улітку 1715 року Османська імперія заново висловила претензії на Пелопоннес, який за Карловицьким миром 1699 року відійшов Венеції. Турки на чолі з великим візиром Дамат Сілахдар Алі-пашею вдерлися в [en] (венеційське володіння на Пелопоннесі) й завоювали його. Уклавши союз із Венецією, Австрія вимагала, щоб Османська імперія повністю покинула Морею й компенсувала збитки Венеції. Великий візир, будучи впевненим у поразці Габсбургів та навіть поверненні Угорщини під владу Османської імперії, 15 травня 1716 року оголосив Австрії війну.

Підготовка до битви та сили сторін

image
Петроварадинська фортеця

Дамат Алі-паша, зять султана Ахмеда III, покинув Стамбул зі 120-тисячним військом і за три місяці прибув до Белграда. Там він консолідував 150-тисячну армію, основу якої складали 41 тисяча яничарів та 30 тисяч сипахів; також до неї долучилися війська з Криму та Волощини. 26 липня в місті Земун османське військо перейшло річку Сава й рушило в напрямку міста Сремські Карловці на правому березі Дунаю, який контролювали війська Габсбургів.

Командувач австрійських військ, принц Євген Савойський, вирішив зустріти османів під Петроварадином. 9 липня він прибув до Петроварадинської фортеці й розпочав зведення укріпленого табору всередині неї. Згодом принц перекинув 60-тисячну імперську армію з її казармів у місті Футог до Петроварадина. У гарнізоні Петроварадинської фортеці налічувалося 8000 солдатів, переважно сербів. В австрійській армії також служили хорватські та угорські піхотні й кавалерійські полки (приблизно 42 тисячі солдатів), сербські війська з Воєводини та союзницькі сили з Вюртембергу. 2 серпня відбулося перше зіткнення між ворожими військами: невелика група солдатів на чолі з графом [en] вийшла у розвідку позицій турків та зіткнулася з 10-тисячним військом неподалік Карловців. Австрійці намагалися повернутися до свого табору, однак втратили в бою 700 солдатів; до того ж, у полон потрапив та був убитий фельдмаршал-лейтенант граф [de]. Наступного дня війська Дамат Алі-паші дісталися Петроварадина й розпочали бомбардування, а також [en] для закладання вибухівки з метою підриву її мурів. Основна частина імперських сил перетнула Дунай двома понтонними переправами й отаборилася поблизу Петроварадина 4-5 серпня. Під час прибуття австрійських сил місце подій накрив снігопад — рідкісне явище для Балкан у серпні.

Битва

image
План Петроварадинської битви на мапі 1935 року

Зважаючи на чисельну перевагу турків, принц Євген Савойський розмістив свої війська одним флангом на Дунаї та ще одним на фортифікаціях — траншеях, зведених поруч із полем бою. Битва відбулася 5 серпня на південь від мурів Петроварадинської фортеці. Переміщення австрійських військ було затримане снігопадом, що пошкодив мости на Дунаї. Євген Савойський як командувач австрійських сил зайняв позиції на пагорбі, звідки міг командувати своїми військами.

З боку австрійців до битви були підготовлені 64 батальйони, 187 кавалерійських ескадронів та 80 гармат. Піхота на чолі з фельмаршалом [en] та Гвідо Штарембергом була вишикувана спереду першої траншеї в центрі в три ряди; на лівому фланзі розмістилися основні кавалерійські сили на чолі з Яношем Палффі, на правому фланзі — окрема група з чотирьох кавалерійських полків на чолі з фельдмаршалом Зігбертом Гайстером та генералом кавалерії Еберґені. За межами оборонних валів знаходилася інша група з шести батальйонів на чолі з вюртембурзьким принцом, майбутнім герцогом Вюртембергу Карлом Александром, що слугувала зв'язковою частиною між центром та лівим флангом та була готова вступити в бій у разі потреби. Дамат Алі-паша, командир турецьких військ, будучи впевненим у своїй перемозі, вимагав у Євгена Савойського капітуляції та здачі фортеці. У відповідь той сказав: «Ми атакуватимемо!»

