Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Ді́но Дзофф (італ. Dino Zoff; нар. 28 лютого 1942, Маріано-дель-Фрьюлі, Італія) — колишній італійський футбольний воротар, пізніше — футбольний тренер.
 | ||
 | ||
| Особисті дані | ||
|---|---|---|
| Повне ім'я | Діно Дзофф італ. Dino Zoff | |
| Народження | 28 лютого 1942 (82 роки) | |
| Маріано-дель-Фрьюлі, d, Фріулі-Венеція-Джулія, Італія | ||
| Зріст | 183 см | |
| Вага | 78 кг | |
| Громадянство |  Італія | |
| Позиція | воротар | |
| Професіональні клуби* | ||
| Роки | Клуб | І (г) |
| 1961—1963 1963—1967 1967—1972 1972—1983 Усього: |  «Удінезе» «Мантова» «Наполі» «Ювентус» | 38 (-54) 131 (-111) 143 (-110) 330 (-228) 642 (-503) |
| Національна збірна | ||
| Роки | Збірна | І (г) |
| 1968—1983 | Італія | 112 (-84) |
| Тренерська діяльність** | ||
| Сезони | Команда | Місце |
| 1988—1990 1990—1994 1996—1997 1998—2000 2001 2005 | «Ювентус» «Лаціо» «Лаціо» Італія «Лаціо» «Фіорентіна» | |
| Звання, нагороди | ||
| Нагороди | ||
| * Ігри та голи за професіональні клуби | ||
| ** Тільки на посаді головного тренера. | ||
 Діно Дзофф у Вікісховищі | ||
Лауреат Ювілейної нагороди УЄФА як найвидатніший італійський футболіст 50-річчя (1954—2003). Включений до переліку «100 найкращих футболістів світу», складеного у 2004 році на прохання ФІФА легендарним Пеле. Провів 112 офіційних матчів у складі збірної Італії, займаючи таким чином, станом на серпень 2010 року, третє місце серед гравців італійської збірної за кількістю ігор, проведених в її складі. Згідно з опитуванням, проведеним 2000 року Міжнародною федерацією футбольної історії і статистики, зайняв третє місце у (списку найкращих воротарів XX сторіччя).
Шестиразовий чемпіон Італії, двічі володар Кубка УЄФА (одного разу як гравець і одного разу як тренер), у складі збірної Італії — чемпіон світу 1982 року та чемпіон Європи 1968 року. Багаторічний капітан національної команди Італії.
Клубна кар'єра
Професійну кар'єру розпочав у 19-річному віці виступами за команду Серії A «Удінезе». Втім, в елітній лізі італійської першості в складі цього клубу провів лише 4 гри, оскільки наступного сезону «Удінезе» до Серії B. Після одного повного сезону в Серії B повернувся до вищого дивізіону, перейшовши 1963 року до клубу «Мантова». Відіграв у цьому клубі 4 сезони, у тому числі й сезон 1965—1966, який команда через невдалі виступи у попередньому році також провела у другому за ієрархією національному дивізіоні.
1967 року змінив команду-аутсайдера Серії A на суттєво вищий за класом «Наполі», який на той час був регулярним претендентом на медалі чемпіонату. Провів у неаполітанській команді 5 сезонів, ставши за цей період одним з найнадійніших воротарів італійської першості, свідченням чого був перший виклик до національної збірної в 1968 році.
Перед початком сезону 1972—1973 голкіпер, якому на той час вже виповнилося 30 років, перейшов до «Ювентуса». Однак саме роки виступів в складі туринського клубу стали для Дзоффа періодом справжнього розквіту ігрової кар'єри. За 11 років гри за «Ювентус» гравець не пропустив жодної гри в Серії A — захищав ворота «Ювентуса» в усіх 30 матчах кожного з цих 11 сезонів. В складі команди з Турина Дзофф шість разів виборював чемпіонські титули, двічі ставав володарем Кубка Італії, а також виграв Кубок УЄФА сезону 1976-77.
