Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
А́йни (айн. アィヌ (Aynu) — айну, яп. アイヌ (Ainu) — айну) — тубільний етнос Півночі Хонсю, Хоккайдо, Курильских островів, більшої частини Сахаліну та півдня Камчатки. Самоназва — утарі (? (Utari)). Японські назви — едзо й еміші (蝦夷 (Ezo) й えみし (Emishi) — «варвари»). Найвідоміші під іменем айну («людина», «товариш»), яке поширили етнічні японці. У західних дослідженнях XIX століття називаються курильцями.
| Айни アィヌ • Aynu アイヌ • Ainu | |
|---|---|
 | |
| Кількість | 50,000 осіб айнського походження (разом з метисами першого покоління)
|
| Ареал | Японія Росія |
| Близькі до: | яматосці, рюкюсці. |
| Мова | Айнська мова 1-5 % активні носії 5-10 % пасивні носії 50 % володіють основами мови |
| Релігія | Анімізм Російська Православна Церква |
Точна кількість айнів невідома, оскільки неможливо провести підрахунок їхнього населення. Багато айнів приховують своє походження, боячись дискримінації.
Походження
Походження айнів є одним з найсуперечливіших питань для істориків, етнологів і генетиків. На сьогодні науковцями запропоновані три теорії походження айнів.
Європеоїдна теорія
Найстаршою концепцією, яка тлумачить походження айнів, є так звана європеоїдна (кавказоїдна теорія). Вона була запропонована англійськими науковцями в середині XIX століття. Її доказова база засновувалась на результатах краніологічних та соматологічних аналізів «білих» та айнів, які вказували на подібність обох популяцій. Ця теорія була розвинута німецьким ученим, лікарем Е. фон Бельцом (1849—1913), який припускав, що айни — це частина так званої «альпійської білої раси», яка першопочатково проживала в Центральній Азії, але згодом розселилася в Європі та Японії. Найближчими кавказоїдами до айнів учений уважав мешканців Південної Росії і України. Причини занепаду айнів пояснювалися їхньою «дегенеративністю», яка була «природно притаманна» представникам не-арійської альпійської раси.
Дана теорія була панівною в наукових колах Японії і Заходу до середини XX століття. Нині вона недостатньо підтверджена результатами етнології та генетики. Її прибічники — це ряд фізичних антропологів Європи та США.
Австралоїдна теорія
Ця теорія була запропонована французькими вченими в XIX століття і розвинута російськими в XX столітті. Зокрема, для розробки цієї концепції доклали багато сил антропологи СРСР. Вона базується на результатах морфологічних аналізів. Згідно з цією теорією, айни — це представники австралоїдної раси, яка займала азійські терени в палеоліті, але була розколота вторгненням майбутніх монголоїдів на північну (айни) і південну (аборигени Австралії, Океанії, Меланезії) групи.
Монголоїдна теорія
Монголоїдна концепція є найновішою. Вона була запропонована в 1960-х роках японськими вченими. Нині ця теорія є найаргументованішою і підтримується більшістю науковців світу. Результати порівняльних аналізів генетичних маркерів народів Східної та Південно-Східної Азії вказують, що айни близькі до південно-азійських монголоїдів. Згідно з цією концепцією, реконструкція генезу айнів наступна. У часи палеоліту частина представників протомонголоїдної (палеоазійської) популяції Південно-Східної Азії заселила Японські острови. Вони були відтиснені новомонголоїдною популяцією (яматосцями) північно-азійського походження на північ острова Хонсю та Хоккайдо. Там ці протомонголоїди стали айнами.
Головним суперечливим положенням усіх концепцій є те, чи можна визначати палеоазійців, нащадками яких є айни, як монголоїдів, австралоїдів чи кавказоїдів. Палеоазійська популяція мала риси всіх трьох великих рас, тому її можна з легкістю класифікувати до будь-якої з них. Оскільки питання айнів було завжди політизованим, учені Європи, США і Японії по-різному визначають їхнє походження.
Історія
У період формування держави Ямато відбувалися постійні війни між яматосцями та айнами. Протистояння держави Ямато і айнів тривало майже півтори тисячі років. Тривалий час (починаючи з восьмого і майже до п'ятнадцятого століття) межа держави Ямато проходила в районі сучасного міста Сендай, і північна частина острова Хонсю була дуже погано освоєна тодішніми японцями. Тільки в середині XV століття невеликій групі самураїв на чолі з Такеда Нобухіро вдалося переправитися на Хоккайдо, який тоді називався Едзо, і заснувати на південному краю острова (на півострові (Осима)) перше японське поселення. Такеда Нобухіро вважається засновником клану Мацумае, який правив островом Хоккайдо до 1798 року, коли управління перейшло в руки центрального уряду. У ході колонізації острова самураям клану Мацумае постійно доводилося стикатися із опором з боку айнів.
