Айн Газаль араб عين غزال поселення культури докерамічного неоліту B в передмісті Амману Йорданія Відповідно до старого д

Айн-Газаль (араб. عين غزال‎) — поселення культури докерамічного неоліту B в передмісті Амману, Йорданія. Відповідно до старого датування, було населене в період 7250 — 5000 років до н. е.; більш сучасне каліброване датування удревляє цей період до 8440 — 6500 рр. до н. е.. Площа — 15 га, одне з найбільших поселень епохи неоліту. Іноді пізній етап розвитку Айн-Газаля класифікують як докерамічний неоліт C.

Статуетка з Йорданського археологічного музею

Поселення

За часів свого розквіту (кінець 8-го тисячоліття до н. е.) населення становило близько 3000 осіб (більше, ніж у місті Єрихон в ту саму епоху). Після 6500 року до н. е. протягом декількох поколінь населення скоротилося в кілька разів, ймовірно, через погіршення клімату.

Складається з великої кількості будівель, які діляться на три різних райони. Прямокутні споруди з сирцевої цегли складалися з двох і більше неоднакових кімнат. Стіни іззовні обмазували глиною, а зсередини — алебастром, яким покривали і підлогу. Покриття оновлювали раз у декілька років.

На розташованих поблизу полях розводили пшеницю, ячмінь, бобові, а також пасли кіз. До того ж, мешканці полювали на диких оленів, газелей, ослів, кабанів, лисиць, зайців тощо.

Культура

Частину мерців ховали у фундаменті будівель, інших — в полях. Черепа мерців, похованих у будинках, зберігали окремо. Археологи виявили такі черепа в декількох місцях Палестини, Сирії та Йорданії, в тому числі в Айн-Газалі. Вони були покриті алебастром, очниці були залиті бітумом, що свідчить про своєрідний культ предків у цих місцях. Деякі мерці взагалі не були поховані і потрапляли до сміттєвих куп.

Крім решток людей ховали антропоморфні алебастрові статуї, які були покладені біля особливих будівель, ймовірно, мали ритуальне значення. На голові статуй були зображені очі і волосся, на тілі — татуювання у вигляді орнаменту або одяг. Для зображення очей використовували раковини, а зіниць — бітум. У селищі знайдено 32 таких статуї, з яких 15 в повний зріст, ще 15 — бюсти і дві фрагментарно збережені голови. Три бюста мали по дві голови. Одна зі статуй, приблизно VI тисячоліття до н. е., зображує жінку з великими очима, тонкими руками, виступаючими колінами і ретельно виліпленими пальцями ніг.

Археологічні дослідження

Давнє поселення було відкрито випадково при будівництві дороги в 1974 році. Розкопки почалися в 1982 році і тривали до 1989 року. На початку 1990-х років була проведена ще одна серія досліджень.

Палеогенетика

У мешканців Айн-Газалю були виявлені Y-хромосомні гаплогрупи , E, E1b1b1, і мітохондріальні гаплогрупи , .

Джерела

Ресурси Інтернету

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Айн-Газаль
Scarre Chris (ed.): The Human Past, Thames & Hudson 2005, p.222
at Smithsonian Institution
The Joukowsky Institute of Archaeology [Архівовано 26 травня 2012 у Archive.is]
[1] [ 19 липня 2013 у Wayback Machine.]
[2] [ 9 березня 2018 у Wayback Machine.]

Примітки

. Архів оригіналу за 8 квітня 2019. Процитовано 16 вересня 2018.
Kleiner, Fred S.; Mamiya, Christin J. (2006). Gardner's Art Through the Ages: The Western Perspective: Volume 1 (вид. Twelfth). Belmont, California: Wadsworth Publishing. с. 11–2. ISBN .
. Архів оригіналу за 16 липня 2018. Процитовано 25 січня 2019.

[1] . Архів оригіналу за 8 квітня 2019. Процитовано 16 вересня 2018.

[gard-2] Kleiner, Fred S.; Mamiya, Christin J. (2006). Gardner's Art Through the Ages: The Western Perspective: Volume 1 (вид. Twelfth). Belmont, California: Wadsworth Publishing. с. 11–2. ISBN .

[3] . Архів оригіналу за 16 липня 2018. Процитовано 25 січня 2019.