Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Повстання ОУН у 1939 році повстання прихильників та боєвиків Організації Українських Націоналістів під час польської кам

Повстання ОУН 1939 року

Повстання ОУН 1939 року

Повстання ОУН у 1939 році — повстання прихильників та боєвиків Організації Українських Націоналістів під час польської кампанії у вересні 1939 року. Мета повстання — захоплення влади в Західній Україні та проголошення відновлення української держави.

Повстання ОУН 1939 року
Участь у військовому конфлікті Польська кампанія

Історична довідка

Діяльність УВО

У першій половині 1920-х рр. Українській Військовій Організації (УВО) вдалося створити кілька партизанських загонів, але вони були розбиті польськими силовиками. Концепція створення партизанських загонів була відновлена в 1934 році, після остаточного об'єднання УВО зі структурами Організації Українських Націоналістів. Це був проект зелених кадрів, який передбачав у разі арешту активістів ОУН ховатися в лісах і створювати партизанські загони. На засіданні Крайового Проводу ОУН у лютому 1934 р. (в якому брали участь Степан Бандера, Іван Малюка, Ярослав Стецько, Ярослав Спольський, Олександр Пашкевич, Ярослав Макаруська) було вирішено, що такі відділи діятимуть на Волині, а один із них Завдання полягали б у порятунку членів ОУН з в'язниць. Проте рішення про створення підрозділів не повідомлялося до призначення командирів цих груп.

Увесь час свого існування УВО фінансувався, підтримувався та контролювався німецькою розвідкою, а керівництво УВО підтримувало постійний контакт з німецькими офіцерами. Керував розвідкою організації Роман Сушко. Для контролю над УВО німці делегували до нього як політичного менеджера Ріко Ярого (австрійського, а потім німецького розвідника), який під приводом проведення наукових досліджень шпигував на користь Абверу та збирав дані про ситуацію в Польщі та її потенціал озброєння.

З 1922 року УВО в обмін на матеріальну підтримку та наївні політичні обіцянки надавав німцям розвідувальні матеріали.

У 1922 р. УВО, за українсько-німецькою угодою, проходили вишкіл у рейшвері. Через рік у Мюнхені було створено спеціальний навчальний центр для українців, а у 1924 році — ще один навчальний центр для диверсантів, терористів і шпигунів. Кандидатів, які мали пройти такі вишколи, відбирало Об'єднання українських старшин у Німеччині (засноване 1921 р.). Крім того, українські командири почали готуватися у Вільному місті Данциг у 1928 році, а Абвер також організував навчання в Чехословаччині. Додаткові курси (для людей, які мали вести розвідку та диверсію в СРСР) були організовані в Кенігсберзі, їх організувала німецька Абвергруппа при штабі 1-ї дивізії в цьому місті.

6 липня 1926 р. під час одного із засідань УВО в Берліні (від того року головний осередок УВО був у цьому місті) зібраним було повідомлено, що німці чекають від українських союзників шпигунських даних про Військо Польське та політичне та економічне становище ІІ РП. Інформаторами були українці, наприклад військова служба в польському війську, залізничники, поштові службовці, чиновники чи лісники. Про розмах української шпигунської діяльності свідчить той факт, що лише у 1928 р. у польських тюрмах відбували покарання сто агентів, пов'язаних з УВО.

Діяльність ОУН

У 1929 р. в результаті злиття радикальних націоналістичних груп (зокрема УВО) було створено Організацію Українських Націоналістів. У липні 1930 р. УВО та ОУН приєдналися до т. зв другого виступу — терористичної та диверсійної акції, спрямованої проти польської окупації. Це зустріло реакцію польського уряду, який приступив до пацифікації Галичини. Хвиля арештів діячів ОУН влітку 1934 р. паралізувала організацію. Спроба створити філії була зроблена лише в липні 1937 року. Василь Сидор створив 2 таких загони (Вовки, 32 бійці, командир Василь Макар Сіроманець та другий підрозділ з такою ж назвою), але вони незабаром розпалися через арешти.

Після Мюнхенської угоди Третій Райх у рамках ескалації тиску на Польщу (а водночас і на СРСР) відновив контакти з ОУН, які були припинені з 1934 року. У їх складі Абвер підтримував організацію українських воєнізованих формувань (Карпатської Січі) на території Карпатської України, з осені 1938 року автономної третьої частини Чехо-Словаччини. У результаті висновків проводу ОУН на чолі з Андрієм Мельником у 1939 р. при Абвері було сформовано Український легіон. Абвер на чолі з Вільгельмом Канарісом намагався спровокувати антипольське повстання на Волині та Галичні. Канаріс мав переконати Гітлера використати «українську карту» у майбутній війні з Польщею. Керівництво ОУН також було обмануте, що воно зможе здійснити «Національну революцію» у Польській республіці та створити «Західну Україну».

З вересня 1938 р. по березень 1939 р. відбулося 397 демонстрацій, 47 диверсій і 34 терористичні акти, організовані націоналістами. З 16 березня по 12 квітня 1939 р. відбулося 59 демонстрацій, 5 диверсій і 21 терор. Активізація діяльності ОУН була значною мірою результатом натхнення Абверу, який на початку війни хотів перевірити реальну міцність фінансованої ним організації, яка вважала себе союзником Німеччини. Державна поліція проводила превентивні арешти членів і прихильників ОУН.

У лютому 1939 року Лев Ребет, побоюючись арешту, передав керівництво національною організацією Мирославу Турашу. 21-23 березня 1939 р. відбулися масові арешти, якими планувалося ліквідувати Крайовий провід ОУН. Серед інших затримали Ребета та ще понад 80 активістів незалежницьких організацій. в провінції на Волині (на 17.08.1939 р.) заарештовано 754 особи (ув'язнено 624), у Львові (на 1.07.1939 р.) затримано 1621 особу, підозрюваних в приналежності до ОУН.

