Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
І́гор Лео́нтійович Мура́тов (* 15 (28) липня 1912, Харків — †29 березня 1973, там само) — український поет, перекладач, драматург. Учасник війни з Фінляндією на боці СРСР (Зимова війна 1939—1940). В'язень німецьких концтаборів. Батько українського кінорежисера Олександра Муратова, свекор кінорежисерки Кіри Муратової.
| Ігор Леонтійович Муратов | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народився | 15 (28) липня 1912 Харків | |||
| Помер | 29 березня 1973 (60 років) Харків | |||
| Поховання | Міське кладовище № 2 | |||
| Громадянство |  СРСР | |||
| Національність | Українець | |||
| Діяльність | письменник | |||
| Alma mater | ХНУ ім. В. Н. Каразіна | |||
| Заклад | ХНУ ім. В. Н. Каразіна | |||
| Мова творів | українська | |||
| Роки активності | 1925—1973 | |||
| Жанр | вірш, проза, драма, переклад | |||
| Членство | СП СРСР | |||
| Партія | КПРС | |||
| Премії |     | |||
| | ||||
Біографія
Народився в родині Леонтія Муратова, який походив із роду заможних кримських татар, депортованих у 1861 з м. Карасубазар (Крим) на Полтавщину. Друкуватися почав у 13-річному віці (1925). На початку 1930-х залучається до кола харківських поетів, зокрема Володимира Свідзінського, «пізнього» Павла Тичини.
Працював на заводі «Електросталь», потім на ХТЗ техніком-ливарником. Уже відомим поетом закінчив вечірнє відділення Харківського університету (1939).
Мобілізований до сталінського війська, брав участь в інтервенції СРСР до Фінляндії 1939—1940 (залишив натуралістичні спогади: "…"кишки на телефон". Чули? Ха-а! А я бачив. Погнали в атаку. Морозяка за тридцять й снігу по коліна. Біжу мокрий, мов мишеня. Підгірочок. Не високий, але стрімчастий. Дроти якісь теліпаються. Ухопитись — і видряпаюсь. Та де тобі! Знемагаю. А поряд здоровань. Стрибнув, ухопивсь… Вибух! Кишки на дротах і димком повито. Мінна пастка"…). Про події Фінської війни уклав окрему збірку «20 полк».
Після розірвання союзу Сталіна і Гітлера, потрапив у німецький полон (1942—1945). Після звільнення брав участь у пропаганді добровільного повернення колишніх військових армії Сталіна до СРСР (гол. ред. газети «За возвращение на Родину», м. Берлін). Це дало йому змогу уникнути ув'язнення в радянському концтаборі, але зганьбило в очах української воєнної еміграції (найжорсткіша критика — з боку Івана Багряного). Неймовірна літературна популярність у післявоєнній Москві, яка захистила його сина Олександра Муратова від неминучого арешту (майбутній кінорежисер Муратов у малолітньому віці перебував у криївках УПА). Товаришував з представниками еліти української та російської культури. Його характеризують так: «Академічна освіченість, велике чуле серце поета, вроджена інтелігентність, високість задумів, наполегливість, відчайдушність». Захопивши в юнацькому віці вплив поетів «розстріляного Віродження», передав атмосферу 1920-их років молодій поетесі Ліні Костенко. Протегував у 1960-их молодому Василю Стусу та Павлу Мовчану.
Творчість
Перша збірка віршів «Комсографік» (1933) декларує ритми атаки, нагадуючи «фашистську» естетику : напружена ситуація, енергійна, рвучка фраза, лаконічна репліка, як, наприклад, у вірші «Чотири бригади вантажили поруч»:
— Вірно! — сказали.
— Дайош! — кричать.
Хто — покривився, Хто — промовчав. Рушили.
П'ять чоловіка стоять.
— Що ж це ви, хлопці?
питаю я.
Також збірки «Загибель синьої птиці» (1934), «Багаття» (1940), «Двадцятий полк» (1941), поеми «Важкий прогін» (1935), «Зелені зозулі» (1936), «Остап Горбань» (1938). Після визволення з німецького табору військовополонених і закінчення Другої Світової війни зосередився на творах мілітарного жанру — збірка «Сповідь солдата» (1945—1960). Також видав книжки «Повість про щастя» (1948), "Осінні сурми (1964), «Розчахнута брама» (1967), «Сповідь на вершині» (1971, про зятя письменника Михайла Коцюбинського — червоного командарма Віталія Примакова).
