Климач Юрко Олександрович

Климач Юрко Олександрович (нар. 23 квітня 1896 село Піски Лохвицького повіту Полтавської губернії  УНР -† ? після 1944 року) — підполковник Армії УНР. Учасник Волинської повстанської групи. 

Климач Юрко Олександрович
Народження	23 квітня 1896(1896-04-23) Піски, Лохвицький повіт, Полтавська губернія, Російська імперія
Смерть	не раніше 1944
Країна	УНР
Приналежність	Армія УНР
Вид збройних сил	Армія Української Народної Республіки
Звання	Підполковник
Війни / битви	Перша світова війна Перший Зимовий похід Другий Зимовий похід
Нагороди	Хрест Симона Петлюри

Біографія

Народився у селі Піски Лохвицького повіту Полтавської губернії нині Лохвицького району Полтавської області. Закінчив Уманське сільськогосподарське училище.

7 серпня 1915 року мобілізований та зарахований до 5-го запасного артилерійського дивізіону.

24 квітня 1916 року закінчив одну з Київських шкіл прапорщиків та був призначений у розпорядження командира 243-го запасного піхотного полку. Останнє звання у російській армії поручик.

Учасник Першого Зимового походу командир 2-го куреня Збірної бригади Київської дивізії.

У 1920 році командир 29-го куреня 10-ї бригади 4-ї Київської стрілецької дивізії Армії УНР, на чолі якого 04-19.11.1921 року брав участь у Другому Зимовому поході.

У своїх спогадах генерал М. Омелянович-Павленко писав

...Ніч з 23 на 24 пройшла спокійно, лише начальник застави, що була на ст. Борщах, доніс, що стацію зайняли 2 бронепотяги й один ешельон кінноти, що прийшли з Одеси. О 17-й годині 24 квітня москалі укрито ввійшли до с. Сінного, де спокійно стояв кінний полк. Почався бій на вулиці.......Все змішалося так, що не можна було розпізнати, де москалі, де наші — тільки було чути крики: "Товарищі! Єщо путь к Одессє нє отрєзан". У цей час кілька наших кіннотчиків понеслося в атаку на ворожу батарею і її захопили, а полковник Шраменко та підполковник Климач із кількома козаками (5-го полку) одразу повернули дві ворожі гармати й почали бити по тих, що відступали, з їхніх же гармат. Тут ми здобули великі трофеї — кулемети, гармати й великий обоз"

7 листопада 1921 року у бою за Коростень дістав поранення, внаслідок якого неправильно зрослися плече та рука.

Станом на 15 вересня 1922 року командир Збірної сотні 4-ї Київської стрілецької дивізії.

У 1923 році виїхав на еміграцію до Чехословаччини.

З 1928 року був заступником голови правління Товариства колишніх українських старшин у Чехії («Єднота бивалих українських достойников в Чехах»).

У 1932 році закінчив агрономічний відділ Української господарської академії у Подєбрадах. Згодом працював інженером.

Після 1945 року подальша доля невідома.

Нагороди

• Хрест Симона Петлюри

Примітки

1. . Дещо про столиці, гетьманів... Громадський сайт "Чорнухи". Архів оригіналу за 4 Лютого 2015. Процитовано 04 лютого 2015 року.
2. Омелянович-Павленко М. . Спогади командарма (1917-1920). www.Libros.am. Архів оригіналу за 5 лютого 2015. Процитовано 04 лютого 2015 року....
3. Файзулін Ярослав, Скальський Віталій (2008). Перелоги української революції: другий Зимовий похід армії УНР. Київ: Видавництво імені Олени Теліги. с. 30.^{[недоступне посилання з липня 2019]}
4. Центральний музей Збройних Сил України (2006 рік). (PDF). Військово - іторичний альманах. Річник VII (Ч.2 (13)): 70, 78. Архів оригіналу (PDF) за 4 лютого 2015. Процитовано 04 лютого 2015 року.
5. Коваль, Р.М. . Братство Старшин. "Державна картографічна фабрика". Архів оригіналу за 4 лютого 2015. Процитовано 04 лютого 2015 року.

Джерела

• сайт «Самая крупная библиотека»
• Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга I. — К. : Темпора, 2007. — .
• Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга II. — К. : Темпора, 2011. — 355 с. — .