Оскільки в червні Тураш, повертаючись з-за кордону, загинув при перетині польсько-чехословацького кордону, крайовим Головою ОУН став Володимир Тимчій. Він розгорнув інтенсивну підготовку до повстання. На той час ОУН нараховувала близько 8-9 тисяч членів, і СУМ, мабуть, було такою ж чисельною. Можна було розраховувати й на кількаразово більшу групу симпатиків ОУН. Влітку 1939 р. щонайменше в 9 районах ОУН з існуючих 18 були створені лісові вишкільні табори, де проводилися заняття зі стрільби та тактики. Для вступу в бій після початку війни і поставлених завдань також були сформовані спеціальні групи. Наприкінці серпня в лісах почали з'являтися групи української молоді, захищаючись від мобілізації до Війська Польського (тривога від 24 серпня, генеральна від 31 серпня).

Зброю для запланованого нацистами антипольського повстання мали транспортувати сухопутним шляхом через Словаччину або повітряним шляхом зі Східної Пруссії. Повстанці мали захопити лінію Стрий-Новий Сонч і Подільську залізницю, щоб забезпечити легке постачання. Саме для посилення повстання в Німеччині було сформовано Український легіон. Передбачалося, що легіон буде підсилений місцевими загонами ОУН та дезертирами з Війська Польського. На місці, в країні, також була організована диверсійна мережа, яка налічувала близько 4 тис. осіб.

Німці підрахували, що для початку повстання потрібно 1300 офіцерів і 12 000 солдатів. Цей проект обговорили Роман Сушка та полковник Ервін фон Лагузен з 13 червня по 3 липня 1939 року. Проте укладення пакту Молотова — Ріббентропа 23 серпня 1939 р. при відомій ворожості радянської влади до українського незалежницького руху змусило німців відмовитися від використання українських військ і проекту початку повстання.

Реалізація плану та настрої українців

Німецькі аналітики побоювалися, що провокування українського повстання у східній Малопольщі може спровокувати втручання Радянського Союзу та переростання конфлікту у європейську війну. Адольф Гітлер також боявся, що прихід німецької армії на українські землі вимагатиме певного ставлення Німеччини до українського питання та конфлікту з СРСР. Від цієї проблеми його звільнило укладення пакту Молотова — Ріббентропа. У свою чергу пропонував Гітлеру використати галицьких українців подібно до судетських німців у Чехословаччині, але Гітлер боявся польських репресій проти німецької меншини в Польщі. Була також пропозиція абверу використовувати замість українського населення озброєні диверсійні групи, що складалися з членів ОУН (K-Organisation Ost-Galizien).

23 серпня 1939 Німеччина підписала договір з СРСР; того ж дня Німеччина вирішила не використовувати українські війська у запланованій війні.

24 серпня 1939 року члени Вищого комітету УНДО одноголосно прийняли декларацію про виконання громадянського обов'язку перед польською державою. На підставі цієї заяви 2 вересня підмаршалок Василь Мудрий заявив у сеймі про лояльність українського населення до Польщі. Проте в ніч з 1 на 2 вересня за наказом Міністерства внутрішніх справ українських активістів і політиків було заарештовано і відправлено до табору в Березі Картузькій. Деякі з арештованих, однак, були звільнені з 5 вересня старостами на підставі своїх повноважень.

Окрім НК УНДО, заяви про підтримку польської державної влади склали: уряд УНР в екзилі, митрополит Анджей Шептицький як представник УГКЦ, Степан Скрипник як представник українців. Волині.

Під час Вересневої кампанії у Війську Польському служило від 106 314 до 111 910 українських вояків. З них щонайменше 7800 загинули і близько 15 000 були поранені. Близько 60 тис. солдатів потрапили в німецький полон і близько 20 тис. — у радянський.

Антипольське повстання

Перед самим початком Другої світової війни німці призупинили організацію антипольського повстання ОУН через пакт Молотова — Ріббентропа. СРСР не бажав жодних дій українців на території, що входила до його «зони інтересів», а Третій Райх не хотів дратувати відносини з новим союзником. Крім того, в ніч з 1 на 2 вересня 1939 р. польська поліція в рамках арештів, запланованих на випадок початку війни, затримала кілька тисяч українців, підозрюваних у зв'язках з націоналістичними організаціями.

Зважаючи на небажання СРСР із обіцяною обіцянкою агресії проти Польщі, 12 вересня керівництво Третього Рейху розглядало план антипольського повстання силами ОУН, який, за планом Адольфа Гітлера, мав: призвели до кривавої польської протидії і зрештою до вбивства українськими руками польської поміщицької шляхти в польсько-українській громадянській війні. 15 вересня Вільгельм Канаріс дав Андрію Мельнику умовний дозвіл на початок антипольського повстання. 17 вересня, коли СРСР напав на Польщу, німецька згода втратила чинність.

За словами Ришарда Торжецького, посилаючись на незадокументовані твердження історика Петра Мірчука, пов'язаного з ОУН, у вересні 1939 р. т. зв. Крайовий Провід (Крайовий Провод) ОУН під проводом Лева Ребета відмовився виконати наказ Закордонної Проводи ОУН (під керівництвом А. Мельника) про початок антипольського повстання як диверсію на користь Німеччини. Лев Ребет вважав, що в умовах пакту Молотова — Ріббентропа це буде дія лише в інтересах СРСР, якого він вважав головним ворогом України. Ґжеґож Мотика та Кшиштоф Лада сумніваються у можливості відмови ОУН розпочати антипольське повстання; на їхню думку, повстання було перервано самими німцями через вступ Червоної армії в кордони ІІ Речі Посполитої.

