Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Хвойні ліси Великого Хінгану та гір Джагди (ідентифікатор WWF: PA0505) — палеарктичний екорегіон хвойних лісів помірної зони, розташований в Маньчжурії, на території Північно-Східного Китаю та Приамур'я.
 Ліс в [ru] (Амурська область) | |
| Екозона | Палеарктика |
|---|---|
| Біом | Хвойні ліси помірної зони |
| Статус збереження | вразливий |
| WWF | PA0505 |
| Межі | Східносибірська тайга Охотсько-Маньчжурська тайга Даурський лісостеп Монголо-Маньчжурський степ Маньчжурські мішані ліси Амурський лучний степ |
| Площа, км² | 249 275 |
| Країни | КНР, Росія |
| Охороняється | 39 610 км² (16 %) |
 Розташування екорегіону (фіолетовим) | |
Географія
Екорегіон хвойних лісів Великого Хінгану та гір Джагди охоплює гори Великого Хінгану, розташовані на північному сході Внутрішньої Монголії та в провінції Хейлунцзян. Середня висота цих гір становить 800-1200 м. Східні схили Великого Хінгану більш стрімкі і дреновані численними річками, західні схили більш пологі. На півночі і північному сході, за річкою Амур, екорегіон також охоплює гори Джагди, розташовані переважно на території Амурської області Росії.
Хвойні ліси екорегіону є перехідною зоною між східносибірською тайгою, поширеною на північ від нього, та маньчжурськими мішаними лісами, поширеними на південь і схід від нього. На заході екорегіон хвойних лісів Великого Хінгану та гір Джагди переходить у даурський лісостеп та монголо-маньчжурський степ, а на крайньому сході — в охотсько-маньчжурську тайгу.
Клімат
В межах екорегіону переважає субарктичний клімат (Dwc за класифікацією кліматів Кеппена). Зима довга і холодна, а літо коротке і прохолодне. Середньорічна кількість опадів становить 350 мм, більшість з яких випадає влітку. Безморозний період триває лише три місяці, а взимку температура може опускатися до -50 °C. Багаторічна мерзлота призводить до того, що поверхневий шар ґрунту влітку перенасичується вологою. Висока кислотність ґрунту та низький вміст в ньому кисню створює особливі природні умови, які сприяють спеціально адаптованим видам рослин.
Флора
Основними лісовими угрупованнями екорегіону є хвойні ліси. [ru], в яких домінують даурські модрини (Larix gmelinii), зустрічаються на висоті понад 500 м над рівнем моря і становлять майже половину від всіх лісів екорегіону.
Даурські модрини — це листопадні хвойні дерева, голки яких восени стають золотисто-жовтими і опадають. Ці дерева вперше з'явилися у [en], зниклому типі лісів, який існував понад 50 мільйонів років тому, коли концентрація вуглекислого газу в атмосфері була більш ніж удвічі вищою за сучасну, а різниця в температурі на екваторі і полюсах була набагато меншою, ніж сьогодні.
Наразі даурські модрини зустрічаються в місцевостях, які є занадто сухими або погано дренованими для інших хвойних дерев. Зрілі насадження мають щільний лісовий намет і формують густий шар опалого листя, яке погано розкладається в холодному кліматі. В підліску модринових лісів сіянцям інших дерев складно вирости, тому модрини утворюють моновидові насадження, які зберігаються до тих пір, поки не станеться пожежа, спричинена посухою. Такі пожежі не є рідкісними в екорегіоні, а у 1987 році масштабні пожежі в Китаї знищили близько 25 % лісів екорегіону, загалом понад 1 мільйон га лісу. Після того, як модриновий ліс згорає, рослини-колонізатори, передусім листопадні широколистяні дерева, зокрема берези (Betula), тополі (Populus) та дуби (Quercus), утворюють вторинний, ранньосукцесійний ліс. У міру дозрівання цих насаджень їхній тінистий підлісок сприяє поступовому відновленню даурської модрини.
