Хованський Микола Миколайович

Князь Микола Миколайович Хованський (12 грудня 1777 — 2 грудня 1837) — російський командир епохи наполеонівських воєн, генерал від інфантерії (1828), (1823-36). Почесний член Петербурзького університету.

Микола Миколайович Хованський
Портрет князя М. Хованського
Народився	12 грудня 1777(1777-12-12)
Помер	2 грудня 1837(1837-12-02) (59 років) Санкт-Петербург, Російська імперія
Поховання	^d
Країна	Російська імперія
Національність	українець
Діяльність	державний діяч
Відомий завдяки	військовий, державний діяч
Учасник	Війна третьої коаліції, Наполеонівські війни, Війна четвертої коаліції, Російсько-турецька війна 1806—1812 і Французько-російська війна 1812
Роки активності	з 1793
Титул	князь
Посада	член Державної ради Російської імперії^[d]
Військове звання	генерал
Конфесія	православний
Рід	Хованські
Батько	^d
Мати	^d
Нагороди	Орден Святого Володимира 1-го ст., Орден Святого Олександра Невського з алмазами, Орден Святої Анни 1-го ст., Орден Святого Георгия 3-го і 4-го ст.; , дві Золоті шпаги «за хоробрість» з алмазами,
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Походить з старовинного княжого роду Хованських, що веде початок від великого князя литовського Гедиміна; онук єлизаветинського придворного . Брат  — сенатор. Сестра Катерина — дружина сенатора .

У трирічному віці записаний до лейб-гвардії, , ​​і 1 січня 1793 випущений в армію з чином поручика. Підполковником отримав бойове хрещення під Аустерліцем в 1805 р. З 23 квітня 1806 — полковник. Воював , в бою під Пройсіш-Ейлау замінив пораненого командира полку і був 26 квітня 1807 нагороджений орденом Св. Георгія 4-го кл.

В відплата відмінного мужності і хоробрості, наданих в боях проти французьких військ, під Пройсіш-Ейлау, де подавав приклад своїм підлеглим, перебуваючи попереду колони.

Будучи переведений в , брав участь з ним в бою під Гейльсбергом, через три дні був поранений кулею в ліву руку під Фрідландом. Шефом був призначений 27 червня 1807. У 1810 р. з полком взяв участь у російсько-турецькій війні. У числі перших йшов на штурм Базарджіка, прокладаючи шлях іншим військам. 14 червня 1810 року підвищений в генерал-майори. Відзначився під Варною, Шумлу і Батіна, де був поранений кулею в праву ногу.

На початку 1812 р. , командиром якого був Хованський, у складі 2-ї бригади 18-ї піхотної дивізії, входив в корпус 3-й Резервної обсерваційної (з 18 вересня 1812, після об'єднання з Дунайської армією — 3-й Західної) армії. Хованський командував також і цією бригадою. З початком військових дій складався то в авангарді, то в ар'єргарді, а після з'єднання з Дунайської армією увійшов до складу головних сил, закінчивши війну в Вільно. У закордонному поході 1813 року командував 12-ї піхотної дивізії, відзначився в Лейпцизькій битві, відбивши у французів поселення , захопивши дві гармати і взявши приступом , безліч полонених і 27 ящиків з ядрами.

Нагороджений 14 жовтня 1814 орденом Святого Георгія 3-го класу № 381

В ознаменування відмінної хоробрості в битві проти французьких військ 6 і 7 жовтня 1813 під Лейпцигом.

Не менш успішно дивізія Хованського діяла і в 1814 році, борючись і біля села . Нагороджений чином генерал-лейтенант 30 серпня 1814 року.

Повернувшись до Росії, командував 23-й піхотною дивізією. 1821 року був уведений в Урядовий Сенат, через два роки став генерал-губернатором Вітебської, Могилевської і Смоленської губерній (див. Веліжська справа, де він був керівником слідчої комісії).

Генералом від інфантерії став 25 серпня 1828 року, через вісім років (1836) став членом Державного Сенату. Брав активну участь у підготовці до відкриття Полоцького кадетського корпусу (1835). Похований у Петербурзі на Олександро-Невської лаври.

Література

• Энцыклапедыя гісторыі Беларусі: У 6 т. Т. 6. Кн. 2|ответственный=Рэдкал.: Г. П. Пашкоў і інш. Мн. БелЭн — 2003, том=6 стр. 616, (на белор. мові)

Примітки

1. Государственный Эрмитаж. Западноевропейская живопись|1981,стр. 260, кат.№ 7954

Посилання

• Словарь русских генералов, участников боевых действий против армии Наполеона. стр. 599—600