Сікоку

Сіко́ку або Шіко́ку (яп. 四国, しこく, МФА: [ɕi̥koku̥ (ші-ко-ку)], дослівно «чотири провінції») — найменший з чотирьох великих островів Японського архіпелагу. З півночі, сходу й заходу омивається Внутрішнім японським морем, а з півдня — Тихим океаном. Названий на честь чотирьох провінцій острова — Ава, Ійо, Санукі й Тоса. У другій половині 19 століття вони були перетворені на чотири префектури — Токусіма, Ехіме, Каґава й Коті. Слово «Сікоку» має подвійне смислове навантаження. У вузькому значенні ним позначають лише острів Сікоку. У широкому значенні — регіон Сікоку (яп. 四国地方, しこくちほう, МФА: [ɕi̥koku̥ t͡ɕihoː]), який включає, окрім власне острова Сікоку, сусідні малі острови. У давнину регіон Сікоку входив до складу Південноморського краю.

Сікоку
яп. 四国
Карта
Географія
33°45′ пн. ш. 133°30′ сх. д. / 33.750° пн. ш. 133.500° сх. д. / 33.750; 133.500Координати: 33°45′ пн. ш. 133°30′ сх. д. / 33.750° пн. ш. 133.500° сх. д. / 33.750; 133.500
Континент	Азія
Місцерозташування	Регіон Шікоку^[d]
Акваторія	Внутрішнє Японське море, Тихий океан
Група островів	Японський архіпелаг і ^d
Площа	18 297,32 ± 0,01 км²^[1]
Довжина	225 км
Найвища точка	151 м^[2] і 1982 м
Країна
Японія
(Адм. одиниця)	Японія
Населення	3 845 534 осіб (2015)
Сікоку Сікоку (Японія)
Сікоку у Вікісховищі

Адміністративний поділ

Острів Сікоку поділений на 4 префектури. До другої половини 19 століття він поділявся на 4 провінції.

~			Центр	Провінція	Площа, км²	Населення, ос.	Густота, ос./км²	Код
	Ехіме	愛媛県	Мацуяма	Ійо	&&&&&&&&&&&05677.05500005677,55	&&&&&&&&01444742.&&&&001 444 742	&&&&&&&&&&&&0254.0500000254,5	JP-38
	Каґава	香川県	Такамацу	Санукі	&&&&&&&&&&&01876.05100001876,51	&&&&&&&&01002942.&&&&001 002 942	&&&&&&&&&&&&0534.0500000534,5	JP-37
	Коті	高知県	Коті	Тоса	&&&&&&&&&&&07105.01300007105,13	&&&&&&&&&0781862.&&&&00781 862	&&&&&&&&&&&&0110.&&&&00110	JP-39
	Токусіма	徳島県	Токусіма	Ава	&&&&&&&&&&&04146.05500004146,55	&&&&&&&&&0793278.&&&&00793 278	&&&&&&&&&&&&0191.0300000191,3	JP-36

Географія

Природа

Площа Сікоку — 18 298,86 км². Рельєф острова переважно гористий. Гори, які простягаються з заходу на схід, ділять Сікоку на два субрегіони. Перший, північний, виходить до Внутрішнього японського моря, а другий, південний, — до Тихого океану. Найвищою точкою Сікоку є гора (1982 м) у префектурі Ехіме. В районі узбережжя переважають рівнини, найбільшою з яких є Токусімська. Річна сітка острова густа. є найбільшою водяною артерією острова, протяжність якої сягає 194 км.

Клімат Сікоку відрізняється від субрегіону. У північній частині переважає середземноморський, а у південній — субтропічний мусонний клімат.

Опади бувають частими, особливо влітку на час приходу тайфунів. Завдяки їм збагачуються ліси Сікоку, що вважаються одними з найзеленіших в Японії.

Т И Х И Й О К Е А Н ВНУТРІШНЄ ЯПОНСЬКЕ МОРЕ р.Нака Мацуяма Хірошіма Такамацу Токушіма Кочі Окаяма ЕХІМЕ КОЧІ ТОКУШІМА КАҐАВА

Фізична карта Сікоку

Моря

Внутрішнє Японське море (瀬戸内海)
	(播磨灘)	— префектури Токусіма та Каґава.
	(燧灘)	— префектури Ехіме та Каґава.
	(伊予灘)	— префектура Ехіме.
	(宇和海)	— префектура Ехіме.
	(鳴門海峡)	— префектура Токусіма.
	(鳴門海峡)	— префектура Токусіма.
	(豊後水道)	— префектура Ехіме.
Тихий океан (太平洋)
	(土佐湾)	— префектура Коті.

