Аронець Василь Володимирович

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Аронець.

Васи́ль Володи́мирович Ароне́ць (4 квітня 1936, Видинів — 17 листопада 1994, Косів) — український художник декоративно-ужиткового мистецтва, скульптор-кераміст, педагог; член Спілки радянських художників України з 1968 року.

Аронець Василь Володимирович
Народження	4 квітня 1936(1936-04-04) Видинів
Смерть	17 листопада 1994(1994-11-17) (58 років)
	Косів, Івано-Франківська область, Україна
Країна	СРСР  Україна
Навчання	Косівський державний інститут прикладного та декоративного мистецтва (1966)
Діяльність	художник
Працівник	Косівський державний інститут прикладного та декоративного мистецтва
Член	Спілка радянських художників України

Біографія

Народився 4 квітня 1936 року в селі Видинові (нині Коломийський район Івано-Франківської області, Україна). 1951 року закінчив семирічну школу, після чого навчався й працював у керамічному цеху при артілі імені Тараса Шевченка в місті Косові. Протягом 1959—1963 років працював на Косівській фабриці художніх виробів. 1966 року закінчив відділення кераміки Косівського училища прикладного мистецтва, де його викладачами зокрема були і .

Упродовж 1966—1980 років працював майстром і викладав у Косівському училищі прикладного мистецтва композицію, рисунок, живопис та роботу в матеріалі. Згодом працював у Косівському художньо-виробничому об'єднанні «Гуцульщина». На громадських засадах викладав у Народному університеті образотворчого мистецтва при Соколівському народному домі у селі Соколівці на Косівщині. Мешкав у місті Косові в будинку на вулиці Піонерській, № 2, квартира № 1. Помер у Косові 17 листопада 1994 року.

Творчість

Працював у галузі декоративного мистецтва (кераміка). Використовував шамот, майоліку, ангоби, кольоровий бісер. Серед робіт дитячі іграшки, сервіз «Кавовий» (1962). Автор скульптурних композицій «Ватаг», «Гуцульська родина», «Вечорниці», «Гуцульське весілля» (1966), «Троїста музика», «Тече вода з-під явора», «Аркан», «Баранчики», «Гуцулка». На шевченківські теми у 1963 році виконав скульптурні композиції «І виріс я на чужині…», «Мені тринадцятий минало…», «Вівці мої, вівці» (усі — глина, ангоби, полива).

Брав участь у всеукраїнських виставках з 1964 року, всесоюзних — з 1967 року. Персональні виставки пройшли у Косові, Коломиї, Івано-Франківську. У 1967 році нагороджений дипломом і медаллю лауреата Всесоюзної виставки творів самодіяльних художників і народних майстрів та золотою медаллю у 1971 році.

Роботи майстра зберігаються в музеях Києва, Львова, Івано-Франківська.

Вшанування

У селі Вовчинці Івано-Франківського району, на території садибної забудови «За урожай», іменем Василя Аронця названо вулицю.

Примітки

1. . Архів оригіналу за 25 грудня 2021. Процитовано 25 грудня 2021.

Література

• Аронець Василь Володимирович // Українські радянські художники : довідник / відпов. ред. І. І. Верба. — Київ : Мистецтво, 1972. — С. 14.;
• Аронець Василь Володимирович // Словник художників України / за ред. М. П. Бажана (відп. ред.) та ін. — К. : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — С. 13.;
• Аронець Василь Володимирович // Шевченківський словник. Том 1 / Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка Академії Наук УРСР. — Київ : Головна редакція УРЕ, 1976., С. 44;
• В. Т. Полєк. Аронець Василь Володимирович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001. — Т. 1 : А. — 823 с. — .;
• Олена Клименко. Аронець Василь Володимирович // Шевченківська енциклопедія: У 6-ти т / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, 2013. — Т. 1 А—В. — С. 247. — .;
• Аронець, Василь Володимирович // Велика українська енциклопедія : [у 30 т.] / проф. А. М. Киридон (відп. ред.) та ін. — К. : ДНУ «Енциклопедичне видавництво», 2018— . — .;