З початку 1950-их дебютує як прозаїк. «Буковинська повість» (1951) відзначена Державною (Сталінською) премією (1952). Виступав як драматург (п'єси «Остання хмарина», 1959; «Радісний берег», 1961; «Стара ширма», 1963; «Земля моїх правнуків», 1969; «Нейтральна зона», 1970). Написав низку публіцистичних творів, оповідань для дітей. У 1982—1983 видано чотиритомник творів М. Переклади російською мовою (чотири окремих видання). Перекладав твори білоруського поета Янки Купали.
За кілька днів до смерті написав поему «Серце Тичини». В ній — драматичний образ поета Павла Тичини, його духовний шлях від «Сонячних кларнетів» до «Псалма залізу». Постать великого поета залишилася загадкою для М., який з харківської юності захоплювався Тичиною і роздумами про його творчість закінчив власне життя.
Взірці творчості
З Книги Царств
І так рече пророк: «Погинете у блуді».
І кличе суд страшний на божу паству, І привид істини відшукує в облуді, Проклявши плоть наперекір єству.
І так рече ханжа: «Все на землі — минуще, Незнаного не ждіть і не спиняйте мить, Хай буде, як було!» А сам у блуді сущий, У хижих пазурах — слухняне помело.
Ненавиджу ханжу, пророка зневажаю, І плоттю славлю дух, і зупиняю мить, І не спиняюсь сам, і в путь випроводжаю
Синів — розвідників далеких диволіть.
Слово перед спаленням
Постраждаю за Христа: Можновладним плюну в вічі, Хоч і знаю — буде мста, Буду проклятий я тричі, Й на тортурному вогні
Очі випечуть мені, Все окриє тьма густа, —
Постраждаю за Христа…
Постраждаю за Христа…
Б'ють в набат мої вериги, Йде відлига, скресне крига, Степ обійми розпроста
Для ошуканих, нездатних
До звитяжних битов ратних, До жертовного хреста…
Постраждаю за Христа.
Постраждаю за Христа.
Він терпів не для терпіння, Біль Його — моє кипіння, Що на бурю вироста.
Хай течуть у попіл очі, Та речуть слова пророчі, Слухай правду, Русь свята…
Постраждаю за Христа.
26.V.1972
Нагороди
Нагороджений орденами Жовтневої Революції, Трудового Червоного Прапора, Знак Пошани і медалями.
Джерела
- Українська літературна енциклопедія, К., 1995.
- Історія української літератури XX століття. Ігор Муратов (1912—1973) [ 7 жовтня 2010 у Wayback Machine.]
- Ігор Муратов на «Поетиці» UA Zone [ 6 січня 2008 у Wayback Machine.]
- Микола Шатилов «Заручник мінного поля Ігор Муратов» [ 22 березня 2007 у Wayback Machine.]
Посилання
- Муратов Ігор Леонтійович // ЕСУ
- Муратов Ігор Леонтійович // Шевченківська енциклопедія: — Т.4:М—Па : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський.. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2013. — С. 369-370.
- Муратов І. Остап Горбань: поема / Ігор Муратов. — Київ: Держ. літ. вид-во, 1938. — 79 с. [ 10 червня 2020 у Wayback Machine.]