Завершив активну ігрову кар'єру у віці 42 років, після закінчення сезону 1982—1983. До 2006 року залишався найбільш віковим воротарем в історії італійського футболу, що виступав в Серії A. В сезоні 2005—2006 це досягнення перевершив Марко Баллотта.
Виступи за збірну
Дебютував в складі національної збірної Італії 20 квітня 1968 року у грі відбіркового турніру до чемпіонату Європи проти збірної Болгарії. У червні того ж року відстояв у воротах національної команди в усіх 3 матчах італійців у фінальному турнірі тогорічної континентальної першості (півфінал, фінал та повторний фінальний матч), за результатами якої збірна Італії уперше в історії стала чемпіоном Європи.
Протягом наступних років тренерський штаб збірної використовував Дзоффа паралельно з іншим воротарем, Енріко Альбертозі. А вже починаючи з 1972 року Діно Дзофф став беззаперечним першим номером італійської команди. Був основним голкіпером збірної протягом наступних 11 років. Брав участь у фінальних турнірах чемпіонатів світу 1970, 1974 та 1978 років, а також чемпіонату Європи 1980 року.
Останнім великим турніром гравця, якому вже виповнилося 40 років, став чемпіонат світу 1982 року в Іспанії, під час фінальної частини якого Дзофф відстояв у воротах команди в усіх 7 іграх турніру, пропустивши 6 м'ячів. У фінальному матчі турніру італійці переграли збірну ФРН та втретє в історії стали найсильнішою командою світу.
Протягом тривалого періоду Дзофф був рекордсменом збірної Італії як за (загальною кількістю офіційних матчів), проведених у її складі (112), так й за кількістю таких матчів, (проведених як капітан команди) (59). Наразі, станом на серпень 2010 року займає третє місце за першим показником та четверте — за другим.
Протягом 1972—1994 років Дзофф також встановив світовий рекорд з тривалості «сухої серії» в офіційних матчах національної збірної — за цей період суперники 1142 хвилини не могли забити гол у ворота, які він захищав.
Тренерська діяльність
По завершенні ігрової кар'єри перебував на тренерській роботі, спочатку входив до тренерського штабу свого останнього клубу, «Ювентуса». 1988 року очолив цю команду, в сезоні 1989—90 привів її до перемог у розіграшах Кубка Італії та Кубка УЄФА. Попри ці досягнення у 1990 році був звільнений з посади в «Ювентусі» та приєднався до римського «Лаціо». Протягом 1990—1994 був головним тренером команди, згодом президентом клубу, з 1996 — знову головним тренером.
Протягом 1998—2000 років очолював тренерський штаб національної збірної Італії, готував команду до участі у чемпіонаті Європи 2000 року. Під час фінальної частини цієї континентальної першості італійці дійшли до фіналу, де у драматичному матчі поступилися збірній Франції. По завершенні турніру Дзофф подав у відставку з посади у збірній.
Повернувся до «Лаціо», звідки також невдовзі пішов після невдалого старту сезону 2001–02. 2005 року протягом нетривалого періоду очолював «Фіорентіну», якій допоміг зберегти місце в Серії A.
