Білоруси в лівійському конфлікті 2011 року брали участь на боці урядової армії Муаммара Каддафі в якості військових фахі

Білоруси в лівійському конфлікті 2011 року брали участь на боці урядової армії Муаммара Каддафі в якості військових фахівців і найманців. Республіка Білорусь офіційно заперечує присутність своїх громадян у зоні конфлікту.

Білорусь у лівійському конфлікті
Білорусь (зелений) і Лівія (оранжевий) на карті.
На службі	2011
Країна	Білорусь
Тип	Військові фахівці Білорусії, найманці
Роль	сприяння в бойових діях
Чисельність	500 осіб (довоєнні дані білоруського посольства в Триполі) кілька сотень людей (дані "Комсомольської правди") від декількох десятків до декількох сотень людей (оцінки О. Алесіна)
У складі	загальновійськові фахівці, льотчики, танкісти,техніки-ремонтники, фахівці спецоперацій
Гарнізон/Штаб	Велика Соціалістична Народна Лівійська Арабська Джамахирія
Війни/битви	Перша громадянська війна у Лівії

Карта використання послуг білоруських військових фахівців за 2000—2023 роки, включаючи Лівію.
     Білорусь
     підтверджено владою (у Лівії тільки для довоєнного періоду)
     спростовується владою

Позиція щодо конфлікту

Під час громадянської війни і військової інтервенції в Лівії в 2011 році Республіка Білорусь стала однією з небагатьох країн, які підтримали Муаммара Каддафі, не визнали повстанську НПР і засудили дії блоку НАТО. Представник Міністерство закордонних справ заявив:

Бомбардування території Лівії виходять за рамки резолюції Ради Безпеки ООН 1973 і порушують її головну мету — забезпечення безпеки мирному населенню. Республіка Білорусь закликає держави, які беруть участь у військовій операції, негайно припинити військові дії, що призводять до людських жертв. Врегулювання конфлікту є внутрішньою справою Лівії і має здійснюватися тільки лівійським народом без військового втручання ззовні.

21 квітня 2011 року президент Білорусі Олександр Лукашенко виступив зі щорічним посланням білоруському народу і парламенту країни, в якому розкритикував висвітлення західними ЗМІ лівійського конфлікту. Також він згадував про розмову з Каддафі, з яким зідзвонився під час бойових дій. За словами президента, лівійський лідер також залишився незадоволеним фейками від ЗМІ.

Дізнавшись про вбивство Муаммара Каддафі, Лукашенко сказав наступне:

Здійснена агресія, приголомшено керівництва країни, не тільки Муаммар Каддафі. Притому, як приголомшено? Ну, застрелили б, в бою загинула б людина. Так це ж за допомогою спецслужб (не думайте, що його, главу держави, пацани затримали. Як його охороняли, ви знаєте), захоплення глави держави здійснили натовські спецпідрозділи. Над ним знущалися, стріляли, пораненого ґвалтували, викручували і ламали руки, а потім закочувала. Гірше, ніж фашисти свого часу.

Як зазначив політолог Сергій Богдан в ефірі програми «Итоги дня» на «Радіо Свобода», вбивство лівійського лідера для білоруського керівництва було шоком.

Повідомлення

Стокгольмський інститут дослідження проблем миру: 15 лютого 2011 р. літак Іл-76 вилетів з військової бази недалеко від білоруського міста Барановичі і приземлився в лівійському пустельному аеропорту Сабха. Імовірно він привіз якесь військове обладнання або зброю.
Західні ЗМІ: наприкінці лютого було оголошено про залучення найманців і добровольців з країн Східної Європи (Румунії, Сербії, України, Білорусії) до придушення антиурядових протестів.
Комсомольська правда: армії Муаммара Каддафі допомагають кілька сотень військових радників і фахівців з Білорусі. Іноземці сприяли підвищенню рухливості військ, вносили в тактику елементи партизанської війни, підтримували контрнаступ в кінці березня — початку квітня на східному фронті.
Робочої групи ООН з використання найманців: 8 квітня заявила про можливість участі в конфлікті білорусів.
Ібрагім Абдель Мегід: влітку Каддафі закликав на допомогу білоруських снайперів. Через Туніс прибула нова група іноземних найманців.