О сьомій годині ранку 5 серпня Євген Савойський наказав розпочати масовану атаку, підтриману фрегатами на Дунаї. Вюртемберзька піхота на лівому фланзі швидко захопила перші османські позиції та батарею з десяти гармат; водночас кавалерія Палффі дала бій османській кінноті. Центральна частина австрійської армії, представлена піхотою, вдарила в яничарські підрозділи, що набагато перевищували чисельність австрійських сил; після цього яничари вирішили витіснити австрійців на їхні початкові позиції. Інше піхотне угруповання на чолі з Гайстером було відбите турками попри те, що воно отримувало допомогу від імперських кірасирів. Коли ряди австрійської армії почалися сипатися, яничари вирішили завдати удару в центр, однак спричинили атаку з боку обох флангів.

image
Турецьке шатро, захоплене під час битви

У вирішальний момент Євген Савойський відправив кавалерію Еберґені в атаку на ліве крило турецьких сил, а батальйони Вюртемберга за підтримки кірасирів — на праве крило. Водночас принц відправив резерв на чолі з Леффельгольцом з метою підкріпити сили в центрі. Тим часом гармати в Петроварадинській фортеці почали обстріл турецьких рядів. Сили на чолі з Яношем Палффі відтіснили османську кінноту, водночас заблокувавши яничарам шлях для відступу та втечі. Тоді австрійська піхота завдала удару по силам турків, що залишилися на полі бою. Командувач турецьких сил, Дамат Алі-паша, який відчайдушно кинувся в бій, був убитий; також убиті були управителі Анатолії та Адани, Тюрк Ахмед-паша та Хусейн-паша, разом з 20 тисячами солдатів. Втрати австрійців становили 3695 солдатів та 469 офіцерів. Битва завершилася до другої години по обіді. По завершенню битви принц Євген Савойський у шатрі вбитого Дамат Алі-пащі написав доповідь про битву, де повідомляв про захоплення 172 гармат та 156 прапорів.

Наслідки

Австрійська армія провела на полі бою 5 та 6 серпня. 7 серпня австрійці переправилися на лівий берег Дунаю. Кавалерійська група з 1400 солдатів за підтримки 200 гусарів на чолі з генералом Карлом Графом фон Екгом розпочала переслідування турків.

За двадцять днів Євген Савойський зі своєю армією дістався Банату; сільські місцевості вдалося підкорити за допомоги сербських загонів. Потім австрійці [en] фортецю Темешвар, що перебувала під контролем турків з 1552 року. 16 жовтня, після 43 днів облоги, фортеця капітулювала. Белград був захоплений австрійцями 17 серпня 1717 року.

Примітки

  1. Tucker, 2010, p. 721.
  2. Campbell, 1737, p. 216.
  3. Campbell, 1737, p. 214.
  4. Ágoston, 2011, с. 104.
  5. Harbottle & Bruce, 1979, p. 197.
  6. Shaw & Shaw, 1976, p. 232.
  7. McKay, Baker & von Savoyen, 1977, p. 223.
  8. Setton, 1991, p. 435.
  9. Wheatcroft, 2009, p. 233.
  10. Bánlaky József. A magyar nemzet hadtörténelme.
  11. Urban & Showalter, 2013, p. 39.
  12. Henderson, 2002, p. 224.
  13. Heinrich Dyck, Ludwig (7 липня 2020). Military Heritage Magazine, Prince Eugene at Peterwardein, 1716. Ludwig H. Dyck's Historical Writings.
  14. Henderson, 2002, p. 223.
  15. Upton, 2017, p. 41.
  16. McKay, Baker & von Savoyen, 1977, p. 160.
  17. Harris, 1841, p. 5.
  18. Ágoston, 2011, p. 104.
  19. Aksan, 2014, p. 101.
  20. Setton, 1991, p. 436.

