Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Емануїл Белеану джерело рум Emanoil Băleanu фр Emmanuel Balliano or Manuel de Balliano також відомий як Manole Manoil Ma

Емануїл Белеану

Емануїл Белеану

Емануїл Белеану[] (рум. Emanoil Băleanu, фр. Emmanuel Balliano or Manuel de Balliano; також відомий як Manole, Manoil, Manuil і Manolache Băleanu; 1794—1862) — молдавський політик і державний діяч, каймакам Валахії в 1858—1859 роках.

Емануїл Белеану
image
Народився1794
Помер1862
ПохованняБолінтін-Дял
Діяльністьполітик
Суспільний станрабовласник[d]
Батькоd[1]
Матиd[1]
У шлюбі зd і d
Дітиd[1]

Життєпис

Емануїл Белеануа народився в 1793 або 1794 роках в знатній боярській родині, що походить з династії Басарабів. Був сином Grigore III Băleanu (1770—1842) і його дружини Марії, до шлюбу Brâncoveanu (?-1837). Бабуся Емануїла по материнській лінії походила з роду Стурдза. Емануїл був правнуком Івако II.

Початкову освіту отримав вдома у вчителя-грека Киркіреу (Kirkireu), який познайомив його з фанаріотами.. Хоча один пізній запис говорить про те, що він також навчався у Німеччині, грецька мова залишалася його улюбленою мовою навіть у дорослому житті. Історик Ради Круцеску (Radu Crutzescu) вважає, що політичний підйом Емануїла був значною мірою зобов'язаний його спорідненості з двома сім'ями — Văcărescu і Soutzos.

image
Батько Емануїла Белеану

У 1830 році, після того, як Валахія і Молдова опинилися під владою Російської імперії, Емануїл Баляну відмовився від османських регалій і турецького одягу. Увійшов до складу відновлених волоських збройних сил і автоматично, через боярське походження, отримав звання полковника. Спочатку він був призначений командиром 1-го піхотного полку в Крайові, служачи під керівництвом російських командирів and .. Потім в 1831 році був розквартирований в Бухаресті (в цей час Волощина була вражена другою пандемією холери).

Його батько в цей період займався політичною діяльністю: був прихильником консерватизму, Емануїл симпатизував валаському лібералізму. Емануїл Белеану піднявся на високий громадянський пост у 1831 році, ставши гетьманом Валахії; одночасно на виборах 1831 року він отримав місце в Національних зборах. Разом з іншими політиками очолював у ньому ліберальну фракцію, іноді іменується Національною партією. Після виборів 1836 року, його батько обійняв посаду головного міністра, а Емануїл зберіг за собою місце в Національних зборах.

До 1838 році Баляну став членом ради Фінансової асамблеї, в 1839 рік він був призначений міністром юстиції, або Великим логофетом, згодом ставши міністром внутрішніх справ, будучи ворніком, у 1840 році призначений одним з опікунів шкіл Валахії. 29 січня 1841 року, за нешанобливі заяви в асамблеї, Емануїл Баляну був відправлений у внутрішнєзаслання (за різними джерелами в Ширн або Болінтін-Валі). 29 червня 1843 року Баляну увійшов до княжого кабінету як статс-секретар, будучи постельником. У наступні роки активно займався державними справами.

image
Проведення дебатів в Асамблеї у 1840-х роках

На початку червня 1848 року в Валахії сталася ліберальна революція, яка спочатку обмежила авторитарне правління Георгія Бибеску, а потім повалила його. Після зречення Бибеску бояри обрали Баляну до Правління тимчасового уряду разом з іншими діячами Валахії. Правління пропрацювало до 13 вересня 1848 року, коли розпочалася турецько-російська окупація Валахії. 24 серпня 1850 року Барбу Штирбей, що керував Валахією, призначив Баляну міністром внутрішніх справ у кабінеті «родичів і близьких друзів». Він також був обраний головою Асамблеї. Потім знову відбулись російська та турецька окупація Валахії, під час якої Емануїл Баляну залишався виконувати державні справи.

Після австрійської окупації та її військової адміністрації, Барбу Штирбей повернувся до правління Валахією у жовтні 1854 року на посаді австрійського протеже, створивши новий кабінет, в який теж повернувся Емануїл Баляну. Господар Валахії Барбу Штирбей остаточно пішов у відставку 25 червня 1856 року. У жовтні 1858 року Емануїл Баляну, а також Іоан Ману та Іван Олександр Филипеску були офіційно призначені каймаками Валахії і перебували на цій посаді до лютого 1859 року. Це була найвища державна посада займана Баляну.,

Помер Емануїл Белеану в 1862 році і був похований в Bolintin-Deal, нині комуна в жудеці Джурджу, області Мунтенії, Румунія.

