Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Монументалі́зм, Стара київська література — напрямок в оригінальній літературі Київської Русі 11 століття (поряд з ). Монументальний стиль як окремий виділив Дмитро Чижевський.
Назва походить від того, що «творам київської літератури 11 ст. властива певна стилістична „монументальність“, вибудова з окремих розмірно нечисленних стилістичних елементів, обмеженість на малу кількість у вживанні прикрас та скупчення уваги на змісті».
Основні риси
Основні риси монументального стилю, виділені Д. Чижевським:
- відносно проста композиція творів. Характерна риса — думки викладу часто концентруються в певну афористичну формулу, здебільшого наприкінці викладу. Іноді формула повторюється кілька разів протягом викладу. Літературне завдання цілого твору, або принаймні кожного окремого розділу, зосереджене на одній думці і рідко відходить від неї. Відтак, інша властивість, яка випливає звідси — часта неясність композиції творів.
- простота синтаксична: виклад здебільшого з коротких речень, що уривчасто йдуть одне за одним, іноді навіть повторюючи попереднє.
- постійне використання сталих формул, які часто повторюються в тому самому творі, або розділі, або в різних розділах твору.
- використання невеликої кількості стилістичних прикрас:
- паралелізм сусідніх речень або думок, висловлених у сусідніх реченнях
- алітерації, які посилюють враження паралелізму
- порівняння — нечисленні, але виразні («стріли, як дощ», ворожі полки, «як ліси», «аки борове», чернець-аскет-багатир — «храбръ» тощо)
- епітети — нечисленні, майже немає улюблених, крім імен-прізвищ — Святополк Окаянний, тощо
- серед основних ідеологічних рис:
- ідеологія «великодержавства», уявлення про династичну та державну єдність «Русі».
- «християнський оптимізм», радість із того, що Русь «в останню годину», «одинадцяту годину» ще покликана Богом до християнської єдності.
Зразки монументального стилю
Проповідництво
В добу монументального стилю, поруч із численними перекладними проповідями оригінальні проповіді є лише невеликим доповненням до . Велика частина оригінальних проповідей не датована точно, і лише мовні ознаки та елементи змісту вказують на їх належність до старої київської літератури. Лише два автори є добре відомими — та митрополит Іларіон («Слово про закон і благодать»).
Цей сегмент давньоукраїнської літератури досить погано вивчений, на думку Д. Чижевсього основні перешкоди це анонімність і пізніше приписування проповідей святим, отцям церкви тощо.
Деякі проповіді згадують події свого часу, тому можна їх приблизно датувати. Наприклад, якщо розповідається про перенесення мощей св. Миколи або про «Русь» як «новохрещений» народ (як в одній проповіді на пошану Богородиці), то проповіді можна з великою ймовірністю датувати 11 ст.
Старі проповіді різноманітні і в тематиці, і в стилі. Поруч із простими проповідями на великий піст є урочисті «похвали» (зокрема надзвичайно пишна похвала св. Феодосієві, що пізніше ввійшла до складу «Печерського Патерика»)
Повісті
Світське оригінальне повістярство в староруській літературі було або малорозвинутим, або втрачене. Але у літописі збереглося кілька творів, що репрезентують повістярство як жанр, здебільшого духовне. На думку Д. Чижевського, ці повісті могли існувати раніше як окремі твори, проте лише оповідання про кн. Василька має всі ознаки самостійного твору. Твори цього типу відтворюють події, які стилістично розташовані між «протокольним» та патетичним і стилістично витонченим оповіданням.
Типовим для духовного оповідання є те, що воно несе в собі певну «мораль», оповідач робить на його основі певний релігійно-моральний висновок, що його він здебільшого подає читачеві як ясно сформульовану сентенцію.
До творів цього типу належать у літописі кілька оповідань. Ці оповідання не укладено в певні хронологічні рамки літопису, їх лише записано під певним роком, але вони є закінченими нарисами, кожне з своїм початком і кінцем та часто із своєю «мораллю». До цієї групи можна зарахувати цілком самостійний твір, т. зв. та низку дрібніших оповідань про чудеса, про мощі (віднайдення мощей св. Феодосія, перенесення мощей Бориса та Гліба), про будівництво та освячення церков («Десятинної» в 996 р., св. Юрія та Софії в Києві), про заснування Печерського монастиря тощо. Деякі з оповідань увійшли і до інших творів, зокрема Печерського Патерика, .