Джерела

  • Ágoston, Gábor. Punic Politics, Economy, and Alliances, 218–201 // The Peace of Passarowitz, 1718 / Ingrao, Charles; Samardzi, Nikola; Pesalj, Jovan. — West Lafayette, Indiana : Purdue University Press, 2011. — .
  • Aksan, V. Ottoman Wars, 1700–1870: An Empire Besieged. — Taylor & Francis, 2014. — (Modern Wars In Perspective) — .
  • Campbell, J. The Military History of the Late Prince Eugene of Savoy, and of the Late John Duke of Marlborough. — J. Bettenham, 1737. — Т. v. 2.
  • Finkel, C. Osman's Dream: The Story of the Ottoman Empire 1300–1923. — John Murray Press, 2012. — .
  • Harbottle, T.B.; Bruce, G. Harbottle's Dictionary of Battles. — Granada, 1979.
  • Harris, T.M. Biographical memorials of James Oglethorpe. — 1841.
  • Henderson, N. Prince Eugen of Savoy: A Biography. — Phoenix, 2002. — (A Phoenix Press Paperback) — .
  • McKay, D.; Baker, D.V.; von Savoyen, E.P. Prince Eugene of Savoy. — Thames and Hudson, 1977. — (Men in office) — .
  • Setton, K.M. Venice, Austria, and the Turks in the Seventeenth Century. — American Philosophical Society, 1991. — .
  • Shaw, S.J.; Shaw, E.K. History of the Ottoman Empire and Modern Turkey: Volume 1, Empire of the Gazis: The Rise and Decline of the Ottoman Empire 1280–1808. — Cambridge University Press, 1976. — (Cambridge books online) — .
  • Srđan Rudić, S.A.; Amedoski, D.; The Institute of History, B.; Yunus Emre Enstitüsü; T.C.C.B.; Ćosović, T. Belgrade 1521–1867. — Institute of History Belgrade, 2018. — .
  • Tucker, S. A Global Chronology of Conflict: From the Ancient World to the Modern Middle East. — ABC-CLIO, 2010. — Т. v. 2. — (A Global Chronology of Conflict: From the Ancient World to the Modern Middle East) — .
  • Upton, G. Prince Eugene of Savoy. — Jovian Press, 2017. — .
  • Urban, W.; Showalter, D. Bayonets and Scimitars: Arms, Armies and Mercenaries 1700–1789. — Pen & Sword Books, 2013. — .
  • Wheatcroft, A. The Enemy at the Gate: Habsburgs, Ottomans, and the Battle for Europe. — Basic Books, 2009. — .