На висоті до 500 м над рівнем моря в екорегіоні зустрічаються мішані ліси. Окрім даурських модрин, в них також зустрічаються монгольські дуби (Quercus mongolica), повислі берези (Betula pendula), даурські берези (Betula dahurica), [en] (Ulmus pumila), різні види вільхи (Alnus) і тополі (Populus), а також сибірські абрикоси (Prunus sibirica), криваво-червоний глід (Crataegus sanguinea) та різнолиста ліщина (Corylus heterophylla).
Екорегіон характеризується унікальною даурською флорою, перехідною між флорою Сибіру та Маньчжурії. Серед 1200 видів судинних рослин, поширених в екорегіоні, близько двох третин мають сибірське походження, а близько третини — місцеве даурське, монгольське або маньчжурське.
Фауна
Серед поширених в екорегіоні ссавців слід відзначити [en] (Cervus canadensis xanthopygus), азійську сарну (Capreolus pygargus), дику свиню (Sus scrofa), сибірську кабаргу (Moschus moschiferus), уссурійського бурого ведмедя (Ursus arctos lasiotus), вовка (Canis lupus) та соболя (Martes zibellina). Ліси екорегіону є південною межею поширення для таких тварин, як звичайні росомахи (Gulo gulo), [en] (Lynx lynx wrangeli) та уссурійські лосі (Alces alces cameloides). В горах регіону зустрічаються [ru] (Ursus thibetanus ussuricus) та довгохвості горали (Naemorhedus caudatus). В східній частині екорегіону, можливо, збереглися популяції дуже рідкісних амурських тигрів (Panthera tigris altaica).
Серед поширених в екорегіоні птахів слід відзначити лісових орябків (Tetrastes bonasia), чорних журавлів (Grus monacha), японських журавлів (Grus japonensis), чорних лелек (Ciconia nigra), далекосхідних лелек (Ciconia boyciana), орланів-білохвостів (Haliaeetus albicilla) та далекосхідних пугачів (Ketupa blakistoni). Водно-болотні угіддя екорегіону є важливими місцями на [en], де зустрічається багато перелітних птахів. В заплавах річок, озерах і болотах регіону мешкають сибірські кутозуби (Salamandrella keyserlingii), пристосовані до сильних морозів саламандри.
Збереження
Оцінка 2017 року показала, що 39 610 км², або 16 % екорегіону, є заповідними територіями. Природоохоронні території включають: [en] та Національний природний заповідник Хучжун в КНР, а також [ru] та [ru] в Росії.
Примітки
- Dinerstein, Eric; Olson, David; Joshi, Anup; Vynne, Carly; Burgess, Neil D.; Wikramanayake, Eric; Hahn, Nathan; Palminteri, Suzanne; Hedao, Prashant; Noss, Reed; Hansen, Matt; Locke, Harvey; Ellis, Erle C; Jones, Benjamin; Barber, Charles Victor; Hayes, Randy; Kormos, Cyril; Martin, Vance; Crist, Eileen; Sechrest, Wes та ін. (2017). An Ecoregion-Based Approach to Protecting Half the Terrestrial Realm. BioScience. 67 (6): 534—545. doi:10.1093/biosci/bix014.
- Map of Ecoregions 2017 (англ.). Resolve, using WWF data. Процитовано 25 жовтня 2023.
Посилання
- «Da Hinggan–Dzhagdy Mountains conifer forests». Terrestrial Ecoregions. World Wildlife Fund.