Експерти

Спочатку повідомлення про військову допомогу з боку Білорусі пояснювалися наслідками інформаційної війни, оскільки затягування процесу повалення режиму Каддафі було несподіваним для західної спільноти. Заступник директора Інституту політичного і військового аналізу Олександр Храмчихін відзначив слабку доказову базу. Експерт Інституту Близького Сходу і російської Ради з міжнародних справ Сергій Балмасов заявив, що всі звинувачення у співпраці між Мінськом і Триполі засновані на голослівних твердженнях директора SIPRI Х'ю Гріффітса.

Білоруський військовий аналітик Олександр Алесін, стосовно інформації про постачання озброєнь і рейсі білоруського літака в Себху, заявив, що відправка будь-яких озброєнь в країну недоцільна, оскільки ^[ru] на той момент були добре забезпечені. Набагато більшу потребу представляли військові фахівці і ремонтники, які забезпечували б боєздатність техніки і її ремонт. На думку експерта, основу контингенту білоруських військових фахівців в Лівії склали відставні військовослужбовці, оскільки офіційно держава намагається не направляти в «гарячі точки» діючу армію. Білоруська армія, як зазначав Алесін, не раз скорочувалася (особливо в 1990-і рр.), багато контрактники пішли через низькі зарплати. Деякі зі звільнених пішли в найманці. Експерт оцінив кількість білорусів у Лівії від кількох десятків до кількох сотень людей. Можливо, серед них були льотчики, фахівці по обслуговуванню технічної авіації та військової техніки, штабні офіцери і бійці спецназу — наприклад, снайпери. За словами спостерігача, деякі з них, можливо, вже брали участь в інших конфліктах на території Африки.

Влада

МЗС країни в особі прес-секретаря Андрія Савіних за весь цей час неодноразово заявляв, що найманців і військовослужбовців з Білорусі в Лівії немає. При цьому влада заперечувала навіть можливість участі «найманців-авантюристів» у бойових діях. Про це, зокрема, заявляв помічник міністра оборони з військової політики генерал-майор Олександр Анісімов. Міністр оборони Юрій Жадобін також виступив зі спростуванням причетності країни до конфлікту.

Однак 6 квітня 2011 року була дещо інша інформація. Як розповів радник посольства Білорусі в Триполі Георгій Громико, до громадянської війни та іноземної інтервенції в країні знаходився контингент з 500 білоруських військових радників, інструкторів і фахівців, але з початком бойових дій частину їх евакуювали. Проте, за словами військового аташе Ігоря Качугіна, офіційно військових в країну не направляли. Він не виключив, що хтось міг укладати індивідуальні контракти з лівійськими силовими структурами.

Того ж дня військове відомство і МЗС виступили зі спростуванням перебування білорусів у Лівії.

Полонені

У серпні і вересні 2011 року лівійські бойовики затримали чотирьох білорусів (Валерія Гордієнка, Ігоря Демічева, Федора Труфанова і ^[be]). Їх звинуватили у співпраці з режимом Каддафі і засудили до 10 років позбавлення волі. Перші три були випущені в 2014 році. Качура був звільнений у 2018 році за сприяння Рамзана Кадирова і ^[be].

