Керея

Кире́я, (тур. kerege (käräγä, kereke), від ker- — «розтягати»), заст. ко́рзно — верхній одяг до п'ят, зроблений зі шкіри, сукна чи вовни, без рукавів, з хутряним коміром або з відлогою. Кирея нагадує плащ, але виготовлялася переважно із сукна, тому намокала. Її носили не так «на ногах», як вдягали, сідаючи на коня чи на віз.

Кирея в історії

Кирея була ознакою заможності, певного соціального стану. У козацьку добу її носила старшина, зокрема й гетьман, накидаючи на жупан.

Кирея  міщанина була з гранатового чи попелястого сукна. Киреї — одяг без стану, інколи з рукавами, були кармазинові, підбиті вовчим хутром. Теж саме вбрання означала і опонча тієї ж самої барви. Шляхта носила опончі підшиті та блакитним атласом з відлогою для накривання голови від дощу чи куряви в подорожі.

Міщани малих містечок носили опончу також в подорожі та до срою. Кирея чи опонча була одягом міщан та шляхти. Шляхтичів розрізняли по шаблі, а міщани носили палицю. Киреї дрібної шляхти та міщан не були підшиті вовчим хутром, а червоною чи зеленою байкою і зверху їх покривали гранатовим чи попелястим сукном.

Делія  нічим не відрізнялась від киреї, тільки була втята в стані. Тоді ж і змінився крій опончі, її також почали втинати в стані. В опончі без стану не заходили в приміщення, а в опончі зі станом годилося заходити також і в приміщення.

У літературі

А із яру в киреї козачій Хтось крадеться...

(Тарас Шевченко, Гайдамаки [ 9 Лютого 2012 у Wayback Machine.])

І шабля й булава з бунчуками, і горностаєва кирея поляжуть колись із мертвими кістками.

(Пантелеймон Куліш)

Я дав своїй пісні кирею, Рясним гаптуванням укриту, Героями міфів розшиту, А дурні вхопились за неї. В нестямі, дивній тривозі І стали на себе тягти. Віддай же їм, пісне, кирею, Не бійся - зостанься без неї І гола собі по дорозі Іди до своєї мети.

(Вільям Батлер Єйтс, «Кирея») Перекладач: В.Коптілов.

• Делія
• Делія
• Полуботок в киреї
• Зеновій Богдан Хмельницький в киреї

Примітки

1. Кирея // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
2. Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1985. — Т. 2 : Д — Копці / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Н. С. Родзевич та ін. — 572 с.
3. Керея // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1959. — Т. 3, кн. V : Літери К — Ком. — С. 625. — 1000 екз.
4. Грушевський М. Ілюстрована історія України / М. Грушевський. – Київ-Відень: Дніпросоюз, 1921. – С. 38.
5. Одежа // Історія Підкарпатської Руси / написав: проф. Василь Пачовській. — Ужгород: Книгопечатня Акціонер. Т-ва ”Уніо”, 1920. — С. 17.
6. Корзно // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.

Джерела

• Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 284

Посилання

• Делія [ 4 Травня 2021 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1958. — Т. 2 : Д — Є, кн. 3. — С. 315. — 1000 екз.
• Керея [ 15 Вересня 2020 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1959. — Т. 3, кн. V : Літери К — Ком. — С. 625. — 1000 екз.