Проте з 12 вересня відбувалися неузгоджені, здебільшого легко придушені армією та поліцією, диверсійні акції озброєних боївок ОУН у південно-східних воєводствах Польщі (перша у ніч з 12 на 13 вересня у Стрию). Вони загострилися в хаосі після вступу Червоної армії.

6 вересня 1939 р. 1-й батальйон Львівської бригади НПО був перекинутий до Миколаєва, звідки його сповістили про українські заворушення. Місто прикрасили українськими прапорами, які мешканці зняли після приходу армії. Заворушень не було, тому того ж дня батальйон повернувся до Львова. 10 вересня в Миколаєві та 10 прилеглих селах польську поліцію було роззброєно та розпочато мобілізацію українців.

Після 10 вересня 1939 р., коли становище Війська Польського стало несприятливим, ставлення ОУН змінилося, були численні українські дезертирства та диверсії, але цей рух не набув масових форм. На це також вплинула евакуація польської адміністрації та державної поліції. В таких умовах українське населення почало організовувати власні охоронні сили.

Перші сутички між українським населенням і польською армією відбулися під Явірником-Руським і Рясним-Руським (ґміна Бржуховіце).

Більші акції проти польської влади відбулися в ніч з 12 на 13 вересня. Ця дата була пов'язана з прибуттям німецьких військ через Самбор у глиб Галичини. Того дня почалася облога Львова вермахтом, що було сприйнято місцевими боївками ОУН як сигнал до початку боротьби.

Повстання та диверсійні дії були придушені силами Війська Польського, особливо після захоплення Стрия спецгрупами ОУН у ніч з 12 на 13 вересня, маючи характер локального повстання.

У наступні дні подібні акції ОУН відбулися в етнічно змішаних районах, диверсії відбулися, серед ін. у Підгорцях, Бориславі, Трускавці, Мрожниці, Жукотині, Уричі, Щерці, в околицях Миколаїва (місто та поліцейська станція були захоплені) та Жидачіва, де було захоплено 2 мости (автомобільний міст у Дем'янці та залізничний міст у Розвадові). Багато разів метою ОУН було захоплення влади в окремих містах до вступу радянських і німецьких військ. Було також роззброєння польських вояків і навіть спорадичні сутички з відступаючими частинами Війська Польського та поліції.

Проти диверсійної діяльності поляки направили значні сили поліції та армії. Таким чином після запеклих боїв, але з великими втратами, було придушено українські заворушення в Миколаєві та Жидачові (наприклад, у бою за село Надятичі поліція втратила 12 убитих і 31 важко пораненим). Оунівців, захоплених озброєними, зазвичай розстрілювали на місці, в т.ч у селі Дуліби таким чином було розстріляно 6 українців, у Стрию — 40. Села, звідки стріляли по патрулях Війська Польського, зазвичай спалювали. Це викликало скорочення боївки ОУН. Було також, що брали заручників з числа українського населення, якому загрожувала смерть у разі обстрілу польських військ.

Чергова активізація диверсій відбулася після 17 вересня 1939 року, головним чином на Волині та Південному Поліссі, а також у Тарнопольському та Станіславівському воєводствах. У районах Бережан і Підгайків відбулося навіть «невелике повстання».

ОУН вбивала переважно польських осадників, роззброєних вояків і простих місцевих селян. У акціях також брала участь частина місцевого населення, а також комуністичні боївки та соціальні маргінали, наприклад в селах Конюхи та Потутори загалом було вбито близько 100 поляків, а в Колоні Якубовіце було спалено 57 дворів і вбито близько 20 поляків. Ще 85 людей загинули в селі Славентин Підгаєцького району. Особлива активізація українських дій проти поляків відбулася в Бережанському та Підгайцькому повітах.

Наслідки

Загалом у акціях проти польського мирного населення у вересні та жовтні 1939 року було вбито близько 2000 поляків у Галичині та близько 1000 на Волині.

Оунівці, а також петлюрівці брали участь у багатьох диверсійних акціях. Деякі виступи проти мирного населення були результатом дій звичайних злочинців і мали розбійницький характер.

З 29 серпня по 23 вересня 1939 р. у диверсійних акціях спецпідрозділів ОУН брали участь 7729 осіб, переважно військових груп ОУН. Ці акції охопили 183 польські міста. Оунівці захопили один танк, кілька літаків і гармат, 23 важких і 80 легких кулеметів, 3757 гвинтівок, 3445 гармат, 25 автомашин. У полон потрапило 3610 поляків, убито 769, поранено 37. Головним чином внаслідок дій Війська Польського та поліції українці втратили 160 вбитих і 53 поранених. Спалено не менше 4 польських сіл і зруйновано 1 міст. Результатом польської контракції було спалення 5 українських сіл.