Див. також

Примітки

Statement released by the Foreign Ministry in connection with the missile strikes and bombings on Libya (англ.). Процитовано 20 квітня 2016.
Александр Лукашенко разговаривал с Муаммаром Каддафи в разгар войны в Ливии [ 2016-04-23 у Wayback Machine.] // СТВ, 21 апреля 2011
Лукашенко об убийстве Каддафи на YouTube
Лукашенко близко к сердцу воспринял события в Ливии
Libya received military shipment from Belarus, claims EU arms watchdog
СМИ: в расправе над ливийскими повстанцами, возможно, участвуют наемники из Белоруссии
На стороне Каддафи воюют белорусские партизаны^{[недоступне посилання]} — Комсомольская правда, 6 апреля 2011
ООН: на стороне Каддафи воюют белорусы // Telegraf.by : интернет-ресурс. — 9 сентября 2011.
Сергей Балмасов. Диктатор Лукашенко спасает Полковника // Правда.Ру, 3 марта 2011.
Летало ли белорусское оружие в Ливию и Кот-д'Ивуар? [ 2018-11-30 у Wayback Machine.] — TUT.BY, 2 марта 2011
. Архів оригіналу за 19 квітня 2021. Процитовано 12 червня 2022.
Белорусских снайперов в Ливии не было, заявил МИД
Минск возмутился заявлениям ООН о белорусских наемниках в Ливии
. Архів оригіналу за 29 вересня 2021. Процитовано 12 червня 2022.
Жадобин отшутился о белорусских военных в Судане // Хартыя '97, 28 августа 2013
Белорус, вернувшийся в ливийский плен более шести лет, вернулся в Минск // Комсомольская правда, 2 февраля 2018 года^{[недоступне посилання]}
Белорусский военный специалист после почти семи лет плена в Ливии вернулся на родину

Джерело

Валер Карбалевіч. Якія наступствы могуць мець скандалы з пастаўкамі зброі? // Радыё Свабода : радыёвяшчальная арганізацыя. — 1 сакавіка 2011.
Андрей Александрович. // TUT.BY : интернет-портал. — 2 марта 2011.
Сергей Балмасов. Диктатор Лукашенко спасает Полковника // Правда.Ру : электронное СМИ. — 3 марта 2011.
// Комсомольская правда : газета. — 6 апреля 2011.
Сергей Стаховский. Муаммар и Беларусь // Салідарнасць : газета. — 21 октября 2011.
Белорусская джамахирия: Полковник Каддафи ищет прибежища в Минске // The New Times : журнал. — № 08 (193). — 7 марта 2011.
Егор Лебедок. // Thinktanks.by : сайт белорусских исследований. — 7 февраля 2021.

Посилання

Комментарий начальника управления информации – пресс-секретаря МИД Андрея Савиных в связи с появлением публикаций со ссылкой на заявление рабочей группы ООН по вопросам наемничества // МИД РБ : официальный сайт. — 9 апреля 2011.
Белорусский военный специалист после почти семи лет плена в Ливии вернулся на родину // ТАСС : информационное агенства. — 2 февраля 2018.

[1] Statement released by the Foreign Ministry in connection with the missile strikes and bombings on Libya (англ.). Процитовано 20 квітня 2016.

[2] Александр Лукашенко разговаривал с Муаммаром Каддафи в разгар войны в Ливии [ 2016-04-23 у Wayback Machine.] // СТВ, 21 апреля 2011

[3] Лукашенко об убийстве Каддафи на YouTube

[4] Лукашенко близко к сердцу воспринял события в Ливии

[5] Libya received military shipment from Belarus, claims EU arms watchdog

[6] СМИ: в расправе над ливийскими повстанцами, возможно, участвуют наемники из Белоруссии

[комсомольская-7] На стороне Каддафи воюют белорусские партизаны^{[недоступне посилання]} — Комсомольская правда, 6 апреля 2011

[8] ООН: на стороне Каддафи воюют белорусы // Telegraf.by : интернет-ресурс. — 9 сентября 2011.

[10] Сергей Балмасов. Диктатор Лукашенко спасает Полковника // Правда.Ру, 3 марта 2011.

[tut.by-11] Летало ли белорусское оружие в Ливию и Кот-д'Ивуар? [ 2018-11-30 у Wayback Machine.] — TUT.BY, 2 марта 2011

[13] . Архів оригіналу за 19 квітня 2021. Процитовано 12 червня 2022.

[14] Белорусских снайперов в Ливии не было, заявил МИД

[15] Минск возмутился заявлениям ООН о белорусских наемниках в Ливии

[16] . Архів оригіналу за 29 вересня 2021. Процитовано 12 червня 2022.

[17] Жадобин отшутился о белорусских военных в Судане // Хартыя '97, 28 августа 2013

[kp2018-18] Белорус, вернувшийся в ливийский плен более шести лет, вернулся в Минск // Комсомольская правда, 2 февраля 2018 года^{[недоступне посилання]}

[19] Белорусский военный специалист после почти семи лет плена в Ливии вернулся на родину