- «Da Hinggan-Dzhagdy Mountains Conifer Forests» — One Earth.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Hvojni lisi Velikogo Hinganu ta gir Dzhagdi identifikator WWF PA0505 palearktichnij ekoregion hvojnih lisiv pomirnoyi zoni roztashovanij v Manchzhuriyi na teritoriyi Pivnichno Shidnogo Kitayu ta Priamur ya Hvojni lisi Velikogo Hinganu ta gir Dzhagdi Lis v ru Amurska oblast Ekozona Palearktika Biom Hvojni lisi pomirnoyi zoni Status zberezhennya vrazlivij WWF PA0505 Mezhi Shidnosibirska tajga Ohotsko Manchzhurska tajga Daurskij lisostep Mongolo Manchzhurskij step Manchzhurski mishani lisi Amurskij luchnij step Plosha km 249 275 Krayini KNR Rosiya Ohoronyayetsya 39 610 km 16 Roztashuvannya ekoregionu fioletovim Yalicevij lis v gorah Velikogo Hinganu povit Genhe KNR GeografiyaEkoregion hvojnih lisiv Velikogo Hinganu ta gir Dzhagdi ohoplyuye gori Velikogo Hinganu roztashovani na pivnichnomu shodi Vnutrishnoyi Mongoliyi ta v provinciyi Hejlunczyan Serednya visota cih gir stanovit 800 1200 m Shidni shili Velikogo Hinganu bilsh strimki i drenovani chislennimi richkami zahidni shili bilsh pologi Na pivnochi i pivnichnomu shodi za richkoyu Amur ekoregion takozh ohoplyuye gori Dzhagdi roztashovani perevazhno na teritoriyi Amurskoyi oblasti Rosiyi Hvojni lisi ekoregionu ye perehidnoyu zonoyu mizh shidnosibirskoyu tajgoyu poshirenoyu na pivnich vid nogo ta manchzhurskimi mishanimi lisami poshirenimi na pivden i shid vid nogo Na zahodi ekoregion hvojnih lisiv Velikogo Hinganu ta gir Dzhagdi perehodit u daurskij lisostep ta mongolo manchzhurskij step a na krajnomu shodi v ohotsko manchzhursku tajgu KlimatV mezhah ekoregionu perevazhaye subarktichnij klimat Dwc za klasifikaciyeyu klimativ Keppena Zima dovga i holodna a lito korotke i proholodne Serednorichna kilkist opadiv stanovit 350 mm bilshist z yakih vipadaye vlitku Bezmoroznij period trivaye lishe tri misyaci a vzimku temperatura mozhe opuskatisya do 50 C Bagatorichna merzlota prizvodit do togo sho poverhnevij shar gruntu vlitku perenasichuyetsya vologoyu Visoka kislotnist gruntu ta nizkij vmist v nomu kisnyu stvoryuye osoblivi prirodni umovi yaki spriyayut specialno adaptovanim vidam roslin FloraOsnovnimi lisovimi ugrupovannyami ekoregionu ye hvojni lisi ru v yakih dominuyut daurski modrini Larix gmelinii zustrichayutsya na visoti ponad 500 m nad rivnem morya i stanovlyat majzhe polovinu vid vsih lisiv ekoregionu Daurski modrini ce listopadni hvojni dereva golki yakih voseni stayut zolotisto zhovtimi i opadayut Ci dereva vpershe z yavilisya u en zniklomu tipi lisiv yakij isnuvav ponad 50 miljoniv rokiv tomu koli koncentraciya vuglekislogo gazu v atmosferi bula bilsh nizh udvichi vishoyu za suchasnu a riznicya v temperaturi na ekvatori i polyusah bula nabagato menshoyu nizh sogodni Narazi daurski modrini zustrichayutsya v miscevostyah yaki ye zanadto suhimi abo pogano drenovanimi dlya inshih hvojnih derev Zrili nasadzhennya mayut shilnij lisovij namet i formuyut gustij shar opalogo listya yake pogano rozkladayetsya v holodnomu klimati V pidlisku modrinovih lisiv siyancyam inshih derev skladno virosti tomu modrini utvoryuyut monovidovi nasadzhennya yaki zberigayutsya do tih pir poki ne stanetsya pozhezha sprichinena posuhoyu