Худо жній ро зпис стін вид декоративно ужиткового мистецтва що полягає в нанесенні на стіни будівель орнаментів або зобр

Худо́жній ро́зпис стін — вид декоративно-ужиткового мистецтва, що полягає в нанесенні на стіни будівель орнаментів або зображень. Відомий з античної доби.

Фрески Акротирі, острів Санторин. Національний археологічний музей (Афіни).

Чорно-білі фрески «Св. Франциск Ассізький, Св. Банавентура і Антоній Падуанський», монастир в Уєхоцинго. Зразок графічних стінописів.

Муза танців Терпсіхора. Стінопис доби рококо.

Історія

Став відомий людству ще в стародавні часи — найбільш багаті і родовиті мешканці Стародавньої Греції і Стародавнього Риму почали прикрашати підлоги, стелі і стіни власних осель за допомогою орнаментальних і сюжетних фресок, мозаїк тощо. Кількість орнаментальних та сюжетних стінописів і мозаїк постійно збільшувалась.

Традиції прикрашати своє житло речами мистецтва і стінописами доходять до нас ще з часів палеоліту (35-10 тис. років до н. е.). Численні наскельні малюнки, скульптури, речі ужиткового мистецтва збереглися і до наших днів і були джерелами натхнення художників протягом багатьох наступних століть. Малюнки і предмети побуту присвячувалися силам природи, культовим образам, найчастіше це були силуетні зображення тварин, рослин, відбитки долоней людини. Завдяки їм сьогодні ми можемо представити різноманіття флори і фауни того часу, побуту і вірування стародавніх людей.

Людство не стоїть на місці, як і його майстерність. Наступним за масштабом і значущості кроком у мистецтві став розвиток Стародавнього Єгипту (IV-III ст. до н. е.). Настінні фрески, створені в Єгипті, і сьогодні полонять серця своєю досконалістю і майстерністю. Століттями техніка декоративного розпису стін в Єгипті передавалася з покоління до покоління, складаючи тим самим канон зображення людей, тварин, тих чи інших подій.

Майстри острова Криту так само залишили нам у спадок приголомшливі за красою і досконалістю фрески, орнаменти, побутові та анімалістичні сцени. Незважаючи на свою пишність і різноманітність, розписи того часу все ще носять дещо скутий в рухах, плоский і декоративний характер.

У Стародавній Греції (кінець V — IV ст. до н. е.) діячі мистецтва активно шукали засоби передачі психології і емоцій людини, героїчні мотиви повчального характеру співіснували з ліричними настроями і побутовими композиціями.

Розвиток світської культури Риму дав помітний поштовх до розвитку будівельних технологій і декорування різних за призначенням помешкань. Але форми архітектури були активно запозичені з архітектури Стародавньої Греції та відомих центрів еллінізму, войовничо підкорених владі Риму. Розписи стін і стель отримали більш систематизований характер. Римляни навіть використовували настінний живопис для окраси фасадів своїх будинків, з'являються вивіски різноманітних торгових приміщень і майстерень.

Доба Відродження відкрила світові таких великих майстрів як Леонардо да Вінчі, Рафаель, Мікеланджело, і багатьох інших видатних особистостей, творча спадщина котрих набула довершеності і характеру зразків для декількох поколінь західноєвропейських митців різних країн і епох. Були відроджені культурні цінності і традиції Стародавньої Греції та Риму. Однак процес не зупинився на відродженні античних традицій, а був творчо розвинений і став підґрунтям для розвитку національних культур країн Західної Європи.

З часом настінний живопис стали виконуватися не тільки в храмах, але і в житлових інтер'єрах, сюжети стали більш світськими, втрачається виключно релігійна спрямованість зображень. З'являється новий термін «а секко» — розпис по сухій штукатурці, на відміну від класичної фрески, яка виконується по вологому ґрунту «affresco».

У період сецесії здебільшого розвивається мистецтво графіки, і настінний живопис відходить на другий план. У декоруванні інтер'єрів почали переважати рослинні орнаменти, складні переплетення візерунків, графічність. З появою шпалер пройшло розгалуження: фрески і стінописи стають приналежністю багатих помешкань, паперові шпалери — ознака осель середнього стану чи бідноти.

Але у ХХ та ХХІ ст. архітектори та дизайнери все частіше вдаються до стінописів в своїх проектах. Використовуються як нові, так і традиційні давні технології. Сучасна освічена і багата людина висуває високі вимоги до краси і зручності свого помешкання чи заміського особняка. Розвиток дизайну дозволяє проявити неповторну індивідуальність володаря помешкання. Часто саме настінний живопис може розширити простір, створити певний настрій і стиль будинку, підкреслити затишок і тепло вашого оточення, продемонструвати рівень власних прибутків, смак у інтер'єрах або хаос думок, несмак і безглуздя навіть при використанні недешевих чи імпортних матеріалів.

Декоративні стінописи доби маньєризму

Палаццо Джиньї, зала № 1, Флоренція
Палаццо Джиньї, зала № 3, Флоренція
Палаццо Джиньї, зала № 4, Флоренція
Палаццо Джиньї, зала № 2, Флоренція

Зразки західноєвропейських фресок різних епох

Фреска Паоло Веронезе «Богиня Мудрості в оточенні Математики і Геометрії»

«Поетеса», фреска з Помпей
Ерік ІХ Швецький, 1400 р., кірка (церква) Оверсело
Худ. Франческо Сальвіаті, фреска «Алегорія Миру», маньєризм, Флоренція,

Грізайль доби ампір

Скорбященська церква с. Залазіно Тверська обл., грізайль бл.1828 р.
Доменіко Жилярді. Московський університет, актова зала старого корпусу.
Зразок гризайлі. Скорбященська церква с. Залазіно, Тверська область.

Див. також

Джерела

Комаров А. А. «Технология материлов стенописи», М., «Изобразительное искусство», 1989;
Лобановський Б. Мозаїка, фреска. К. 1966;
Мамолат Є. Монументальний живопис (т. 1);
Логвин Г. Монументальний живопис XIV — першої половини XVII ст. (т. 2);
Врона І., Лобановський Б. Монументальний живопис.

Посилання

Розпис стін — історичний екскурс [ 22 вересня 2012 у Wayback Machine.]
Розпис стін — приклади сучасних робіт [ 7 липня 2017 у Wayback Machine.]