Повістярство цього періоду або цілком є, або намагається бути історичним, оповідати про дійсні події. Але перекази повістярів — не лише сухі, короткі записи. Автори повістей уміють зробити свої оповідання цікавими та розвивати своє оповідання з драматичним напруженням. Найвищого ступеня художності досягнув анонімний автор «Сказання» про Бориса та Гліба, з його патетичною ритмізованою прозою та складними літературними засобами, взятими частково з богослужбових ґатунків, з використанням текстів Св. Письма тощо. Але й інші повістярі виявляють, зокрема, вміння літературного зображення, вкладаючи думки та почування в добре збудовані монологи дійових осіб.
Виклад змісту здебільшого простий, мистецькі прикраси скупі; найбільша увага звертається на перебіг подій. Але свій виклад вони подають широко, звертаючи увагу читача на окремі важливі моменти, вміють посилити напруження оповідання, «затримуючи» оповідь (наприклад, у повісті про Василька). Оповідання, які відомі сучасним дослідникам є всі тенденційні, але тенденційність не перешкодила авторам виконати суто літературні завдання. За висноком Д. Чижевського, оповідання 11 століття належать до найкращих творів старої київської літератури.
Житія
«Житійна» література виразно відрізняється від духовної повісті. «Житіє» писалися лише про святого, тобто про праведну людину, для визнання святості якої вже існували певні обґрунтовані дані. Численна житійна література, яка прийшла зразу в болгарських перекладах чи була перекладена вже в Києві, могла цілком задовольнити потребу читача, тим більше, що серед найстаріших перекладних житій було чимало творів, цікавих не лише житійним змістом, але й мистецькою формою або богословськими міркуваннями (наприклад житія, що порушують питання про кінець світу — й ін.). Також на Русі з'явилися житія нових слов'янських святих: Кирила та Мефодія, В'ячеслава Чеського, святої Людмили.
Для українців писати житія своїх святих означало поставити своїх праведників поруч із старими великими святими та мучениками. Східнослов'янська житійна література ще довго мала характер надзвичайної «скромності»: було мало оповідань про чудеса, немає надмірного вихваляння святих, великою видається залежність від перекладних або слов'янських зразків. Цю залежність не треба розуміти так, що автори просто списували житія чужих святих. Навпаки, старі житія намагаються подавати добре перевірені та певні відомості, але їх автори із свого матеріалу вибирають такі риси, що засвідчені і в житіях старіших святих. Це ніби слугувало гарантією того, що такі риси — справжні ознаки святості. Коли матеріалу про святих не існувало, то і житія не писалися. Цим можна пояснити той факт, що немає старих житій Ольги, Володимира та навіть Антонія Печерського. Про цих святих є лише твори, споріднені з житіями, але всі вони — іншого стилю, твори, що не вимагають фактичних даних. Класичні твори житійної літератури дав Нестор:
«Ізборник» 1076 року
Своєрідною пам'яткою є так званий 1076 року — збірка численних невеликих творів, серед яких: три «повчання» батьків дітям («Слово одного батька до свого сина» та повчання дітям Ксенофонта та «святої Феодори»); так звані «Атанасієві відповіді», що пояснюють важкі місця у Святому Письмі, вибрані уривки з неканонічних книг св. Письма («Книга Премудрості», Сирах); оповідання про «Милостивого Созомена» та, можливо, найтиповіші для «Ізборника» — різні сентенції, речення, прислів'я, згруповані за темами. Увесь твір є світського призначення. Темою твору, що їй приділено автором найбільше місця, є милосердя до бідних. Багато порад мають характер «світський», наприклад про ставлення до «сильних цього світу» («не сварися съ чловекъмь сильнымь») тощо. Деякі з творів, що ввійшли до «Ізборника», поширювалися й пізніше (до 18 ст.).
Літопис
Літописи Київської Русі — це не тільки простий хронологічний запис подій, але й за словами Д. Чижевського «є якимись енциклопедіями, збірками найрізноманітнішого літературного матеріалу, який не дійшов би до нас, якби літописці не занесли його до своїх творів».