З найзначніших виступів слід зазначити: боротьбу айнів під проводом Косямаіна (1457), виступи айнів в 1512—1515 роках, в 1525 р, під проводом вождя Танасягасі (1529), Таріконни (1536), Меннаукеі (Хенауке) (1643), і під проводом Сягусяіна (1669), а також безліч дрібніших виступів. Найзначущим з усіх виступів було повстання Сусяіна (1669—1672). Слід однак відзначити, що ці виступи, по суті, не були виключно боротьбою «айнів проти японців», адже серед повстанців було чимало японців. Це була боротьба жителів острова Едзо за незалежність від центрального уряду, та за контроль над вигідними торговими шляхами (через острів Едзо проходив торговий шлях до Маньчжурії).
Айни в сучасній Японії
На сьогоднішній день e Японії проживає близько 25 000 айнів (200 000 за неофіційними даними). 6 червня 2008 японський парламент визнав айнів самостійною національною меншиною, однак це ніяк не змінило ситуації і не призвело до зростання самосвідомості, адже майже всі айни повністю асимільовані і нічим практично не відрізняються від японців, вони знають про свою культуру часто набагато менше японських антропологів і не прагнуть її підтримувати, що пояснюється тривалою дискримінацією айнів. При цьому сама айнська культура стала лиш туристичною пам'яткою. Японці й самі айни культивують екзотику на потребу туристам. Найяскравіший приклад — бренд «айни і ведмеді»: на Хоккайдо майже в кожній сувенірній крамниці можна зустріти маленькі фігурки ведмежат, вирізані з дерева. Всупереч розповсюдженій думці, у айнів існувало табу на вирізання статуеток ведмедя, а вищезазначене ремесло було, за свідченням Еміко Онук-Тірні, привезено японцями зі Швейцарії в 1920-ті роки і тільки потім впроваджено серед айнів.
Айни в сучасній Росії
У радянські часи айни вважалися зниклою етнічною групою Росії. Тим не менш, декілька сотень нащадків айнів проживає на Камчатці, Північних Курильських островах та Сахаліні. Частина з них ідентифікує себе як японців. Під час перепису 2010 року близько 100 осіб на Камчатці намагалися записатися як айни, однак були переписані камчадалами.
Примітки
- (англ.) Perry, M., Hawks, F., Lilly, L. Narrative of the Expedition of an American Squadron to the China Seas and Japan Performed in the Years 1852, 1853 and 1854 under the Command of Commodore M.C. Perry, United States Navy. [ 13 грудня 2011 у Wayback Machine.] Washington: A.O.P. Nicholson by order of Congress, 1856.
- . Архів оригіналу за 23 серпня 2014. Процитовано 2 березня 2015.
Див. також
- Японія
- Японці
- Яматосці
- Рюкюсці
- Еміші
- Таримський басейн як осідище індоєвропейців та тохарські мови
- Рубель В. А., Коваленко О. О. Проблема етногенезу японського народу в сучасній японській історіографії // Східний світ. — Київ: Інститут Сходознавства НАН України, 2000. № 1, — С. 156—162.
- 『新編 日本史辞典』 (Нове видання. Словник історії Японії) 京大日本史辞典編纂会、東京創元社、1994. — P.3
- A chronological history of Ainu nation [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.] アイヌ民族の歴史年表 (英語版). November, 2005.
- // Stanley Dubinsky (University of South Carolina) & William Davies (University of Iowa).
- «Как японцы Японию украли». 11.03.2016. оригіналу за 09.08.2016. Процитовано 09.08.2016. (рос.)
Рекомендована література
- Hudson, Mark J (1999a). Ainu Ethnogenesis and the Northern Fujiwara. Arctic Anthropology. 36 (1/2): 73—83. JSTOR 40316506.
- (1999b). Ruins of identity: ethnogenesis in the Japanese Islands. University of Hawai'i Press. ISBN .
- Kim, Loretta E. (2019), Ethnic Chrysalis, Harvard University Asia Center
- King, V. (2012). The Ainu of Japan: A critical ethnography. Routledge.
