Кезгайли

Кезгайли — магнатський рід Великого князівства Литовського гербу «Задора». Походили із родового литовського боярства; після 1385 року перейшли в католицизм. Предками Кезгайлів були литовський боярин Бушко (бл. 1320 — після 1385) та його син (бл. 1350 — після 1398), які володіли Дзяволтвою, Солами та Свядостью у Вількомирському повіті.

Герб Кезгайлів «Задора»

Історія

У Волімонта Бушковича було шестеро синів, найвідомішими з них були Румбольд, Явнут, та Кезгайло. На Городельському сеймі Волімонтовичі прийняли польський шляхетський герб «Задора». Були соратниками Вітовта та Свидригайла. Проте після перевороту 1432 року і приходу до влади Сигізмунда Кейстутовича потрапили в опалу. Лише двом Волімонтовичам — Кезгайлу та Судівою вдалось пережити репресії Сигізмунда та повернути свій вплив на політику Великого князівства Литовського після його вбивства у 1440 році. Кезгайло і його сини отримали великі земельні наділи в Білорусі та Литві, були одними з найбільших землевласників ВКЛ. Зокрема крім батьківських володінь Кезгайловичі одідичили частину (Халопеничі, Богданаву, Латиголичі), Раків, Налибокі, Дернаву на Мінщині, Мстибогів біля Волковийська.

Рід Кезгайлів був тривалий час пов'язаний з Жемайтією, де вони довгий час були старостами: сам Кезгайло (1411—1432, 1440—1445), його син Михайло (1445—1450), та послідовно Ян Кезгайлович, Станіслав Янович і з 1465 до 1532 років. Різними шляхами вони набули чи захопили ледь не половину жемайтійських волостей, якими користувались на свій розсуд. Крім того вдалі шлюби принесли Кезгайлам значні земельні наділи на Мінщині та Чорній Русі. У 1520-х роках Сигізмунд І Старий та його дружина Бона Сфорца вели вперту боротьбу з самовладдям Кезгайлів.

Станіслав Станіславович Кезгайлом був чи не найбільшим землевласником ВКЛ — за пописом війська 1528 року він виставляв 371 вершника із своїх волостей та 246 з вотчин своєї дружини Ганни, дочки Станіслава Кишки. А його двоюрідний брат виставляв 151 вершника. Після вигасання роду у 1554 році більшість маєтків Кезгайлів були поділені між та Шеметами, які були їхніми родичами по жіночій лінії.

Родове дерево

Кезгайло Волімонтович (1380? — 1450?)

Михайло Кезгайлович (1410? — 1476)

Петро (1415? — п. 1437)

Добеслав Кезгайлович (1420? — 1460)

Ян Кезгайлович (1425? — 1485)

Мілохна (? — ?)

Станіслав Кезгайло (1450? — 1527)

Миколай Кезгайло (1451? — 1512)

Барбара Заберезінська (? — ?)

Миколай (1475? — 1522)

Ян (? — ?)

(1500? — 1532)

Миколай (1495? — 1529)

Барбара Завіша (1500? — 1550)

Ганна Шемет (1505? — 1554)

(1520? — 1554)

Ян (1547? — 1554?)

Джерела та література

• Насевіч В. Кезгайлы // Вялікае Княства Літоўскае. Энцыклапедыя у 3 т. — Мн.: БелЭн, 2005. — Т. 2: Кадэцкі корпус — Яцкевіч. — С. 80-81. — 788 с. — ISBN 985-11-0378-0.
• Pietkiewicz K. Kieżgajłowie i ich latyfundium do połowy XVI w. — Poznań: Wydawnictwo Naukowe Uniwersytetu im. Adama Mickiewicza, 1982. — 163 s.

Посилання

• Насевіч В. Генеалагічныя табліцы старадаўніх княжацкіх і магнацкіх беларускіх родаў 12-18 стагоддзяў [ 16 листопада 2010 у Wayback Machine.]