AM Геркулеса (AM Her) — зоря в сузір'ї Геркулеса, прототип класу змінних зір типу AM Геркулеса або «полярів» — підкласу катаклізмічних змінних, у яких (білого карлика) повністю визначає форму акреційного потоку системи. Її відкрив 1923 року Макс Вольф у Гейдельберзі (Німеччина), під час рутинного пошуку змінних зір. Потім її внесли до загального каталогу змінних зір, як нерегулярну змінну з діапазоном зміни блиску від 12m до 14m видимої зоряної величини.
Дані спостереження Епоха J2000.0 | |
---|---|
Сузір’я | Геркулес |
Пряме піднесення | 18г 16х 13.49с |
Схилення | 49° 52′ 03.6″ |
Видима зоряна величина (V) | |
Характеристики | |
Спектральний клас | |
Показник кольору (B−V) | |
Показник кольору (U−B) | |
Тип змінності | AM/XRM+E |
Астрометрія | |
Променева швидкість (Rv) | км/c |
Власний рух (μ) | Пр.сх.: 18г 16х 13.49с мас/р Схил.: 49° 52′ 03.6″ мас/р |
Паралакс (π) | 10 ± 3.7 мас |
Відстань | прибл. 300 св. р. (прибл. 100 пк) |
Абсолютна зоряна величина (MV) | |
Фізичні характеристики | |
Інші позначення | |
Посилання | |
SIMBAD | Her дані для AM Her |
Історія спостережень
Природа змінності зорі була незрозумілою до 1976 року. Берг (Berg) і Даті (Duthie) з Рочестерського університету спочатку запропонували, що AM Геркулеса може бути оптичним аналогом слабкого рентгенівського джерела 3U 1809+50, яке виявив астрономічний супутник UHURU. Вони відзначили, що змінна зоря перебуває недалеко від ділянки, на якій лежить слабке джерело рентгенівського випромінювання. Згодом, положення 3U 1809+50 визначили точніше й показали, що вони справді збігаються.
У травні 1975 року, Берг і Даті зробили перші фотоелектричні спостереження AM Геркулеса. Вони виявили, що світло від зорі «постійно мерехтіло». Це швидке мерехтіння помітили й у двох інших зір, які були пов'язані з рентгенівськими джерелами, тому команда сподівалася, що AM Геркулеса може бути оптичним аналогом 3U 1809+50.
До травня 1976 року стало зрозуміло, що AM Геркулеса є дуже важливим об'єктом для спостереження і його потрібно дослідити настільки детально, наскільки це можливо. Чилійський астроном С. Тапіа (S. Tapia) в Університеті Аризони мав доступ до й застосував його для спостереження зорі. У серпні 1976 року він відкрив, що в оптичному діапазоні AM Геркулеса має одночасно і лінійну, і кругову поляризацію. Виявлення змінної кругової поляризації здивувало, оскільки було відомо, що її мають лише 9 інших зір і всі вони були магнітними білими карликами. Наявність кругової поляризації в AM Геркулеса свідчить про наявність величезного магнітного поля. Таким чином, з'явився цілий новий клас магнітних катаклізмічних змінних, який назвали «полярами». Назву «поляр» запропонували польські астрономи Крземінський (Krzeminski) і Серковський (Serkowski) 1977 року.
Система AM Геркулеса
У системі AM Геркулеса магнітне поле навколо первинного білого карлика настільки сильне, що акреційний диск не може утворитися, як це відбувається в немагнітних катаклізмічних змінних. Речовина із зорі-супутника перетікає на білий карлик, поки не досягне точки, де магнітне поле домінує. У цей момент, енергія, що пов'язана з силовими лініями магнітного поля, набагато більша ніж енергія об'ємного потоку речовини, що надходить із вторинної зорі, і тому речовина вимушена прямувати уздовж силових ліній. Оскільки магнітне поле білого карлика має дипольну природу, то акреційний потік розпадається на дві частини, одна частина прямує до «північного» магнітного полюсу, а інша — до «південного». Силові лінії, що сходяться, стискають потоки речовини і спрямовують їх на крихітні плями акреції поблизу полюсів, радіуси яких близько 1/100 радіуса білого карлика. Ліллер (Liller) описує речовину на магнітних полюсах білого карлика як «екстремальне торнадо». Потоки речовини на магнітних полюсах також схожі на полярні сяйва Землі, де частинки сонячного вітру входять в атмосферу Землі біля магнітних полюсів .
Магнітне поле скеровує речовину на білий карлику у вигляді акреційної колони. Потенційна енергія перетворюється в кінетичну і потік врізається в білий карлик зі швидкістю приблизно 3000 км/с. У результаті кінетична енергія перетворюється на теплову й речовина розігрівається до таких високих температур, що більша частина енергії випромінюється у рентгені і жорсткому ультрафіолеті.
