Єпископ Олександр (в миру Андроник Іванович Павлович; 17 травня 1799, село Кобринова Гребля, Уманський повіт, Київська губернія — 8 листопада 1874, Київ) — український релігійний діяч Російські імперії, єпіскоп Російської православної церкви, єпископ Архангельський та Холмогорський на Московщині, а згодом єпископ у Полтаві з титулом «Полтавський та Переяславський» на Гетьманщині. Військовий та тюремний капелан, учасник оборони Соловецьких островів у Білому морі під час Кримської війни 1854.
Єпископ Олександр | ||
Священо-Архімандрит Олександр, Настоятель першокласного Ставропігіального Соловецького монастиря. | ||
| ||
---|---|---|
17 листопада 1857 — 13 вересня 1860 | ||
Попередник: | ||
Наступник: | Аполлос (Байбаков) | |
| ||
25 липня 1853 — 1857 | ||
Альма-матер: | Київська духовна академія | |
Діяльність: | священник | |
Ім'я при народженні: | Андроник Іванович Павлович | |
Народження: | 17 травня 1799 Україна село Кобринова Гребля, Уманський повіт, у Київській губернії | |
Смерть: | 8 листопада 1874 (75 років) Київ | |
Похований: | Дальні печери Києво-Печерської лаври | |
Єп. хіротонія: | 17 листопада 1857 | |
Олександр у Вікісховищі |
Життєпис
Народився у греко-католицькому селі Уманщини в сім'ї священика. Початкову освіту отримав у сільській школі.
17 липня 1817 року закінчив Київську духовну академію і був рукопокладений у диякона у містечку Бородянка Київського повіту, залишений вчителем латинської мови при митрополичому хорі у Києві. 15 червня 1820 року рукопокладений у священники і призначений до Полоцького піхотного полку. У 1827–1832 роках був священником у містечку Рижанівка Звенигородського повіту Київської єпархії Церкви Російської імперії. 1832 року за власним проханням був знову призначений священником Олексопольського полку, в якому служив протягом 15 років до 1847 року.
12 грудня 1841 року зведений у сан протоієрея. 1847–1853 року був настоятелем Солмбальського Преображенського Морського собору Архангельської єпархії Церкви Російської імперії.
20 червня 1853 — єпископом Христофором Андроником був пострижений в чернецтво.
21 червня 1853 року зведений в сан архімандрита, а 25 червня призначений настоятелем Спасівського Соловецького монастиря.
1854 року під час експедиції флоту Британської імперії у Біле мору був серед оборонців островів. За цю діяльність отримав низку нагород, зокрема від московського царя Миколи I.
17 листопада 1857 — архієрейська хіротонія на єпископа Архангельського та Холмогорського Відомства православного сповідання Російської імперії. На Архангельській катедрі ВПСРІ служив протягом 3 років. 1858 — віце-президент Архангельського тюремного комітету.
13 вересня 1860 року призначений єпископом Полтавським та Переяславським. 17 листопада 1862 року звільнений на покій за власним бажанням.
17 червня 1864 року звернувся до Синоду із проханням призначити йому в управління Києво-Видубецький Георгієвський монастир. Прохання було виконане, але до монастиря не переселявся, продовжував жити у Києві при катедральному соборі.
1867 року захотів відвідати Єрусалим та інші святі місця. Отримавши відпустку на 6 місяців виїхав із України. Відвідавши Єрусалим, побував і на Афоні. У вересні 1868 року повернувся до Києва.
17 жовтня 1874 року востаннє взяв участь у богослужінні. У той день обійшов усі печери Києво-Печерської лаври. 18 жовтня почувався зле, і вже не виходив із своєї келії. Помер 8 листопада 1874 року. 10 листопада був похований у Дальніх печерах Києво-Печерської лаври.
