Велізька справа — одна з кримінальних справ в Російській імперії про Ритуальне вбивство. Розпочата в травні 1823 року і завершена в січні 1835 року. Пр цій справі було взято під арешт в близько 50 звинувачених, які провели у в'язниці 9 років, четверо з них померли в ув'язненні, декілька втекли, 39 були звільнені постановою Сенату, 3 особи (ті що визнали свою провину й свідчили супроти інших) були вислані у Сибір за «самообмову і за наклеп».
Передісторія
У 1817 році відбулося вбивство у Веліжі двох християнських хлопчиків, тіла були викинуті у річку Двіну. Тіла були виявлені через рік у лісі. У 1817 відбулося вбивство дорослої дворянки Дворжицької.
1818 рік вбивство малолітнього Якова Ковальова.
1819 рік, вбивство двох бідних дівчат-сиріт в корчмі біля Веліжа, які просили милостиню.
1821 чи 1822 рік, вбивство чотирьох дітей-сиріт в корчмі біля Веліжа, також тих, які ходили просити милостиню.
У 1822 — живописець Александр Орловський на замовлення католиків Веліжа написав картину із зображенням ритуального вбивства. Одному із зображених Орловський надав портретну схожість з відомим жителем Ленчиці. Картина була виставлена на фасаді місцевої церкви. За скаргою влада зняла картину, однак у березні 1823, а Орловський написав ще один варіант того ж сюжету і знову зобразив на ньому персонажі дуже подібні до представникі місцевої національно-віросповідної меншини. Тоді вже владі, через протести місцевих християн, картину зняти не вдалося.
Вбивство і перше розслідування
У перший день Великодня 22 квітня 1823 у Веліжі y Агафії Іванової зник трирічний син Федір Ємільянов; через тиждень він був знайдений в лісі за містом мертвим, тіло було з ознаками ритуального вбивства. Біля місця знайдення тіла були виявлені сліди кінної кованої брички. Опис знайденого тіла хлопчика є в «Записці про ритуальні вбивства» :
«По всьому тілу були нашкірні садини, ніби шкіру сильно чимось терли; нігті були обрізані аж до м'яса; по всьому тілу безліч невеликих ран, ніби проткнути цвяхом; сині, затікші кров'ю ноги доводили, що під колінами покладена була міцна пов'язка; ніс і губи сплеснуті, також від колишньої пов'язки, яка залишила навіть багряний знак на потилиці, від вузла; і, нарешті, над хлопчиком було вчинено жидівське обрізання. Все це доводило безсумнівно, як це сказав під присягою лікар, що дитина була замучена умисно і усвідомлено; зі стану кишечника було видно, що він утримувався декілька днів без їжі. Злочин був здійснений над роздітою дитиною, а тіло було потім обмите і одіте, бо на білизні і на одязі не було ніяких ознак крові».
.
Насамперед мати дитини заявила владі, що Марія Терентьєва, поворожила що до знаходження дитини і сказала їй, що син перебуває «в домі євреїв Берліних і вночі буде замученим»; це підтвердила і 19-річна хвора дівчина Єремеєва, до якої Агафія звернулася, знаючи, що та славилась в народі здатністю передбачати". Пізніше слідчою комісією було виявлено що Тєрентєва була співучасником злочину, за її свідченнями, а Єремеєва випадковим свідком розмови звинувачених у цьому вбивстві..
У Берліних був вчинений обшук але нічого підозрілого не було виявлено, тільки господар неправдиво свідчив що у нього немає підвалу, але їх виявилося аж два. Один з трьох чиновників, котрі проводили обшук, був близьким родичом Берліних і пізніше звинувачувався у причетності до цього вбивства (були свідчення, що в час того обшуку викрадена дитина знаходилась в його домі). Шмерка Берлін був багатим купцем і реальним власником кріпаків, куплених фіктивно на ім'я іншої особи яка числилася християнином.