- Муратов І. Зелені зозулі: поема / Ігор Муратов. — Київ: Молодий більшовик, 1936. — 151 с. [ 20 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
- Муратов І. Загибель синьої птиці: поезії / Ігор Муратов. — Харків: Укр. робітник, 1934. — 102 с. [ 20 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
- Муратов І. Багаття: вірші / Ігор Муратов. — Київ: Держ. літ. вид-во, 1940. — 83 с. [ 20 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
- Муратов І. Широка дорога: вірші, пісні, поеми / Ігор Муратов. — Київ: Молодь, 1950. — 111 с. з іл. [ 1 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
I gor Leo ntijovich Mura tov 15 28 lipnya 1912 19120728 Harkiv 29 bereznya 1973 tam samo ukrayinskij poet perekladach dramaturg Uchasnik vijni z Finlyandiyeyu na boci SRSR Zimova vijna 1939 1940 V yazen nimeckih konctaboriv Batko ukrayinskogo kinorezhisera Oleksandra Muratova svekor kinorezhiserki Kiri Muratovoyi Igor Leontijovich MuratovNarodivsya15 28 lipnya 1912 1912 07 28 HarkivPomer29 bereznya 1973 1973 03 29 60 rokiv HarkivPohovannyaMiske kladovishe 2Gromadyanstvo SRSRNacionalnistUkrayinecDiyalnistpismennikAlma materHNU im V N KarazinaZakladHNU im V N KarazinaMova tvorivukrayinskaRoki aktivnosti1925 1973Zhanrvirsh proza drama perekladChlenstvoSP SRSRPartiyaKPRSPremiyi U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Muratov BiografiyaNarodivsya v rodini Leontiya Muratova yakij pohodiv iz rodu zamozhnih krimskih tatar deportovanih u 1861 z m Karasubazar Krim na Poltavshinu Drukuvatisya pochav u 13 richnomu vici 1925 Na pochatku 1930 h zaluchayetsya do kola harkivskih poetiv zokrema Volodimira Svidzinskogo piznogo Pavla Tichini Pracyuvav na zavodi Elektrostal potim na HTZ tehnikom livarnikom Uzhe vidomim poetom zakinchiv vechirnye viddilennya Harkivskogo universitetu 1939 Mobilizovanij do stalinskogo vijska brav uchast v intervenciyi SRSR do Finlyandiyi 1939 1940 zalishiv naturalistichni spogadi kishki na telefon Chuli Ha a A ya bachiv Pognali v ataku Morozyaka za tridcyat j snigu po kolina Bizhu mokrij mov mishenya Pidgirochok Ne visokij ale strimchastij Droti yakis telipayutsya Uhopitis i vidryapayus Ta de tobi Znemagayu A poryad zdorovan Stribnuv uhopivs Vibuh Kishki na drotah i dimkom povito Minna pastka Pro podiyi Finskoyi vijni uklav okremu zbirku 20 polk Pislya rozirvannya soyuzu Stalina i Gitlera potrapiv u nimeckij polon 1942 1945 Pislya zvilnennya brav uchast u propagandi dobrovilnogo povernennya kolishnih vijskovih armiyi Stalina do SRSR gol red gazeti Za vozvrashenie na Rodinu m Berlin Ce dalo jomu zmogu uniknuti uv yaznennya v radyanskomu konctabori ale zganbilo v ochah ukrayinskoyi voyennoyi emigraciyi najzhorstkisha kritika z boku Ivana Bagryanogo Nejmovirna literaturna populyarnist u pislyavoyennij Moskvi yaka zahistila jogo sina Oleksandra Muratova vid neminuchogo areshtu majbutnij kinorezhiser Muratov u malolitnomu vici perebuvav u kriyivkah UPA Tovarishuvav z predstavnikami eliti ukrayinskoyi ta rosijskoyi kulturi Jogo harakterizuyut tak Akademichna osvichenist velike chule serce poeta vrodzhena inteligentnist visokist zadumiv napoleglivist vidchajdushnist Zahopivshi v yunackomu vici vpliv poetiv rozstrilyanogo Virodzhennya peredav atmosferu 1920 ih rokiv molodij poetesi Lini Kostenko Proteguvav u 1960 ih molodomu Vasilyu Stusu ta Pavlu Movchanu TvorchistPersha zbirka virshiv Komsografik 1933 deklaruye ritmi ataki nagaduyuchi fashistsku estetiku napruzhena situaciya energijna rvuchka fraza lakonichna replika yak napriklad u virshi Chotiri brigadi vantazhili poruch Virno skazali Dajosh krichat Hto pokrivivsya Hto