Яросла в Миросла вович Дума нський 4 серпня 1959 Станіслав УРСР 22 червня 2021 Івано Франківськ Україна колишній радянсь

Роки	Клуб	І (г)
1976	«Спартак» (Ів.-Фр.)	1	(0)
1977—1981	«Карпати» (Львів)	102	(13)
1981—1984	«Динамо» (Київ)	60	(4)
1985	«Динамо» (Москва)	1	(0)
1986	«Металіст» (Харків)	26	(0)
1987—1990	«Прикарпаття» (Ів.-Фр.)	145	(32)

Звання, нагороди

Нагороди

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Думанський.

Біографія

Народився у Станіславі (нині — Івано-Франківськ) в сім'ї футболіста Мирослава Думанського, що на той час виступав у складі місцевого «Спартака». Футбольну естафету від батька підхопив Ярослав, який у дитинстві займався багатьма видами спорту. Особливо хлопець любив футбол та хокей і якийсь час навіть вагався, якому з цих захоплень віддати перевагу. Рішення було прийнято в 13 років, коли Думанський-молодший серйозно почав займатися футболом у ДЮСШ в групі тренера Юрія Шайкіна. А вже в 17 років Ярослав став гравцем команди майстрів івано-франківського «Спартака», який змагався у першій союзній лізі. Але за команду з рідного міста Думанський провів лише один матч.

Наступний рік Ярослав розпочав вже захищаючи кольори львівських «Карпат». На адаптацію в новому колективі у молодого півзахисника пішов лише один сезон, після чого він міцно забронював за собою місце у складі «зелено-білих», разом з якими досяг значних висот, одержавши перемогу у змаганнях першої ліги чемпіонату СРСР.

У складі радянської збірної ставав бронзовим призером (1977) та переможцем (1978) першості Європи серед юніорів, срібним призером молодіжного чемпіонату світу у Японії (1979), переможцем молодіжного чемпіонату Європи (1980).

По ходу сезону 1981 перейшов до київського «Динамо», цього ж року став чемпіоном Радянського Союзу. Наступний сезон був найвдалішим для Ярослава в індивідуальному плані, проте кияни так і не змогли покласти у Кубок СРСР золоті медалі, задовольнившись лише сріблом.

Після цього Думанський все рідше почав з'являтися у футболці київського клубу, а у 1985 взагалі перебрався до іншого «Динамо» — московського. Однак, провівши у столиці СРСР лише один матч, опинився у харківському «Металісті».

Проте, на цьому футбольна подорож Ярослава не скінчилася. Наступний сезон він розпочав у рідному місті, перейшовши до місцевого «Прикарпаття». Досвідчений півзахисник одразу став лідером івано-франківського клубу, демонструючи доволі непогану, як для гравця середини поля, результативність. По закінченні четвертого сезону у складі «Прикарпаття» Думанський завершив кар'єру гравця.

Після завершення активних виступів певний час працював у тисменицькому «Хутровику», встигнувши вивести команду до аматорського чемпіонату України. Брав участь у матчах серед ветеранів, був удостоєний звання найкращого півзахисника турніру пам'яті Мирослава Думанського у 1999 році. Також відомий за роботою у дитячо-юнацькій футбольній школі імені свого батька.

Досягнення

Командні трофеї

Бронзовий призер юніорського чемпіонату Європи (1977)
Чемпіон Європи (U-18): 1978
Срібний призер молодіжного чемпіонату світу (1979)
Переможець першої ліги чемпіонату СРСР (1979)
Чемпіон Європи (U-21) (1980)
Чемпіон СРСР (1981)
Срібний призер чемпіонату СРСР (1982)
Володар Кубку СРСР (1982)
Бронзовий призер шостої зони другої ліги чемпіонату СРСР (1987)

Індивідуальні досягнення

Майстер спорту (1978)
Майстер спорту міжнародного класу (1980)

Примітки

. kurs.if.ua. Курс. 22 червня 2021. Архів оригіналу за 23 червня 2021. Процитовано 22 червня 2021.
. Архів оригіналу за 5 липня 2016. Процитовано 2 жовтня 2011.
Гвардія «залізного полковника»^{[недоступне посилання з липня 2019]}
Пів-віковий футбольний марафон^{[недоступне посилання з вересня 2019]}
П'єдестал Кубка Федерації пам'яті Мирослава Думанського^{[недоступне посилання з липня 2019]}

Джерела

Помер колишній гравець «Динамо» Ярослав Думанський [ 23 червня 2021 у Wayback Machine.]// Сайт ФК «Динамо Київ», 22 6.2021

Посилання

Статистика виступів в Україні на офіційному сайті УАФ
Статистика на КЛІСФ (рос.)
«Династія Думанських» [ 14 жовтня 2012 у Wayback Machine.] (укр.)
Ярославу Думанському 50! [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.] (укр.)
«50 найкращих. Карпати. Частина перша» [ 14 жовтня 2011 у Wayback Machine.] (рос.)

Інтерв'ю

Ярослав Думанський: «Титули та досягнення у минулому, а люди, які їх здобували, нікому не потрібні» [ 9 листопада 2012 у Wayback Machine.] 23.06.2012
Від конкурента Марадони до водія таксі. Як склалася доля українського віцечемпіона світу [ 14 лютого 2022 у Wayback Machine.]

[1] . kurs.if.ua. Курс. 22 червня 2021. Архів оригіналу за 23 червня 2021. Процитовано 22 червня 2021.

[2] . Архів оригіналу за 5 липня 2016. Процитовано 2 жовтня 2011.

[3] Гвардія «залізного полковника»^{[недоступне посилання з липня 2019]}

[4] Пів-віковий футбольний марафон^{[недоступне посилання з вересня 2019]}

[5] П'єдестал Кубка Федерації пам'яті Мирослава Думанського^{[недоступне посилання з липня 2019]}