Дослідження Меркурія

Дослідження і вивчення Меркурія — це науковий процес збору, систематизації та зіставлення даних про планету Меркурій.

Історія 

Стародавні та середньовічні спостереження

Найдавніше відоме спостереження Меркурія було зафіксовано в збірнику вавилонських астрологічних таблиць. Це спостереження, швидше за все, було виконано ассирійськими астрономами приблизно в XIV столітті до н. е .. Шумерська назва, що використовується для позначення Меркурія в збірнику астропологічних таблиць, може бути транскрибована у вигляді UDU.IDIM.GU\U₄.UD («стрибаюча планета»). Спочатку планету асоціювали з богом Нінурта, а в пізніших записах її називають «Набу» в честь бога мудрості і писцового мистецтва.

У Стародавній Греції за часів Гесіода планету знали під іменами Στίλβων («Стилбон») і Ἑρμάων («Гермаон»). Назва «Гермаон» є формою імені бога Гермеса. Пізніше греки стали називати планету «Аполлон».

У Стародавньому Китаї Меркурій мав назву Чень-сін (辰星), «Ранкова зірка». Він асоціювався з напрямом на північ, чорним кольором і елементом води в У-сін. За даними «Ханьшу», синодичний період Меркурія за китайськими вченими зізнавався рівним 115,91 днів, а за даними «Хоу Ханьшу» — 115,88 днів. У сучасній китайській, корейській, японській та в'єтнамській культурах планета стала називатися «Водяна зірка» (水星).

Примітки

1. Schaefer B. E. . — Т. 38. — С. 157. (Перевірено 12 червня 2011)
2. Куртик Г. Е. {{{Заголовок}}}. — .
3. Staff. (2008). . NASA JPL. Архів оригіналу за 12 травня 2008. Процитовано 7 квітня 2008.
4. H. G. Liddell and R. Scott (1996). Greek-English Lexicon, with a Revised Supplement (вид. 9th). Oxford: Clarendon Press. с. 690 and 1646. ISBN .
5. В.Н. Ярхо. . (Перевірено 7 липня 2011)
6. Kelley, David H. (2004). Exploring Ancient Skies: An Encyclopedic Survey of Archaeoastronomy. Birkhäuser. ISBN .
7. {{{Заголовок}}}.