Статистика виступів
Статистика клубних виступів
| Сезон | Клуб | Чемпіонат | ||
|---|---|---|---|---|
| Ліга | Ігор | Голів | ||
| 1961-62 | «Удінезе» | A | 4 | -9 |
| 1962-63 | 34 | -45 | ||
| 1963-64 | «Мантова» | A | 27 | -25 |
| 1964-65 | A | 32 | -37 | |
| 1965-66 | 38 | -26 | ||
| 1966-67 | A | 34 | -23 | |
| 1967-68 | «Наполі» | A | 30 | -24 |
| 1968-69 | A | 30 | -25 | |
| 1969-70 | A | 30 | -21 | |
| 1970-71 | A | 30 | -17 | |
| 1971-72 | A | 23 | -23 | |
| 1972-73 | «Ювентус» | A | 30 | -22 |
| 1973-74 | A | 30 | -26 | |
| 1974-75 | A | 30 | – | |
| 1975-76 | A | 30 | -24 | |
| 1976-77 | A | 30 | – | |
| 1977-78 | A | 30 | -17 | |
| 1978-79 | A | 30 | – | |
| 1979-80 | A | 30 | -25 | |
| 1980-81 | A | 30 | -15 | |
| 1981-82 | A | 30 | -14 | |
| 1982-83 | A | 30 | -26 | |
| Усього в Серії A | 570 | -432 | ||
Матчі за національну збірну
Італія 
Досягнення та нагороди
Як гравця
- Чемпіон Італії (6): 1972-73, 1974-75, 1976-77, 1977-78, 1980-81, 1981-82
- Володар Кубка Італії (2): 1978-79, 1982-83
- Володар Кубка УЄФА: 1976-77
- Чемпіон світу: 1982
- Віце-чемпіон світу: 1970
- Чемпіон Європи: 1968
- Переможець Середземноморських ігор:
Як тренера
- Володар Кубка Італії: 1989-90
- Володар Кубка УЄФА: 1989-90
- Срібний призер чемпіонату Європи: 2000
Особисті
- Найвидатніший італійський футболіст 50-річчя (1954—2003)
- Внесений до переліку ФІФА 100 (125 найкращих гравців світу за версією Пеле)
- Третє місце у (списку найкращих воротарів XX сторіччя) за версією IFFHS.
- Командор Ордену «За заслуги перед Італійською Республікою» (1982)
- Великий офіцер Ордену «За заслуги перед Італійською Республікою» (2000)
- Кавалер Ордена ФІФА «За заслуги» (1995);
Примітки
- Офіційний сайт Президента Італії [ 3 квітня 2015 у Wayback Machine.] (італ.)
- Офіційний сайт Президента Італії [ 4 квітня 2015 у Wayback Machine.] (італ.)
Посилання
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Діно Дзофф |
- Розгорнута біографія [ 4 лютого 2012 у Wayback Machine.] (англ.)
- Статистика виступів за збірну [ 9 березня 2010 у Wayback Machine.] (англ.)
- Миф [ 25 березня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Di no Dzoff ital Dino Zoff nar 28 lyutogo 1942 Mariano del Fryuli Italiya kolishnij italijskij futbolnij vorotar piznishe futbolnij trener Dino Dzoff Dino Dzoff Osobisti dani Povne im ya Dino Dzoff ital Dino Zoff Narodzhennya 28 lyutogo 1942 1942 02 28 82 roki Mariano del Fryuli d Friuli Veneciya Dzhuliya Italiya Zrist 183 sm Vaga 78 kg Gromadyanstvo Italiya Poziciya vorotar Profesionalni klubi Roki Klub I g 1961 1963 1963 1967 1967 1972 1972 1983 Usogo Udineze Mantova Napoli Yuventus 38 54 131 111 143 110 330 228 642 503 Nacionalna zbirna Roki Zbirna I g 1968 1983 Italiya 112 84 Trenerska diyalnist Sezoni Komanda Misce 1988 1990 1990 1994 1996 1997 1998 2000 2001 2005 Yuventus Lacio Lacio Italiya Lacio Fiorentina Zvannya