- Levin, Mark A. (2001). Essential Commodities and Racial Justice: Using Constitutional Protection of Japan's Indigenous Ainu People to Inform Understandings of the United States and Japan. . 33: 419, 447. SSRN 1635451.
- Nakamura, Kazuyuki (2010). Kita kara no mōko shūrai wo meguru shōmondai 「北からの蒙古襲来」をめぐる諸問題 [Several questions around "the Mongol attack from the north"]. У Kikuchi, Toshihiko (ред.). Hokutō Ajia no rekishi to bunka 北東アジアの歴史と文化 [A history and cultures of Northeast Asia] (яп.). Hokkaido University Press. ISBN .
- Nakamura, Kazuyuki (2012). Gen-Mindai no shiryō kara mieru Ainu to Ainu bunka 元・明代の史料にみえるアイヌとアイヌ文化 [The Ainu and Ainu culture from historical records of the Yuan and Ming]. У Katō, Hirofumi; Suzuki, Kenji (ред.). Atarashii Ainu shi no kōchiku : senshi hen, kodai hen, chūsei hen 新しいアイヌ史の構築 : 先史編・古代編・中世編 (яп.). Hokkaido University. с. 138—145.
- Nakayama, Taisho (2015), Japanese Society on Karafuto, Voices from the Shifting Russo-Japanese Border: Karafuto / Sakhalin, Routledge, ISBN — через Google Books
- Narangoa, Li (2014), Historical Atlas of Northeast Asia, 1590–2010: Korea, Manchuria, Mongolia, Eastern Siberia, New York: Columbia University Press, ISBN
- Schlesinger, Jonathan (2017), A World Trimmed with Fur: Wild Things, Pristine Places, and the Natural Fringes of Qing Rule, , ISBN
- Siddle, R. (2012). The Ainu of Hokkaido: A case study of cultural endurance.
- Smith, Norman, ред. (2017), Empire and Environment in the Making of Manchuria, , ISBN
- Sasaki, Shiro (1999), Trading Brokers and Partners with China, Russia, and Japan, In W. W. Fitzhugh and C. O. Dubreuil (eds.) Ainu: Spirit of a Northern People, Arctic Study Center, National Museum of Natural History, Smithsonian Institution, Washington D.C.
- Smith, M. (2014) Language endangerment, language planning, and the Ainu language: A sociolinguistic analysis, Edinburgh University Press: Edinburgh.
- Stephan, John (1971). Sakhalin: a history. Oxford: Clarendon Press. ISBN .
- Tanaka, Sakurako (Sherry) (2000). The Ainu of Tsugaru : the indigenous history and shamanism of northern Japan (Дипломна робота) (англ.). The University of British Columbia. doi:10.14288/1.0076926.
- Trekhsviatskyi, Anatolii (2007). At the far edge of the Chinese Oikoumene: Mutual relations of the indigenous population of Sakhalin with the Yuan and Ming dynasties. Journal of Asian History. 41 (2): 131—155. ISSN 0021-910X. JSTOR 41933457.
- Walker, Brett L. (2006). The Conquest of Ainu Lands: Ecology and Culture in Japanese Expansion, 1590–1800. Berkeley, Calif.: University of California Press. ISBN .
- Zgusta, Richard (2015). The peoples of Northeast Asia through time : precolonial ethnic and cultural processes along the coast between Hokkaido and the Bering Strait. Leiden, The Netherlands: Brill. ISBN . OCLC 912504787.
