Станіслао Карачотті

Станіслао Карачотті (італ. Stanislao Caraciotti, 11 грудня 1897, Рим - 9 вересня 1943, Середземне море) — італійський адмірал, учасник Першої та Другої світових воєн.

Станіслао Карачотті
Народження	11 грудня 1897(1897-12-11) Рим, Італія
Смерть	9 вересня 1943(1943-09-09) (45 років) ^d, Порто-Торрес, Провінція Сассарі, Сардинія, Італія
Країна	Королівство Італія
Звання	контрадмірал^[d]
Війни / битви	Перша світова війна
Нагороди	Кавалер срібної медалі «За військову доблесть» (Італія) Кавалер срібної медалі «За військову доблесть» (Італія) Кавалер бронзової медалі «За військову доблесть» (Італія) Кавалер бронзової медалі «За військову доблесть» (Італія) Хрест «За військові заслуги» (Італія) Командор ордена Корони Італії

Біографія

Станіслао Карачотті народився 11 грудня 1897 року в Римі. У 1911 році вступив до Військово-морської академії в Ліворно, яку закінчив у 1915 році у званні гардемарина. Брав участь у Першій світовій війні - спочатку на борту великих кораблів, а отримавши у 1916 році звання лейтенанта, командував міноносцями. Отримавши звання капітана III рангу, був призначений ад'ютантом Еудженіо Савойського і почесним ад'ютантом Томмазо Савойського.

У 1932 році отримав звання капітана II рангу. Протягом 1935-1936 років командував есмінцями «Антоніо да Нолі» та «Лібеччо».

Після вступу Італії у Другу світову війну 10 червня 1940 року Станіслао Карачотті отримав звання капітана I рангу і призначений командувачем крейсера «Джузеппе Гарібальді». На його борту брав участь в бою біля Калабрії 9 липня 1940 року. Надалі брав участь у супроводі конвоїв та обстрілів узбережжя Греції. Отримав призначення командувача 10-го дивізіону есмінців (флагманський корабель - «Маестрале»), брав участь у супроводі конвоїв в Італійську Північну Африку. За участь у цих місіях був нагороджений срібною та двома бронзовими медалями «За військову доблесть», а також Хрестом «За військову доблесть».

У грудні 1941 року Станіслао Карачотті був переведений до Риму і призначений керівником генерального департаменту з персоналу у штабі флоту. У липні 1942 року отримав звання контрадмірала. У квітні 1943 року був переведений на лінкор «Рома», де був призначений начальником штабу з'єднання, яким командував адмірал Карло Бергаміні.

Після капітуляції Італії 8 вересня 1943 року італійський флот залишив Ла-Спецію і вирушив до Мальти. 9 вересня поблизу Корсики він був атакований німецькою авіацією. Внаслідок влучання керованих авіабомб Fritz X лінкор «Рома» затонув. Загинув адмірал Карло Бергаміні, командир корабля Адоне Дель Чіма, начальник штабу Станіслао Карачотті, а також значна частина екіпажу.

Нагороди

• Срібна медаль «За військову доблесть» (нагороджений двічі)
• Бронзова медаль «За військову доблесть» (нагороджений двічі)
• Хрест «За військову доблесть»
• Командор Ордена Корони Італії

Джерела

• Paolo Alberini e Franco Prosperini, Uomini della Marina, 1861—1946, Roma, Ufficio Storico dello Stato Maggiore della Marina Militare, 2015, .

Примітки