Родина

Емануїл Белеану був тричі одружений. Перша дружина — Catinca Soutzos, народилася в 1798 році, померла в 1820 році при пологах через рік після одруження.

Удруге одружився в 1832 році з Аліною Багратіон (Alina Bagration) — донькою російського офіцера з роду Багратідиів. Розлучився в 1836 році через її роман з російським військовим Павлом Кисельовим, з яким поїхала до Російської імперії.

З третьою дружиною — Elena (Sultana) Bălăceanu (1820—1865) одружився в 1845 році.

У нього були діти: сини Еммануїл (нар. 1854) і Георгій (нар. 1840), а також дочки Марія (нар. 1847) і Олена (нар. 1846).

Див. також

Література

  • Venera Achim, Raluca Tomi, Florina Manuela Constantin. Documente de arhivă privind robia țiganilor. Epoca dezrobirii. Bucharest: Editura Academiei, 2010. .
  • Cosmin Lucian Gherghe. Emanoil Chinezu — om politic, avocat și istoric. Craiova: Sitech, 2009. .

Посилання

  • l Arbe Gėnėalogique de la Famille Băleanu [ 9 січня 2020 у Wayback Machine.]
  • Importanta monumentelor de for public — statui in, що culturala a orasului Bucuresti [ 10 травня 2019 у Wayback Machine.]

Примітки

  1. Pas L. v. Genealogics.org — 2003.
    d:Track:Q19847329d:Track:Q19847326
  2. «Télégraphie privée», in Journal des Débats, December 19, 1858, p. 1
  3. «Histoire de la semaine», in L'Illustration de Bade, Vol. 2, Issue 6, June 1859, p. 41
  4. Chirică, p. 352; Lecca, p. 9
  5. Crutzescu & Teodorescu, p. 498; Ion & Berindei, p. 215; Lăcusteanu & Crutzescu, p. 231; Papazoglu & Speteanu, p. 315. See also Bogdan-Duică, p. 252; Lecca, p. 9
  6. Ion & Berindei, p. 215
  7. Lecca, p. 9
  8. Ghica & Roman, pp. 254—256
  9. Iorga (1928), p. 419
  10. Dima et al., p. 13
  11. Lăcusteanu & Crutzescu, p. 231
  12. Lăcusteanu & Crutzescu, p. 50
  13. Lăcusteanu & Crutzescu, pp. 55, 57, 59
  14. Papazoglu & Speteanu, p. 148; Potra (1990 II), p. 309
  15. Lăcusteanu & Crutzescu, p. 57
  16. Andronescu et al., pp. 83–84; Vintilă-Ghițulescu, p. 86
  17. Andronescu et al., p. 99
  18. Lăcusteanu & Crutzescu, pp. 171—175; Totu, pp. 54–55. See also Giurescu, p. 136
  19. Potra (1963), pp. 166—168
  20. Margareta Savin, «Contribuții documentare cu privire la cunoașterea cheltuielilor pentru trupele de ocupație a Bucureștilor în anii 1848—1851», in Muzeul Național, Vol. II, 1975, p. 472
  21. Iorga (1910), pp. 161—164
  22. Iorga (1910), p. 187
  23. Bibescu, pp. 518—519
  24. Chirică, p. 352
  25. Chirică, pp. 353—354
  26. , «Ioan Slătineanu—Cel d'intâiu ocărmuitor al Brăilei după 1829 (Notiță biografică)», in Analele Brăilei. Revistă de Cultură Regională, Vol. I, Issues 2–3, March–June 1929, p. 82
  27. Crutzescu & Teodorescu, p. 498
  28. V. Mihodrea, «Frămîntări țărănești după aplicarea reformei agrare. Revoltele de la Mizil, Corbii și Vînătorii Mari, în 1866 și 1867», in Studii. Revistă de Istorie, Vol. XI, Issue 1, 1958, pp. 108—112
  29. Crutzescu & Teodorescu, p. 499
  30. Crutzescu & Teodorescu, p. 216; Ghica & Roman, pp. 90, 254—256
  31. (рум.) Florentin Popescu, «'Nebun n-am fost, dar am căzut pradă…'», in , April 2001. See also Chirică, p. 352; , «Casa Prințesei», in , Issue 194, October 2007
  32. Andronescu et al., p. 106. See also Chirică, p. 352; Crutzescu & Teodorescu, p. 499; Lecca, p. 9