Посилання
- Айни [ 25 лютого 2022 у Wayback Machine.] // ВУЕ
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
A jni ajn アィヌ Aynu ajnu yap アイヌ Ainu ajnu tubilnij etnos Pivnochi Honsyu Hokkajdo Kurilskih ostroviv bilshoyi chastini Sahalinu ta pivdnya Kamchatki Samonazva utari Utari Yaponski nazvi edzo j emishi 蝦夷 Ezo j えみし Emishi varvari Najvidomishi pid imenem ajnu lyudina tovarish yake poshirili etnichni yaponci U zahidnih doslidzhennyah XIX stolittya nazivayutsya kurilcyami Ajni アィヌ Aynu アイヌ AinuKilkist 50 000 osib ajnskogo pohodzhennya razom z metisami pershogo pokolinnya 150 000 osib z domishkami krovi ajnu nazivayetsya cifra u 1 000 000 osib praprashuri yakih mogli buti ajnu Odnak tochna chiselnist ajnu nevidoma Areal Yaponiya RosiyaBlizki do yamatosci ryukyusci Mova Ajnska mova 1 5 aktivni nosiyi 5 10 pasivni nosiyi 50 volodiyut osnovami moviReligiya Animizm Rosijska Pravoslavna Cerkva Tochna kilkist ajniv nevidoma oskilki nemozhlivo provesti pidrahunok yihnogo naselennya Bagato ajniv prihovuyut svoye pohodzhennya boyachis diskriminaciyi PohodzhennyaPohodzhennya ajniv ye odnim z najsuperechlivishih pitan dlya istorikiv etnologiv i genetikiv Na sogodni naukovcyami zaproponovani tri teoriyi pohodzhennya ajniv Yevropeoyidna teoriya Rekonstrukciya ajnskogo zhitla v mistechku Najstarshoyu koncepciyeyu yaka tlumachit pohodzhennya ajniv ye tak zvana yevropeoyidna kavkazoyidna teoriya Vona bula zaproponovana anglijskimi naukovcyami v seredini XIX stolittya Yiyi dokazova baza zasnovuvalas na rezultatah kraniologichnih ta somatologichnih analiziv bilih ta ajniv yaki vkazuvali na podibnist oboh populyacij Cya teoriya bula rozvinuta nimeckim uchenim likarem E fon Belcom 1849 1913 yakij pripuskav sho ajni ce chastina tak zvanoyi alpijskoyi biloyi rasi yaka pershopochatkovo prozhivala v Centralnij Aziyi ale zgodom rozselilasya v Yevropi ta Yaponiyi Najblizhchimi kavkazoyidami do ajniv uchenij uvazhav meshkanciv Pivdennoyi Rosiyi i Ukrayini Prichini zanepadu ajniv poyasnyuvalisya yihnoyu degenerativnistyu yaka bula prirodno pritamanna predstavnikam ne arijskoyi alpijskoyi rasi Dana teoriya bula panivnoyu v naukovih kolah Yaponiyi i Zahodu do seredini XX stolittya Nini vona nedostatno pidtverdzhena rezultatami etnologiyi ta genetiki Yiyi pribichniki ce ryad fizichnih antropologiv Yevropi ta SShA Avstraloyidna teoriya Cya teoriya bula zaproponovana francuzkimi vchenimi v XIX stolittya i rozvinuta rosijskimi v XX stolitti Zokrema dlya rozrobki ciyeyi koncepciyi doklali bagato sil antropologi SRSR Vona bazuyetsya na rezultatah morfologichnih analiziv Zgidno z ciyeyu teoriyeyu ajni ce predstavniki avstraloyidnoyi rasi yaka zajmala azijski tereni v paleoliti ale bula rozkolota vtorgnennyam majbutnih mongoloyidiv na pivnichnu ajni i pivdennu aborigeni Avstraliyi Okeaniyi Melaneziyi grupi Mongoloyidna teoriya Mongoloyidna koncepciya ye najnovishoyu Vona bula zaproponovana v 1960 h rokah yaponskimi vchenimi Nini cya teoriya ye najargumentovanishoyu i pidtrimuyetsya bilshistyu naukovciv svitu Rezultati porivnyalnih analiziv genetichnih markeriv narodiv Shidnoyi ta Pivdenno Shidnoyi Aziyi vkazuyut sho ajni blizki do pivdenno azijskih mongoloyidiv Zgidno z ciyeyu koncepciyeyu rekonstrukciya genezu ajniv nastupna U chasi paleolitu chastina predstavnikiv protomongoloyidnoyi paleoazijskoyi populyaciyi Pivdenno Shidnoyi Aziyi zaselila Yaponski ostrovi Voni buli vidtisneni novomongoloyidnoyu populyaciyeyu yamatoscyami pivnichno azijskogo pohodzhennya na pivnich ostrova Honsyu ta Hokkajdo Tam ci protomongoloyidi stali ajnami Golovnim superechlivim polozhennyam usih koncepcij ye te chi mozhna viznachati paleoazijciv nashadkami yakih ye ajni yak mongoloyidiv avstraloyidiv chi kavkazoyidiv Paleoazijska