Єлизавета Габсбурґ

Єлизавета Габсбург (нім. Elisabeth von Habsburg, пол. Elżbieta Rakuszanka; лит. Elžbieta Habsburgaitė; 1436—1505) — королева польська й велика княгиня литовська й руська, дочка імператора Священної Римської імперії Альбрехта II, дружина Казимира IV.

Єлизавета Габсбург нім. Elisabeth von Habsburg пол. Elżbieta Rakuszanka
Прапор Королева Галіції і Лодомерії
1457 — 1505
Коронація:	Титулярна
Попередник:	Владислав Габсбург
Наступник:	Владислав II Ягеллончик
Прапор Королева Русі
1454 — 1505
Коронація:	1454
Попередник:	Софія Гольшанська
Наступник:	Олена Московська
Велика Княгиня Литовська, Руська і Жемайтійська
1454 — 1505
Попередник:	Софія Гольшанська
Наступник:	Олена Московська
Королева Польщі
1454 — 1505
Коронація:	1454
Попередник:	Софія Гольшанська
Наступник:	Олена Московська
Народження:	1436 Відень, Герцогство Австрія^[3]
Смерть:	30 серпня 1505(1505-08-30)^[4]^[5] Краків, Королівство Польське
Поховання:	катедра святих Станіслава і Вацлава
Країна:	Ерцгерцогство Австрія
Рід:	Габсбурги
Батько:	Альбрехт II
Мати:	Єлизавета Люксембурзька
Шлюб:	Казимир IV Ягеллончик
Діти:	Владислав II Ягелончик, Ядвіґа Ягеллонка, Казимир Святий^[4], Ян I Ольбрахт^[4], Олександр Ягеллончик, Сигізмунд I Старий, Барбара Ягеллонка, Софія Ягеллонка, Ганна Ягелонка, ^d^[4], Єлизавета Ягеллонка^[4], ^d і Фридерик Ягеллончик
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Єлизавета була дочкою Альбрехта II Німецького і його дружини Єлизавети Люксембурзької. 10 березня 1454 року вийшла заміж за короля Польщі і великого князя литовського, Казимира IV. Четверо з її синів стали королями, тому її також називають «матір'ю королів».

Після смерті 1457 року бездітного брата Єлизавети Владислава Посмертного вона і її сім'я заявили права на трон Богемії і Угорщини. Через деякий час її старший син, Владислав, отримав обидва трони. Три молодші сини Єлизавети по черзі були королями польськими, двоє з них також були великими князями литовськими.

Сім'я

Єлизавета була одружена з Казимиром IV, королем польськими й великим князем литовським і руським. Мала шістьох синів:

• Владислав Ягеллончик (1456—1516), король Чехії та Угорщини;
• Казимир Святий (1458—1484), намісник батька в Литві, помер молодим, канонізований;
• Ян I Ольбрахт (1459—1501), король Польщі, король Русі після смерті батька;
• Олександр Ягеллончик (1461—1506), великий князь Литовський, Великий князь Руський, після смерті Яна Альбрехта також король Польщі;
• Сигізмунд I (1467—1548), після смерті Олександра став королем Польщі, Великим князем Литовським і Руським;
• Фридерик Ягеллончик (1468—1503), єпископ краківський, потім кардинал і архієпископ гнєзненський.

В Єлизавети також було сім дочок, п'ять з яких вийшли заміж за правителів країн Західної Європи:

• Ядвіга (1457—1502) дружина з 1475 року Георга Багатого (1455—1503), герцога Ландсгут-Баварського;
• Софія (1464—1512) дружина з 1479 року (1460—1536), маркграфа Бранденбург-Ансбахського і Байрейта, мати Альбрехта Прусського;
• Єлизавета (1465—1466/67);
• Єлизавета (1472—1480/81);
• Анна (1476—1503) дружина Богуслава X, герцога Померанського (1454—1523);
• Барбара (1478—1534), дружина з 1496 року герцога Георга Саксонського (1471—1539);
• Єлизавета Ягеллонка (1482—1517), дружина з 1515 року герцога Фрідріха II фон Лігніц (1480—1547).

Примітки

1. Володарка - колишніх земель Королівства Русі, які згодом її чоловік Казимир IV Ягеллончик реорганізовував у воєводства. Консорт.
2. Консорт.
3. Deutsche Nationalbibliothek Record #123396980 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
   d:Track:Q27302d:Track:Q36578
4. Lundy D. R. The Peerage
   d:Track:Q67129259d:Track:Q21401824
5. Pas L. v. Genealogics.org — 2003.
   d:Track:Q19847329d:Track:Q19847326

Посилання

• Brzezińska, Anna (1999). Female Control of Dynastic Politics. У Balázs Nagy; János M. Bak; Marcell Sebők (ред.). . Central European University Press. ISBN . Архів оригіналу за 15 січня 2018. Процитовано 25 жовтня 2012.
• Duczmal, Małgorzata (2012). Jogailaičiai (Lithuanian) . translated by Birutė Mikalonienė and Vyturys Jarutis. Vilnius: . ISBN .
• Putnam, Ruth (1918). . G. P. Putnam's Sons. Архів оригіналу за 30 березня 2017. Процитовано 14 січня 2018.