nagorodi Nagorodi Q44726364 2012 Igri ta goli za profesionalni klubi vrahovuyutsya lishe v nacionalnomu chempionati Tilki na posadi golovnogo trenera Dani onovleno 6 serpnya 2010 roku Dino Dzoff u Vikishovishi Laureat Yuvilejnoyi nagorodi UYeFA yak najvidatnishij italijskij futbolist 50 richchya 1954 2003 Vklyuchenij do pereliku 100 najkrashih futbolistiv svitu skladenogo u 2004 roci na prohannya FIFA legendarnim Pele Proviv 112 oficijnih matchiv u skladi zbirnoyi Italiyi zajmayuchi takim chinom stanom na serpen 2010 roku tretye misce sered gravciv italijskoyi zbirnoyi za kilkistyu igor provedenih v yiyi skladi Zgidno z opituvannyam provedenim 2000 roku Mizhnarodnoyu federaciyeyu futbolnoyi istoriyi i statistiki zajnyav tretye misce u spisku najkrashih vorotariv XX storichchya Shestirazovij chempion Italiyi dvichi volodar Kubka UYeFA odnogo razu yak gravec i odnogo razu yak trener u skladi zbirnoyi Italiyi chempion svitu 1982 roku ta chempion Yevropi 1968 roku Bagatorichnij kapitan nacionalnoyi komandi Italiyi Klubna kar yeraProfesijnu kar yeru rozpochav u 19 richnomu vici vistupami za komandu Seriyi A Udineze Vtim v elitnij lizi italijskoyi pershosti v skladi cogo klubu proviv lishe 4 gri oskilki nastupnogo sezonu Udineze do Seriyi B Pislya odnogo povnogo sezonu v Seriyi B povernuvsya do vishogo divizionu perejshovshi 1963 roku do klubu Mantova Vidigrav u comu klubi 4 sezoni u tomu chisli j sezon 1965 1966 yakij komanda cherez nevdali vistupi u poperednomu roci takozh provela u drugomu za iyerarhiyeyu nacionalnomu divizioni 1967 roku zminiv komandu autsajdera Seriyi A na suttyevo vishij za klasom Napoli yakij na toj chas buv regulyarnim pretendentom na medali chempionatu Proviv u neapolitanskij komandi 5 sezoniv stavshi za cej period odnim z najnadijnishih vorotariv italijskoyi pershosti svidchennyam chogo buv pershij viklik do nacionalnoyi zbirnoyi v 1968 roci Pered pochatkom sezonu 1972 1973 golkiper yakomu na toj chas vzhe vipovnilosya 30 rokiv perejshov do Yuventusa Odnak same roki vistupiv v skladi turinskogo klubu stali dlya Dzoffa periodom spravzhnogo rozkvitu igrovoyi kar yeri Za 11 rokiv gri za Yuventus gravec ne propustiv zhodnoyi gri v Seriyi A zahishav vorota Yuventusa v usih 30 matchah kozhnogo z cih 11 sezoniv V skladi komandi z Turina Dzoff shist raziv viboryuvav chempionski tituli dvichi stavav volodarem Kubka Italiyi a takozh vigrav Kubok UYeFA sezonu 1976 77 Zavershiv aktivnu igrovu kar yeru u vici 42 rokiv pislya zakinchennya sezonu 1982 1983 Do 2006 roku zalishavsya najbilsh vikovim vorotarem v istoriyi italijskogo futbolu sho vistupav v Seriyi A V sezoni 2005 2006 ce dosyagnennya perevershiv Marko Ballotta Vistupi za zbirnuDzoff livoruch kapitan zbirnoyi Italiyi pered groyu proti zbirnoyi Yugoslaviyi 8 travnya 1978 roku Debyutuvav v skladi nacionalnoyi zbirnoyi Italiyi 20 kvitnya 1968 roku u gri