Зміст найстарішої частини літопису, яка доходить до другого десятиліття 12 століття, охоплює події (переважно з Київщини) від найстаріших часів (половина 9 ст.).
Найстаріший літопис дійшов у трохи відмінних редакціях: в так зв. «Лаврентіївському» літописі (різні списки з 14 — 15 ст.), де він доведений до р. 1110 та закінчується записом ігумена Видубецького монастиря під Києвом Сильвестра, що переписав рукопис 1116 р. та в «Іпатіївському» літописі (5 списків з 15 та пізніших ст.), де оповідь доведено до року 1117.
Епос
Епічний наробок цього періоду є майже цілком втраченим. Проте дослідниками літератури робляться спроби щодо визначення основних рис, які могли б бути притаманними для старовинного епосу.
Джерелом для встановлення тематики старого епосу є, з одного боку, літописи. В них занесено чимало переказів, що пов'язані з старим епосом. До того ж, цінні записи подають пізні північно-східні, московські літописи (16 ст.), наприклад, т. зв. «Ніконовський». Та найважливішим джерелом є руські так зв. «билини» (назва, що вигадана в 19 ст.; народна назва — «старини»). Дещо з східно-слов'янського епосу перейшло навіть до епосу західно-європейського.
За формою епос монументальної доби невідомо чи був віршований, хоча деякі дослідники, зокрема Н. Трубецкой, знаходять у їх ритміці сліди походження з 12 — 13 ст. «Слово о полку Ігоревім» єдиний твір, що дійшов до нас з 12 ст. і в писаному вигляді не має віршованої форми. Одне певне, що епічні твори «співали», як показують староукраїнські згадки та індоєвропейські паралелі. Мова, напевне, була ближчою до тодішньої розмовної мови, аніж мови писаних творів, оскільки мова епосу часто буває архаїчна. Зокрема у билинах збереглося багато давніх слів: «гридня» або «гридниця» (помешкання дружини, скандінавське слово), «іскопить» (слід копит), «полениця» (жінка-богатир), «стольний град» (столиця), «наполи» (напів), «дорог рибій зуб» (моржова кість, також в Іпатіївському літописі 1160 р.).
Серед стилістичних характерні такі риси:
- рясне вживання епітетів, повторення речень та окремих слів,
- алітерація,
- численні порівняння, паралелізм образів (місяць-молодик на небі — народження Вольги; хмари — вороже військо), іноді негативний паралелізм (це не хмара — це військо),
- улюблені перебільшення (гіперболи),
- численні постійні формули (природні в усній словесності, полегшують утримання величезних творів у пам'яті), наприклад, годування коня, сідлання коня, стрільба з лука, полювання, привітання, біг коня тощо.
Література практичного призначення
Для літературознавців література практичної призначення власне цієї доби, доби монументального стилю, становить великий науковий інтерес, позаяк у цей період література узагалі тільки почала розиватися в Київській Русі. До того ж межі між «красною літературою» та літературою практичною були в старовину зовсім іншими, аніж тепер, і не можна бути наперед певним, що писане для практичного вжитку не матиме рис стилістичної витонченості.
До таких творів належать:
- релігійні тексти: молитви, цілі богослужби тощо.
- «послання» грецьких ієрархів: митрополита Леона (до 1004 р., твір сумнівний), Георгія (вмер 1072 р.), Іоана II (близько 1089 р.), митр. Никифора (1104 — 1120) проти «латини».
- лист митр. Никифора до князя Володимира Мономаха.
- сюди також можна віднести перші спроби історичних творів про світову історію.
- пам'ятки законодавчі, зокрема «Руська Правда», збірка законів Ярослава і його наступників та церковні «устави» Володимира та Ярослава (перший не цілком, другий — зовсім не певний).
Діячі
Володимир Мономах
Єдиним відомим давнім українським письменником, від якого залишилася збірка творів, є Володимир Мономах (1053 — 1125). Твори його вставлено в літопис під 1096 р. Твори Мономаха: «Поучениє» дітям, лист до князя Олега та молитва (або молитви).
