Сайґьо

Сайґьо Хоші (*西行 法師, 1118 — 23 березня 1190)— японський поет жанру танка кінця періоду Хейан й початку періоду Камакура.

Сайґьо
яп. 西行
Ім'я при народженні	Сато Норікійо
Народився	1118(1118) Кіото
Помер	23 березня 1190 храм Ґірокава
Країна	Японія
Національність	японець
Діяльність	поет
Знання мов	японська
Magnum opus	^d
Титул	самурай
Конфесія	буддизм
Рід	Сато
Батько	Сато Саемон Канкійоші
Діти	1 донька
Висловлювання у Вікіцитатах  Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Походив зі стану самураїв та заможної шляхти , далеких родичів впливового клану Фудзівара. Народився у м. Кіото 1118 року. При народженні отримав ім'я Норікійо. З 1135 року служив на посаді заступника голови особистої охорони колишнього імператора Тоба. У 1140 році залишив військову службу, родину, став ченцем-відлюдником під ім'ям Ен'ї.

Причини такого вчинку достеменно невідомі, однак, існує легенда, що у час, коли Сайґьо служив у імператора, одного разу через тріпотіння крил пташки осипалися пелюстки квітучої сливи. Імператор послав його відігнати пташку, але Сайґьо підійшов до цього з таким запалом, що вбив її своїм віялом. Прийшовши додому, він почув від жінки, що їй снилося, що вона була пташкою і що Сайґьо її вдарив. Цей випадок так вплинув на нього, що він пішов зі служби і провів решту свого життя як монах.

Взявши псевдонім Сайґьо, що означає «подорож на Захід», став бродячим ченцем і подорожував по різних місцях: у 1144 році до гори Курама (сучасний регіон Тохоку), у 1149 році — до гір Коя (сучасна префектура Вакаяма), 1168 року — до Сікоку, 1177 року — до провінції Ісе.

Але найвідоміші його довгі численні поетичні подорожі на північ Хоншю, які пізніше надихнули Мацуо Басьо у його літературному щоденнику .

Під час цих подорожей у 1170-х роках затоваришував з урядовцем й поетом Фудзівара но Садаїе, з яким познайомився в Камакурі. У 1186 році повернувся до гір Коя. Помер у храмі Ґірокава у провінції Каваті у віці 72 років.

Творчість

Поетичний доробок Сайґьо налічує близько 2000 віршів, 94 з них увійшли до антології Шін Кокін Вакашю.Також твори Сайґьо є у збірці . Серед його власних збірок найвідомішою є «Гірська хатина» (山家集, さんかしゅう).

В його поезії були дві теми:

"муджьо" – неприв’язаність до всього сущого,

"інджьо" – відлюдництво.

Поезія позначена філософською глибиною.

В той час як Кокін Вакашю була зосереджена більше на суб'єктивному досвіді, грі слів і елегантному їх підборі, то поезія, у збірці Сін кокін вака-сю, яку формували Сайґьо і поети схожого стилю, була менш особистісна, мала менше дієслів, а більше іменників, не мала інтересу до гри слів, дозволяла повтори, за характером була більш меланхолійною, навіть песимістичною.

Сайґьо (малюнок Кікуті Йосай)

Сайґьо зосереджується не лише на моно-но аваре, але також на сабі (самотність) і (сум). І хоча Сайґьо був буддійським монахом, він був частково прив'язаний до світу (брав участь у поетичних турнірах) та до краси природи.

Українські переклади

Українською твори Сайґьо перекладали Геннадій Турков та Іван Бондаренко.

• Сайгьо. Поезії // Неприкаяні душі. Антологія поезії японських мандрівних поетів — дзен-буддистів. - К.: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2014. - С. 54-111.

Джерела

• William R. LaFleur. Awesome Nightfall: The Life, Times, and Poetry of Saigyō. Boston: Wisdom Publications, 2003 pbk [177 pp] This is an expanded and matured reworking of the material in Mirror for the Moon.

Посилання