vidbirkovogo turniru do chempionatu Yevropi proti zbirnoyi Bolgariyi U chervni togo zh roku vidstoyav u vorotah nacionalnoyi komandi v usih 3 matchah italijciv u finalnomu turniri togorichnoyi kontinentalnoyi pershosti pivfinal final ta povtornij finalnij match za rezultatami yakoyi zbirna Italiyi upershe v istoriyi stala chempionom Yevropi Protyagom nastupnih rokiv trenerskij shtab zbirnoyi vikoristovuvav Dzoffa paralelno z inshim vorotarem Enriko Albertozi A vzhe pochinayuchi z 1972 roku Dino Dzoff stav bezzaperechnim pershim nomerom italijskoyi komandi Buv osnovnim golkiperom zbirnoyi protyagom nastupnih 11 rokiv Brav uchast u finalnih turnirah chempionativ svitu 1970 1974 ta 1978 rokiv a takozh chempionatu Yevropi 1980 roku Ostannim velikim turnirom gravcya yakomu vzhe vipovnilosya 40 rokiv stav chempionat svitu 1982 roku v Ispaniyi pid chas finalnoyi chastini yakogo Dzoff vidstoyav u vorotah komandi v usih 7 igrah turniru propustivshi 6 m yachiv U finalnomu matchi turniru italijci peregrali zbirnu FRN ta vtretye v istoriyi stali najsilnishoyu komandoyu svitu Protyagom trivalogo periodu Dzoff buv rekordsmenom zbirnoyi Italiyi yak za zagalnoyu kilkistyu oficijnih matchiv provedenih u yiyi skladi 112 tak j za kilkistyu takih matchiv provedenih yak kapitan komandi 59 Narazi stanom na serpen 2010 roku zajmaye tretye misce za pershim pokaznikom ta chetverte za drugim Protyagom 1972 1994 rokiv Dzoff takozh vstanoviv svitovij rekord z trivalosti suhoyi seriyi v oficijnih matchah nacionalnoyi zbirnoyi za cej period superniki 1142 hvilini ne mogli zabiti gol u vorota yaki vin zahishav Trenerska diyalnistPo zavershenni igrovoyi kar yeri perebuvav na trenerskij roboti spochatku vhodiv do trenerskogo shtabu svogo ostannogo klubu Yuventusa 1988 roku ocholiv cyu komandu v sezoni 1989 90 priviv yiyi do peremog u rozigrashah Kubka Italiyi ta Kubka UYeFA Popri ci dosyagnennya u 1990 roci buv zvilnenij z posadi v Yuventusi ta priyednavsya do rimskogo Lacio Protyagom 1990 1994 buv golovnim trenerom komandi zgodom prezidentom klubu z 1996 znovu golovnim trenerom Protyagom 1998 2000 rokiv ocholyuvav trenerskij shtab nacionalnoyi zbirnoyi Italiyi gotuvav komandu do uchasti u chempionati Yevropi 2000 roku Pid chas finalnoyi chastini ciyeyi kontinentalnoyi pershosti italijci dijshli do finalu de u dramatichnomu matchi postupilisya zbirnij Franciyi Po zavershenni turniru Dzoff podav u vidstavku z posadi u zbirnij Povernuvsya do Lacio zvidki takozh nevdovzi pishov pislya nevdalogo startu sezonu 2001 02 2005 roku protyagom netrivalogo periodu ocholyuvav Fiorentinu yakij dopomig zberegti misce v Seriyi A Statistika vistupivStatistika klubnih vistupiv Sezon Klub Chempionat Liga Igor Goliv 1961 62 Udineze A 4 9 1962 63 34 45 1963 64 Mantova A 27 25 1964 65 A 32 37 1965 66 38 26 1966 67 A 34 23 1967 68 Napoli A 30 24 1968 69 A 30 25 1969 70 A 30 21 