Данило Паломник
Один із найулюбленіших творів старої літератури (залишилося близько 100 примірників 15 — 19 ст.) — твір, у якому йдеться про мандрівку «Данила Паломника» у Святу землю. Це дуже детальний опис Палестини з її святощами. Цей опис, дуже цінний для топографії Святої землі, подано в дусі релігійно-почуттєвому.
Примітки
- Д. Чижевський. Історія української літератури, розділ Доба монументального стилю. А. Характеристика, п. 2
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Istoriya ukrayinskoyi literaturi Periodizaciya ukrayinskoyi literaturi Davnoukrayinska literatura HI XVIII st Nova ukrayinska literatura XIX st Suchasna ukrayinska literatura vid kincya XX go st do sogodni Monumentali zm Stara kiyivska literatura napryamok v originalnij literaturi Kiyivskoyi Rusi 11 stolittya poryad z Monumentalnij stil yak okremij vidiliv Dmitro Chizhevskij Nazva pohodit vid togo sho tvoram kiyivskoyi literaturi 11 st vlastiva pevna stilistichna monumentalnist vibudova z okremih rozmirno nechislennih stilistichnih elementiv obmezhenist na malu kilkist u vzhivanni prikras ta skupchennya uvagi na zmisti Osnovni risiOsnovni risi monumentalnogo stilyu vidileni D Chizhevskim vidnosno prosta kompoziciya tvoriv Harakterna risa dumki vikladu chasto koncentruyutsya v pevnu aforistichnu formulu zdebilshogo naprikinci vikladu Inodi formula povtoryuyetsya kilka raziv protyagom vikladu Literaturne zavdannya cilogo tvoru abo prinajmni kozhnogo okremogo rozdilu zoseredzhene na odnij dumci i ridko vidhodit vid neyi Vidtak insha vlastivist yaka viplivaye zvidsi chasta neyasnist kompoziciyi tvoriv prostota sintaksichna viklad zdebilshogo z korotkih rechen sho urivchasto jdut odne za odnim inodi navit povtoryuyuchi poperednye postijne vikoristannya stalih formul yaki chasto povtoryuyutsya v tomu samomu tvori abo rozdili abo v riznih rozdilah tvoru vikoristannya nevelikoyi kilkosti stilistichnih prikras paralelizm susidnih rechen abo dumok vislovlenih u susidnih rechennyah aliteraciyi yaki posilyuyut vrazhennya paralelizmu porivnyannya nechislenni ale virazni strili yak dosh vorozhi polki yak lisi aki borove chernec asket bagatir hrabr tosho epiteti nechislenni majzhe nemaye ulyublenih krim imen prizvish Svyatopolk Okayannij tosho sered osnovnih ideologichnih ris ideologiya velikoderzhavstva uyavlennya pro dinastichnu ta derzhavnu yednist Rusi hristiyanskij optimizm radist iz togo sho Rus v ostannyu godinu odinadcyatu godinu she poklikana Bogom do hristiyanskoyi yednosti Zrazki monumentalnogo stilyuPropovidnictvo V dobu monumentalnogo stilyu poruch iz chislennimi perekladnimi propovidyami originalni propovidi ye lishe nevelikim dopovnennyam do Velika chastina originalnih propovidej ne datovana tochno i lishe movni oznaki ta elementi zmistu vkazuyut na yih nalezhnist do staroyi kiyivskoyi literaturi Lishe dva avtori ye dobre vidomimi ta mitropolit Ilarion Slovo pro zakon i blagodat Cej segment davnoukrayinskoyi literaturi dosit pogano vivchenij na dumku D Chizhevsogo osnovni pereshkodi ce anonimnist i piznishe pripisuvannya propovidej svyatim otcyam cerkvi tosho Deyaki propovidi zgaduyut podiyi svogo chasu tomu mozhna yih priblizno datuvati Napriklad yaksho rozpovidayetsya pro perenesennya moshej sv Mikoli abo pro Rus yak novohreshenij narod yak v odnij propovidi na poshanu Bogorodici