Taki pozhezhi ne ye ridkisnimi v ekoregioni a u 1987 roci masshtabni pozhezhi v Kitayi znishili blizko 25 lisiv ekoregionu zagalom ponad 1 miljon ga lisu Pislya togo yak modrinovij lis zgoraye roslini kolonizatori peredusim listopadni shirokolistyani dereva zokrema berezi Betula topoli Populus ta dubi Quercus utvoryuyut vtorinnij rannosukcesijnij lis U miru dozrivannya cih nasadzhen yihnij tinistij pidlisok spriyaye postupovomu vidnovlennyu daurskoyi modrini Na visoti do 500 m nad rivnem morya v ekoregioni zustrichayutsya mishani lisi Okrim daurskih modrin v nih takozh zustrichayutsya mongolski dubi Quercus mongolica povisli berezi Betula pendula daurski berezi Betula dahurica en Ulmus pumila rizni vidi vilhi Alnus i topoli Populus a takozh sibirski abrikosi Prunus sibirica krivavo chervonij glid Crataegus sanguinea ta riznolista lishina Corylus heterophylla Ekoregion harakterizuyetsya unikalnoyu daurskoyu floroyu perehidnoyu mizh floroyu Sibiru ta Manchzhuriyi Sered 1200 vidiv sudinnih roslin poshirenih v ekoregioni blizko dvoh tretin mayut sibirske pohodzhennya a blizko tretini misceve daurske mongolske abo manchzhurske FaunaSered poshirenih v ekoregioni ssavciv slid vidznachiti en Cervus canadensis xanthopygus azijsku sarnu Capreolus pygargus diku svinyu Sus scrofa sibirsku kabargu Moschus moschiferus ussurijskogo burogo vedmedya Ursus arctos lasiotus vovka Canis lupus ta sobolya Martes zibellina Lisi ekoregionu ye pivdennoyu mezheyu poshirennya dlya takih tvarin yak zvichajni rosomahi Gulo gulo en Lynx lynx wrangeli ta ussurijski losi Alces alces cameloides V gorah regionu zustrichayutsya ru Ursus thibetanus ussuricus ta dovgohvosti gorali Naemorhedus caudatus V shidnij chastini ekoregionu mozhlivo zbereglisya populyaciyi duzhe ridkisnih amurskih tigriv Panthera tigris altaica Sered poshirenih v ekoregioni ptahiv slid vidznachiti lisovih oryabkiv Tetrastes bonasia chornih zhuravliv Grus monacha yaponskih zhuravliv Grus japonensis chornih lelek Ciconia nigra dalekoshidnih lelek Ciconia boyciana orlaniv bilohvostiv Haliaeetus albicilla ta dalekoshidnih pugachiv Ketupa blakistoni Vodno bolotni ugiddya ekoregionu ye vazhlivimi miscyami na en de zustrichayetsya bagato perelitnih ptahiv V zaplavah richok ozerah i bolotah regionu meshkayut sibirski kutozubi Salamandrella keyserlingii pristosovani do silnih moroziv salamandri ZberezhennyaOcinka 2017 roku pokazala sho 39 610 km abo 16 ekoregionu ye zapovidnimi teritoriyami Prirodoohoronni teritoriyi vklyuchayut en ta Nacionalnij prirodnij zapovidnik Huchzhun v KNR a takozh ru ta ru v Rosiyi PrimitkiDinerstein Eric Olson David Joshi Anup Vynne Carly Burgess Neil D Wikramanayake Eric Hahn Nathan Palminteri Suzanne Hedao Prashant Noss Reed Hansen Matt Locke Harvey Ellis Erle C Jones Benjamin Barber Charles Victor Hayes Randy Kormos Cyril Martin Vance Crist Eileen Sechrest Wes ta in 2017 An Ecoregion Based Approach to Protecting Half the Terrestrial Realm BioScience 67 6 534 545 doi 10 1093 biosci bix014 Map of Ecoregions 2017 angl Resolve using WWF data Procitovano 25 zhovtnya 2023 Posilannya Da Hinggan Dzhagdy Mountains conifer forests Terrestrial Ecoregions World Wildlife Fund Da Hinggan Dzhagdy Mountains Conifer Forests One Earth