Виноски

  1. Зокрема, Євген Коновалець підтримував контакти з наступними керівниками Абверу: полковником Фрідріхом Гемппом (1921-1925), майором Гюнтером Швантенсеном (1925-1929), полковником Фердинандом фон Бредоу (1929-1932), командувачем Конрадом Пацігом (1932-1934), а з січня 1935 року з адміралом Вільгельмом Канарісом. K. Grünberg, B. Sprengel, Trudne sąsiedztwo, Warszawa 2005, s. 355.
  2. Ryszard Torzecki, Kwestia ukraińska w polityce III Rzeszy (1933—1945), Warszawa 1972, s. 36-27, 40-42, 63.
  3. Karol Grünberg, Bolesław Sprengel, Trudne sąsiedztwo, Warszawa 2005, s. 355, 358—359, 372, 422—423.
  4. Zięciem Jewhena Konowalca, od jego śmierci w zamachu w maju 1938 roku pełniącym obowiązki głównego prowidnyka OUN.
  5. Władysław Filar, Wydarzenia wołyńskie 1939—1944, Wydawnictwo Adam Marszałek, Toruń 2008.
  6. (пол.). Архів оригіналу за 4 листопада 2016. Процитовано 31 березня 2023.
  7. Waldemar Rezmer, Stanowisko i udział Ukraińców w niemiecko-polskiej kampanii 1939 roku, w: Polska-Ukraina. Trudne pytania, t. 4, s. 24.
  8. Większość po kilku dniach zwolniono — zob. Grzegorz Motyka, Od rzezi wołyńskiej do akcji «Wisła», Kraków 2011, , s. 42.
  9. Informacje Torzeckiego, jakoby OUN odmówiła wszczęcia rebelii, opierają się wyłącznie na powojennych i nieudokumentowanych zaprzeczeniach nacjonalistów z OUN. — Krzysztof Łada, Teoria i ludobójcza praktyka ukraińskiego integralnego nacjonalizmu wobec Polaków, Żydów i Rosjan w pierwszej połowie XX wieku., [w:] Wołyń i Małopolska Wschodnia 1943—1944, Red. Czesław Partacz, Bogusław Polak, Waldemar Handke, Koszalin-Leszno 2004, , s. 63-67.
  10. «KE OUN odmówiła Prowidowi zgody na wywołanie powstania. Stanowisko to było bezspornie skutkiem niemieckiej polityki zagranicznej. Narodowcy ukraińscy obawiali się, że ostatni układ (23 VIII 1939 r.) brał pod uwagę możliwość włączenia Ukrainy Zachodniej do ZSRR»: Ryszard Torzecki, Polacy i Ukraińcy. Sprawa ukraińska w czasie II wojny światowej na terenie II Rzeczypospolitej, Warszawa 1993 Wyd. PWN, , s. 24, 30-37.
  11. Ryszard Torzecki, Kwestia ukraińska w polityce…, s. 178—186, 187—189.
  12. Grzegorz Motyka, Ukraińska partyzantka 1942—1960, s. 68-69.
  13. Krzysztof Łada, Teoria i ludobójcza praktyka ukraińskiego integralnego nacjonalizmu…, op. cit., s. 63-67.
  14. Wobec braku zgody Krajowej Egzekutywy OUN, decyzje akcji podejmowały struktury lokalne.
  15. Grzegorz Motyka, Ukraińska partyzantka…, s. 69-73.
  16. G. Mazur, J. Skwara, J. Węgierski, Kronika 2350 dni wojny i okupacji Lwowa, s. 39.
  17. Kronika…, s. 41.
  18. Grzegorz Motyka, Od rzezi wołyńskiej do akcji «Wisła», s. 45.
  19. Motyka, Grzegorz (2006). Recenzje i polemiki: W. Szpicer, W. Moroz – Krajowyj Prowindyk Wołodymyr Tymczij – „Łopatynśkij”, Wydawnictwo Afisza, Lwów, 2004. Pamięć i Sprawiedliwość. Biuletyn Instytutu Pamięci Narodowej nr 2/10/2006. Warszawa: IPN. с. 357-361. ISSN 1427-7476.
  20. Grzegorz Motyka, Ukraińska partyzantka 1942—1960, s. 71.
  21. Tak określa te wystąpienia Andrij Rukkas w książce Zbrojni zahony Orhanizaciji Ukrainśkich Nacjonalistiw na Bereżanszczyni (wereseń 1939), Lwiw 2004).

Література

  • Roman Wysocki: Organizacja Ukraińskich Nacjonalistów w Polsce w latach 1929—1939, Lublin 2003,wyd. Wydawnictwo UMCS, .
  • Grzegorz Motyka: Ukraińska partyzantka 1942—1960. Działalność Organizacji Ukraińskich Nacjonalistów i Ukraińskiej Powstańczej Armii, Warszawa, oficyna wydawnicza Rytm, 2006, .
  • Robert Potocki: Polityka państwa polskiego wobec zagadnienia ukraińskiego w latach 1930—1939, Lublin 2003, .