Встановлено, що магнітне поле білого карлика утворює подобу моста, таким чином, що магнітний полюс вказує напрямок, у якому рухається потік. Як результат, потоки речовини, перш ніж випасти в районі одного полюса, можуть текти до іншого полюсу, і лише пройшовши цей довгий шлях навколо білого карлика, випадають на його поверхню. Затемнення в системі AM Геркулеса показують геометрію цього потоку. Криві блиску свідчать, що маленькі акреційні плями на магнітних полюсах випромінюють близько половини загальної енергії, а другу половину випромінюють акреційні колони.
Примітки
- AM Her. General Catalogue of Variable Stars. Centre de Données astronomiques de Strasbourg. Архів оригіналу за 4 липня 2012. Процитовано 19 червня 2015.
{{}}
: Cite має пустий невідомий параметр:|5=
()(англ.) - S. Seliwanow (1923). Mitteilungen über Veränderliche - Veränderlicher 28.1923 Herculis - M. Wolf - December 1923 (PDF). Astronomische Nachrichten (German) . 220 (15): 255. doi:10.1002/asna.19232201505.(англ.)
- AM Herculis. AAVSO. Архів оригіналу за 4 липня 2012. Процитовано 19 червня 2015.
{{}}
: Cite має пустий невідомий параметр:|5=
()(англ.) - Hessman, F.V., Gansicke, B.T., and Mattei, J.A. (September, 2000). The history and source of mass-transfer variations in AM Herculis. . 361: 952—958. Bibcode:2000A&A...361..952H.(англ.)
- Tapia, S. (15 березня 1977). Discovery of a magnetic compact star in the AM Herculis/3U 1809+50 system. The Astrophysical Journal Letters. 212: L125—L129. Bibcode:1977ApJ...212L.125T. doi:10.1086/182390.
- Krzeminski, W. and Serkowski, K. (August, 1977). Extremely high circular polarization of AN Ursae Majoris. The Astrophysical Journal Letters. 216: L45. Bibcode:1977ApJ...216L..45K. doi:10.1086/182506.(англ.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
AM Gerkulesa AM Her zorya v suzir yi Gerkulesa prototip klasu zminnih zir tipu AM Gerkulesa abo polyariv pidklasu kataklizmichnih zminnih u yakih bilogo karlika povnistyu viznachaye formu akrecijnogo potoku sistemi Yiyi vidkriv 1923 roku Maks Volf u Gejdelberzi Nimechchina pid chas rutinnogo poshuku zminnih zir Potim yiyi vnesli do zagalnogo katalogu zminnih zir yak neregulyarnu zminnu z diapazonom zmini blisku vid 12m do 14m vidimoyi zoryanoyi velichini AM Gerkulesa Dani sposterezhennya Epoha J2000 0 Suzir ya Gerkules Pryame pidnesennya 18g 16h 13 49s Shilennya 49 52 03 6 Vidima zoryana velichina V Harakteristiki Spektralnij klas Pokaznik koloru B V Pokaznik koloru U B Tip zminnosti AM XRM E Astrometriya Promeneva shvidkist Rv km c Vlasnij ruh m Pr sh 18g 16h 13 49s mas r Shil 49 52 03 6 mas r Paralaks p 10 3 7 mas Vidstan pribl 300 sv r pribl 100 pk Absolyutna zoryana velichina MV Fizichni harakteristiki Inshi poznachennya PosilannyaSIMBADHer dani dlya AM HerIstoriya sposterezhenPriroda zminnosti zori bula nezrozumiloyu do 1976 roku Berg Berg i Dati Duthie z Rochesterskogo universitetu spochatku zaproponuvali sho AM Gerkulesa mozhe buti optichnim analogom slabkogo rentgenivskogo dzherela 3U 1809 50 yake viyaviv astronomichnij suputnik UHURU Voni vidznachili sho zminna zorya perebuvaye nedaleko vid dilyanki na yakij lezhit slabke dzherelo rentgenivskogo viprominyuvannya Zgodom polozhennya 3U 1809 50 viznachili tochnishe j pokazali sho voni spravdi zbigayutsya U travni 1975 roku Berg i Dati zrobili pershi fotoelektrichni sposterezhennya AM Gerkulesa Voni viyavili sho svitlo vid zori postijno merehtilo Ce shvidke merehtinnya pomitili j u dvoh inshih zir yaki buli pov yazani z rentgenivskimi dzherelami tomu komanda spodivalasya sho AM Gerkulesa mozhe buti optichnim analogom 3U 1809 50 Do travnya 1976 roku stalo zrozumilo sho AM Gerkulesa ye duzhe vazhlivim ob yektom dlya sposterezhennya i jogo potribno dosliditi nastilki detalno naskilki ce mozhlivo Chilijskij astronom S Tapia S Tapia v Universiteti Arizoni mav dostup do j zastosuvav jogo dlya sposterezhennya zori U serpni 1976 roku vin vidkriv