populyaciya mala risi vsih troh velikih ras tomu yiyi mozhna z legkistyu klasifikuvati do bud yakoyi z nih Oskilki pitannya ajniv bulo zavzhdi politizovanim ucheni Yevropi SShA i Yaponiyi po riznomu viznachayut yihnye pohodzhennya IstoriyaIstorichnij region rozselennya ajniv U period formuvannya derzhavi Yamato vidbuvalisya postijni vijni mizh yamatoscyami ta ajnami Protistoyannya derzhavi Yamato i ajniv trivalo majzhe pivtori tisyachi rokiv Trivalij chas pochinayuchi z vosmogo i majzhe do p yatnadcyatogo stolittya mezha derzhavi Yamato prohodila v rajoni suchasnogo mista Sendaj i pivnichna chastina ostrova Honsyu bula duzhe pogano osvoyena todishnimi yaponcyami Tilki v seredini XV stolittya nevelikij grupi samurayiv na choli z Takeda Nobuhiro vdalosya perepravitisya na Hokkajdo yakij todi nazivavsya Edzo i zasnuvati na pivdennomu krayu ostrova na pivostrovi Osima pershe yaponske poselennya Takeda Nobuhiro vvazhayetsya zasnovnikom klanu Macumae yakij praviv ostrovom Hokkajdo do 1798 roku koli upravlinnya perejshlo v ruki centralnogo uryadu U hodi kolonizaciyi ostrova samurayam klanu Macumae postijno dovodilosya stikatisya iz oporom z boku ajniv Z najznachnishih vistupiv slid zaznachiti borotbu ajniv pid provodom Kosyamaina 1457 vistupi ajniv v 1512 1515 rokah v 1525 r pid provodom vozhdya Tanasyagasi 1529 Tarikonni 1536 Mennaukei Henauke 1643 i pid provodom Syagusyaina 1669 a takozh bezlich dribnishih vistupiv Najznachushim z usih vistupiv bulo povstannya Susyaina 1669 1672 Slid odnak vidznachiti sho ci vistupi po suti ne buli viklyuchno borotboyu ajniv proti yaponciv adzhe sered povstanciv bulo chimalo yaponciv Ce bula borotba zhiteliv ostrova Edzo za nezalezhnist vid centralnogo uryadu ta za kontrol nad vigidnimi torgovimi shlyahami cherez ostriv Edzo prohodiv torgovij shlyah do Manchzhuriyi Ajni v suchasnij YaponiyiVidsotok naselennya ajniv v okrugah Hokkajdo Istorichne zobrazhennya predstavnikiv ajniv Na sogodnishnij den e Yaponiyi prozhivaye blizko 25 000 ajniv 200 000 za neoficijnimi danimi 6 chervnya 2008 yaponskij parlament viznav ajniv samostijnoyu nacionalnoyu menshinoyu odnak ce niyak ne zminilo situaciyi i ne prizvelo do zrostannya samosvidomosti adzhe majzhe vsi ajni povnistyu asimilovani i nichim praktichno ne vidriznyayutsya vid yaponciv voni znayut pro svoyu kulturu chasto nabagato menshe yaponskih antropologiv i ne pragnut yiyi pidtrimuvati sho poyasnyuyetsya trivaloyu diskriminaciyeyu ajniv Pri comu sama ajnska kultura stala lish turistichnoyu pam yatkoyu Yaponci j sami ajni kultivuyut ekzotiku na potrebu turistam Najyaskravishij priklad brend ajni i vedmedi na Hokkajdo majzhe v kozhnij suvenirnij kramnici mozhna zustriti malenki figurki vedmezhat virizani z dereva Vsuperech rozpovsyudzhenij dumci u ajniv isnuvalo tabu na virizannya statuetok vedmedya a vishezaznachene remeslo bulo za svidchennyam Emiko Onuk Tirni privezeno yaponcyami zi Shvejcariyi v 1920 ti roki i tilki potim vprovadzheno sered ajniv Ajni v suchasnij RosiyiU radyanski chasi ajni vvazhalisya znikloyu etnichnoyu grupoyu Rosiyi Tim ne mensh dekilka soten nashadkiv ajniv prozhivaye na Kamchatci Pivnichnih Kurilskih ostrovah ta Sahalini Chastina z nih identifikuye sebe yak yaponciv Pid chas perepisu 2010 roku blizko 100 osib na Kamchatci namagalisya zapisatisya yak ajni odnak buli perepisani kamchadalami Primitki angl Perry M Hawks F Lilly L Narrative of the Expedition of an American Squadron to the China Seas and Japan Performed in the Years 1852 1853 and 1854 under the Command of Commodore M C Perry United States Navy 13 grudnya 2011 u Wayback Machine Washington A O P Nicholson by order of Congress 1856 Arhiv originalu za 23 serpnya 2014 Procitovano 2 bereznya 2015 Div takozhYaponiya