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Bitva pid Petrovaradinom bitva sho vidbulasya 5 serpnya 1716 roku v hodi avstro tureckoyi vijni mizh vijskami Avstrijskoyi monarhiyi Gabsburgiv ta Osmanskoyi imperiyi poblizu forteci Petrovaradin Osmani namagalisya zahopiti en prote zaznali nishivnoyi porazki vid avstrijciv na choli z Yevgenom Savojskim Bitva pid Petrovaradinom Avstro turecka vijna 1716 1718 Bitva pid Petrovaradinom Kartina en Bitva pid Petrovaradinom Kartina en Koordinati 44 49 04 pn sh 20 27 24 sh d 44 817813888916667509 pn sh 20 45689722224999940 sh d 44 817813888916667509 20 45689722224999940 Data 5 serpnya 1716 Misce poblizu Petrovaradina Vijskova granicya Gabsburzka monarhiya nini Novi Sad Serbiya Rezultat peremoga avstrijciv Storoni Avstrijska monarhiya Gabsburgiv Vyurtemberg Osmanska imperiya Krimske hanstvo Kuruci Komanduvachi Yevgen Savojskij Karl Aleksandr Vyurtemberzkij Gvido Baldus fon Shtaremberg Damat Silahdar Ali pasha Vijskovi sili 60 tisyach 150 tisyach Vtrati 4500 vbitimi ta poranenimi 20 tisyach vbitimiPeredumoviUlitku 1715 roku Osmanska imperiya zanovo vislovila pretenziyi na Peloponnes yakij za Karlovickim mirom 1699 roku vidijshov Veneciyi Turki na choli z velikim vizirom Damat Silahdar Ali pasheyu vderlisya v en venecijske volodinnya na Peloponnesi j zavoyuvali jogo Uklavshi soyuz iz Veneciyeyu Avstriya vimagala shob Osmanska imperiya povnistyu pokinula Moreyu j kompensuvala zbitki Veneciyi Velikij vizir buduchi vpevnenim u porazci Gabsburgiv ta navit povernenni Ugorshini pid vladu Osmanskoyi imperiyi 15 travnya 1716 roku ogolosiv Avstriyi vijnu Pidgotovka do bitvi ta sili storinPetrovaradinska fortecya Damat Ali pasha zyat sultana Ahmeda III pokinuv Stambul zi 120 tisyachnim vijskom i za tri misyaci pribuv do Belgrada Tam vin konsoliduvav 150 tisyachnu armiyu osnovu yakoyi skladali 41 tisyacha yanichariv ta 30 tisyach sipahiv takozh do neyi doluchilisya vijska z Krimu ta Voloshini 26 lipnya v misti Zemun osmanske vijsko perejshlo richku Sava j rushilo v napryamku mista Sremski Karlovci na pravomu berezi Dunayu yakij kontrolyuvali vijska Gabsburgiv Komanduvach avstrijskih vijsk princ Yevgen Savojskij virishiv zustriti osmaniv pid Petrovaradinom 9 lipnya vin pribuv do Petrovaradinskoyi forteci j rozpochav zvedennya ukriplenogo taboru vseredini neyi Zgodom princ perekinuv 60 tisyachnu impersku armiyu z yiyi kazarmiv u misti Futog do Petrovaradina U garnizoni Petrovaradinskoyi forteci nalichuvalosya 8000 soldativ perevazhno serbiv V avstrijskij armiyi takozh sluzhili horvatski ta ugorski pihotni j kavalerijski polki priblizno 42 tisyachi soldativ serbski vijska z Voyevodini ta soyuznicki sili z Vyurtembergu 2 serpnya vidbulosya pershe zitknennya mizh vorozhimi vijskami nevelika grupa soldativ na choli z grafom en vijshla u rozvidku pozicij turkiv ta zitknulasya z 10 tisyachnim vijskom nepodalik Karlovciv Avstrijci namagalisya povernutisya do svogo taboru odnak vtratili v boyu 700 soldativ do togo zh u polon potrapiv ta buv ubitij feldmarshal lejtenant graf de Nastupnogo dnya vijska Damat Ali pashi distalisya Petrovaradina j rozpochali bombarduvannya a takozh en dlya zakladannya vibuhivki z metoyu pidrivu yiyi muriv Osnovna chastina imperskih sil peretnula Dunaj dvoma pontonnimi perepravami j