Примітки
- Соловецкий монастырь и описание бомбардирования его англичанами 7-го июля 1854 года. — Москва: Типография М. Смирновой, 1855. — С. 1
Посилання
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Yepiskop Oleksandr v miru Andronik Ivanovich Pavlovich 17 travnya 1799 17990517 selo Kobrinova Greblya Umanskij povit Kiyivska guberniya 8 listopada 1874 Kiyiv ukrayinskij religijnij diyach Rosijski imperiyi yepiskop Rosijskoyi pravoslavnoyi cerkvi yepiskop Arhangelskij ta Holmogorskij na Moskovshini a zgodom yepiskop u Poltavi z titulom Poltavskij ta Pereyaslavskij na Getmanshini Vijskovij ta tyuremnij kapelan uchasnik oboroni Soloveckih ostroviv u Bilomu mori pid chas Krimskoyi vijni 1854 Yepiskop Oleksandr Svyasheno Arhimandrit Oleksandr Nastoyatel pershoklasnogo Stavropigialnogo Soloveckogo monastirya Yepiskop Arhangelskij ta Holmogorskij 17 listopada 1857 13 veresnya 1860 Poperednik Nastupnik Apollos Bajbakov igumen Soloveckogo monastirya 25 lipnya 1853 1857 Alma mater Kiyivska duhovna akademiya Diyalnist svyashennik Im ya pri narodzhenni Andronik Ivanovich Pavlovich Narodzhennya 17 travnya 1799 1799 05 17 Ukrayina selo Kobrinova Greblya Umanskij povit u Kiyivskij guberniyi Smert 8 listopada 1874 1874 11 08 75 rokiv Kiyiv Pohovanij Dalni pecheri Kiyevo Pecherskoyi lavri Yep hirotoniya 17 listopada 1857 Oleksandr u VikishovishiZhittyepisNarodivsya u greko katolickomu seli Umanshini v sim yi svyashenika Pochatkovu osvitu otrimav u silskij shkoli 17 lipnya 1817 roku zakinchiv Kiyivsku duhovnu akademiyu i buv rukopokladenij u diyakona u mistechku Borodyanka Kiyivskogo povitu zalishenij vchitelem latinskoyi movi pri mitropolichomu hori u Kiyevi 15 chervnya 1820 roku rukopokladenij u svyashenniki i priznachenij do Polockogo pihotnogo polku U 1827 1832 rokah buv svyashennikom u mistechku Rizhanivka Zvenigorodskogo povitu Kiyivskoyi yeparhiyi Cerkvi Rosijskoyi imperiyi 1832 roku za vlasnim prohannyam buv znovu priznachenij svyashennikom Oleksopolskogo polku v yakomu sluzhiv protyagom 15 rokiv do 1847 roku 12 grudnya 1841 roku zvedenij u san protoiyereya 1847 1853 roku buv nastoyatelem Solmbalskogo Preobrazhenskogo Morskogo soboru Arhangelskoyi yeparhiyi Cerkvi Rosijskoyi imperiyi 20 chervnya 1853 yepiskopom Hristoforom Andronikom buv postrizhenij v chernectvo 21 chervnya 1853 roku zvedenij v san arhimandrita a 25 chervnya priznachenij nastoyatelem Spasivskogo Soloveckogo monastirya 1854 roku pid chas ekspediciyi flotu Britanskoyi imperiyi u Bile moru buv sered oboronciv ostroviv Za cyu diyalnist otrimav nizku nagorod zokrema vid moskovskogo carya Mikoli I 17 listopada 1857 arhiyerejska hirotoniya na yepiskopa Arhangelskogo ta Holmogorskogo Vidomstva pravoslavnogo spovidannya Rosijskoyi imperiyi Na Arhangelskij katedri VPSRI sluzhiv protyagom 3 rokiv 1858 vice prezident Arhangelskogo tyuremnogo komitetu 13 veresnya 1860 roku priznachenij yepiskopom Poltavskim ta Pereyaslavskim 17 listopada 1862 roku zvilnenij na pokij za vlasnim bazhannyam 17 chervnya 1864 roku zvernuvsya do Sinodu iz prohannyam priznachiti jomu v upravlinnya Kiyevo Vidubeckij Georgiyevskij monastir Prohannya bulo vikonane ale do monastirya ne pereselyavsya prodovzhuvav zhiti u Kiyevi pri katedralnomu sobori 1867 roku zahotiv vidvidati Yerusalim ta inshi svyati miscya Otrimavshi vidpustku na 6 misyaciv viyihav iz Ukrayini Vidvidavshi Yerusalim pobuvav i na Afoni U veresni 1868 roku povernuvsya do Kiyeva 17 zhovtnya 1874 roku vostannye vzyav uchast u bogosluzhinni U toj den obijshov usi pecheri Kiyevo Pecherskoyi lavri 18 zhovtnya pochuvavsya zle i vzhe ne vihodiv iz svoyeyi keliyi Pomer 8 listopada 1874 roku 10 listopada buv pohovanij u Dalnih pecherah Kiyevo Pecherskoyi lavri PrimitkiSoloveckij monastyr i opisanie bombardirovaniya ego anglichanami 7 go iyulya 1854 goda Moskva Tipografiya M Smirnovoj 1855 S 1Posilannya