Сім жінок свідчили під присягою що ранім ранком, в день знайдення тіла вбитої дитини, бачили парну єврейську бричку, котра максимально швидко їхала у ту сторону де було знайдено тіло і швидко повернулася назад у місто. А одна з них свідчила що в бричці сидів прикажчик Берліних Іосель з іншим євреєм. Прикажчик і кучер це заперечували, але поліцією було встановлено що вони таки їхали на бричці у цей день і що ця бричка стояла у дворі Берліних.
Справа була передана в повітовий суд Веліжа, котрий 16 червня постановив: «за недостатністю доказів жидів звільнити від звинувачення у вбивстві дитини; але Ханну Цетлін й Іоселя залишити як підозрюваних, а Шмерку Берліна зі спільниками звинуватити в розповсюджені наклепницьких чуток про причину смерті дитини, яка, ймовірно, є вбитою жидами». Останні поширювали чутки що дитина була нібито вбита з дробовика приїзжим в місто на бричці римо-католицьким священиком.
Вищестоячий губернський суд погодився з цим рішенням 22 листопада 1823 року, додавши, те, що так як дитина була вбита умисно, то потрібно намагатися розкрити цей злочин. Губернатор затвердив це рішення і справу було закрито.
Друге розслідування
У 1825 році, в час проїзду через Веліж імператора Олександра I, солдатка Терентьєва подала прохання, в якому назвала вбитого Федора Ємельянова своїм сином, скаржачись на бездіяльність місцевої влади при розгляді справи про вбивство. Де і звинувачувала євреїв у вбивстві.
Справа була поновлена, слідство було доручено чиновнику під наглядом генерал-губернатора князя Миколи Хованського. А потім був присланий ще і генерал-майор Шкурін й була створена слідча комісія, бо жиди звернулися до графа Миколи Мордвинова, який займав пост голови департаменту цивільних і духовних справ Державної Сенату. Ця скарга в копії, без підпису скаржників, була доставлена царю, і внаслідок була покладена на неї резолюція «послати для наляду за порядком слідства». Тому у Веліж ще і прибув флігель-ад'ютант полковник Павло Шкурин.
Справа була і так дуже заплутаною але стала ще більш складною, бо до неї були долучені ще й інші провадження: про викрадення з храму антимінса, про осквернення євреями християнських святинь, про втягнення в юдейську віру трьох християн, і про вбивства ще 8 дітей у Веліжі й в його околицях, котрі мали ознаки ритуальних злочинів, з 1817 по 1823 роки.
Поступово було взято під арешт близько 50 осіб, частина з них робила спроби втечі, кільком вдалося зникнути, четверо підозрюваних померли. Це слідство тривало до 1829 року, найперше через одностайне затягування слідства звинуваченими і через заплутаність у свідченнях.
У загальному слідство, згідно книги В. Даля, встановило наступну картину вчинення цього злочину: У Великій піст, за тиждень до єврейського Песаха, євреї попросили свою наймитку християнку «дістати» християнського хлопчика. Та, пригостивши малолітнього Федора Ємільянова цукром, привела його у дім тих євреїв. За що «отримала винагороду грішми й алкоголем». Ввечері їй наказали перевести цього хлопчика в дім згаданого вище Берліна. А перед обшуком в домі Берліна дитину було переведено в дім одного з поліцейських. Дитину у ці дні не годували. У Берліних над хлопчиком здійснили обряд обрізання і обстригло йому нігті до самого м'яса. Потім розділи і поклали в спеціальну бочку, закрили в ній і протягом двох годин безперервно катали цю бочку з дитиною по підлозі. Звідти Федора вийняли «червоного як обпеченого». Завязавши рот хусткою вони перенесли його в єврейську школу де був вже присутній натовп євреїв (біля п'ятдесяти осіб обох статей). Розв'язали йому рот, зв'язали ноги під колінами і поклали в корито на столі. Далі вони усі вдарили його по черзі по щоці, потім їм подали великий гострий і «світлий» (мабуть срібний) цвях, котрим усі по черзі завдавали колоті рани дитині, починаючи з його тім'я. Спочатку Федір кричав, потім замовчав, «тільки дивився на усіх тяжко дихаючи і стікаючи кров'ю». Потім тіло обмили від крові, й оділи. Далі жиди оскверняли вкрадений в храмі антимінс. Це усе тривало усю ніч. Спочатку жиди хотіли вкинути тіло мученика у річку руками їх наймиток-слов'янок, але побоялися там бути виявленими, тому понесли тіло в лісове болото, що і вчинили. Жиди на бричці перевірили виконання наказу їх наймитками. Пізніше ці же наймитки «частину відібраної крові відносили до жидів у Вітебськ», «для приготування маци» і «для вживання змішаної з медом».