otaborilasya poblizu Petrovaradina 4 5 serpnya Pid chas pributtya avstrijskih sil misce podij nakriv snigopad ridkisne yavishe dlya Balkan u serpni BitvaPlan Petrovaradinskoyi bitvi na mapi 1935 roku Zvazhayuchi na chiselnu perevagu turkiv princ Yevgen Savojskij rozmistiv svoyi vijska odnim flangom na Dunayi ta she odnim na fortifikaciyah transheyah zvedenih poruch iz polem boyu Bitva vidbulasya 5 serpnya na pivden vid muriv Petrovaradinskoyi forteci Peremishennya avstrijskih vijsk bulo zatrimane snigopadom sho poshkodiv mosti na Dunayi Yevgen Savojskij yak komanduvach avstrijskih sil zajnyav poziciyi na pagorbi zvidki mig komanduvati svoyimi vijskami Z boku avstrijciv do bitvi buli pidgotovleni 64 bataljoni 187 kavalerijskih eskadroniv ta 80 garmat Pihota na choli z felmarshalom en ta Gvido Shtarembergom bula vishikuvana speredu pershoyi transheyi v centri v tri ryadi na livomu flanzi rozmistilisya osnovni kavalerijski sili na choli z Yanoshem Palffi na pravomu flanzi okrema grupa z chotiroh kavalerijskih polkiv na choli z feldmarshalom Zigbertom Gajsterom ta generalom kavaleriyi Ebergeni Za mezhami oboronnih valiv znahodilasya insha grupa z shesti bataljoniv na choli z vyurtemburzkim princom majbutnim gercogom Vyurtembergu Karlom Aleksandrom sho sluguvala zv yazkovoyu chastinoyu mizh centrom ta livim flangom ta bula gotova vstupiti v bij u razi potrebi Damat Ali pasha komandir tureckih vijsk buduchi vpevnenim u svoyij peremozi vimagav u Yevgena Savojskogo kapitulyaciyi ta zdachi forteci U vidpovid toj skazav Mi atakuvatimemo O somij godini ranku 5 serpnya Yevgen Savojskij nakazav rozpochati masovanu ataku pidtrimanu fregatami na Dunayi Vyurtemberzka pihota na livomu flanzi shvidko zahopila pershi osmanski poziciyi ta batareyu z desyati garmat vodnochas kavaleriya Palffi dala bij osmanskij kinnoti Centralna chastina avstrijskoyi armiyi predstavlena pihotoyu vdarila v yanicharski pidrozdili sho nabagato perevishuvali chiselnist avstrijskih sil pislya cogo yanichari virishili vitisniti avstrijciv na yihni pochatkovi poziciyi Inshe pihotne ugrupovannya na choli z Gajsterom bulo vidbite turkami popri te sho vono otrimuvalo dopomogu vid imperskih kirasiriv Koli ryadi avstrijskoyi armiyi pochalisya sipatisya yanichari virishili zavdati udaru v centr odnak sprichinili ataku z boku oboh flangiv Turecke shatro zahoplene pid chas bitvi U virishalnij moment Yevgen Savojskij vidpraviv kavaleriyu Ebergeni v ataku na live krilo tureckih sil a bataljoni Vyurtemberga za pidtrimki kirasiriv na prave krilo Vodnochas princ vidpraviv rezerv na choli z Leffelgolcom z metoyu pidkripiti sili v centri Tim chasom garmati v Petrovaradinskij forteci pochali obstril tureckih ryadiv Sili na choli z Yanoshem Palffi vidtisnili osmansku kinnotu vodnochas zablokuvavshi yanicharam shlyah dlya vidstupu ta vtechi Todi avstrijska pihota zavdala udaru po silam turkiv sho zalishilisya na poli boyu Komanduvach tureckih sil Damat Ali pasha yakij vidchajdushno kinuvsya v bij buv ubitij takozh ubiti buli upraviteli Anatoliyi ta Adani Tyurk Ahmed pasha ta Husejn pasha razom z 20 tisyachami soldativ Vtrati avstrijciv stanovili 3695 soldativ ta 469 oficeriv Bitva zavershilasya do drugoyi godini po obidi Po zavershennyu bitvi princ Yevgen Savojskij u shatri vbitogo Damat Ali