1970 71 A 30 17 1971 72 A 23 23 1972 73 Yuventus A 30 22 1973 74 A 30 26 1974 75 A 30 1975 76 A 30 24 1976 77 A 30 1977 78 A 30 17 1978 79 A 30 1979 80 A 30 25 1980 81 A 30 15 1981 82 A 30 14 1982 83 A 30 26 Usogo v Seriyi A 570 432 Matchi za nacionalnu zbirnu Statistika matchiv i goliv za zbirnu Italiya Data Misto Gospodari Rezultat Gosti Turnir Goli Primitki 20 04 1968 Neapol Italiya 2 0 Bolgariya Vidbir do ChYe 1968 05 06 1968 Neapol Italiya 0 0 d ch SRSR ChYe 1968 pivfinal 08 06 1968 Rim Italiya 1 1 d ch Yugoslaviya ChYe 1968 Final 1 10 06 1968 Rim Italiya 2 0 Yugoslaviya ChYe 1968 Final Chempioni Yevropi 23 10 1968 Kardiff Uels 0 1 Italiya Vidbir do ChS 1970 01 01 1969 Mehiko Meksika 2 3 Italiya tovariskij match 2 29 03 1969 Shidnij Berlin NDR 2 2 Italiya Vidbir do ChS 1970 2 24 05 1969 Turin Italiya 0 0 Bolgariya tovariskij match 22 11 1969 Neapol Italiya 3 0 NDR Vidbir do ChS 1970 21 02 1970 Madrid Ispaniya 2 2 Italiya tovariskij match 2 17 10 1970 Bern Shvejcariya 1 1 Italiya tovariskij match vijshov na 46 20 02 1971 Kalyari Italiya 1 2 Ispaniya tovariskij match 2 10 05 1971 Dublin Irlandiya 1 2 Italiya Vidbir do ChYe 1972 1 09 06 1971 Stokgolm Shveciya 0 0 Italiya Vidbir do ChYe 1972 25 09 1971 Genuya Italiya 2 0 Meksika tovariskij match 09 10 1971 Milan Italiya 3 0 Shveciya Vidbir do ChYe 1972 zaminenij na 45 20 11 1971 Rim Italiya 2 2 Avstriya Vidbir do ChYe 1972 2 04 03 1972 Afini Greciya 2 1 Italiya tovariskij match 2 17 06 1972 Buharest Rumuniya 3 3 Italiya tovariskij match 3 20 09 1972 Turin Italiya 3 1 Yugoslaviya tovariskij match 1 07 10 1972 Lyuksemburg Lyuksemburg 0 4 Italiya Vidbir do ChS 1974 21 10 1972 Bern Shvejcariya 0 0 Italiya Vidbir do ChS 1974 13 01 1973 Neapol Italiya 0 0 Turechchina Vidbir do ChS 1974 25 02 1973 Stambul Turechchina 0 1 Italiya Vidbir do ChS 1974 31 03 1973 Genuya Italiya 5 0 Lyuksemburg Vidbir do ChS 1974 09 06 1973 Rim Italiya 2 0 Braziliya tovariskij match 14 06 1973 Turin Italiya 2 0 Angliya tovariskij match 29 09 1973 Milan Italiya 2 0 Shveciya tovariskij match 20 10 1973 Rim Italiya 2 0 Shvejcariya Vidbir do ChS 1974 14 11 1973 London Angliya 0 1 Italiya tovariskij match 26 02 1974 Rim Italiya 0 0 FRN tovariskij match 08 06 1974 Viden Avstriya 0 0 Italiya tovariskij match 15 06 1974 Myunhen Italiya 3 1 Gayiti ChS 1974 1 j etap 1 19 06 1974 Shtutgart Italiya 1 1 Argentina ChS 1974 1 j etap 1 23 06 1974 Shtutgart Polsha 2 1 Italiya ChS 1974 1 j etap 2 28 09 1974 Zagreb Yugoslaviya 1 0 Italiya tovariskij match 1 20 11 1974 Rotterdam Niderlandi 3 1 Italiya Vidbir do ChYe 1976 3 29 12 1974 Genuya Italiya 0 0 Bolgariya tovariskij match 19 04 1975 Rim Italiya 0 0 Polsha Vidbir do ChYe 1976 05 06 1975 Gelsinki Finlyandiya 0 1 Italiya Vidbir do ChYe 1976 08 06 1975 Moskva SRSR 1 0 Italiya tovariskij match 1 27 09 1975 Rim Italiya 0 0 Finlyandiya Vidbir do ChYe 1976 26 10 1975 