Слідством було зафіксовано спробу євреїв підкупити греко-католицького священика Мартусевича, духівника в'язниці, аби він вмовив свідків відмовитися від їх свідчень.
Підозрювані посилалися на повеління польського короля Сигизмунда і на указ імператора Олександра І (від 28 лютого 1817 року) про заборони звинувачування євреїв у вчинені ритуальних вбивств. А також євреї стверджували, що «те такі побожні аби брати участь у такій справі». Цей указ імператора, й при його великій політичній складовій, стосувався тільки заборони узагальнень стосовно усіх євреїв, а не заборони відкриття конкретних кримінальних справ по звинуваченню в ритуальних вбивствах.
Розгляд Сенатами, урядовим і державним
Хованський відправив 2 жовтня 1829 року царю кримінальну справу, складену слідчою комісією, і тоді вона надійшла до Сенату. Князю Хованському було запропоновано передати матеріали справи міністру юстиції. Наприкінці березня 1830 року раптово помер (чи загинув) Страхов, один з слідчих і представник сторони звинувачення.
Хоча з передачею справи в Сенат місія Хованського була завершена, але він все-таки продовжував збирати докази проти підсудних. 1 серпня 1830 він просив обер-прокурора Священного синоду знайти відомості прο Гавриїла з Білостока, замученого в 1690 році мощі якого зберігалися в монастирі поблизу Слуцька, за вбивство котрого були осуджені євреї.
У 1829 році спава була передана в Урядовий Сенат. Заступник міністра юстиції, статс-секретар граф Віктор Панін, взяв на себе апеляційний розгляд цієї справи, представляючи її Сенату. Панін доводив неспроможність звинувачення і зажадав негайного звільнення євреїв від суду і слідства. Майже всі сенатори 2 відділення V департаменту висловилися (1 грудня 1831 р.) за засудження винних. На загальних зборах ΙV, V і Межового департаменту Сенату (січень 1833): всі сенатори визнали що підсудні заслуговують суворої кари. Але виникла суперечність з приводу міри покарання (мабуть деякі сенатори навмисно підтримували цю розбіжність, щоб дати справі подальший хід).
Через не визначення міри покарання справу було передано в Державний Сенат. Це дало можливість графу Миколі Мордвинову, як голові департаменту цивільних і духовних справ, безпосередньо впливати на процес. У п'яти засіданнях департаменту (травень-жовтень 1834 р.) він ознайомив своїх колег по департаменту з цією складною і громіздкою справою (чи тільки зі своїм баченням цієї справи, бо юридичні аргументи слідства він не заперечував). Мордвинов однозначно заявив, що євреї «стали жертвою змови затьмарених упередженням і фанатизмом слідчих на чолі з князем Хованським». Члени департаменту погодилися у цьому зі своїм начальником Мордвіновим. 4 (18) січня 1834 року Державним Сенатом було постановлено: 1) «Жидів, підсудних у справі про вбивство солдатського сина Ємельянова і по іншим подібним справам, також і у справі про осквернення християнської святині, від суду і слідства звільнити, за не доведеністю провини. 2)Звинувачувачів, християнок: селянку Терентьєву, солдатку Максимову і шляхтичку Козловську, не довівши вчинення тих злочинів, у яких вони визнавали свою причетність, тому винних в обмовах, вислати в Сибір на поселення, позбавивши Козловську дворянства».
Наслідки
- Вдячні Мордвинову Велізькі євреї ввели в одну зі своїх молитов додатковий вірш: «І буде Мордвинов пом'янутий для добра».
