Амарант червонодзьобий | ||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Самець червонодзьобого амаранта (Гамбія) Самиця червонодзьобого амаранта (Гамбія) | ||||||||||||||||
Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
Lagonosticta senegala (Linnaeus, 1766) | ||||||||||||||||
Підвиди | ||||||||||||||||
(Див. текст) | ||||||||||||||||
Синоніми | ||||||||||||||||
Fringilla senegala Linnaeus, 1766 Estrilda senegala (Linnaeus, 1766) | ||||||||||||||||
Посилання | ||||||||||||||||
|
Амара́нт червонодзьобий (Lagonosticta senegala) — вид горобцеподібних птахів родини астрильдових (Estrildidae). Мешкає в Африці на південь від Сахари.
Опис
Довжина птаха становить 9,5-11 см , вага 7-12 г. Виду притаманний статевий диморфізм. У самців голова, шия, підборіддя, груди і живіт червоні, потилиця коричнева, спина і покривні пера крил червонуваті. Махові пера темно-коричневі, другорядні і третьорядні махові пера мають червонуватий відтінок. Хвіст чорнувато-коричневий, верхні покривні пера хвоста і пера на надхвісті біля основи червоні. Груди з боків поцятковані білими плямками. Нижня частина живота рудувато-коричнева, гузка і нижні покривні пера хвоста більш яскраві. Очі карі або темно-червоні, навколо очей яскраво-жовті кільця. Дзьоб блідо-червоний, зверху чорний.
У самиць лоб, тім'я, потилиця і верхня частина спини сірувато-коричневі або охристо-коричневі, в залежності від підвиду. Обличчя червоне. Крила, надхвістя і верхні покривні пера хвоста такі ж, як у самців. Пера на голові з боків рудувато-коричневі або яскраво-коричневі, іноді з червонуватим відтінком. Нижня частина тіла світліша, з легким охристим відтінком. Як і у самців, груди з боків поцятковані невеликими білими плямками. Молоді птахи мають блідо-сірувато-коричневе забарвлення, відтінок якого різниться в залежності від підвиду.
Таксономія
В 1760 році французький зоолог Матюрен Жак Бріссон включив опис червонодзьобого амаранта до своєї книги "Ornithologie", описавши птаха за зразком з Сенегалу. Він використав французьку назву Le Sénégali rouge та латинську назву Senegalus Ruber. Однак, хоч Бріссон і навів латинську назву, вона не була науковою, тобто не відповідає біномінальній номенклатурі і не визнана Міжнародною комісією із зоологічної номенклатури. Коли в 1766 році шведський натураліст Карл Лінней випустив дванадцяте видання своєї «Systema Naturae», він доповнив книгу описом 240 видів, раніше описаних Бріссоном. Одним з цих видів був червонодзьобий амарант, для якого Лінней придумав біномінальну назву Fringilla senegala. Пізніше вид був переведений до роду Амарант (Lagonosticta), введеного німецьким орнітологом Жаном Луї Кабанісом у 1851 році.
Підвиди
Виділяють шість підвидів:
- L. s. senegala (Linnaeus, 1766) — від Мавританії, Сенегалу і Гамбії до західної і центральної Нігерії;
- L. s. rhodopsis (Heuglin, 1863) — від східної Нігерії, північного і центрального Камеруну і південного Чаду до Судану, західної Еритреї і західної Ефіопії;
- L. s. brunneiceps Sharpe, 1890 — південний схід Південного Судану і центр Ефіопії;
- L. s. somaliensis Salvadori, 1894 — південний схід Ефіопії і Сомалі;
- L. s. ruberrima Reichenow, 1903 — від ДР Конго, Уганди і Кенії до північно-східної Анголи, північно-східної Замбії і північного Малаві;
- L. s. rendalli Hartert, EJO, 1898 — від південної Анголи до Мозамбіку і півдня ПАР.
Поширення і екологія
Червонодзьобі амаранти живуть в сухих саванах і чагарникових заростях, іноді в напівпустелях і на трав'янистих галявинах тропічних лісів. Віддають перевагу густим акацієвим заростям на берегах річок, також зустрічаються поблизу людських поселень, на полях і в садах, на висоті до 2200 м над рівнем моря. Червонодзьобі амаранти живляться переважно насінням трав, яке шукають на землі, іноді також ягодами, плодами і дрібними комахами.
Сезон розмноження у червонодзьобих амарантів припадає на початок сезону посухи. Самці виконують демонстраційні танці, присідаючи перед самицею, тримаючи в дзьобі травинку або перо і водночас співаючи. Гніздо кулеподібне, робиться парою птахів з сухої трави і переплетених рослинних волокон, всередині встелюється пухом і шерстю, розміщується в чагарниках або високій траві, невисоко над землею. В кладці від 3 до 6 білуватих яєць. Інкубаційний період триває приблизно 2 тижні, насиджують і самиці і самці. Пташенята покидають гніздо через 2 тижні після вилуплення, однак батьки продовжують піклуватися про них ще кілька тижнів. Червонодзьобі амаранти іноді стають жертвами гніздового паразитизму червононогих вдовичок.
