Митрополи т Іра клій Лісо вський гербу Єж у світі Йо сиф Одрово нж Лісо вський пол Herakliusz Lisowski Józef Odrowąż Lis

Митрополи́т Іра́клій Лісо́вський гербу Єж (у світі Йо́сиф Одрово́нж-Лісо́вський, пол. Herakliusz Lisowski, Józef Odrowąż-Lisowski herbu Jeż; 1734, Ушачі — 30 серпня 1809, Орша) — єпископ Української греко-католицької церкви; з 24 липня 1806 року Митрополит Київський — настоятель УГКЦ.

Іраклій Лісовський
Herakliusz Lisowski

Митрополит Київський, Галицький та всієї Руси

24 липня 1806 — 30 серпня 1809

Обрання:

24 липня 1806

Церква:

Українська греко-католицька церква

Попередник:

сам як адміністратор

Наступник:

Григорій Коханович

Адміністратор Київської Митрополії

1805 — 24 липня 1806

Попередник:

Теодосій Ростоцький

Наступник:

сам як адміністратор

Архієпископ Полоцький

18 квітня 1784 — 30 серпня 1809

Попередник:

Ясон Смогожевський

Наступник:

Іван Красовський

Народження:

1734
Усач, Полоцьке воєводство
нині смт Ушачі, Вітебська область, Білорусь

Смерть:

30 серпня 1809
Орша, Свято-Онуфріївський монастир

Похоронений:

Струна (поблизу Полоцька)

Батько:

Йосиф Одровонж-Лісовський

Мати:

Констанція Лепковська

Єпископська хіротонія:

18 квітня 1784

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Лісовський.

Життєпис

Народився в польській шляхетській сім'ї. Син Йосифа (Юзефа) Лісовського гербу Єж (та з придомком Одровонж) й Констанції з Лепковських. Був вихований у правилах католицького віросповідання. Після закінчення початкової школи, вступив до ордену Василіян (встановлений курією спеціально для греко-католиків). Продовжив освіту у Полоцьку, де вивчав філософію та богослів'я. Був настоятелем полоцького монастиря при Софійському соборі, пізніше монастиря в Орші. Згодом став головним членом полоцької уніатської консисторії. На цій посаді він став особисто відомий імператриці Катерині II, яка в 1783 році призначила його архієпископом Полоцьким. Хіротонію провів 18 квітня 1784 року унійний єпископ Пінський і Турівський, єпископ-коад'ютор Київської митрополії Ґедеон Горбацький у співслужіння з католицькими архієпископом Могилевським Станіславом Богушем-Сестренцевичем та єпископом-коад'ютором Могилевським Яном Беніславським. Активно викорінював нововведення, внесені до уніатського ритуалу за попереднього керівництва і уклав новий служебник. В 1787 р. нагороджений орденом Св. Станіслава.

У 1795–1798 роки — адміністратор уніатської церкви в Литві, Білорусі та Україні. Після смерти Катерини II діяльність Лісовського була паралізована; уніатські справи були підпорядковані у ведення католицького митрополита, унаслідок чого посилився перехід уніатів у католицтво. Імператор Олександр I після смерти митрополита Теодосія Ростоцького в 1805 році виділив ведення уніатських справ до особливого Департаменту римо-католицької колегії і призначив 24 липня 1806 року «митрополитом уніатської церкви в Росії» голову департаменту Лісовського, який рішуче взявся за впорядкування справ уніатського сповідання, здійснив ряд заходів щодо відокремлення його від католицтва. Він заснував уніатську духовну семінарію в Полоцьку, повернув білому духовенству земельні наділи, які забрали у них василіяни, послаблював, скільки міг, право ктиторства, підпорядковував священників поміщикам. У цей час митрополія складалася з трьох єпархій: Полоцької, Луцької та Берестейської. 24 липня 1806 р. був возведений до сану уніатського митрополита Київського, Галицького і всієї Руси.

Помер 30 серпня 1809 р., встигнувши перед смертю призначити своїм наступником єпископа Луцького Григорія Кохановича.

Примітки

Dorota Wereda, Biskupi unickiej metropolii kijowskiej w XVIII wieku, Siedlce–Lublin 2013, s. 342.

Література

Дмитро Блажейовський. Ієрархія Київської Церкви (861—1996). — Львів: Каменяр, 1996. — 567 С.
Іриней Назарко. Київські і галицькі митрополити: біографічні нариси (1590—1960). — Рим, 1960.

[1] Dorota Wereda, Biskupi unickiej metropolii kijowskiej w XVIII wieku, Siedlce–Lublin 2013, s. 342.