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Emanuyil Beleanu dzherelo rum Emanoil Băleanu fr Emmanuel Balliano or Manuel de Balliano takozh vidomij yak Manole Manoil Manuil i Manolache Băleanu 1794 1862 moldavskij politik i derzhavnij diyach kajmakam Valahiyi v 1858 1859 rokah Emanuyil BeleanuNarodivsya1794Pomer1862PohovannyaBolintin DyalDiyalnistpolitikSuspilnij stanrabovlasnik d Batkod 1 Matid 1 U shlyubi zd i dDitid 1 Mediafajli u VikishovishiZhittyepisEmanuyil Beleanua narodivsya v 1793 abo 1794 rokah v znatnij boyarskij rodini sho pohodit z dinastiyi Basarabiv Buv sinom Grigore III Băleanu 1770 1842 i jogo druzhini Mariyi do shlyubu Brancoveanu 1837 Babusya Emanuyila po materinskij liniyi pohodila z rodu Sturdza Emanuyil buv pravnukom Ivako II Pochatkovu osvitu otrimav vdoma u vchitelya greka Kirkireu Kirkireu yakij poznajomiv jogo z fanariotami Hocha odin piznij zapis govorit pro te sho vin takozh navchavsya u Nimechchini grecka mova zalishalasya jogo ulyublenoyu movoyu navit u doroslomu zhitti Istorik Radi Krucesku Radu Crutzescu vvazhaye sho politichnij pidjom Emanuyila buv znachnoyu miroyu zobov yazanij jogo sporidnenosti z dvoma sim yami Văcărescu i Soutzos Batko Emanuyila Beleanu U 1830 roci pislya togo yak Valahiya i Moldova opinilisya pid vladoyu Rosijskoyi imperiyi Emanuyil Balyanu vidmovivsya vid osmanskih regalij i tureckogo odyagu Uvijshov do skladu vidnovlenih voloskih zbrojnih sil i avtomatichno cherez boyarske pohodzhennya otrimav zvannya polkovnika Spochatku vin buv priznachenij komandirom 1 go pihotnogo polku v Krajovi sluzhachi pid kerivnictvom rosijskih komandiriv and Potim v 1831 roci buv rozkvartirovanij v Buharesti v cej chas Voloshina bula vrazhena drugoyu pandemiyeyu holeri Jogo batko v cej period zajmavsya politichnoyu diyalnistyu buv prihilnikom konservatizmu Emanuyil simpatizuvav valaskomu liberalizmu Emanuyil Beleanu pidnyavsya na visokij gromadyanskij post u 1831 roci stavshi getmanom Valahiyi odnochasno na viborah 1831 roku vin otrimav misce v Nacionalnih zborah Razom z inshimi politikami ocholyuvav u nomu liberalnu frakciyu inodi imenuyetsya Nacionalnoyu partiyeyu Pislya viboriv 1836 roku jogo batko obijnyav posadu golovnogo ministra a Emanuyil zberig za soboyu misce v Nacionalnih zborah Do 1838 roci Balyanu stav chlenom radi Finansovoyi asambleyi v 1839 rik vin buv priznachenij ministrom yusticiyi abo Velikim logofetom zgodom stavshi ministrom vnutrishnih sprav buduchi vornikom u 1840 roci priznachenij odnim z opikuniv shkil Valahiyi 29 sichnya 1841 roku za neshanoblivi zayavi v asambleyi Emanuyil Balyanu buv vidpravlenij u vnutrishnyezaslannya za riznimi dzherelami v Shirn abo Bolintin Vali 29 chervnya 1843 roku Balyanu uvijshov do knyazhogo kabinetu yak stats sekretar buduchi postelnikom U nastupni roki aktivno zajmavsya derzhavnimi spravami Provedennya debativ v Asambleyi u 1840 h rokah Na pochatku chervnya 1848 roku v Valahiyi stalasya liberalna revolyuciya yaka spochatku obmezhila avtoritarne pravlinnya Georgiya Bibesku a potim povalila jogo Pislya zrechennya Bibesku boyari obrali Balyanu do Pravlinnya timchasovogo uryadu razom z inshimi diyachami Valahiyi Pravlinnya propracyuvalo do 13 veresnya 1848 roku koli rozpochalasya turecko rosijska okupaciya Valahiyi 24 serpnya 1850 roku Barbu Shtirbej sho keruvav Valahiyeyu priznachiv Balyanu ministrom vnutrishnih sprav u kabineti rodichiv i blizkih druziv Vin takozh buv obranij golovoyu Asambleyi Potim znovu vidbulis rosijska ta turecka okupaciya Valahiyi pid chas yakoyi Emanuyil Balyanu zalishavsya vikonuvati derzhavni spravi Pislya