Yaponci Yamatosci Ryukyusci Emishi Tarimskij basejn yak osidishe indoyevropejciv ta toharski movi Rubel V A Kovalenko O O Problema etnogenezu yaponskogo narodu v suchasnij yaponskij istoriografiyi Shidnij svit Kiyiv Institut Shodoznavstva NAN Ukrayini 2000 1 S 156 162 新編 日本史辞典 Nove vidannya Slovnik istoriyi Yaponiyi 京大日本史辞典編纂会 東京創元社 1994 P 3 A chronological history of Ainu nation 5 bereznya 2016 u Wayback Machine アイヌ民族の歴史年表 英語版 November 2005 Stanley Dubinsky University of South Carolina amp William Davies University of Iowa Kak yaponcy Yaponiyu ukrali 11 03 2016 originalu za 09 08 2016 Procitovano 09 08 2016 ros Rekomendovana literaturaHudson Mark J 1999a Ainu Ethnogenesis and the Northern Fujiwara Arctic Anthropology 36 1 2 73 83 JSTOR 40316506 1999b Ruins of identity ethnogenesis in the Japanese Islands University of Hawai i Press ISBN 9780824864194 Kim Loretta E 2019 Ethnic Chrysalis Harvard University Asia Center King V 2012 The Ainu of Japan A critical ethnography Routledge Levin Mark A 2001 Essential Commodities and Racial Justice Using Constitutional Protection of Japan s Indigenous Ainu People to Inform Understandings of the United States and Japan 33 419 447 SSRN 1635451 Nakamura Kazuyuki 2010 Kita kara no mōko shurai wo meguru shōmondai 北からの蒙古襲来 をめぐる諸問題 Several questions around the Mongol attack from the north U Kikuchi Toshihiko red Hokutō Ajia no rekishi to bunka 北東アジアの歴史と文化 A history and cultures of Northeast Asia yap Hokkaido University Press ISBN 9784832967342 Nakamura Kazuyuki 2012 Gen Mindai no shiryō kara mieru Ainu to Ainu bunka 元 明代の史料にみえるアイヌとアイヌ文化 The Ainu and Ainu culture from historical records of the Yuan and Ming U Katō Hirofumi Suzuki Kenji red Atarashii Ainu shi no kōchiku senshi hen kodai hen chusei hen 新しいアイヌ史の構築 先史編 古代編 中世編 yap Hokkaido University s 138 145 Nakayama Taisho 2015 Japanese Society on Karafuto Voices from the Shifting Russo Japanese Border Karafuto Sakhalin Routledge ISBN 978 1 315 75268 6 cherez Google Books Narangoa Li 2014 Historical Atlas of Northeast Asia 1590 2010 Korea Manchuria Mongolia Eastern Siberia New York Columbia University Press ISBN 9780231160704 Schlesinger Jonathan 2017 A World Trimmed with Fur Wild Things Pristine Places and the Natural Fringes of Qing Rule ISBN 9781503600683 Siddle R 2012 The Ainu of Hokkaido A case study of cultural endurance Smith Norman red 2017 Empire and Environment in the Making of Manchuria ISBN 9780774832908 Sasaki Shiro 1999 Trading Brokers and Partners with China Russia and Japan In W W Fitzhugh and C O Dubreuil eds Ainu Spirit of a Northern People Arctic Study Center National Museum of Natural History Smithsonian Institution Washington D C Smith M 2014 Language endangerment language planning and the Ainu language A sociolinguistic analysis Edinburgh University Press Edinburgh Stephan John 1971 Sakhalin a history Oxford Clarendon Press ISBN 9780198215509 Tanaka Sakurako Sherry 2000 The Ainu of Tsugaru the indigenous history and shamanism of northern Japan Diplomna robota angl The University of British Columbia doi 10 14288 1 0076926 Trekhsviatskyi Anatolii 2007 At the far edge of the Chinese Oikoumene Mutual relations of the indigenous population of Sakhalin with the Yuan and Ming dynasties Journal of Asian History 41 2 131 155 ISSN 0021 910X JSTOR 41933457 Walker Brett L 2006 The Conquest of Ainu Lands Ecology and Culture in Japanese Expansion 1590 1800 Berkeley Calif University of California Press ISBN 0 520 24834 1 Zgusta Richard 2015 The peoples of Northeast Asia through time precolonial ethnic and cultural processes along the coast between Hokkaido and the Bering Strait Leiden The Netherlands Brill ISBN 9789004300439 OCLC 912504787 PosilannyaAjni 25 lyutogo 2022 u Wayback Machine VUE