Іван Дмитрович Петухов рос Иван Дмитриевич Петухов 14 серпня 1919 22 серпня 1965 радянський офіцер учасник радянсько фін

Іван Дмитрович Петухов (рос. Иван Дмитриевич Петухов; 14 серпня 1919, — 22 серпня 1965) — радянський офіцер, учасник радянсько-фінської і німецько-радянської воєн, Герой Радянського Союзу (1944).

Іван Дмитрович Петухов

рос. Иван Дмитриевич Петухов

Народження

14 серпня 1919

Смерть

22 серпня 1965 (46 років)
Кременчук, Полтавська область, Українська РСР, СРСР

Поховання

Країна

Освіта

Роки служби

1939—1961

Партія

КПРС

Звання

Полковник

Війни / битви

радянсько-фінська війна
німецько-радянська війна
•Битва за Дніпро

Нагороди

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Петухов.

Біографія

Народився 14 серпня 1919 року в селі (нині Краснинського району Смоленської області) в сім'ї селянина. Росіянин. Закінчив неповну середню школу, працював у своєму колгоспі. У 1936 році переїхав в село Губіно (нині Гагарінського району), закінчив школу механізаторів. Працював трактористом на Вороб'ївській МТС.

У 1939 році був призваний в Червону армію. Служив у бронетанкових військах механіком-водієм танка. Учасник радянсько-фінської війни 1939–1940 років.

Німецько-радянська війна

З серпня 1941 року брав участь у німецько-радянській війні. У 1942 році закінчив Калинковицьке військове піхотне училище, евакуйоване в місто Вишній Волочок. У тому ж 1942 році вступив у ВКП(б). З травня 1942 знову брав участь у боях.

Батальйон 78-го гвардійського стрілецького полку (25-а гвардійська стрілецька дивізія, 6-а армія, 3-й Український фронт) під командуванням гвардії капітана Петухова разом з іншими підрозділами полку в ніч на 26 вересня 1943 року форсував Дніпро в районі села Військового (Солонянський район Дніпропетровської області) і оволодів плацдармом. У боях за розширення плацдарму за три доби безперервних боїв батальйон відбив більше 20 контратак ворога, а сам командир батальйону особистим прикладом надихав бійців і командирів на виконання бойового завдання, водив бійців в контратаки, брав участь у рукопашних сутичках.

23 жовтня радянські війська перейшли в наступ. Після потужної артилерійської підготовки оборона противника була прорвана, і батальйон Петухова став стрімко просуватися вперед. Обходячи ворожі вузли опору і знищуючи їх атаками з тилу, гвардійці з боями пройшли десятки кілометрів, знищивши до 400 солдатів і офіцерів, захопивши 15 гармат, 12 мінометів і склад із зерном.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 лютого 1944 року за зразкове виконання завдань командування в боротьбі проти німецько-фашистських загарбників і проявлені при цьому мужність і героїзм Петухову Івану Дмитровичу було присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 2 508).

Перебував на фронті до останнього дня війни. За чотири роки отримав шість поранень, але всякий раз повертався в стрій.

Повоєнні роки

У 1945 році закінчив курси «Постріл». З 1961 року полковник Петухов — в запасі. Жив у місті Кременчуці Полтавської області. Помер 22 серпня 1965 року. Похований в Севастополі на Братському кладовищі радянських воїнів.

Нагороди

Нагороджений орденами Леніна, Червоного Прапора, Богдана Хмельницького 2-го ступеня, Олександра Невського, Червоної Зірки, медалями.

Література

Марченко А. Д. «Герои-широнинцы». — Видання друге, доповнене. — Харків: «Прапор», 1974. — стор 122.
Воробйов М. В., Тітов В. Е., Храпченков А. К. Смоляне — Герои Советского Союза. 3-є видання, доповнене. Москва, 1982. / стор.428—429;
Днепр — река героев. Київ, 1983. / стор. 334;
Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 2. — Москва, 1988.