Михайло Тишкевич

Не слід плутати з боярином Михайлом Тишкевичем.

Миха́йло Станісла́вович Тишке́вич (нар. 7 квітня 1857, с. Андрушівка (тепер — Вінницька область) — 3 серпня 1930, , Польща) — граф з роду Тишкевичів, український дипломат, публіцист, митець і меценат. Тричі номінований на Нобелівську премію миру (1910, 1911 і 1927).

Михайло Тишкевич
Народився	7 квітня 1857(1857-04-07) с. Андрушівка, Липовецький повіт, Київська губернія, Російська імперія
Помер	3 серпня 1930(1930-08-03) (73 роки) Жидово, Познанське воєводство, Польська Республіка
Поховання	Байкове кладовище
Громадянство	Російська імперія→ УНР→ Польська республіка
Національність	українець/поляк
Діяльність	дипломат, публіцист, митець і меценат
Титул	граф
Конфесія	католицизм
Рід	Тишкевичі
Батько
Герб
Рубльова Н. С. Тишкевич Михайло // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 91. — . Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — . Віталій Абліцов «Галактика „Україна“. Українська діаспора: видатні постаті» — К.: КИТ, 2007. — 436 с. Цей день в історії Тишкевич Михайло Станіславович / Журнал «Літопис Червоної Калини».— С. 3-4. Примітки . Вінничани у Києві. 23.09.2013. Архів оригіналу за 8 серпня 2018. Процитовано 08.08.2018. Посилання Тишкевич Михайло Станіславович // Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 6. Біографічна частина: Н–Я / Відп. ред. М.М. Варварцев. — К.: Ін-т історії України НАН України, 2016. — с.245-248 Тишкевич ґр. Михайло // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1966. — Т. 8, кн. XV : Літери Ст — Уц. — С. 1901. — 1000 екз. (пол.)