Поліамінокарбонові кислоти

Поліамінокарбонові кислоти (комплексони) — молекули, в яких з атомом азоту зв'язано декілька алкілкарбоксильних груп —СН₂СООН, що здатні одночасно зв'язувати центральний атом комплексу декількома донорно-акцепторними зв'язками. Комплексони утворюють міцні, розчинні у воді сполуки з більшістю катіонів.

Органічна хелатотвірна сполука. Стійкість утворюваного комплексу з катіонами металу залежить, зокрема, від числа, положення та основності донорних атомів, якими визначаються кількість та розмір утворюваних хелатних циклів

Приклади

Найпростішим представником комплексонів є амінокислота гліцин, H₂NCH₂CO₂H. В молекулі гліцину аміногрупа NH₂ відділена від карбоксильної групи СООН єдиною метиленовою групою CH₂. Коли карбоксильна група депротонована, йон гліцину може бути бідентатним лігандом та утворювати хелатні комплекси з йонами металів.

	імінодіоцтова кислота	нітрилотриоцтова кислота
EDTA

Примітки

1. Schwarzenbach, G (1952). Der Chelateffekt. Helv. Chim. Acta. 35: 2344—2359. doi:10.1002/hlca.19520350721.
2. Anderegg, G.; Arnaud-Neu, F.; Delgado, R.; Felcman, J.; Popov, K. (2005). Critical evaluation of stability constants of metal complexes of complexones for biomedical and environmental applications* (IUPAC Technical Report). Pure Appl. Chem.,. 77 (8): 1445—1495. doi:10.1351/pac200577081445. pdf
3. Anderegg, G (1982). Critical survey of stability constants of NTA complexes. Pure Appl. Chem.,. 54 (12): 2693—2758. doi:10.1351/pac198254122693. pdf

Джерела

• Глосарій термінів з хімії // Й. Опейда, О. Швайка. Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім.. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет — Донецьк:"Вебер", 2008. — 758 с.