avstrijskoyi okupaciyi ta yiyi vijskovoyi administraciyi Barbu Shtirbej povernuvsya do pravlinnya Valahiyeyu u zhovtni 1854 roku na posadi avstrijskogo protezhe stvorivshi novij kabinet v yakij tezh povernuvsya Emanuyil Balyanu Gospodar Valahiyi Barbu Shtirbej ostatochno pishov u vidstavku 25 chervnya 1856 roku U zhovtni 1858 roku Emanuyil Balyanu a takozh Ioan Manu ta Ivan Oleksandr Filipesku buli oficijno priznacheni kajmakami Valahiyi i perebuvali na cij posadi do lyutogo 1859 roku Ce bula najvisha derzhavna posada zajmana Balyanu Pomer Emanuyil Beleanu v 1862 roci i buv pohovanij v Bolintin Deal nini komuna v zhudeci Dzhurdzhu oblasti Munteniyi Rumuniya Rodina Emanuyil Beleanu buv trichi odruzhenij Persha druzhina Catinca Soutzos narodilasya v 1798 roci pomerla v 1820 roci pri pologah cherez rik pislya odruzhennya Udruge odruzhivsya v 1832 roci z Alinoyu Bagration Alina Bagration donkoyu rosijskogo oficera z rodu Bagratidiiv Rozluchivsya v 1836 roci cherez yiyi roman z rosijskim vijskovim Pavlom Kiselovim z yakim poyihala do Rosijskoyi imperiyi Z tretoyu druzhinoyu Elena Sultana Bălăceanu 1820 1865 odruzhivsya v 1845 roci U nogo buli diti sini Emmanuyil nar 1854 i Georgij nar 1840 a takozh dochki Mariya nar 1847 i Olena nar 1846 Div takozhSpisok praviteliv ValahiyiLiteraturaVenera Achim Raluca Tomi Florina Manuela Constantin Documente de arhivă privind robia țiganilor Epoca dezrobirii Bucharest Editura Academiei 2010 ISBN 978 973 27 2014 1 Cosmin Lucian Gherghe Emanoil Chinezu om politic avocat și istoric Craiova Sitech 2009 ISBN 978 606 530 315 7 Posilannyal Arbe Genealogique de la Famille Băleanu 9 sichnya 2020 u Wayback Machine Importanta monumentelor de for public statui in sho culturala a orasului Bucuresti 10 travnya 2019 u Wayback Machine PrimitkiPas L v Genealogics org 2003 d Track Q19847329d Track Q19847326 Telegraphie privee in Journal des Debats December 19 1858 p 1 Histoire de la semaine in L Illustration de Bade Vol 2 Issue 6 June 1859 p 41 Chirică p 352 Lecca p 9 Crutzescu amp Teodorescu p 498 Ion amp Berindei p 215 Lăcusteanu amp Crutzescu p 231 Papazoglu amp Speteanu p 315 See also Bogdan Duică p 252 Lecca p 9 Ion amp Berindei p 215 Lecca p 9 Ghica amp Roman pp 254 256 Iorga 1928 p 419 Dima et al p 13 Lăcusteanu amp Crutzescu p 231 Lăcusteanu amp Crutzescu p 50 Lăcusteanu amp Crutzescu pp 55 57 59 Papazoglu amp Speteanu p 148 Potra 1990 II p 309 Lăcusteanu amp Crutzescu p 57 Andronescu et al pp 83 84 Vintilă Ghițulescu p 86 Andronescu et al p 99 Lăcusteanu amp Crutzescu pp 171 175 Totu pp 54 55 See also Giurescu p 136 Potra 1963 pp 166 168 Margareta Savin Contribuții documentare cu privire la cunoașterea cheltuielilor pentru trupele de ocupație a Bucureștilor in anii 1848 1851 in Muzeul Național Vol II 1975 p 472 Iorga 1910 pp 161 164 Iorga 1910 p 187 Bibescu pp 518 519 Chirică p 352 Chirică pp 353 354 Ioan Slătineanu Cel d intaiu ocărmuitor al Brăilei după 1829 Notiță biografică in Analele Brăilei Revistă de Cultură Regională Vol I Issues 2 3 March June 1929 p 82 Crutzescu amp Teodorescu p 498 V Mihodrea Frămintări țărănești după aplicarea reformei agrare Revoltele de la Mizil Corbii și Vinătorii Mari in 1866 și 1867 in Studii Revistă de Istorie Vol XI Issue 1 1958 pp 108 112 Crutzescu amp Teodorescu p 499 Crutzescu amp Teodorescu p 216 Ghica amp Roman pp 90 254 256 rum Florentin Popescu Nebun n am fost dar am căzut pradă in April 2001 See also Chirică p 352 Casa Prințesei in Issue 194 October 2007 Andronescu et al p 106 See also Chirică p 352 Crutzescu amp Teodorescu p 499 Lecca p 9

Дата публікації:
Топ