pashi napisav dopovid pro bitvu de povidomlyav pro zahoplennya 172 garmat ta 156 praporiv NaslidkiAvstrijska armiya provela na poli boyu 5 ta 6 serpnya 7 serpnya avstrijci perepravilisya na livij bereg Dunayu Kavalerijska grupa z 1400 soldativ za pidtrimki 200 gusariv na choli z generalom Karlom Grafom fon Ekgom rozpochala peresliduvannya turkiv Za dvadcyat dniv Yevgen Savojskij zi svoyeyu armiyeyu distavsya Banatu silski miscevosti vdalosya pidkoriti za dopomogi serbskih zagoniv Potim avstrijci en fortecyu Temeshvar sho perebuvala pid kontrolem turkiv z 1552 roku 16 zhovtnya pislya 43 dniv oblogi fortecya kapitulyuvala Belgrad buv zahoplenij avstrijcyami 17 serpnya 1717 roku PrimitkiTucker 2010 p 721 Campbell 1737 p 216 Campbell 1737 p 214 Agoston 2011 s 104 Harbottle amp Bruce 1979 p 197 Shaw amp Shaw 1976 p 232 McKay Baker amp von Savoyen 1977 p 223 Setton 1991 p 435 Wheatcroft 2009 p 233 Banlaky Jozsef A magyar nemzet hadtortenelme Urban amp Showalter 2013 p 39 Henderson 2002 p 224 Heinrich Dyck Ludwig 7 lipnya 2020 Military Heritage Magazine Prince Eugene at Peterwardein 1716 Ludwig H Dyck s Historical Writings Henderson 2002 p 223 Upton 2017 p 41 McKay Baker amp von Savoyen 1977 p 160 Harris 1841 p 5 Agoston 2011 p 104 Aksan 2014 p 101 Setton 1991 p 436 DzherelaAgoston Gabor Punic Politics Economy and Alliances 218 201 The Peace of Passarowitz 1718 Ingrao Charles Samardzi Nikola Pesalj Jovan West Lafayette Indiana Purdue University Press 2011 ISBN 978 1 55753 594 8 Aksan V Ottoman Wars 1700 1870 An Empire Besieged Taylor amp Francis 2014 Modern Wars In Perspective ISBN 978 1 317 88403 3 Campbell J The Military History of the Late Prince Eugene of Savoy and of the Late John Duke of Marlborough J Bettenham 1737 T v 2 Finkel C Osman s Dream The Story of the Ottoman Empire 1300 1923 John Murray Press 2012 ISBN 978 1 84854 785 8 Harbottle T B Bruce G Harbottle s Dictionary of Battles Granada 1979 Harris T M Biographical memorials of James Oglethorpe 1841 Henderson N Prince Eugen of Savoy A Biography Phoenix 2002 A Phoenix Press Paperback ISBN 978 1 84212 597 7 McKay D Baker D V von Savoyen E P Prince Eugene of Savoy Thames and Hudson 1977 Men in office ISBN 978 0500870075 Setton K M Venice Austria and the Turks in the Seventeenth Century American Philosophical Society 1991 ISBN 978 0 87169 192 7 Shaw S J Shaw E K History of the Ottoman Empire and Modern Turkey Volume 1 Empire of the Gazis The Rise and Decline of the Ottoman Empire 1280 1808 Cambridge University Press 1976 Cambridge books online ISBN 978 0 521 29163 7 Srđan Rudic S A Amedoski D The Institute of History B Yunus Emre Enstitusu T C C B Cosovic T Belgrade 1521 1867 Institute of History Belgrade 2018 ISBN 978 86 7743 132 7 Tucker S A Global Chronology of Conflict From the Ancient World to the Modern Middle East ABC CLIO 2010 T v 2 A Global Chronology of Conflict From the Ancient World to the Modern Middle East ISBN 978 1 85109 667 1 Upton G Prince Eugene of Savoy Jovian Press 2017 ISBN 978 1 5378 1165 9 Urban W Showalter D Bayonets and Scimitars Arms Armies and Mercenaries 1700 1789 Pen amp Sword Books 2013 ISBN 978 1 4738 2971 8 Wheatcroft A The Enemy at the Gate Habsburgs Ottomans and the Battle for Europe Basic Books 2009 ISBN 978 0 7867 4454 1

Дата публікації:
Топ