to propovidi mozhna z velikoyu jmovirnistyu datuvati 11 st Stari propovidi riznomanitni i v tematici i v stili Poruch iz prostimi propovidyami na velikij pist ye urochisti pohvali zokrema nadzvichajno pishna pohvala sv Feodosiyevi sho piznishe vvijshla do skladu Pecherskogo Paterika Povisti Svitske originalne povistyarstvo v staroruskij literaturi bulo abo malorozvinutim abo vtrachene Ale u litopisi zbereglosya kilka tvoriv sho reprezentuyut povistyarstvo yak zhanr zdebilshogo duhovne Na dumku D Chizhevskogo ci povisti mogli isnuvati ranishe yak okremi tvori prote lishe opovidannya pro kn Vasilka maye vsi oznaki samostijnogo tvoru Tvori cogo tipu vidtvoryuyut podiyi yaki stilistichno roztashovani mizh protokolnim ta patetichnim i stilistichno vitonchenim opovidannyam Tipovim dlya duhovnogo opovidannya ye te sho vono nese v sobi pevnu moral opovidach robit na jogo osnovi pevnij religijno moralnij visnovok sho jogo vin zdebilshogo podaye chitachevi yak yasno sformulovanu sentenciyu Do tvoriv cogo tipu nalezhat u litopisi kilka opovidan Ci opovidannya ne ukladeno v pevni hronologichni ramki litopisu yih lishe zapisano pid pevnim rokom ale voni ye zakinchenimi narisami kozhne z svoyim pochatkom i kincem ta chasto iz svoyeyu morallyu Do ciyeyi grupi mozhna zarahuvati cilkom samostijnij tvir t zv ta nizku dribnishih opovidan pro chudesa pro moshi vidnajdennya moshej sv Feodosiya perenesennya moshej Borisa ta Gliba pro budivnictvo ta osvyachennya cerkov Desyatinnoyi v 996 r sv Yuriya ta Sofiyi v Kiyevi pro zasnuvannya Pecherskogo monastirya tosho Deyaki z opovidan uvijshli i do inshih tvoriv zokrema Pecherskogo Paterika Povistyarstvo cogo periodu abo cilkom ye abo namagayetsya buti istorichnim opovidati pro dijsni podiyi Ale perekazi povistyariv ne lishe suhi korotki zapisi Avtori povistej umiyut zrobiti svoyi opovidannya cikavimi ta rozvivati svoye opovidannya z dramatichnim napruzhennyam Najvishogo stupenya hudozhnosti dosyagnuv anonimnij avtor Skazannya pro Borisa ta Gliba z jogo patetichnoyu ritmizovanoyu prozoyu ta skladnimi literaturnimi zasobami vzyatimi chastkovo z bogosluzhbovih gatunkiv z vikoristannyam tekstiv Sv Pisma tosho Ale j inshi povistyari viyavlyayut zokrema vminnya literaturnogo zobrazhennya vkladayuchi dumki ta pochuvannya v dobre zbudovani monologi dijovih osib Viklad zmistu zdebilshogo prostij mistecki prikrasi skupi najbilsha uvaga zvertayetsya na perebig podij Ale svij viklad voni podayut shiroko zvertayuchi uvagu chitacha na okremi vazhlivi momenti vmiyut posiliti napruzhennya opovidannya zatrimuyuchi opovid napriklad u povisti pro Vasilka Opovidannya yaki vidomi suchasnim doslidnikam ye vsi tendencijni ale tendencijnist ne pereshkodila avtoram vikonati suto literaturni zavdannya Za visnokom D Chizhevskogo opovidannya 11 stolittya nalezhat do najkrashih tvoriv staroyi kiyivskoyi literaturi Zhitiya Dokladnishe Zhitiya Zhitijna literatura virazno vidriznyayetsya vid duhovnoyi povisti Zhitiye pisalisya lishe pro svyatogo tobto pro pravednu lyudinu dlya viznannya svyatosti yakoyi vzhe isnuvali pevni obgruntovani dani Chislenna zhitijna literatura yaka prijshla zrazu v bolgarskih perekladah chi bula perekladena vzhe v Kiyevi mogla cilkom zadovolniti potrebu chitacha tim bilshe sho sered najstarishih perekladnih zhitij bulo chimalo tvoriv cikavih