- Велізька справа привернула до себе широку суспільну увагу. Трагедія Михайла Лермонтова «Іспанці» написана під враженням Велізької справи.
- Розслідування Велізької справи докладно описано в «Записці про ритуальні вбивства» у 1844 році.
Примітки
- В. Даль. Розыскание об убиении евреями христианских детей и употреблении крови их.// Кровь в верованиях и суевериях человечества. Сборник соч.- СПб 1995, —
- С. Ритуальные процессы История одного мифа: Очерки русской литературы XIX—XX вв
- . Архів оригіналу за 23 серпня 2018. Процитовано 30 січня 2014.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Velizka sprava odna z kriminalnih sprav v Rosijskij imperiyi pro Ritualne vbivstvo Rozpochata v travni 1823 roku i zavershena v sichni 1835 roku Pr cij spravi bulo vzyato pid aresht v blizko 50 zvinuvachenih yaki proveli u v yaznici 9 rokiv chetvero z nih pomerli v uv yaznenni dekilka vtekli 39 buli zvilneni postanovoyu Senatu 3 osobi ti sho viznali svoyu provinu j svidchili suproti inshih buli vislani u Sibir za samoobmovu i za naklep PeredistoriyaU 1817 roci vidbulosya vbivstvo u Velizhi dvoh hristiyanskih hlopchikiv tila buli vikinuti u richku Dvinu Tila buli viyavleni cherez rik u lisi U 1817 vidbulosya vbivstvo dorosloyi dvoryanki Dvorzhickoyi 1818 rik vbivstvo malolitnogo Yakova Kovalova 1819 rik vbivstvo dvoh bidnih divchat sirit v korchmi bilya Velizha yaki prosili milostinyu 1821 chi 1822 rik vbivstvo chotiroh ditej sirit v korchmi bilya Velizha takozh tih yaki hodili prositi milostinyu U 1822 zhivopisec Aleksandr Orlovskij na zamovlennya katolikiv Velizha napisav kartinu iz zobrazhennyam ritualnogo vbivstva Odnomu iz zobrazhenih Orlovskij nadav portretnu shozhist z vidomim zhitelem Lenchici Kartina bula vistavlena na fasadi miscevoyi cerkvi Za skargoyu vlada znyala kartinu odnak u berezni 1823 a Orlovskij napisav she odin variant togo zh syuzhetu i znovu zobraziv na nomu personazhi duzhe podibni do predstavniki miscevoyi nacionalno virospovidnoyi menshini Todi vzhe vladi cherez protesti miscevih hristiyan kartinu znyati ne vdalosya Vbivstvo i pershe rozsliduvannyaU pershij den Velikodnya 22 kvitnya 1823 u Velizhi y Agafiyi Ivanovoyi znik tririchnij sin Fedir Yemilyanov cherez tizhden vin buv znajdenij v lisi za mistom mertvim tilo bulo z oznakami ritualnogo vbivstva Bilya miscya znajdennya tila buli viyavleni slidi kinnoyi kovanoyi brichki Opis znajdenogo tila hlopchika ye v Zapisci pro ritualni vbivstva Po vsomu tilu buli nashkirni sadini nibi shkiru silno chimos terli nigti buli obrizani azh do m yasa po vsomu tilu bezlich nevelikih ran nibi protknuti cvyahom sini zatikshi krov yu nogi dovodili sho pid kolinami pokladena bula micna pov yazka nis i gubi splesnuti takozh vid kolishnoyi pov yazki yaka zalishila navit bagryanij znak na potilici vid vuzla i nareshti nad hlopchikom bulo vchineno zhidivske obrizannya Vse ce dovodilo bezsumnivno yak ce skazav pid prisyagoyu likar sho ditina bula zamuchena umisno i usvidomleno zi stanu kishechnika bulo vidno sho vin utrimuvavsya dekilka dniv bez yizhi Zlochin buv zdijsnenij nad rozditoyu ditinoyu a tilo bulo potim obmite i odite bo na bilizni i na