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Povstannya OUN u 1939 roci povstannya prihilnikiv ta boyevikiv Organizaciyi Ukrayinskih Nacionalistiv pid chas polskoyi kampaniyi u veresni 1939 roku Meta povstannya zahoplennya vladi v Zahidnij Ukrayini ta progoloshennya vidnovlennya ukrayinskoyi derzhavi Povstannya OUN 1939 roku Uchast u vijskovomu konfliktiPolska kampaniyaIstorichna dovidkaDiyalnist UVO U pershij polovini 1920 h rr Ukrayinskij Vijskovij Organizaciyi UVO vdalosya stvoriti kilka partizanskih zagoniv ale voni buli rozbiti polskimi silovikami Koncepciya stvorennya partizanskih zagoniv bula vidnovlena v 1934 roci pislya ostatochnogo ob yednannya UVO zi strukturami Organizaciyi Ukrayinskih Nacionalistiv Ce buv proekt zelenih kadriv yakij peredbachav u razi areshtu aktivistiv OUN hovatisya v lisah i stvoryuvati partizanski zagoni Na zasidanni Krajovogo Provodu OUN u lyutomu 1934 r v yakomu brali uchast Stepan Bandera Ivan Malyuka Yaroslav Stecko Yaroslav Spolskij Oleksandr Pashkevich Yaroslav Makaruska bulo virisheno sho taki viddili diyatimut na Volini a odin iz nih Zavdannya polyagali b u poryatunku chleniv OUN z v yaznic Prote rishennya pro stvorennya pidrozdiliv ne povidomlyalosya do priznachennya komandiriv cih grup Uves chas svogo isnuvannya UVO finansuvavsya pidtrimuvavsya ta kontrolyuvavsya nimeckoyu rozvidkoyu a kerivnictvo UVO pidtrimuvalo postijnij kontakt z nimeckimi oficerami Keruvav rozvidkoyu organizaciyi Roman Sushko Dlya kontrolyu nad UVO nimci deleguvali do nogo yak politichnogo menedzhera Riko Yarogo avstrijskogo a potim nimeckogo rozvidnika yakij pid privodom provedennya naukovih doslidzhen shpiguvav na korist Abveru ta zbirav dani pro situaciyu v Polshi ta yiyi potencial ozbroyennya Z 1922 roku UVO v obmin na materialnu pidtrimku ta nayivni politichni obicyanki nadavav nimcyam rozviduvalni materiali U 1922 r UVO za ukrayinsko nimeckoyu ugodoyu prohodili vishkil u rejshveri Cherez rik u Myunheni bulo stvoreno specialnij navchalnij centr dlya ukrayinciv a u 1924 roci she odin navchalnij centr dlya diversantiv teroristiv i shpiguniv Kandidativ yaki mali projti taki vishkoli vidbiralo Ob yednannya ukrayinskih starshin u Nimechchini zasnovane 1921 r Krim togo ukrayinski komandiri pochali gotuvatisya u Vilnomu misti Dancig u 1928 roci a Abver takozh organizuvav navchannya v Chehoslovachchini Dodatkovi kursi dlya lyudej yaki mali vesti rozvidku ta diversiyu v SRSR buli organizovani v Kenigsberzi yih organizuvala nimecka Abvergruppa pri shtabi 1 yi diviziyi v comu misti 6 lipnya 1926 r pid chas odnogo iz zasidan UVO v Berlini vid togo roku golovnij oseredok UVO buv u comu misti zibranim bulo povidomleno sho nimci chekayut vid ukrayinskih soyuznikiv shpigunskih danih pro Vijsko Polske ta politichne ta ekonomichne stanovishe II RP Informatorami buli ukrayinci napriklad vijskova sluzhba v polskomu vijsku zaliznichniki poshtovi sluzhbovci chinovniki chi lisniki Pro rozmah ukrayinskoyi shpigunskoyi diyalnosti svidchit toj fakt sho lishe u 1928 r u polskih tyurmah vidbuvali pokarannya sto agentiv pov yazanih z UVO Diyalnist OUN U 1929 r v rezultati zlittya radikalnih nacionalistichnih grup zokrema UVO bulo stvoreno Organizaciyu Ukrayinskih Nacionalistiv U lipni 1930 r UVO ta OUN priyednalisya do t zv drugogo vistupu teroristichnoyi ta diversijnoyi akciyi spryamovanoyi proti polskoyi okupaciyi Ce zustrilo reakciyu polskogo uryadu yakij pristupiv do pacifikaciyi Galichini Hvilya areshtiv diyachiv OUN vlitku 1934 r paralizuvala organizaciyu Sproba stvoriti filiyi bula zroblena lishe v lipni 1937 roku Vasil Sidor stvoriv 2 takih zagoni Vovki 32 bijci komandir Vasil Makar Siromanec ta drugij pidrozdil z takoyu zh nazvoyu ale voni nezabarom rozpalisya cherez areshti Pislya Myunhenskoyi ugodi Tretij Rajh u ramkah eskalaciyi tisku na Polshu a vodnochas i na SRSR vidnoviv kontakti z OUN yaki buli pripineni z 1934 roku U yih skladi Abver pidtrimuvav organizaciyu ukrayinskih voyenizovanih formuvan Karpatskoyi Sichi na teritoriyi Karpatskoyi Ukrayini z oseni 1938 roku avtonomnoyi tretoyi chastini Cheho Slovachchini U rezultati visnovkiv provodu OUN na choli z Andriyem Melnikom u 1939 r pri Abveri bulo sformovano Ukrayinskij legion Abver na choli z Vilgelmom Kanarisom namagavsya sprovokuvati antipolske povstannya na Volini ta Galichni Kanaris mav perekonati Gitlera vikoristati ukrayinsku kartu u majbutnij vijni z Polsheyu Kerivnictvo OUN takozh bulo obmanute sho vono zmozhe zdijsniti Nacionalnu revolyuciyu u Polskij respublici ta stvoriti Zahidnu Ukrayinu Z veresnya 1938 r po berezen 1939 r vidbulosya 397 demonstracij 47 diversij i 34 teroristichni akti organizovani nacionalistami Z 16 bereznya po 12 