Varshava Polsha 0 0 Italiya Vidbir do ChYe 1976 22 11 1975 Rim Italiya 1 0 Niderlandi Vidbir do ChYe 1976 30 12 1975 Florenciya Italiya 3 2 Greciya tovariskij match 2 07 04 1976 Turin Italiya 3 1 Portugaliya tovariskij match 1 23 05 1976 Vashington SShA 0 4 Italiya tovariskij match 28 05 1976 Nyu Jork Angliya 3 2 Italiya tovariskij match 3 31 05 1976 Nyu Gejven Braziliya 4 1 Italiya tovariskij match 4 05 06 1976 Milan Italiya 4 2 Rumuniya tovariskij match 2 22 09 1976 Kopengagen Daniya 0 1 Italiya tovariskij match 25 09 1976 Rim Italiya 3 0 Yugoslaviya tovariskij match 16 10 1976 Lyuksemburg Lyuksemburg 1 4 Italiya Vidbir do ChS 1978 1 17 11 1976 Rim Italiya 2 0 Angliya Vidbir do ChS 1978 22 12 1976 Lisabon Portugaliya 2 1 Italiya tovariskij match 2 26 01 1977 Rim Italiya 2 1 Belgiya tovariskij match zaminenij na 45 08 06 1977 Gelsinki Finlyandiya 0 3 Italiya Vidbir do ChS 1978 08 10 1977 Zahidnij Berlin FRN 2 1 Italiya tovariskij match 2 15 10 1977 Turin Italiya 6 1 Finlyandiya Vidbir do ChS 1978 1 16 11 1977 London Angliya 2 0 Italiya Vidbir do ChS 1978 2 03 12 1977 Rim Italiya 3 0 Lyuksemburg Vidbir do ChS 1978 08 02 1978 Neapol Italiya 2 2 Franciya tovariskij match 2 08 05 1978 Rim Italiya 0 0 Yugoslaviya tovariskij match 02 06 1978 Mar del Plata Italiya 2 1 Franciya ChS 1978 1 j etap 1 06 06 1978 Mar del Plata Italiya 3 1 Ugorshina ChS 1978 1 j etap 1 10 06 1978 Buenos Ajres Italiya 1 0 Argentina ChS 1978 1 j etap 14 06 1978 Buenos Ajres FRN 0 0 Italiya ChS 1978 2 j etap 18 06 1978 Buenos Ajres Italiya 1 0 Avstriya ChS 1978 2 j etap 21 06 1978 Buenos Ajres Niderlandi 2 1 Italiya ChS 1978 2 j etap 2 24 06 1978 Buenos Ajres Braziliya 2 1 Italiya ChS 1978 match za 3 misce 2 4 e misce 20 09 1978 Turin Italiya 1 0 Bolgariya tovariskij match 08 11 1978 Bratislava Chehoslovachchina 3 0 Italiya tovariskij match 3 21 12 1978 Rim Italiya 1 0 Ispaniya tovariskij match zaminenij na 45 24 02 1979 Milan Italiya 3 0 Niderlandi tovariskij match zaminenij na 45 26 05 1979 Rim Italiya 2 2 Argentina tovariskij match 2 26 09 1979 Florenciya Italiya 1 0 Shveciya tovariskij match zaminenij na 45 17 11 1979 Udine Italiya 2 0 Shvejcariya tovariskij match zaminenij na 45 16 02 1980 Neapol Italiya 2 1 Rumuniya tovariskij match 1 zaminenij na 45 15 03 1980 Milan Italiya 1 0 Urugvaj tovariskij match zaminenij na 45 19 04 1980 Turin Italiya 2 2 Polsha tovariskij match 2 zaminenij na 45 12 06 1980 Milan Italiya 0 0 Ispaniya ChYe 1980 1 j etap 15 06 1980 Turin Italiya 1 0 Angliya ChYe 1980 1 j etap 18 06 1980 Rim Italiya 0 0 Belgiya ChYe 1980 1 j etap 21 06 1980 Neapol Chehoslovachchina 1 1 d ch 9 8 p p Italiya ChYe 1980 match za 3 misce 1 4 e misce 24 09 1980 Genuya Italiya 3 1 Portugaliya tovariskij match zaminenij na 45 11 10 1980 Lyuksemburg Lyuksemburg 0 2 Italiya Vidbir do ChS 1982 01 11 1980 Rim Italiya 2 0 Daniya Vidbir do ChS 1982 15 11 