ne lishe zhitijnim zmistom ale j misteckoyu formoyu abo bogoslovskimi mirkuvannyami napriklad zhitiya sho porushuyut pitannya pro kinec svitu j in Takozh na Rusi z yavilisya zhitiya novih slov yanskih svyatih Kirila ta Mefodiya V yacheslava Cheskogo svyatoyi Lyudmili Dlya ukrayinciv pisati zhitiya svoyih svyatih oznachalo postaviti svoyih pravednikiv poruch iz starimi velikimi svyatimi ta muchenikami Shidnoslov yanska zhitijna literatura she dovgo mala harakter nadzvichajnoyi skromnosti bulo malo opovidan pro chudesa nemaye nadmirnogo vihvalyannya svyatih velikoyu vidayetsya zalezhnist vid perekladnih abo slov yanskih zrazkiv Cyu zalezhnist ne treba rozumiti tak sho avtori prosto spisuvali zhitiya chuzhih svyatih Navpaki stari zhitiya namagayutsya podavati dobre perevireni ta pevni vidomosti ale yih avtori iz svogo materialu vibirayut taki risi sho zasvidcheni i v zhitiyah starishih svyatih Ce nibi sluguvalo garantiyeyu togo sho taki risi spravzhni oznaki svyatosti Koli materialu pro svyatih ne isnuvalo to i zhitiya ne pisalisya Cim mozhna poyasniti toj fakt sho nemaye starih zhitij Olgi Volodimira ta navit Antoniya Pecherskogo Pro cih svyatih ye lishe tvori sporidneni z zhitiyami ale vsi voni inshogo stilyu tvori sho ne vimagayut faktichnih danih Klasichni tvori zhitijnoyi literaturi dav Nestor Zhitiya Borisa i Gliba Izbornik 1076 roku Dokladnishe Svoyeridnoyu pam yatkoyu ye tak zvanij 1076 roku zbirka chislennih nevelikih tvoriv sered yakih tri povchannya batkiv dityam Slovo odnogo batka do svogo sina ta povchannya dityam Ksenofonta ta svyatoyi Feodori tak zvani Atanasiyevi vidpovidi sho poyasnyuyut vazhki miscya u Svyatomu Pismi vibrani urivki z nekanonichnih knig sv Pisma Kniga Premudrosti Sirah opovidannya pro Milostivogo Sozomena ta mozhlivo najtipovishi dlya Izbornika rizni sentenciyi rechennya prisliv ya zgrupovani za temami Uves tvir ye svitskogo priznachennya Temoyu tvoru sho yij pridileno avtorom najbilshe miscya ye miloserdya do bidnih Bagato porad mayut harakter svitskij napriklad pro stavlennya do silnih cogo svitu ne svarisya s chlovekm silnym tosho Deyaki z tvoriv sho vvijshli do Izbornika poshiryuvalisya j piznishe do 18 st Litopis Litopisi Kiyivskoyi Rusi ce ne tilki prostij hronologichnij zapis podij ale j za slovami D Chizhevskogo ye yakimis enciklopediyami zbirkami najriznomanitnishogo literaturnogo materialu yakij ne dijshov bi do nas yakbi litopisci ne zanesli jogo do svoyih tvoriv Zmist najstarishoyi chastini litopisu yaka dohodit do drugogo desyatilittya 12 stolittya ohoplyuye podiyi perevazhno z Kiyivshini vid najstarishih chasiv polovina 9 st Najstarishij litopis dijshov u trohi vidminnih redakciyah v tak zv Lavrentiyivskomu litopisi rizni spiski z 14 15 st de vin dovedenij do r 1110 ta zakinchuyetsya zapisom igumena Vidubeckogo monastirya pid Kiyevom Silvestra sho perepisav rukopis 1116 r ta v Ipatiyivskomu litopisi 5 spiskiv z 15 ta piznishih st de opovid dovedeno do roku 1117 Epos Epichnij narobok cogo periodu ye majzhe cilkom vtrachenim Prote doslidnikami literaturi roblyatsya sprobi shodo viznachennya osnovnih ris yaki mogli b buti pritamannimi dlya starovinnogo eposu Dzherelom dlya vstanovlennya tematiki starogo eposu ye z odnogo boku litopisi V nih zaneseno chimalo perekaziv sho pov yazani z starim eposom Do togo zh cinni zapisi