odyazi ne bulo niyakih oznak krovi Nasampered mati ditini zayavila vladi sho Mariya Terentyeva povorozhila sho do znahodzhennya ditini i skazala yij sho sin perebuvaye v domi yevreyiv Berlinih i vnochi bude zamuchenim ce pidtverdila i 19 richna hvora divchina Yeremeyeva do yakoyi Agafiya zvernulasya znayuchi sho ta slavilas v narodi zdatnistyu peredbachati Piznishe slidchoyu komisiyeyu bulo viyavleno sho Tyerentyeva bula spivuchasnikom zlochinu za yiyi svidchennyami a Yeremeyeva vipadkovim svidkom rozmovi zvinuvachenih u comu vbivstvi U Berlinih buv vchinenij obshuk ale nichogo pidozrilogo ne bulo viyavleno tilki gospodar nepravdivo svidchiv sho u nogo nemaye pidvalu ale yih viyavilosya azh dva Odin z troh chinovnikiv kotri provodili obshuk buv blizkim rodichom Berlinih i piznishe zvinuvachuvavsya u prichetnosti do cogo vbivstva buli svidchennya sho v chas togo obshuku vikradena ditina znahodilas v jogo domi Shmerka Berlin buv bagatim kupcem i realnim vlasnikom kripakiv kuplenih fiktivno na im ya inshoyi osobi yaka chislilasya hristiyaninom Sim zhinok svidchili pid prisyagoyu sho ranim rankom v den znajdennya tila vbitoyi ditini bachili parnu yevrejsku brichku kotra maksimalno shvidko yihala u tu storonu de bulo znajdeno tilo i shvidko povernulasya nazad u misto A odna z nih svidchila sho v brichci sidiv prikazhchik Berlinih Iosel z inshim yevreyem Prikazhchik i kucher ce zaperechuvali ale policiyeyu bulo vstanovleno sho voni taki yihali na brichci u cej den i sho cya brichka stoyala u dvori Berlinih Sprava bula peredana v povitovij sud Velizha kotrij 16 chervnya postanoviv za nedostatnistyu dokaziv zhidiv zvilniti vid zvinuvachennya u vbivstvi ditini ale Hannu Cetlin j Ioselya zalishiti yak pidozryuvanih a Shmerku Berlina zi spilnikami zvinuvatiti v rozpovsyudzheni naklepnickih chutok pro prichinu smerti ditini yaka jmovirno ye vbitoyu zhidami Ostanni poshiryuvali chutki sho ditina bula nibito vbita z drobovika priyizzhim v misto na brichci rimo katolickim svyashenikom Vishestoyachij gubernskij sud pogodivsya z cim rishennyam 22 listopada 1823 roku dodavshi te sho tak yak ditina bula vbita umisno to potribno namagatisya rozkriti cej zlochin Gubernator zatverdiv ce rishennya i spravu bulo zakrito Druge rozsliduvannyaU 1825 roci v chas proyizdu cherez Velizh imperatora Oleksandra I soldatka Terentyeva podala prohannya v yakomu nazvala vbitogo Fedora Yemelyanova svoyim sinom skarzhachis na bezdiyalnist miscevoyi vladi pri rozglyadi spravi pro vbivstvo De i zvinuvachuvala yevreyiv u vbivstvi Sprava bula ponovlena slidstvo bulo dorucheno chinovniku pid naglyadom general gubernatora knyazya Mikoli Hovanskogo A potim buv prislanij she i general major Shkurin j bula stvorena slidcha komisiya bo zhidi zvernulisya do grafa Mikoli Mordvinova yakij zajmav post golovi departamentu civilnih i duhovnih sprav Derzhavnoyi Senatu Cya skarga v kopiyi bez pidpisu skarzhnikiv bula dostavlena caryu i vnaslidok bula pokladena na neyi rezolyuciya poslati dlya nalyadu za poryadkom slidstva Tomu u Velizh she i pribuv fligel ad yutant polkovnik Pavlo Shkurin Sprava bula i tak duzhe zaplutanoyu ale stala she bilsh skladnoyu