Примітки
- BirdLife International (2016). Lagonosticta senegala: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 19 жовтня 2022
- Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .
- Brisson, Mathurin Jacques (1760). Ornithologie, ou, Méthode contenant la division des oiseaux en ordres, sections, genres, especes & leurs variétés (French та Latin) . Т. 3. Paris: Jean-Baptiste Bauche. с. 208—210, Plate 10 fig 2.
- Allen, J.A. (1910). Collation of Brisson's genera of birds with those of Linnaeus. Bulletin of the American Museum of Natural History. 28: 317—335. Процитовано 25 грудня 2021.
- Linnaeus, Carl (1766). Systema naturae : per regna tria natura, secundum classes, ordines, genera, species, cum characteribus, differentiis, synonymis, locis (Latin) . Т. 1, Part 1 (вид. 12th). Holmiae (Stockholm): Laurentii Salvii. с. 320.
- Cabanis, Jean; (1860). Museum Heineanum : Verzeichniss der ornithologischen Sammlung des Oberamtmann Ferdinand Heine, auf Gut St. Burchard vor Halberstadt (German та Latin) . Т. 1. Halberstadt: R. Frantz. с. 171.
- Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Waxbills, parrotfinches, munias, whydahs, Olive Warbler, accentors, pipits. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 19 жовтня 2022.
Джерела
- Jürgen Nicolai (Hrsg.), Joachim Steinbacher (Hrsg.), Renate van den Elzen, Gerhard Hofmann: Prachtfinken – Afrika. Serie Handbuch der Vogelpflege, Eugen Ulmer Verlag, Stuttgart 2007, .
- Peter Clement, Alan Harris, John Davis: Finches and Sparrows. An Identification Guide. Christopher Helm, London 1993, .
Посилання
- Redbilled firefinch - Species text in The Atlas of Southern African Birds.
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Amarant chervonodzobij Samec chervonodzobogo amaranta Gambiya Samicya chervonodzobogo amaranta Gambiya Ohoronnij status Najmenshij rizik MSOP 3 1 Biologichna klasifikaciya Domen Eukarioti Eukaryota Carstvo Tvarini Animalia Tip Hordovi Chordata Klas Ptahi Aves Ryad Gorobcepodibni Passeriformes Rodina Astrildovi Estrildidae Rid Amarant Lagonosticta Vid Amarant chervonodzobij Binomialna nazva Lagonosticta senegala Linnaeus 1766 Pidvidi Div tekst Sinonimi Fringilla senegala Linnaeus 1766 Estrilda senegala Linnaeus 1766 Posilannya Vikishovishe Lagonosticta senegala Vikividi Lagonosticta senegala EOL 45515660 ITIS 560652 MSOP 22719440 NCBI 247521 Amara nt chervonodzobij Lagonosticta senegala vid gorobcepodibnih ptahiv rodini astrildovih Estrildidae Meshkaye v Africi na pivden vid Sahari OpisSamec chervonodzobogo amaranta Keniya Samec chervonodzobogo amaranta Bahr Dar Efiopiya Para chervonodzobih amarantiv Efiopiya Dovzhina ptaha stanovit 9 5 11 sm vaga 7 12 g Vidu pritamannij statevij dimorfizm U samciv golova shiya pidboriddya grudi i zhivit chervoni potilicya korichneva spina i pokrivni pera kril chervonuvati Mahovi pera temno korichnevi drugoryadni i tretoryadni mahovi pera mayut chervonuvatij vidtinok Hvist chornuvato korichnevij verhni pokrivni pera hvosta i pera na nadhvisti bilya osnovi chervoni Grudi z bokiv pocyatkovani bilimi plyamkami Nizhnya chastina zhivota ruduvato korichneva guzka i nizhni pokrivni pera hvosta bilsh yaskravi Ochi kari abo temno chervoni navkolo ochej yaskravo zhovti kilcya Dzob blido chervonij zverhu chornij U samic lob tim ya potilicya i verhnya chastina spini siruvato korichnevi abo ohristo korichnevi v zalezhnosti vid pidvidu Oblichchya chervone Krila nadhvistya i verhni pokrivni pera hvosta taki zh yak u samciv Pera na golovi z bokiv ruduvato korichnevi abo yaskravo korichnevi inodi z chervonuvatim vidtinkom Nizhnya chastina tila svitlisha z legkim ohristim vidtinkom Yak i u samciv grudi z bokiv pocyatkovani nevelikimi bilimi plyamkami Molodi ptahi mayut blido siruvato korichneve zabarvlennya vidtinok yakogo riznitsya v zalezhnosti vid pidvidu TaksonomiyaV 1760 roci francuzkij zoolog Matyuren Zhak Brisson vklyuchiv opis chervonodzobogo amaranta do svoyeyi knigi Ornithologie opisavshi ptaha za zrazkom z Senegalu Vin vikoristav francuzku nazvu Le Senegali rouge ta latinsku nazvu Senegalus Ruber Odnak hoch Brisson i naviv