promovchav Rushili P yat cholovika stoyat Sho zh ce vi hlopci pitayu ya Takozh zbirki Zagibel sinoyi ptici 1934 Bagattya 1940 Dvadcyatij polk 1941 poemi Vazhkij progin 1935 Zeleni zozuli 1936 Ostap Gorban 1938 Pislya vizvolennya z nimeckogo taboru vijskovopolonenih i zakinchennya Drugoyi Svitovoyi vijni zoseredivsya na tvorah militarnogo zhanru zbirka Spovid soldata 1945 1960 Takozh vidav knizhki Povist pro shastya 1948 Osinni surmi 1964 Rozchahnuta brama 1967 Spovid na vershini 1971 pro zyatya pismennika Mihajla Kocyubinskogo chervonogo komandarma Vitaliya Primakova Z pochatku 1950 ih debyutuye yak prozayik Bukovinska povist 1951 vidznachena Derzhavnoyu Stalinskoyu premiyeyu 1952 Vistupav yak dramaturg p yesi Ostannya hmarina 1959 Radisnij bereg 1961 Stara shirma 1963 Zemlya moyih pravnukiv 1969 Nejtralna zona 1970 Napisav nizku publicistichnih tvoriv opovidan dlya ditej U 1982 1983 vidano chotiritomnik tvoriv M Perekladi rosijskoyu movoyu chotiri okremih vidannya Perekladav tvori biloruskogo poeta Yanki Kupali Za kilka dniv do smerti napisav poemu Serce Tichini V nij dramatichnij obraz poeta Pavla Tichini jogo duhovnij shlyah vid Sonyachnih klarnetiv do Psalma zalizu Postat velikogo poeta zalishilasya zagadkoyu dlya M yakij z harkivskoyi yunosti zahoplyuvavsya Tichinoyu i rozdumami pro jogo tvorchist zakinchiv vlasne zhittya Vzirci tvorchosti Z Knigi Carstv I tak reche prorok Poginete u bludi I kliche sud strashnij na bozhu pastvu I privid istini vidshukuye v obludi Proklyavshi plot naperekir yestvu I tak reche hanzha Vse na zemli minushe Neznanogo ne zhdit i ne spinyajte mit Haj bude yak bulo A sam u bludi sushij U hizhih pazurah sluhnyane pomelo Nenavidzhu hanzhu proroka znevazhayu I plottyu slavlyu duh i zupinyayu mit I ne spinyayus sam i v put viprovodzhayu Siniv rozvidnikiv dalekih divolit Slovo pered spalennyam Postrazhdayu za Hrista Mozhnovladnim plyunu v vichi Hoch i znayu bude msta Budu proklyatij ya trichi J na torturnomu vogni Ochi vipechut meni Vse okriye tma gusta Postrazhdayu za Hrista Postrazhdayu za Hrista B yut v nabat moyi verigi Jde vidliga skresne kriga Step obijmi rozprosta Dlya oshukanih nezdatnih Do zvityazhnih bitov ratnih Do zhertovnogo hresta Postrazhdayu za Hrista Postrazhdayu za Hrista Vin terpiv ne dlya terpinnya Bil Jogo moye kipinnya Sho na buryu virosta Haj techut u popil ochi Ta rechut slova prorochi Sluhaj pravdu Rus svyata Postrazhdayu za Hrista 26 V 1972 Nagorodi Nagorodzhenij ordenami Zhovtnevoyi Revolyuciyi Trudovogo Chervonogo Prapora Znak Poshani i medalyami DzherelaUkrayinska literaturna enciklopediya K 1995 Istoriya ukrayinskoyi literaturi XX stolittya Igor Muratov 1912 1973 7 zhovtnya 2010 u Wayback Machine Igor Muratov na Poetici UA Zone 6 sichnya 2008 u Wayback Machine Mikola Shatilov Zaruchnik minnogo polya Igor Muratov 22 bereznya 2007 u Wayback Machine PosilannyaMuratov Igor Leontijovich ESU Muratov Igor Leontijovich Shevchenkivska enciklopediya T 4 M Pa u 6 t Gol red M G Zhulinskij Kiyiv In t literaturi im T G Shevchenka 2013 S 369 370 Muratov I Ostap Gorban poema Igor Muratov Kiyiv Derzh lit vid vo 1938 79 s 10 chervnya 2020 u Wayback Machine Muratov I Zeleni zozuli poema Igor Muratov Kiyiv Molodij bilshovik 1936 151 s 20 zhovtnya 2020 u Wayback Machine Muratov I Zagibel sinoyi ptici poeziyi Igor Muratov Harkiv Ukr robitnik 1934 102 s 20 zhovtnya 2020 u Wayback Machine Muratov I Bagattya virshi Igor Muratov Kiyiv Derzh lit vid vo 1940 83 s 20 zhovtnya 2020 u Wayback Machine Muratov I Shiroka doroga virshi pisni poemi Igor Muratov Kiyiv Molod 1950 111 s z il 1 zhovtnya 2020 u Wayback Machine