bo do neyi buli dolucheni she j inshi provadzhennya pro vikradennya z hramu antiminsa pro oskvernennya yevreyami hristiyanskih svyatin pro vtyagnennya v yudejsku viru troh hristiyan i pro vbivstva she 8 ditej u Velizhi j v jogo okolicyah kotri mali oznaki ritualnih zlochiniv z 1817 po 1823 roki Postupovo bulo vzyato pid aresht blizko 50 osib chastina z nih robila sprobi vtechi kilkom vdalosya zniknuti chetvero pidozryuvanih pomerli Ce slidstvo trivalo do 1829 roku najpershe cherez odnostajne zatyaguvannya slidstva zvinuvachenimi i cherez zaplutanist u svidchennyah U zagalnomu slidstvo zgidno knigi V Dalya vstanovilo nastupnu kartinu vchinennya cogo zlochinu U Velikij pist za tizhden do yevrejskogo Pesaha yevreyi poprosili svoyu najmitku hristiyanku distati hristiyanskogo hlopchika Ta prigostivshi malolitnogo Fedora Yemilyanova cukrom privela jogo u dim tih yevreyiv Za sho otrimala vinagorodu grishmi j alkogolem Vvecheri yij nakazali perevesti cogo hlopchika v dim zgadanogo vishe Berlina A pered obshukom v domi Berlina ditinu bulo perevedeno v dim odnogo z policejskih Ditinu u ci dni ne goduvali U Berlinih nad hlopchikom zdijsnili obryad obrizannya i obstriglo jomu nigti do samogo m yasa Potim rozdili i poklali v specialnu bochku zakrili v nij i protyagom dvoh godin bezperervno katali cyu bochku z ditinoyu po pidlozi Zvidti Fedora vijnyali chervonogo yak obpechenogo Zavyazavshi rot hustkoyu voni perenesli jogo v yevrejsku shkolu de buv vzhe prisutnij natovp yevreyiv bilya p yatdesyati osib oboh statej Rozv yazali jomu rot zv yazali nogi pid kolinami i poklali v korito na stoli Dali voni usi vdarili jogo po cherzi po shoci potim yim podali velikij gostrij i svitlij mabut sribnij cvyah kotrim usi po cherzi zavdavali koloti rani ditini pochinayuchi z jogo tim ya Spochatku Fedir krichav potim zamovchav tilki divivsya na usih tyazhko dihayuchi i stikayuchi krov yu Potim tilo obmili vid krovi j odili Dali zhidi oskvernyali vkradenij v hrami antimins Ce use trivalo usyu nich Spochatku zhidi hotili vkinuti tilo muchenika u richku rukami yih najmitok slov yanok ale poboyalisya tam buti viyavlenimi tomu ponesli tilo v lisove boloto sho i vchinili Zhidi na brichci perevirili vikonannya nakazu yih najmitkami Piznishe ci zhe najmitki chastinu vidibranoyi krovi vidnosili do zhidiv u Vitebsk dlya prigotuvannya maci i dlya vzhivannya zmishanoyi z medom Slidstvom bulo zafiksovano sprobu yevreyiv pidkupiti greko katolickogo svyashenika Martusevicha duhivnika v yaznici abi vin vmoviv svidkiv vidmovitisya vid yih svidchen Pidozryuvani posilalisya na povelinnya polskogo korolya Sigizmunda i na ukaz imperatora Oleksandra I vid 28 lyutogo 1817 roku pro zaboroni zvinuvachuvannya yevreyiv u vchineni ritualnih vbivstv A takozh yevreyi stverdzhuvali sho te taki pobozhni abi brati uchast u takij spravi Cej ukaz imperatora j pri jogo velikij politichnij skladovij stosuvavsya tilki zaboroni uzagalnen stosovno usih yevreyiv a ne zaboroni vidkrittya konkretnih kriminalnih sprav po zvinuvachennyu v ritualnih vbivstvah Rozglyad Senatami uryadovim i derzhavnimHovanskij vidpraviv 2 zhovtnya 1829 roku caryu kriminalnu spravu skladenu slidchoyu komisiyeyu i todi vona nadijshla do Senatu Knyazyu Hovanskomu bulo zaproponovano peredati materiali spravi ministru yusticiyi Naprikinci bereznya 1830 roku raptovo pomer chi zaginuv Strahov odin z slidchih i predstavnik storoni zvinuvachennya Hocha z peredacheyu spravi v Senat misiya Hovanskogo bula zavershena ale vin vse taki prodovzhuvav zbirati dokazi proti pidsudnih 1 serpnya 1830 vin prosiv ober prokurora Svyashennogo sinodu znajti vidomosti pro Gavriyila z Bilostoka zamuchenogo v 1690 roci moshi yakogo zberigalisya v monastiri poblizu Slucka za vbivstvo kotrogo buli osudzheni yevreyi U 1829 roci spava bula peredana v Uryadovij Senat Zastupnik ministra yusticiyi stats sekretar graf Viktor Panin vzyav na sebe apelyacijnij rozglyad ciyeyi spravi predstavlyayuchi yiyi Senatu Panin dovodiv nespromozhnist zvinuvachennya i zazhadav negajnogo zvilnennya yevreyiv vid sudu i slidstva Majzhe vsi senatori 2 viddilennya V departamentu vislovilisya 1 grudnya 1831 r za zasudzhennya vinnih Na zagalnih zborah IV V i Mezhovogo departamentu Senatu sichen 1833 vsi senatori viznali sho pidsudni zaslugovuyut suvoroyi kari Ale vinikla superechnist z privodu miri pokarannya mabut deyaki senatori navmisno pidtrimuvali cyu rozbizhnist shob dati spravi podalshij hid Cherez ne viznachennya miri pokarannya spravu bulo peredano v Derzhavnij Senat Ce dalo mozhlivist grafu Mikoli Mordvinovu yak golovi departamentu civilnih i duhovnih sprav bezposeredno vplivati na proces U p yati zasidannyah departamentu traven zhovten 1834 r vin oznajomiv svoyih koleg po departamentu z ciyeyu skladnoyu i gromizdkoyu spravoyu chi tilki zi svoyim bachennyam ciyeyi spravi bo yuridichni argumenti slidstva vin ne zaperechuvav Mordvinov odnoznachno zayaviv sho yevreyi stali zhertvoyu zmovi zatmarenih uperedzhennyam i fanatizmom slidchih na choli z knyazem Hovanskim Chleni departamentu pogodilisya u comu zi svoyim nachalnikom Mordvinovim 4 18 sichnya 1834 roku Derzhavnim Senatom bulo postanovleno 1 Zhidiv pidsudnih u spravi pro vbivstvo soldatskogo sina Yemelyanova i po inshim podibnim spravam takozh i u spravi pro oskvernennya hristiyanskoyi svyatini vid sudu i slidstva zvilniti za ne dovedenistyu provini 2 Zvinuvachuvachiv hristiyanok selyanku Terentyevu soldatku Maksimovu i shlyahtichku Kozlovsku ne dovivshi vchinennya tih zlochiniv u yakih voni viznavali svoyu prichetnist tomu vinnih v obmovah vislati v Sibir na poselennya pozbavivshi Kozlovsku dvoryanstva NaslidkiVdyachni Mordvinovu Velizki yevreyi vveli v odnu zi svoyih molitov dodatkovij virsh I bude Mordvinov pom yanutij dlya dobra Velizka sprava privernula do sebe shiroku suspilnu uvagu Tragediya Mihajla Lermontova Ispanci napisana pid vrazhennyam Velizkoyi spravi Rozsliduvannya Velizkoyi spravi dokladno opisano v Zapisci pro ritualni vbivstva u 1844 roci PrimitkiV Dal Rozyskanie ob ubienii evreyami hristianskih detej i upotreblenii krovi ih Krov v verovaniyah i sueveriyah chelovechestva Sbornik soch SPb 1995 ISBN 5 87316 017 1 S Ritualnye processy Istoriya odnogo mifa Ocherki russkoj literatury XIX XX vv Arhiv originalu za 23 serpnya 2018 Procitovano 30 sichnya 2014