latinsku nazvu vona ne bula naukovoyu tobto ne vidpovidaye binominalnij nomenklaturi i ne viznana Mizhnarodnoyu komisiyeyu iz zoologichnoyi nomenklaturi Koli v 1766 roci shvedskij naturalist Karl Linnej vipustiv dvanadcyate vidannya svoyeyi Systema Naturae vin dopovniv knigu opisom 240 vidiv ranishe opisanih Brissonom Odnim z cih vidiv buv chervonodzobij amarant dlya yakogo Linnej pridumav binominalnu nazvu Fringilla senegala Piznishe vid buv perevedenij do rodu Amarant Lagonosticta vvedenogo nimeckim ornitologom Zhanom Luyi Kabanisom u 1851 roci Pidvidi Vidilyayut shist pidvidiv L s senegala Linnaeus 1766 vid Mavritaniyi Senegalu i Gambiyi do zahidnoyi i centralnoyi Nigeriyi L s rhodopsis Heuglin 1863 vid shidnoyi Nigeriyi pivnichnogo i centralnogo Kamerunu i pivdennogo Chadu do Sudanu zahidnoyi Eritreyi i zahidnoyi Efiopiyi L s brunneiceps Sharpe 1890 pivdennij shid Pivdennogo Sudanu i centr Efiopiyi L s somaliensis Salvadori 1894 pivdennij shid Efiopiyi i Somali L s ruberrima Reichenow 1903 vid DR Kongo Ugandi i Keniyi do pivnichno shidnoyi Angoli pivnichno shidnoyi Zambiyi i pivnichnogo Malavi L s rendalli Hartert EJO 1898 vid pivdennoyi Angoli do Mozambiku i pivdnya PAR Poshirennya i ekologiyaChervonodzobi amaranti zhivut v suhih savanah i chagarnikovih zarostyah inodi v napivpustelyah i na trav yanistih galyavinah tropichnih lisiv Viddayut perevagu gustim akaciyevim zarostyam na beregah richok takozh zustrichayutsya poblizu lyudskih poselen na polyah i v sadah na visoti do 2200 m nad rivnem morya Chervonodzobi amaranti zhivlyatsya perevazhno nasinnyam trav yake shukayut na zemli inodi takozh yagodami plodami i dribnimi komahami Sezon rozmnozhennya u chervonodzobih amarantiv pripadaye na pochatok sezonu posuhi Samci vikonuyut demonstracijni tanci prisidayuchi pered samiceyu trimayuchi v dzobi travinku abo pero i vodnochas spivayuchi Gnizdo kulepodibne robitsya paroyu ptahiv z suhoyi travi i perepletenih roslinnih volokon vseredini vstelyuyetsya puhom i sherstyu rozmishuyetsya v chagarnikah abo visokij travi nevisoko nad zemleyu V kladci vid 3 do 6 biluvatih yayec Inkubacijnij period trivaye priblizno 2 tizhni nasidzhuyut i samici i samci Ptashenyata pokidayut gnizdo cherez 2 tizhni pislya viluplennya odnak batki prodovzhuyut pikluvatisya pro nih she kilka tizhniv Chervonodzobi amaranti inodi stayut zhertvami gnizdovogo parazitizmu chervononogih vdovichok PrimitkiBirdLife International 2016 Lagonosticta senegala informaciya na sajti MSOP versiya 2022 1 angl 19 zhovtnya 2022 Fesenko G V Vitchiznyana nomenklatura ptahiv svitu Krivij Rig DIONAT 2018 580 s ISBN 978 617 7553 34 1 Brisson Mathurin Jacques 1760 Ornithologie ou Methode contenant la division des oiseaux en ordres sections genres especes amp leurs varietes French ta Latin T 3 Paris Jean Baptiste Bauche s 208 210 Plate 10 fig 2 Allen J A 1910 Collation of Brisson s genera of birds with those of Linnaeus Bulletin of the American Museum of Natural History 28 317 335 Procitovano 25 grudnya 2021 Linnaeus Carl 1766 Systema naturae per regna tria natura secundum classes ordines genera species cum characteribus differentiis synonymis locis Latin T 1 Part 1 vid 12th Holmiae Stockholm Laurentii Salvii s 320 Cabanis Jean 1860 Museum Heineanum Verzeichniss der ornithologischen Sammlung des Oberamtmann Ferdinand Heine auf Gut St Burchard vor Halberstadt German ta Latin T 1 Halberstadt R Frantz s 171 Gill Frank Donsker David red 2022 Waxbills parrotfinches munias whydahs Olive Warbler accentors pipits IOC World Bird List Version 12 2 International Ornithologists Union Procitovano 19 zhovtnya 2022 DzherelaJurgen Nicolai Hrsg Joachim Steinbacher Hrsg Renate van den Elzen Gerhard Hofmann Prachtfinken Afrika Serie Handbuch der Vogelpflege Eugen Ulmer Verlag Stuttgart 2007 ISBN 978 3 8001 4964 3 Peter Clement Alan Harris John Davis Finches and Sparrows An Identification Guide Christopher Helm London 1993 ISBN 0 7136 8017 2 PosilannyaRedbilled firefinch Species text in The Atlas of Southern African Birds Ce nezavershena stattya z ornitologiyi Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi