Во лзька військо ва флоти лія військова флотилія у складі Червоної армії у роки Громадянської війни та Німецько радянськ

Во́лзька військо́ва флоти́лія — військова флотилія у складі Червоної армії у роки Громадянської війни та Німецько-радянської війни.

Волзька військова флотилія
На службі	червень 1918 — липень 1919 жовтень 1941 — червень 1944
Країна	СРСР
Належність	Сталінградський фронт
Вид	ВМФ СРСР
Тип	військово-морські сили
Роль	річкова флотилія
Чисельність	флотилія
Війни/битви	Громадянська війна в Росії Німецько-радянська війна `Сталінградська битва`
Командування
Визначні командувачі	контрадмірал

Медіафайли на Вікісховищі

Історія

Громадянська війна в Росії

Волзька військова флотилія створена в червні 1918 року. З 23 серпня 1918 року флотилією командував .

З серпня 1918 року флотилія брала участь у боях на Волзі і Камі. 28 — 29 серпня під Свіяжськом за участю флотилії були розгромлені білогвардійські частини. 10 вересня 1918 року флотилія висадила десант у Казані і здійснювала прикриття артилерійським вогнем частин Червоної армії, що наступали.

На початку Громадянської війни флотилія брала участь у взятті Вольська, Сизрані, Самари і інших міст. У вересні 1918 року флотилія була розділена на два загони: Волзький і Камський. До складу Камського загону увійшли 21 канонерський човен, 6 сторожових кораблів, 1 плавуча батарея, 11 гідролітаків.

У жовтні 1918 року флотилія брала участь в обороні Царицина.

У 1919 році на річках Камі, Білої і Уфі флотилія підтримувала 2-гу, 3-тю та 5-ту армії при обороні проти військ Колчака, а також у контрнаступі. Вона брала участь у взятті міст Чистополь і Сарапул, забезпечувала переправи частин Червоної Армії через Білу і Уфу.

У липні 1919 року у зв'язку з тим, що частини Білої Гвардії відступили на Урал, Волзька військова флотилія була об'єднана з Астрахансько-Каспійською військовою флотилією утворивши Волзько-Каспійську флотилію.

Склад флотилії

Всього флотилія мала:

Друга світова війна

Сформована 27 жовтня 1941 року з кораблів навчального загону. Головна база — місто Ульяновськ. 25 липня 1942 року оголошена діючим об'єднанням, і оперативно підпорядкована командувачеві Сталінградським фронтом. На цей момент до її корабельного складу входили:

— 1-ша бррчк у складі:
- 3-х мобілізованих колісних канонерських човнів «Громов», «Руднєв», «Усиськин»;
- шести бронекатерів;
- двох несамохідних плавучих батарей;

Бригада оперативно підпорядковувалася 57 А, а з вересня — 61 А;

— 2-га бррчк у складі:
- мобілізованих колісних канонерських човнів «Киров», «Федосєєнко», «Щорс», «Чапаєв»;
- трьох бронекатерів.

Бригада оперативно підпорядковувалася 57 А;

— окрема бригада тралення (п'ять дивізіонів тральщиків).

Бригада підпорядковувалася безпосередньо командувачу флотилії, з військами взаємодіяла через начальника інженерних військ фронту;

— група кораблів річки Ахтуба у складі чотирьох бронекатерів; командирові групи оперативно підпорядковувалися канонерські човни «Усиськин» і «Чапаєв», сама група оперативно підпорядковувалася 62А і безпосередньо взаємодіяла з 124-ю стрілецькою бригадою.

До початку Сталінградської битви флотилія проводила фарватеру від мін, проводку судів, відбиття атак ворожої авіації на цивільні судна. З початком Сталінградської битви флотилія оперативно підпорядковувалася командуванню Сталінградського фронту.

У ході битви флотилія надавала частинам Червоної Армії, що обороняються, вогневу підтримку, висаджувала десанти, переправляла частини Червоної Армії, зброю, боєприпаси і продовольство в місто, вивозила із Сталінграду поранених, жінок і дітей.

У складі флотилії були 2 бронекатери, які мали на озброєнні реактивні мінометні установки, виконували завдання «Катюш». За час Сталінградської битви флотилія втратила 3 бронекатери, два з яких були потоплені при висадці десанту, а один при знятті десанту. В той же час за два місяці бойових дій з мобілізованих цивільних судів противником було потоплено 18 пароплавів і 6 пасажирських катерів, а також 12 катери-тральщиків і 6 напівглісерів.

В ході битви флотилією в місто було доставлено близько 90 000 солдатів і офіцерів, 13 000 тонн вантажів. З міста було евакуйовано 52 000 чоловік.

Після закінчення Сталінградської битви бойові кораблі флотилії були передані до складу Азовської і Дніпровської військових флотилій. У складі Волзької флотилії були залишені лише 2 дивізіони тральщиків для очищення фарватеру Волги від ворожих мін.