podayut pizni pivnichno shidni moskovski litopisi 16 st napriklad t zv Nikonovskij Ta najvazhlivishim dzherelom ye ruski tak zv bilini nazva sho vigadana v 19 st narodna nazva starini Desho z shidno slov yanskogo eposu perejshlo navit do eposu zahidno yevropejskogo Za formoyu epos monumentalnoyi dobi nevidomo chi buv virshovanij hocha deyaki doslidniki zokrema N Trubeckoj znahodyat u yih ritmici slidi pohodzhennya z 12 13 st Slovo o polku Igorevim yedinij tvir sho dijshov do nas z 12 st i v pisanomu viglyadi ne maye virshovanoyi formi Odne pevne sho epichni tvori spivali yak pokazuyut staroukrayinski zgadki ta indoyevropejski paraleli Mova napevne bula blizhchoyu do todishnoyi rozmovnoyi movi anizh movi pisanih tvoriv oskilki mova eposu chasto buvaye arhayichna Zokrema u bilinah zbereglosya bagato davnih sliv gridnya abo gridnicya pomeshkannya druzhini skandinavske slovo iskopit slid kopit polenicya zhinka bogatir stolnij grad stolicya napoli napiv dorog ribij zub morzhova kist takozh v Ipatiyivskomu litopisi 1160 r Sered stilistichnih harakterni taki risi ryasne vzhivannya epitetiv povtorennya rechen ta okremih sliv aliteraciya chislenni porivnyannya paralelizm obraziv misyac molodik na nebi narodzhennya Volgi hmari vorozhe vijsko inodi negativnij paralelizm ce ne hmara ce vijsko ulyubleni perebilshennya giperboli chislenni postijni formuli prirodni v usnij slovesnosti polegshuyut utrimannya velicheznih tvoriv u pam yati napriklad goduvannya konya sidlannya konya strilba z luka polyuvannya privitannya big konya tosho Literatura praktichnogo priznachennya Dlya literaturoznavciv literatura praktichnoyi priznachennya vlasne ciyeyi dobi dobi monumentalnogo stilyu stanovit velikij naukovij interes pozayak u cej period literatura uzagali tilki pochala rozivatisya v Kiyivskij Rusi Do togo zh mezhi mizh krasnoyu literaturoyu ta literaturoyu praktichnoyu buli v starovinu zovsim inshimi anizh teper i ne mozhna buti napered pevnim sho pisane dlya praktichnogo vzhitku ne matime ris stilistichnoyi vitonchenosti Do takih tvoriv nalezhat religijni teksti molitvi cili bogosluzhbi tosho poslannya greckih iyerarhiv mitropolita Leona do 1004 r tvir sumnivnij Georgiya vmer 1072 r Ioana II blizko 1089 r mitr Nikifora 1104 1120 proti latini list mitr Nikifora do knyazya Volodimira Monomaha syudi takozh mozhna vidnesti pershi sprobi istorichnih tvoriv pro svitovu istoriyu pam yatki zakonodavchi zokrema Ruska Pravda zbirka zakoniv Yaroslava i jogo nastupnikiv ta cerkovni ustavi Volodimira ta Yaroslava pershij ne cilkom drugij zovsim ne pevnij DiyachiVolodimir Monomah Dokladnishe Volodimir Monomah Yedinim vidomim davnim ukrayinskim pismennikom vid yakogo zalishilasya zbirka tvoriv ye Volodimir Monomah 1053 1125 Tvori jogo vstavleno v litopis pid 1096 r Tvori Monomaha Poucheniye dityam list do knyazya Olega ta molitva abo molitvi Danilo Palomnik Dokladnishe Danilo Palomnik Odin iz najulyublenishih tvoriv staroyi literaturi zalishilosya blizko 100 primirnikiv 15 19 st tvir u yakomu jdetsya pro mandrivku Danila Palomnika u Svyatu zemlyu Ce duzhe detalnij opis Palestini z yiyi svyatoshami Cej opis duzhe cinnij dlya topografiyi Svyatoyi zemli podano v dusi religijno pochuttyevomu PrimitkiD Chizhevskij Istoriya ukrayinskoyi literaturi rozdil Doba monumentalnogo stilyu A Harakteristika p 2