Гори

(四国山地)
	(石鎚山)	— 1982 м;	префектура Ехіме.	~ Найвищий пік Західної Японії
	(剣山)	— 1955 м;	префектура Токусіма.
	(瓶ヶ森)	— 1896 м;	префектури Ехіме та Коті.
	(三嶺)	— 1893 м;	префектури Токусіма та Коті.
	(笹ヶ峰)	— 1859 м;	префектури Ехіме та Коті.
(讃岐山脈)
	(竜王山)	— 1060 м;	префектури Токусіма та Каґава.

Річки

	(吉野川)	— префектура Коті → префектура Каґава.
	(土器川)	— префектура Каґава.
	(那賀川)	— префектура Токусіма.
	(重信川)	— префектура Ехіме.
	(肱川)	— префектура Ехіме.
	(物部川)	— префектура Коті.
	(仁淀川)	— префектура Коті.
	(四万十川)	— префектура Коті.

Рівнини

	(松山平野)	— префектура Ехіме.
	(讃岐平野)	— префектура Каґава.
	(徳島平野)	— префектура Токусіма.
	(高知平野)	— префектура Коті.

Історія

Назва острова Сікоку походить від чотирьох «країн», провінцій, які розташовувались на ньому. Цими провінціями були Тоса, Ава, Санукі та Ійо. Остання була однією з найважливіших, за іменем якої інколи називали увесь острів Сікоку — Ійо но футананасіма (伊予之二名島, «двоіменний острів Ійо») або Ійо сіма (伊予島, «острів Ійо»). Окрім цього, Сікоку називали Футанасіма (二名島, «двоіменний острів»).

У результаті адміністративної реформи 1871–1876 років Тоса, Ава, Санукі та Ійо були перетворені відповідно у префектури Коті, Токусіма, Каґава й Ехіме.

Віддавна Сікоку відомий , які пов'язуються з діяльністю напівлегендарного буддистського монаха Кукая.

Культура

Суспільство та архітектура

Сікоку історично був досить ізольованим і тому довше зберіг оригінальні характеристики Японії, особливо щодо рослинності та деяких архітектурних прийомів. Тут багато буддійських храмів. "Загублений" Сікоку описав американський письменник Алекс Керр, який жив у віддаленому гірському селі поблизу Обоке (大歩危) протягом багатьох років, починаючи з 1970 року. Національний парк Асідзурі-Увакай розташований у південно-західній частині Сікоку.

Демографія

На острові Сікоку проживає 4 141 955 чоловік (2005). Більша частина населення мешкає у північних районах. Найбільшими містами є префектуральні центри — Мацуяма, Такамацу, Токусіма, Коті. Сікоку потерпає через старіння населення. Більшість молоді залишає острів, переїжджаючи до Токіо або Осаки.

Економіка

Частка господарства Сікоку у всеяпонській економіці не перевищує 3 %. Острів не є економічно інтегрованим. Префектура Ехіме має тісні зв'язки з Хіросімою, префектура Токусіма з Осакою, а префектура Кагава з Окаямою. Північна частина острова, переважно узбережжя Внутрішнього японського моря, є центром важкої промисловості і кораблебудування. На півдні Сікоку переважає сільське господарство. Серед культур, що вирощуються, важливе місце належить мандаринам і винограду. Сприятливий клімат у південних районах острова дає змогу збирати врожай рису двічі на рік.

У 1988 році було збудовано Великий міст Сето, який поєднав Сікоку з островом Хонсю і пришвидшив економічну інтеграцію острова з центральними японськими землями. Мосту з островом Кюсю поки що немає. Через гірський рельєф острова сітка доріг не досить розвинена.

Див. також

• 4223 Сікоку
• Кюсю
• Хоккайдо
• Хонсю

Джерела і література

• 『角川日本地名大辞典』全50巻、東京：角川書店、1987—1990 («Великий словник назв місцевостей Японії видавництва Кадокава». У 50 томах, Токіо: Кадокава сьотен, 1987–1990)

Примітки

1. https://www.gsi.go.jp/KOKUJYOHO/MENCHO/backnumber/GSI-menseki20210101.pdf — Інститут географії Японії. — С. 83.
   d:Track:Q2986578
2. https://en-gb.topographic-map.com/maps/dfup/Shikoku/
3. див. Японсько-українські системи транскрипції та транслітерації
4. . Архів оригіналу за 19 липня 2006. Процитовано 27 січня 2007.
5. Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — .

Посилання

• Сікоку // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
• Інститут географії Японії (японською, англійською)