Після завершення тралових робіт на Волзі в червні 1944 року Волзька військова флотилія була розформована.

Командування

Командувачі:
- капітан 1 рангу Сапожников С. Г. (жовтень — листопад 1941, врід)
- контрадмірал Воробйов С. М. (листопад 1941 — лютий 1942, врід);
- контрадмірал Рогачов Д. Д. (лютий 1942 — травень 1943);
- контрадмірал Пантелєєв Ю. А. (травень — грудень 1943);
- капітан 1 рангу Смірнов П. А. (грудень 1943 — червень 1944).
Члени військової ради:
- бригадний комісар Яковенко М. Г. (жовтень 1941 — січень 1942, врід);
- дивізійний комісар Расскин А. Л. (січень — червень 1942);
- дивізійний комісар Бельський П. І. (червень — серпень 1942);
- дивізійний комісар Бондаренко П. Т. (серпень — жовтень 1942);
- капітан 1 рангу Зарембо Н. П. (червень — жовтень 1943)
Начальники штабів:
- капітан 2 рангу Колчин Е. С. (жовтень — листопад 1941, врід та лютий 1943, врід);
- капітан 1 рангу Сапожников С. Г. (листопад — грудень 1941);
- контрадмірал Трайнін П. А. (грудень 1941 — лютий 1942);
- капітан 2 рангу Асямолов А. А. (лютий — березень 1942, врід);
- капітан 1 рангу, з грудня 1942 контрадмірал Федоров М. І. (березень 1942 — лютий 1943);
- контрадмірал Новіков Т. А. (лютий — травень 1943)
- капітан 2 рангу, з липня 1943 капітан 1 рангу Григорьєв В. В. (травень — вересень 1943);
- капітан 2 рангу Сергєєв Н. Д. (вересень 1943 — червень 1944).

Див. також

Посилання

Волжская военная флотилия на www.victory.mil.ru(рос.)
Перечни вхождения соединений и частей РККА в состав Действующей армии в 1939-45 гг. [ 17 грудня 2018 у Wayback Machine.](рос.)
Волжская военная флотилия [ 14 квітня 2010 у Wayback Machine.]
Беломорская военная флотилия^{[недоступне посилання з травня 2019]}

Література

Бубеннов М., Валеев А. «Освобождение Казани от белоинтервентов в 1918 г.» Казань, Татгосиздат, 1939
Варгин Н. Ф. "Комиссар Волжской флотилии (герой гражданской войны Н. Г. Маркин)., М., Госполитиздат, 1961
Васильев В. «Вспоминая героическое прошлое». — «Волжская вахта», 1958, 24 июня
Вишневский В. «БОевая правда о действиях Волжской флотилии на реке Волге, Каме и Белой». — «Морской сборник», 1924, № 8,9
«Военные моряки на фронтах гражданской войны». Военмориздат, 1939
«Вспоминая былые походы. Сборник воспоминаний ветеранов Волжской военной флотилии» (1918–1920), Волго-Вятское книжное издательство, 1968 г.
Давыдов О. «В боях за Волгу». — «Волжская вахта». 1958, 25 марта.
Жадаев Ф. «Десант в Кара-Кумах.» — «Горьковский рабочий», 1958, 2 ноября
Исаев Алексей «Сталинград. За Волгой для нас земли нет.» «Яуза. ЭКСМО.»
Колбин И. Н. «Борьба за Волгу и Каму в 1918 г.» Огиз, «Молодая гвардия», 1931 г.
Колбин И. Н. «Поход Волжской флотилии», — «Правда», 1935, 3 января.
Корягин Г. «Боевой путь», — «Горьковская правда», 1918, 11 июня
Леонтьев А. «Волжская военная флотилия в борьбе с контрреволюцией». — В кн.: «Очерки по истории Октябрьской революции в Нижегородской губернии». Н. Новгород, Истпартотдел губкома ВКП(б), 1928, стр. 88-168
Мордвинов Р. Н. "Волжская военная флотилия в гражданской войне (1918–1920 гг.), Москва, Военмориздат, 1952
Мордвинов Р. Н. «Курсом „Авроры“. Формирование советского Военно-Морского Флота. Начало его боевой деятельности (ноябрь 1917 — март 1919)». М., Воениздат 1962 г. (О Волжской военной флотилии — гл. 3 и 4)
Новожилов А. «Там, где вооружалась флотилия». — «Горьковский рабочий», 1958, 20 июня.
Савин М. «Комиссар флотилии». Пенза, 1957
Сутырин С. «Балтийцы на Волге». (Воспоминания). — «Горьковская правда», 1957, 26 октября.
Фролов Ф. «Комсомольцы-кожановцы». — «Горьковская правда», 1958, 21 февраля.
«Этих дней не смолкнет слава». М. «Речной транспорт», 1958