1980 Turin Italiya 2 0 Yugoslaviya Vidbir do ChS 1982 06 12 1980 Afini Greciya 0 2 Italiya Vidbir do ChS 1982 25 02 1981 Rim Italiya 0 3 Yevropa tovariskij match 1 zaminenij na 45 19 04 1981 Udine Italiya 0 0 NDR tovariskij match 03 06 1981 Kopengagen Daniya 3 1 Italiya Vidbir do ChS 1982 3 23 09 1981 Bolonya Italiya 3 2 Bolgariya tovariskij match zaminenij na 45 17 10 1981 Belgrad Yugoslaviya 1 1 Italiya Vidbir do ChS 1982 1 14 11 1981 Turin Italiya 1 1 Greciya Vidbir do ChS 1982 1 05 12 1981 Neapol Italiya 1 0 Lyuksemburg Vidbir do ChYe 1984 23 02 1982 Parizh Franciya 2 0 Italiya tovariskij match 1 zaminenij na 45 14 04 1982 Lejpcig NDR 1 0 Italiya tovariskij match 1 zaminenij na 45 28 05 1982 Zheneva Shvejcariya 1 1 Italiya tovariskij match zaminenij na 45 14 06 1982 Vigo Italiya 0 0 Polsha ChS 1982 1 j etap 18 06 1982 Vigo Italiya 1 1 Peru ChS 1982 1 j etap 1 23 06 1982 Vigo Italiya 1 1 Kamerun ChS 1982 1 j etap 1 29 06 1982 Barselona Italiya 2 1 Argentina ChS 1982 2 j etap 1 05 07 1982 Barselona Italiya 3 2 Braziliya ChS 1982 2 j etap 2 08 07 1982 Barselona Italiya 2 0 Polsha ChS 1982 pivfinal 11 07 1982 Madrid Italiya 3 1 FRN ChS 1982 Final 1 Chempioni svitu 27 10 1982 Rim Italiya 0 1 Shvejcariya tovariskij match zaminenij na 45 13 11 1982 Milan Italiya 2 2 Chehoslovachchina Vidbir do ChYe 1984 2 04 12 1982 Florenciya Italiya 0 0 Rumuniya Vidbir do ChYe 1984 12 02 1983 Limasol Kipr 1 1 Italiya Vidbir do ChYe 1984 1 16 04 1983 Buharest Rumuniya 1 0 Italiya Vidbir do ChYe 1984 1 29 05 1983 Geteborg Shveciya 2 0 Italiya Vidbir do ChYe 1984 2 Usogo Matchiv 3 misce 112 Goliv 84 Dosyagnennya ta nagorodi Dino Dzoff livoruch z Kubkom svitu 1982 roku Yak gravcya Yuventus Chempion Italiyi 6 1972 73 1974 75 1976 77 1977 78 1980 81 1981 82 Volodar Kubka Italiyi 2 1978 79 1982 83 Volodar Kubka UYeFA 1976 77 Zbirna Italiyi Chempion svitu 1982 Vice chempion svitu 1970 Chempion Yevropi 1968 Peremozhec Seredzemnomorskih igor Yak trenera Yuventus Volodar Kubka Italiyi 1989 90 Volodar Kubka UYeFA 1989 90 Zbirna Italiyi Sribnij prizer chempionatu Yevropi 2000 Osobisti Najvidatnishij italijskij futbolist 50 richchya 1954 2003 Vnesenij do pereliku FIFA 100 125 najkrashih gravciv svitu za versiyeyu Pele Tretye misce u spisku najkrashih vorotariv XX storichchya za versiyeyu IFFHS Komandor Ordenu Za zaslugi pered Italijskoyu Respublikoyu 1982 Velikij oficer Ordenu Za zaslugi pered Italijskoyu Respublikoyu 2000 Kavaler Ordena FIFA Za zaslugi 1995 Primitki Oficijnij sajt Prezidenta Italiyi 3 kvitnya 2015 u Wayback Machine ital Oficijnij sajt Prezidenta Italiyi 4 kvitnya 2015 u Wayback Machine ital Posilannya Vikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Dino Dzoff Rozgornuta biografiya 4 lyutogo 2012 u Wayback Machine angl Statistika vistupiv za zbirnu 9 bereznya 2010 u Wayback Machine angl Mif 25 bereznya 2012 u Wayback Machine ros