kvitnya 1939 r vidbulosya 59 demonstracij 5 diversij i 21 teror Aktivizaciya diyalnosti OUN bula znachnoyu miroyu rezultatom nathnennya Abveru yakij na pochatku vijni hotiv pereviriti realnu micnist finansovanoyi nim organizaciyi yaka vvazhala sebe soyuznikom Nimechchini Derzhavna policiya provodila preventivni areshti chleniv i prihilnikiv OUN U lyutomu 1939 roku Lev Rebet poboyuyuchis areshtu peredav kerivnictvo nacionalnoyu organizaciyeyu Miroslavu Turashu 21 23 bereznya 1939 r vidbulisya masovi areshti yakimi planuvalosya likviduvati Krajovij provid OUN Sered inshih zatrimali Rebeta ta she ponad 80 aktivistiv nezalezhnickih organizacij v provinciyi na Volini na 17 08 1939 r zaareshtovano 754 osobi uv yazneno 624 u Lvovi na 1 07 1939 r zatrimano 1621 osobu pidozryuvanih v prinalezhnosti do OUN Oskilki v chervni Turash povertayuchis z za kordonu zaginuv pri peretini polsko chehoslovackogo kordonu krajovim Golovoyu OUN stav Volodimir Timchij Vin rozgornuv intensivnu pidgotovku do povstannya Na toj chas OUN narahovuvala blizko 8 9 tisyach chleniv i SUM mabut bulo takoyu zh chiselnoyu Mozhna bulo rozrahovuvati j na kilkarazovo bilshu grupu simpatikiv OUN Vlitku 1939 r shonajmenshe v 9 rajonah OUN z isnuyuchih 18 buli stvoreni lisovi vishkilni tabori de provodilisya zanyattya zi strilbi ta taktiki Dlya vstupu v bij pislya pochatku vijni i postavlenih zavdan takozh buli sformovani specialni grupi Naprikinci serpnya v lisah pochali z yavlyatisya grupi ukrayinskoyi molodi zahishayuchis vid mobilizaciyi do Vijska Polskogo trivoga vid 24 serpnya generalna vid 31 serpnya Zbroyu dlya zaplanovanogo nacistami antipolskogo povstannya mali transportuvati suhoputnim shlyahom cherez Slovachchinu abo povitryanim shlyahom zi Shidnoyi Prussiyi Povstanci mali zahopiti liniyu Strij Novij Sonch i Podilsku zaliznicyu shob zabezpechiti legke postachannya Same dlya posilennya povstannya v Nimechchini bulo sformovano Ukrayinskij legion Peredbachalosya sho legion bude pidsilenij miscevimi zagonami OUN ta dezertirami z Vijska Polskogo Na misci v krayini takozh bula organizovana diversijna merezha yaka nalichuvala blizko 4 tis osib Nimci pidrahuvali sho dlya pochatku povstannya potribno 1300 oficeriv i 12 000 soldativ Cej proekt obgovorili Roman Sushka ta polkovnik Ervin fon Laguzen z 13 chervnya po 3 lipnya 1939 roku Prote ukladennya paktu Molotova Ribbentropa 23 serpnya 1939 r pri vidomij vorozhosti radyanskoyi vladi do ukrayinskogo nezalezhnickogo ruhu zmusilo nimciv vidmovitisya vid vikoristannya ukrayinskih vijsk i proektu pochatku povstannya Realizaciya planu ta nastroyi ukrayincivNimecki analitiki poboyuvalisya sho provokuvannya ukrayinskogo povstannya u shidnij Malopolshi mozhe sprovokuvati vtruchannya Radyanskogo Soyuzu ta pererostannya konfliktu u yevropejsku vijnu Adolf Gitler takozh boyavsya sho prihid nimeckoyi armiyi na ukrayinski zemli vimagatime pevnogo stavlennya Nimechchini do ukrayinskogo pitannya ta konfliktu z SRSR Vid ciyeyi problemi jogo zvilnilo ukladennya paktu Molotova Ribbentropa U svoyu chergu proponuvav Gitleru vikoristati galickih ukrayinciv podibno do sudetskih nimciv u Chehoslovachchini ale Gitler boyavsya polskih represij proti nimeckoyi menshini v Polshi Bula takozh propoziciya abveru vikoristovuvati zamist ukrayinskogo naselennya ozbroyeni diversijni grupi sho skladalisya z chleniv OUN K Organisation Ost Galizien 23 serpnya 1939 Nimechchina pidpisala dogovir z SRSR togo zh dnya Nimechchina virishila ne vikoristovuvati ukrayinski vijska u zaplanovanij vijni 24 serpnya 1939 roku chleni Vishogo komitetu UNDO odnogolosno prijnyali deklaraciyu pro vikonannya gromadyanskogo obov yazku pered polskoyu derzhavoyu Na pidstavi ciyeyi zayavi 2 veresnya pidmarshalok Vasil Mudrij zayaviv u sejmi pro loyalnist ukrayinskogo naselennya do Polshi Prote v nich z 1 na 2 veresnya za nakazom Ministerstva vnutrishnih sprav ukrayinskih aktivistiv i politikiv bulo zaareshtovano i vidpravleno do taboru v Berezi Kartuzkij Deyaki z areshtovanih odnak buli zvilneni z 5 veresnya starostami na pidstavi svoyih povnovazhen Okrim NK UNDO zayavi pro pidtrimku polskoyi derzhavnoyi vladi sklali uryad UNR v ekzili mitropolit Andzhej Sheptickij yak predstavnik UGKC Stepan Skripnik yak predstavnik ukrayinciv Volini Pid chas Veresnevoyi kampaniyi u Vijsku Polskomu sluzhilo vid 106 314 do 111 910 ukrayinskih voyakiv Z nih shonajmenshe 7800 zaginuli i blizko 15 000 buli poraneni Blizko 60 tis soldativ potrapili v nimeckij polon i blizko 20 tis u radyanskij Antipolske povstannyaPered samim pochatkom Drugoyi svitovoyi vijni nimci prizupinili organizaciyu antipolskogo povstannya OUN cherez pakt Molotova Ribbentropa SRSR ne bazhav zhodnih dij ukrayinciv