Архієпископ Антоній в миру Олександр Іванович Павлинський 29 листопада 1801 Притики 29 березня 1878 Владимир церковний д

Архієпископ Антоній (в миру Олександр Іванович Павлинський; 29 листопада 1801, Притики — 29 березня 1878, Владимир) — церковний діяч Російської імперії. Єпископ Російської православної церкви, єпископ Острогожський, вікарій Воронезької єпархії; єпископ Староруський, вікарій Нижегородської єпархії; єпископ Архангельський і Холмогорський; Нижегородський і Арзамаський. Архієпископ Володимирський і Суздальський

Архієпископ Антоній
Алєксанр Іванович Павлинський

Архієпископ Володимирський і Суздальський

17 червня 1866 — 29 березня 1878

Попередник:

Феофан (Говоров)

Наступник:

Феогност (Лебедєв)

Архієпископ Волинський і Житомирський

29 серпня 1860 — 17 червня 1866

Попередник:

Ніканор (Климентіївський)

Наступник:

Агафангел (Соловйов)

Єпископ Нижегородський і Арзамаський

20 липня 1857 — 29 серпня 1860

Попередник:

Наступник:

Нектарій (Надєждін)

Єпископ Архангельський і Холмогорський

28 грудня 1854 — 20 липня 1857

Попередник:

Наступник:

Олександр (Павлович)

Єпископ Староруський,
вікарій Нижегородської єпархії

3 жовтня 1853 — 28 грудня 1854

Попередник:

Антоній (Шокотов)

Наступник:

Народження:

29 листопада 1801
^d, Костромська губернія, Російська імперія

Смерть:

29 березня 1878 (76 років)
Владимир

Прийняття монашества:

14 вересня 1829

В Україні — архієпископ Волинський і Житомирський.

Біографія

Народився в сім'ї священика. Закінчив Макаріївське духовне училище, в 1827 році — Костромську духовну семінарію.

14 вересня 1829 пострижений у чернецтво, 6 липня 1831 висвячений у сан ієромонаха.

У 1831 році закінчив курс Санкт-Петербурзької духовної академії зі ступенем магістра богослов'я і 30 вересня 1831 призначений інспектором Калузької духовної семінарії і професором богослов'я.

10 травня 1832 переведений інспектором Санкт-Петербурзької духовної семінарії і призначений ректором Олександро-Невського духовного училища.

5 вересня 1838 возведений у сан архімандрита. З 17 вересня 1840 настоятель Антонієва Римлянина монастяря і ректор Новгородської духовної семінарії.

8 липня 1852 хіротонізований на єпископа Острогозького, вікарія Воронезької єпархії, з 3 жовтня 1853 єпископ Староруський, вікарій Новгородської єпархії.

З 28 грудня 1854 єпископ Архангельський і Холмогорський, з 20 липня 1857 єпископ Нижегородський і Арзамаський, в обох єпархіях боровся з старообрядництвом, критикував П. І. Мельникова-Печерського за симпатії до старообрядців.

З 29 серпня 1860 єпископ Волинський і Житомирський. Мав негативну думку про волинське духівництво, вважав його непокірним, ополяченим і вони невідповідають своєму призначенню — служити оплотом Православ'я і відстоювати інтереси населення у зв'язку з чим прагнув ставити на парафії священиків — вихідців з Московщини. Місцеве духовенство вороже ставилося до архієрея. З приводу різних упущень і заворушень преосвященний Антоній мав звичай робити зауваження священикам прямо в церкві і іноді в різкій формі. Замість скромного підпорядкування його вимогам він зустрічав образливі для нього протести. Ці образи були такі численні, що залишили в ньому важкі спогади.

8 квітня 1862 возведений у сан архієпископа.

17 червня 1866 переведений на Володимирську і Суздальську кафедру. У першій своїй промові на Володимирській кафедрі, яку преосвященний займав після Волинської, він сказав: «Дякую Богові, що вивів мене з землі Єгипетської».

Помер 29 березня 1878. Похований у Різдвяному соборі міста Володимира.

Література

Антоний (Павлинский) // Русский биографический словарь : в 25 т. — СПб.—М., 1896—1918. (рос.)
П. Н. Грюнберг Антоний. Православная энциклопедия. — М. : Церковно-научный центр «Православная энциклопедия», 2001. — Т. II. — С. 636. — .(рос.)