Слово про Закон і Благодать

«Сло́во про зако́н і благода́ть» — перша пам'ятка давньо-руського (давньо-українського) ораторського мистецтва. Найдавніша пам'ятка оригінальної літератури Київської Русі, богословський трактат ХІ століття. Написаний в 1037–1050 роках, правдоподібно київським священником (пізніше митрополитом) Іларіоном. У пам'ятці зафіксовані типові риси української мови.

Слово про закон і благодать
Жанр	проповідь
Автор	Іларіон Київський
Мова	церковнослов'янська мова
Опубліковано	1038
Цей твір у Вікісховищі
Цей твір у Вікіцитатах

Стверджує самостійність Руської держави і церкви, заперечує повноваження Візантії щодо Києва. «Слово» підкреслює протилежність «закону» (давньої юдейської релігії) і «благодаті» (нової — християнської). «Закон» — це холод, морок і рабство, а «благодать» — тепло, осяяність і свобода. Так, колись і «земля наша» була порожня і висохла, аж доки «від краю до краю» не напоїло її євангельське джерело. Хрещення Києва — наслідок божеського піклування про Русь, це вияв, що Русь не є гірша від інших (Візантії) країн.

Автор «Слова» не тільки представник політичних прямувань тогочасної Русі, але й талановитий письменник-промовець, що надав твору стрункої композиції, пишноти стилістичного оформлення та ритмічності вислову. «Слово» було призначене для «вибраних» слухачів. Це не перешкодило популярності «Слова», що його часто переписували і використовували, наприклад, у хвалі Володимиру Васильковичу, у Волинському літописі. Ним користався у другій половині XIII ст. сербський письменник, чернець Доментіян, пишучи про Симеона, Саву Сербських і Микиту Сергійовича.

Повна назва

Про Закон, Мойсеєм даний,

і про Благодать та Істину, в Ісусі Христі втілених,

і як закон відійшов,

і як Благодать та Істина всю землю наповнили,

і віра на всі народи розпростерлася,

і до нашого народу руського;

і похвала кагану нашому Володимиру, за якого ми охрещені були,

і молитва до Бога від усієї землі нашої.

Господи благослови, Отче![1]

Структура

Твір ділиться на 4 частини:

у 1-й світова історія показана як історія Спасіння, яка рухається від обмеженості юдейського Закону до християнської Благодаті — визволительки всього людства;

у 2-й частині стверджується, що й нещодавно охрещений руський народ нарешті долучився до Благодаті Божої;

3-тя частина прославляє «кагана нашого» Володимира Святославича — володаря, котрий хрестив країну і за цей подвиг заслуговує церковного вшанування, яке гарантує йому вічну пам'ять;

4-та частина — це молитва про Благодать Божу та зміцнення у вірі. Деякі дослідники вважають, що назва «Слово про Закон і Благодать» стосується лише перших двох (або перших трьох) частин, а решта — це окремі твори, які згодом були об'єднані.

Центральну частину «Слова» становить похвала князю Володимирові і його предкам, бо не у невідомій країні панують вони, але у Руській, знаній і чутній у всіх чотирьох кінцях світу. Сам Володимир, з потойбічного світу, піклується своєю землею, щоб її оминули «війни і полон, голод і усяка скорбота». На думку дослідника руської писемності Сергія Висоцького: «Головна ідея твору — довести, що християнство на Русі було прийнято завдяки мудрості та розуму Володимира Святославича, а не під впливом та тиском іззовні».

Твір закінчується Молитвою та Визнанням віри.

Текст твору

Торжественник зі «Словом». Перша половина XV ст.

• Іларіон Київський. — Слово про закон і благодать (оригінал старослов.)

• Іларіон Київський. — Слово про закон і благодать (переклад В. Крекотня)
• Іларіон Київський. — Слово про закон і благодать (переклад В. Яременка)

Видання

• Молдован А. М. «Слово о законе и благодати» Илариона. К., 1984
• Акентьев К. К. «Слово о законе и благодати» Илариона Киевского: Древнейшая версия по списку ГИМ Син. 591. // , т. 3. СПб., 2005.

Примітки

1. «Слово о Законі і благодаті» митрополита київського Іларіона середини XI ст. у списку XV ст. // Німчук В. В. Історія української мови. Хрестоматія Х-ХІІІ ст. / НАН України, Інститут української мови. — Житомир: Полісся, 2015. — С. 33—39. — (Зібрання пам'яток української мови найдавнішого періоду (Х — ХІІІ ст.). — .
2. Слово про закон і благодать // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 637. — .
3. Єрмоленко С. Я.Історія української літературної мови // Українська мова : енциклопедія / НАН України, Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні, Інститут української мови; редкол.: В. М. Русанівський (співголова), О. О. Тараненко (співголова), М. П. Зяблюк та ін. — 2-ге вид., випр. і доп. — К. : Вид-во «Укр. енцикл.» ім. М. П. Бажана, 2004. — 824 с. : іл. — . — С. 232—235.

Джерела

• Слово про закон і благодать // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2003. — Т. 5 : П — С. — С. 522. — .
• Слово про закон і благодать // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 637. — .
• «Слово про Закон і Благодать» // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 411-412.
• Горский А. Памятники духовной литературы. М. 1844.
• Мюллер Л. Киевский митрополит Иларион: Жизнь и творчество // Мюллер Л. Понять Россию: Историко-культурные исследования. М., 2000.
• Подскальски Г. Христианство и богословская литература в Киевской Руси (988—1237 гг.). СПб., 1996
• Розов Н. Н. Иларион // Словарь книжников и книжности Древней Руси, вып. 1. Л., 1987
• Розов Н. Синодальный список сочинений Илариона // Slavia, ч. 2. Прага 1963.
• Темчин С. «Слово о законе и благодати» киевского митрополита Илариона и раннехристианская полемика // , т. 7. К., 2008

Посилання

• Слово о законѣ и благодати, митроп. Иларіона // Хрестоматія по українській літературі. Ч. 1. Народна словесність і Стара література (ХІ–ХVІІІ століття) / Зложили: проф. М. Сумцов і М. Плевако при участі проф. Д. Багалія. — Харків: Видавництво «Союз», 1918. — С. 68—69. — 152 с.