na teritoriyi sho vhodila do jogo zoni interesiv a Tretij Rajh ne hotiv dratuvati vidnosini z novim soyuznikom Krim togo v nich z 1 na 2 veresnya 1939 r polska policiya v ramkah areshtiv zaplanovanih na vipadok pochatku vijni zatrimala kilka tisyach ukrayinciv pidozryuvanih u zv yazkah z nacionalistichnimi organizaciyami Zvazhayuchi na nebazhannya SRSR iz obicyanoyu obicyankoyu agresiyi proti Polshi 12 veresnya kerivnictvo Tretogo Rejhu rozglyadalo plan antipolskogo povstannya silami OUN yakij za planom Adolfa Gitlera mav prizveli do krivavoyi polskoyi protidiyi i zreshtoyu do vbivstva ukrayinskimi rukami polskoyi pomishickoyi shlyahti v polsko ukrayinskij gromadyanskij vijni 15 veresnya Vilgelm Kanaris dav Andriyu Melniku umovnij dozvil na pochatok antipolskogo povstannya 17 veresnya koli SRSR napav na Polshu nimecka zgoda vtratila chinnist Za slovami Risharda Torzheckogo posilayuchis na nezadokumentovani tverdzhennya istorika Petra Mirchuka pov yazanogo z OUN u veresni 1939 r t zv Krajovij Provid Krajovij Provod OUN pid provodom Leva Rebeta vidmovivsya vikonati nakaz Zakordonnoyi Provodi OUN pid kerivnictvom A Melnika pro pochatok antipolskogo povstannya yak diversiyu na korist Nimechchini Lev Rebet vvazhav sho v umovah paktu Molotova Ribbentropa ce bude diya lishe v interesah SRSR yakogo vin vvazhav golovnim vorogom Ukrayini Gzhegozh Motika ta Kshishtof Lada sumnivayutsya u mozhlivosti vidmovi OUN rozpochati antipolske povstannya na yihnyu dumku povstannya bulo perervano samimi nimcyami cherez vstup Chervonoyi armiyi v kordoni II Rechi Pospolitoyi Prote z 12 veresnya vidbuvalisya neuzgodzheni zdebilshogo legko pridusheni armiyeyu ta policiyeyu diversijni akciyi ozbroyenih boyivok OUN u pivdenno shidnih voyevodstvah Polshi persha u nich z 12 na 13 veresnya u Striyu Voni zagostrilisya v haosi pislya vstupu Chervonoyi armiyi 6 veresnya 1939 r 1 j bataljon Lvivskoyi brigadi NPO buv perekinutij do Mikolayeva zvidki jogo spovistili pro ukrayinski zavorushennya Misto prikrasili ukrayinskimi praporami yaki meshkanci znyali pislya prihodu armiyi Zavorushen ne bulo tomu togo zh dnya bataljon povernuvsya do Lvova 10 veresnya v Mikolayevi ta 10 prileglih selah polsku policiyu bulo rozzbroyeno ta rozpochato mobilizaciyu ukrayinciv Pislya 10 veresnya 1939 r koli stanovishe Vijska Polskogo stalo nespriyatlivim stavlennya OUN zminilosya buli chislenni ukrayinski dezertirstva ta diversiyi ale cej ruh ne nabuv masovih form Na ce takozh vplinula evakuaciya polskoyi administraciyi ta derzhavnoyi policiyi V takih umovah ukrayinske naselennya pochalo organizovuvati vlasni ohoronni sili Pershi sutichki mizh ukrayinskim naselennyam i polskoyu armiyeyu vidbulisya pid Yavirnikom Ruskim i Ryasnim Ruskim gmina Brzhuhovice Bilshi akciyi proti polskoyi vladi vidbulisya v nich z 12 na 13 veresnya Cya data bula pov yazana z pributtyam nimeckih vijsk cherez Sambor u glib Galichini Togo dnya pochalasya obloga Lvova vermahtom sho bulo sprijnyato miscevimi boyivkami OUN yak signal do pochatku borotbi Povstannya ta diversijni diyi buli pridusheni silami Vijska Polskogo osoblivo pislya zahoplennya Striya specgrupami OUN u nich z 12 na 13 veresnya mayuchi harakter lokalnogo povstannya U nastupni dni podibni akciyi OUN vidbulisya v etnichno zmishanih rajonah diversiyi vidbulisya sered in u Pidgorcyah Borislavi Truskavci Mrozhnici Zhukotini Urichi Sherci v okolicyah Mikolayiva misto ta policejska stanciya buli zahopleni ta Zhidachiva de bulo zahopleno 2 mosti avtomobilnij mist u Dem yanci ta zaliznichnij mist u Rozvadovi Bagato raziv metoyu OUN bulo zahoplennya vladi v okremih mistah do vstupu radyanskih i nimeckih vijsk Bulo takozh rozzbroyennya polskih voyakiv i navit sporadichni sutichki z vidstupayuchimi chastinami Vijska Polskogo ta policiyi Proti diversijnoyi diyalnosti polyaki napravili znachni sili policiyi ta armiyi Takim chinom pislya zapeklih boyiv ale z velikimi vtratami bulo pridusheno ukrayinski zavorushennya v Mikolayevi ta Zhidachovi napriklad u boyu za selo Nadyatichi policiya vtratila 12 ubitih i 31 vazhko poranenim Ounivciv zahoplenih ozbroyenimi zazvichaj rozstrilyuvali na misci v t ch u seli Dulibi takim chinom bulo rozstrilyano 6 ukrayinciv u Striyu 40 Sela zvidki strilyali po patrulyah Vijska Polskogo zazvichaj spalyuvali Ce viklikalo skorochennya boyivki OUN Bulo takozh sho brali zaruchnikiv z chisla ukrayinskogo naselennya yakomu zagrozhuvala smert u razi obstrilu polskih vijsk Chergova aktivizaciya diversij vidbulasya pislya 17 veresnya 1939 roku golovnim chinom na Volini ta Pivdennomu Polissi a takozh u Tarnopolskomu ta Stanislavivskomu voyevodstvah U rajonah Berezhan i Pidgajkiv vidbulosya navit nevelike povstannya OUN