sho v optichnomu diapazoni AM Gerkulesa maye odnochasno i linijnu i krugovu polyarizaciyu Viyavlennya zminnoyi krugovoyi polyarizaciyi zdivuvalo oskilki bulo vidomo sho yiyi mayut lishe 9 inshih zir i vsi voni buli magnitnimi bilimi karlikami Nayavnist krugovoyi polyarizaciyi v AM Gerkulesa svidchit pro nayavnist velicheznogo magnitnogo polya Takim chinom z yavivsya cilij novij klas magnitnih kataklizmichnih zminnih yakij nazvali polyarami Nazvu polyar zaproponuvali polski astronomi Krzeminskij Krzeminski i Serkovskij Serkowski 1977 roku Sistema AM GerkulesaPolozhennya AM Gerkulesa na mapi suzir ya U sistemi AM Gerkulesa magnitne pole navkolo pervinnogo bilogo karlika nastilki silne sho akrecijnij disk ne mozhe utvoritisya yak ce vidbuvayetsya v nemagnitnih kataklizmichnih zminnih Rechovina iz zori suputnika peretikaye na bilij karlik poki ne dosyagne tochki de magnitne pole dominuye U cej moment energiya sho pov yazana z silovimi liniyami magnitnogo polya nabagato bilsha nizh energiya ob yemnogo potoku rechovini sho nadhodit iz vtorinnoyi zori i tomu rechovina vimushena pryamuvati uzdovzh silovih linij Oskilki magnitne pole bilogo karlika maye dipolnu prirodu to akrecijnij potik rozpadayetsya na dvi chastini odna chastina pryamuye do pivnichnogo magnitnogo polyusu a insha do pivdennogo Silovi liniyi sho shodyatsya stiskayut potoki rechovini i spryamovuyut yih na krihitni plyami akreciyi poblizu polyusiv radiusi yakih blizko 1 100 radiusa bilogo karlika Liller Liller opisuye rechovinu na magnitnih polyusah bilogo karlika yak ekstremalne tornado Potoki rechovini na magnitnih polyusah takozh shozhi na polyarni syajva Zemli de chastinki sonyachnogo vitru vhodyat v atmosferu Zemli bilya magnitnih polyusiv Magnitne pole skerovuye rechovinu na bilij karliku u viglyadi akrecijnoyi koloni Potencijna energiya peretvoryuyetsya v kinetichnu i potik vrizayetsya v bilij karlik zi shvidkistyu priblizno 3000 km s U rezultati kinetichna energiya peretvoryuyetsya na teplovu j rechovina rozigrivayetsya do takih visokih temperatur sho bilsha chastina energiyi viprominyuyetsya u rentgeni i zhorstkomu ultrafioleti Vstanovleno sho magnitne pole bilogo karlika utvoryuye podobu mosta takim chinom sho magnitnij polyus vkazuye napryamok u yakomu ruhayetsya potik Yak rezultat potoki rechovini persh nizh vipasti v rajoni odnogo polyusa mozhut tekti do inshogo polyusu i lishe projshovshi cej dovgij shlyah navkolo bilogo karlika vipadayut na jogo poverhnyu Zatemnennya v sistemi AM Gerkulesa pokazuyut geometriyu cogo potoku Krivi blisku svidchat sho malenki akrecijni plyami na magnitnih polyusah viprominyuyut blizko polovini zagalnoyi energiyi a drugu polovinu viprominyuyut akrecijni koloni Primitki AM Her General Catalogue of Variable Stars Centre de Donnees astronomiques de Strasbourg Arhiv originalu za 4 lipnya 2012 Procitovano 19 chervnya 2015 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Cite maye pustij nevidomij parametr 5 dovidka angl S Seliwanow 1923 Mitteilungen uber Veranderliche Veranderlicher 28 1923 Herculis M Wolf December 1923 PDF Astronomische Nachrichten German 220 15 255 doi 10 1002 asna 19232201505 angl AM Herculis AAVSO Arhiv originalu za 4 lipnya 2012 Procitovano 19 chervnya 2015 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Cite maye pustij nevidomij parametr 5 dovidka angl Hessman F V Gansicke B T and Mattei J A September 2000 The history and source of mass transfer variations in AM Herculis Astronomy amp Astrophysics 361 952 958 Bibcode 2000A amp A 361 952H angl Tapia S 15 bereznya 1977 Discovery of a magnetic compact star in the AM Herculis 3U 1809 50 system The Astrophysical Journal Letters 212 L125 L129 Bibcode 1977ApJ 212L 125T doi 10 1086 182390 Krzeminski W and Serkowski K August 1977 Extremely high circular polarization of AN Ursae Majoris The Astrophysical Journal Letters 216 L45 Bibcode 1977ApJ 216L 45K doi 10 1086 182506 angl