vbivala perevazhno polskih osadnikiv rozzbroyenih voyakiv i prostih miscevih selyan U akciyah takozh brala uchast chastina miscevogo naselennya a takozh komunistichni boyivki ta socialni marginali napriklad v selah Konyuhi ta Potutori zagalom bulo vbito blizko 100 polyakiv a v Koloni Yakubovice bulo spaleno 57 dvoriv i vbito blizko 20 polyakiv She 85 lyudej zaginuli v seli Slaventin Pidgayeckogo rajonu Osobliva aktivizaciya ukrayinskih dij proti polyakiv vidbulasya v Berezhanskomu ta Pidgajckomu povitah NaslidkiZagalom u akciyah proti polskogo mirnogo naselennya u veresni ta zhovtni 1939 roku bulo vbito blizko 2000 polyakiv u Galichini ta blizko 1000 na Volini Ounivci a takozh petlyurivci brali uchast u bagatoh diversijnih akciyah Deyaki vistupi proti mirnogo naselennya buli rezultatom dij zvichajnih zlochinciv i mali rozbijnickij harakter Z 29 serpnya po 23 veresnya 1939 r u diversijnih akciyah specpidrozdiliv OUN brali uchast 7729 osib perevazhno vijskovih grup OUN Ci akciyi ohopili 183 polski mista Ounivci zahopili odin tank kilka litakiv i garmat 23 vazhkih i 80 legkih kulemetiv 3757 gvintivok 3445 garmat 25 avtomashin U polon potrapilo 3610 polyakiv ubito 769 poraneno 37 Golovnim chinom vnaslidok dij Vijska Polskogo ta policiyi ukrayinci vtratili 160 vbitih i 53 poranenih Spaleno ne menshe 4 polskih sil i zrujnovano 1 mist Rezultatom polskoyi kontrakciyi bulo spalennya 5 ukrayinskih sil VinoskiZokrema Yevgen Konovalec pidtrimuvav kontakti z nastupnimi kerivnikami Abveru polkovnikom Fridrihom Gemppom 1921 1925 majorom Gyunterom Shvantensenom 1925 1929 polkovnikom Ferdinandom fon Bredou 1929 1932 komanduvachem Konradom Pacigom 1932 1934 a z sichnya 1935 roku z admiralom Vilgelmom Kanarisom K Grunberg B Sprengel Trudne sasiedztwo Warszawa 2005 s 355 Ryszard Torzecki Kwestia ukrainska w polityce III Rzeszy 1933 1945 Warszawa 1972 s 36 27 40 42 63 Karol Grunberg Boleslaw Sprengel Trudne sasiedztwo Warszawa 2005 s 355 358 359 372 422 423 Zieciem Jewhena Konowalca od jego smierci w zamachu w maju 1938 roku pelniacym obowiazki glownego prowidnyka OUN Wladyslaw Filar Wydarzenia wolynskie 1939 1944 Wydawnictwo Adam Marszalek Torun 2008 pol Arhiv originalu za 4 listopada 2016 Procitovano 31 bereznya 2023 Waldemar Rezmer Stanowisko i udzial Ukraincow w niemiecko polskiej kampanii 1939 roku w Polska Ukraina Trudne pytania t 4 s 24 Wiekszosc po kilku dniach zwolniono zob Grzegorz Motyka Od rzezi wolynskiej do akcji Wisla Krakow 2011 s 42 Informacje Torzeckiego jakoby OUN odmowila wszczecia rebelii opieraja sie wylacznie na powojennych i nieudokumentowanych zaprzeczeniach nacjonalistow z OUN Krzysztof Lada Teoria i ludobojcza praktyka ukrainskiego integralnego nacjonalizmu wobec Polakow Zydow i Rosjan w pierwszej polowie XX wieku w Wolyn i Malopolska Wschodnia 1943 1944 Red Czeslaw Partacz Boguslaw Polak Waldemar Handke Koszalin Leszno 2004 s 63 67 KE OUN odmowila Prowidowi zgody na wywolanie powstania Stanowisko to bylo bezspornie skutkiem niemieckiej polityki zagranicznej Narodowcy ukrainscy obawiali sie ze ostatni uklad 23 VIII 1939 r bral pod uwage mozliwosc wlaczenia Ukrainy Zachodniej do ZSRR Ryszard Torzecki Polacy i Ukraincy Sprawa ukrainska w czasie II wojny swiatowej na terenie II Rzeczypospolitej Warszawa 1993 Wyd PWN s 24 30 37 Ryszard Torzecki Kwestia ukrainska w polityce s 178 186 187 189 Grzegorz Motyka Ukrainska partyzantka 1942 1960 s 68 69 Krzysztof Lada Teoria i ludobojcza praktyka ukrainskiego integralnego nacjonalizmu op cit s 63 67 Wobec braku zgody Krajowej Egzekutywy OUN decyzje akcji podejmowaly struktury lokalne Grzegorz Motyka Ukrainska partyzantka s 69 73 G Mazur J Skwara J Wegierski Kronika 2350 dni wojny i okupacji Lwowa s 39 Kronika s 41 Grzegorz Motyka Od rzezi wolynskiej do akcji Wisla s 45 Motyka Grzegorz 2006 Recenzje i polemiki W Szpicer W Moroz Krajowyj Prowindyk Wolodymyr Tymczij Lopatynskij Wydawnictwo Afisza Lwow 2004 Pamiec i Sprawiedliwosc Biuletyn Instytutu Pamieci Narodowej nr 2 10 2006 Warszawa IPN s 357 361 ISSN 1427 7476 Grzegorz Motyka Ukrainska partyzantka 1942 1960 s 71 Tak okresla te wystapienia Andrij Rukkas w ksiazce Zbrojni zahony Orhanizaciji Ukrainskich Nacjonalistiw na Berezanszczyni weresen 1939 Lwiw 2004 LiteraturaRoman Wysocki Organizacja Ukrainskich Nacjonalistow w Polsce w latach 1929 1939 Lublin 2003 wyd Wydawnictwo UMCS ISBN 83 227 2101 3 Grzegorz Motyka Ukrainska partyzantka 1942 1960 Dzialalnosc Organizacji Ukrainskich Nacjonalistow i Ukrainskiej Powstanczej Armii Warszawa oficyna wydawnicza Rytm 2006 ISBN 83 7399 163 8 Robert Potocki Polityka panstwa polskiego wobec zagadnienia ukrainskiego w latach 1930 1939 Lublin 2003 ISBN 83 917615 4 1

Дата публікації:
Топ